4195
Стволи без закону. Чому озброєній Україні необхідний закон про зброю
— Казна та Політика
Українці в останні роки почуваються незахищеними. Поліція рапортує про впевнене зниження злочинності. Але після настання темряви вулиці наповнюють особи в спортивних штанах “адідас” і кепках.
Такий стан речей ставить на порядок денний питання: чи варто державі дозволити громадянам захищатися самим? Судячи з настроїв у соцмережах, прихильників легалізації зброї стає все більше. До стандартних аргументів “за” (право на самозахист, позитивний досвід інших країн, де зброю дозволено) додався ще один — потік нелегальної зброї із зони АТО, який йде на озброєння криміналітету, в той час як законослухняні громадяни виявляються беззахисними перед злочинцями.
Здорові аргументи можна знайти в позиціях як прихильників, так і супротивників легалізації короткодульної зброї. Але головна проблема в іншому — як зазначається у звіті міжнародної організації Small Arms Survey, в Україні немає прозорого законодавства, яке б регулювало виробництво і придбання зброї, а також володіння нею.
Збройові справи регулює малозрозумілий набір з десятків підзаконних актів у вигляді наказів та інструкцій МВС, найчастіше з грифом “для службового користування”. Це породжує плутанину. Досить згадати численні скандали навколо нагородної зброї. Лише в минулому році після кількох програних судів МВС погодилося опублікувати марки зброї, виданої відомством як нагорода приватним особам. З’ясувалося, що у їх число входить не тільки короткоствольна зброя, але і автомати, штурмові гвинтівки. Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков не зміг зрозуміло пояснити, за якими критеріями відбиралися нагороджувані і марки зброї, яку їм видавали. Та й сам список осіб, які отримали нагородну зброю, МВС не розкрило досі.
Цей кейс вкотре доводить, що країна живе в глибокому Середньовіччі. Так само, як і тисячу років тому, в Україні діють різні закони для еліт і “холопів”. Так само, як і за часів феодальних князівств, князь на власний розсуд вирішує, хто з васалів має право носити меч, а комусь вистачить і сумнівної можливості “смиренно чолом бити” перед державною поліцією у пошуках захисту і правди.
Суспільство пацифістів
За інформацією МВС, злочинність йде на спад: за I квартал 2016-го в Україні скоєно 195 тис. злочинів, тоді як за той самий період цього року лише 158 тис.
Однак голова Асоціації власників зброї України Георгій Учайкін офіційній статистиці не вірить: “Зростання злочинності — абсолютно прогнозоване явище. У країні, де люди бідніють, тривають воєнні дії і є неконтрольовані ділянки кордону, через які постачається нелегальна зброя, це закономірно. Сьогодні кожен українець повинен запитати себе: я хочу придбати зброю для самозахисту, тому що змушений розраховувати виключно на свої сили, чи я не хочу купувати зброю, тому що довіряю поліції? Впевнений, що 80% оберуть перший варіант”, — говорить він.
Позицію більшості громадян з цього питання поділяє і президент. В 2015-му, після того як петиція авторства Георгія Учайкіна про внесення змін у Конституцію щодо права громадян на володіння зброєю набрала 36 тис. голосів при необхідних 25 тис., Порошенко заявив, що “згоден з 82% українців, які налаштовані проти”. “Безумовно, я не підтримую тих, хто хоче ходити вулицями з автоматичною зброєю і таким чином дестабілізувати ситуацію в суспільстві в тих містах, які далеко від зони АТО”, — сказав президент.
Зброю — в маси
Заяви на підтримку озброєння українців звучать регулярно. У 2015 році про необхідність прийняття відповідного закону говорив тодішній генпрокурор Віктор Шокін. Розробити і внести до парламенту такий документ обіцяв Дмитро Ярош. Про розробку законопроекту про законний обіг зброї в червні цього року повідомив голова парламентського Комітету нацбезпеки і оборони Сергій Пашинський, який, до речі, сам відзначився застосуванням нагородного пістолета у відомому конфлікті з В’ячеславом Хімікусом (справу за фактом стрілянини було закрито, а дії Пашинського визнано необхідною самообороною).
