865
Хто такі українські хакери, і на кого вони працюють
— Кримінал
Українські хакери звернули на себе увагу після появи 17 серпня в газеті The New York Times новини про те, що один з них став першим свідком у справі про можливі російські кібератаки на сервери Демпартії перед президентськими виборами в США. За даними видання, мова йде про хакера під псевдонімом Profexer. Він, пишуть журналісти NYT, сам з’явився в поліцію, дізнавшись, що його програму використовували для кібератаки, за якою, як підозрюють американські спецслужби, стоїть Москва.
Втім, багато експертів сумніваються в цінності свідчень Profexer, позаяк розроблена ним програма була у відкритому доступі досить давно, а в роботі хакерів використовувалася як допоміжний інструмент. Ця історія наочно ілюструє те, наскільки складно докопатися до істини і зробити однозначні висновки, коли мова йде про кібервзломи і їхні цілі, а також про тих, хто ними насправді займається. Повною мірою це стосується й України.
Українські хакери: кіберальянс та інші
Українським хакерам часто приписують кібератаки на ресурси, що належать Росії і самопроголошеним республікам Донбасу. Серед своїх успішних акцій хакери, які об’єдналися в Український кіберальянс, називають злом сайту російського Першого каналу, сервера документообігу одного з департаментів Міноборони РФ і навіть пошти приймальні помічника президента Росії Владислава Суркова (так званий #SurkovLeaks).
Кіберальянс – спільнота українських хакерів, формально виникла в 2016 році після об’єднання угруповань Falcons Flame і Trinity, які оголосили своєю метою протидію російській агресії в Мережі. Пізніше до альянсу приєдналася група активістів RUH8 і окремі представники групи “Кіберхунта”.
Точної кількості членів спільноти її активісти не називають, пояснюючи, що їхня структура є мережевою і не має чіткої ієрархії. Втім, говорити щось певне про таке явище як українські хакери досить складно, визнає член групи RUH8, відомий під псевдонімом Sean Brian Townsend. Він називає себе прес-секретарем кіберальянсу і є одним з небагатьох кіберактивістів, які спілкуються з журналістами.
За словами Sean Brian Townsend, до 2014 року хакерська спільноста була єдиною для всього пострадянського простору, і українці були її невід’ємною частиною. Навіть після анексії Криму і початку збройного конфлікту в Донбасі так звані “чорні” хакери (що заробляють зломами) в Україні залишаються аполітичними. “На “чорних” майданчиках політику тисне адміністрація – цехові інтереси вищі від національних”, – констатує Sean Brian Townsend.
Гроші проти патріотизму
Саме тісною інтеграцією хакерського співтовариства на просторах колишнього СРСР пояснює випадки роботи українців на російські спецслужби один із засновників чеського Національного центру кібербезпеки Томаш Флідр. Це, за його висловом, призвело до того, що зв’язки між спецслужбами Росії та організованою кіберзлочинністю зміцніли – в той час як російські хакери завдяки таким зв’язкам отримували захист від кримінального переслідування, їхні українські колеги подібного імунітету не мали.
Кіберактівісти кажуть, що почали допомагати українській владі на добровільних засадах.
“Українські хакери опинилися в складному становищі – групи, до яких вони належали, раптом почали діяти проти їхньої власної країни”, – вважає чеський експерт, що входить зараз в команду Team4Ukraine, яка об’єднала європейських фахівців, які допомагають Україні в зміцненні громадянського суспільства і силових структур, в тому числі і в сфері кібербезпеки.
При цьому, продовжує Sean Brian Townsend, в хакерському середовищі розподіл на патріотів, аполітичних і українофобів виражений набагато слабше, ніж в українському суспільстві в цілому. На його думку, багато місцевих “чорних” хакерів дійсно працюють на росіян “не з доброї волі”. Однак навіть в таких умовах частина кіберактивістів почала допомагати українській владі на добровільних засадах. І якщо в 2014 році це виражалося в одиничні акції, то до 2016-го призвело до об’єднання в окремі угруповання під “парасолькою” Українського кіберальянсу, розповідає Sean Brian Townsend.
Українські хакери та СБУ
Правда, деякі українські експерти не відкидають того, що місцеві хакери взаємодіють і зі спецслужбами України. Так, глава київського відділу громадської організації ISACA International Гліб Пахаренко говорить про численні свідчення того, що Служба безпеки України (СБУ) раніше покривала багатьох так званих “кардерів”, що займаються зломом кредитних карток. Тому, вважає він, ймовірність того, що багато хакерів змушені взаємодіяти і з українськими силовиками, є високою.
Джерела DW в СБУ відмовилися від коментарів на цю тему навіть на умовах анонімності, однак Sean Brian Townsend не заперечує, що він і його колеги часом передають здобуту інформацію як в СБУ, так і військовим. Однак він називає таку взаємодію неформальною і запевняє, що, на відміну від Росії, де хакерські групи, на його думку, пильно контролюються ФСБ, український кіберальянс має мережеву структуру і не підпорядковується держорганам, лише зливаючи їм інформацію, яка може бути корисною.
Україна не готова до кіберзагроз?
У тому, що СБУ і інші спецслужби мають мало впливу на хакерів з проукраїнською позицією, впевнений і Томаш Флідр. За його словами, якщо ті кіберзломники, що працюють на ФСБ, часто роблять це на взаємовигідній основі, то українські хакери не отримують ніякої вигоди від своєї співпраці. “У них інша мотивація – зокрема, бажання захистити власну державу”, – вказує Флідр.
Законність дій під питанням
Самі хакери вважають свої акції протидією кібервійні, яку, за словами Sean Brian Townsend, Росія веде “давно і щодня”. У своє виправдання хакер наводить головний принцип роботи Українського кіберальянсу: “Ми нічого не ламаємо, крім Росії і “республік”(самопроголошених “ДНР” і “ЛНР”. – Ред.). Тільки ці цілі. Це непохитний принцип, який дає нам можливість майже не ховатися”.
Однак Гліб Пахаренко сумнівається в тому, що дії проукраїнських хакерів завжди приносять користь Києву: “Розфарбувати сайт сепаратистів в жовто-блакитні кольори – це не більше ніж хуліганство, а багато інформаційні зливів потрібно ще досліджувати на предмет того, чи не є це фейком”.
За словами Пахаренка, такі дії не тільки не вирішують жодних політичних чи економічних завдань, а й з формальної точки зору є несанкціонованим втручанням в електронні системи, що суперечить як російському, так і українському законодавству.
За матеріалами: Deutsche Welle
Поділитися новиною