У цілому з 1998 року на розгляд Верховної Ради надійшло 14 законопроектів, покликаних впорядкувати поводження цивільних осіб зі зброєю. Проте жоден з них не став законом. Сьогодні на розгляді парламенту перебувають два законопроекти, покликані врегулювати сферу поводження громадян із зброєю, яка на даний момент визначається лише постановами Кабінету міністрів і внутрішніми інструкціями та наказами МВС. Законопроект №1135 “Про вогнепальну зброю цивільного призначення” вніс народний депутат Сергій Каплін в 2014 році.
Тоді ж був зареєстрований законопроект №1135-1 “Про цивільну зброю та боєприпаси” авторства групи нардепів, в числі яких представники БПП, “Народного фронту”, “Свободи”, а також більша частина фракції Радикальної партії Ляшка. Враховуючи, що головне Науково-експертне управління Верховної Ради визнало законопроект 1135-1 більш досконалим і обґрунтованим, можна вважати, що саме цей документ має шанси на розгляд сесійною залою у разі прийняття відповідного політичного рішення.
Сьогодні українці можуть легально володіти пневматичною зброєю калібром до 4,5 мм і швидкістю польоту кулі до 100 м/с, а також “іграшковим” вогнепалом під патрон Флобера калібру до 4,5 мм. В патроні цього типу виштовхує кулю заряд капсуля, через що забійна сила кулі вкрай мала, і пістолет під патрон Флобера використовують переважно для спортивної стрільби.
Також можна офіційно зареєструвати довгодулову гладкодульну зброю, газову зброю, пневматичнк зброю калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 м/с і вогнепальну зброю під патрон Флобера калібру понад 4,5 мм. Ці види зброї цікаві в основному мисливцям і групам догхантерів та кроухантерів, тобто любителів постріляти в місті по воронам і собакам, які стали численними останніми роками.
Також можна отримати дозвіл на довгодульну вогнепальну нарізну зброю і комбіновану вогнепальну зброю. Це мисливська зброя, розрахована на велику дичину. Використовувати ці два типи зброї для самооборони проблематично.
Вищезгаданий законопроект пропонує дозволити громадянам купувати короткодульну гладкодульну зброю і короткодульну вогнепальну зброю, оснащену еластичними кулями менш смертельної дії.
Зброю першої категорії автори пропонують залишити у вільному продажу, для наступних — встановити обмежений обіг. Так, придбати короткодульну вогнепальну зброю у разі прийняття законопроекту зможуть несудимі, психічно здорові, дієздатні громадяни віком від 21 року після проходження спеціальних курсів та придбання сейфа для її зберігання. Документ також дозволяє вільне носіння зброї, за винятком випадків відвідування масових заходів. За незаконну передачу зброї іншій особі, її втрату або неналежне зберігання, а також за носіння зброї в нетверезому вигляді передбачена відповідальність у вигляді штрафів, конфіскації пістолета і позбавлення дозволу на зброю.
У пояснювальній записці автори посилаються на позитивний досвід країн Балтії, Грузії, Молдови, Білорусі, де прийняття аналогічних законів призвело до зниження рівня злочинності, а кількість випадків використання зареєстрованої зброї в злочинних цілях становить мізерну тисячну частку відсотка від загальної кількості правопорушень.
Один з авторів законопроекту, народний депутат Юрій Левченко (“Свобода”), називає дві причини, за якими він поставив свій підпис під документом. “У суспільстві має бути рівність: коли влада в країні захоплена олігархатом, громадянин повинен мати можливість себе захистити. Знаючи, що у людини може бути при собі зброя, який-небудь син депутата або брат прокурора добре подумає, перш ніж здійснити проти неї незаконні дії. До того ж, враховуючи дії нашого північного сусіда, необхідно, щоб населення було озброєне на випадок тотальної війни, як це зроблено, наприклад, в Швейцарії — одній з найбільш озброєних і при цьому найбільш мирних країн”.
“Травмат” для обраних
До $500 становить вартість пістолета на чорному ринку
Однак “легалайз” короткодульної зброї — справа майбутнього. Поки ж можливості пересічного українця, який бажає придбати зброю для самозахисту, вельми обмежені. Як вже говорилося, легально з короткодульної зброї громадянам доступні лише пневматичні пістолети і зброя під патрон Флобера. Також можна купити газові пістолети і револьвери, оформивши дозвіл в МВС. Однак “пневматика” може зупинити нападника хіба що своїм виглядом (багато моделей зовні імітують бойові пістолети), а застосування газового пістолета може впливати і на самого стрільця, якщо постріл зроблено в закритому приміщенні або напрямок вітру виявиться в бік того, хто стріляв.
Набагато більш небезпечний травматичний пістолет, або як його називають “гумостріл”. Однак, згідно з наказом МВС №379 від 2000 року для службового користування (тобто текст наказу недоступний для ознайомлення), придбати таку зброю можуть лише працівники судів, правоохоронних органів та їхні родичі, народні депутати та їхні помічники, журналісти, члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовці, крім тих, хто проходить строкову службу, державні службовці, які мають категорії й ранги. За словами Георгія Учайкіна, такі умови легальної купівлі “травматики” лише заохочують корупцію. “Отримати дозвіл на травматичний пістолет, якщо за фактом ти не входиш у потрібну категорію, можливо через посередників. Це буде коштувати $400-500. Таким чином, за нашими даними, продано більше ніж 300 тис. стволів”, — говорить він.
При цьому в сусідній Росії володіння травматичною зброєю за умови отримання дозволу та реєстрації дозволено всім дієздатним та несудимим громадянам. А найближчим часом може бути прийнятий закон, що дозволяє і володіння короткодульною нарізною зброєю, каже Учайкін, посилаючись на інформацію профільних асоціацій РФ. Економічний ефект, за їхніми прогнозами, складе 800 млрд рублів (близько 350 млрд грн).
Очевидно, що і у нас лобістів закону про зброю спонукає не тільки турбота про право громадян на самозахист: за підрахунками Асоціації власників зброї, у разі ухвалення документа протягом 5-7 років в Україні буде продано мінімум 5 млн одиниць короткодульної зброї. Ціна пістолета системи Макарова може скласти близько $150, що цілком доступно для середнього українця. “На складах Міноборони лежить близько мільйона списаних пістолетів Макарова. Зараз їх віддають за $8-10 на переробку на “травматику”, яку нам потім продають за $550. Навіть ПМ 1963 року випуску здатний виконати функцію самозахисту не гірше за сучасні аналоги”, — вважає Учайкін.
Не готові?
Позиція МВС незмінна: до вільного володіння зброєю Україна не готова. “У нашого суспільства поки що немає достатнього розуміння, в яких ситуаціях можна застосувати зброю на законних підставах, а в яких не варто, — каже перший заступник голови Національної поліції В’ячеслав Аброськін. — Крім того, я як людина, яка 20 років носить зброю постійно, можу сказати, що недостатньо мати при собі зброю, потрібно ще вміти нею користуватися. Якщо на вас нападають, ще не факт, що ви встигнете дістати пістолет”.
Психіатр Семен Глузман додає: не кожен здатний вистрілити в людину, навіть якщо та представляє реальну небезпеку. А от сам факт появи в ході інциденту пістолета може зіграти проти його власника. “Побачивши, що в мене є зброя, мене можуть вбити, навіть якщо спочатку у нападників таких планів не було, — розповідає він. — Адже у негідників немає ніяких моральних гальм”.
Втім, ймовірність прийняття закону про цивільну зброю цим складом парламенту мінімальна, каже Юрій Левченко. “Я припускаю, що коаліція може внести сурогатний законопроект, який буде називатися законом про легальний обіг зброї, але за фактом просто зведе в один документ всі діючі інструкції Міністерства внутрішніх справ і нічого на практиці не змінить”, — прогнозує депутат. По суті влада проведе чергову псевдореформу. Яка в реальності не змінить нічого.
Вікторія Свєтлова
За матеріалами: Фокус
Поділитися новиною
