Андрій Зінченко: що відбувається з Приватбанком? Частина 3 — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Андрій Зінченко: що відбувається з Приватбанком? Частина 3

Фондовий ринок
2885
Отримавши контроль над Приватом, держава в особі уповноважених органів, схоже, не зовсім розуміє що з ним робити.
Що було?
Отримавши контроль над Приватом, держава в особі уповноважених органів, схоже, не зовсім розуміє що з ним робити. У (пост)кризовому періоді силами НБУ і ФГВФО гостро стало питання про те, чим живе вже надмірна кількість власників банківських ліцензій, які ще вчора видавалися всім бажаючим, напевно, без такого аналізу.
У рекламі практично будь-якого існуючого банку можна відшукати крилатий штамп «Всі види банківських послуг». Їх вихід на ринок супроводжувався негласною боротьбою за існуючих та нових клієнтів. Особливо зі сфер великого бізнесу, сільського господарства та іншого реального сектора, а також фізичних осіб.
Однією з умов прийняття на роботу нових співробітників від операціоністів до начальників відділень і напрямків було навіть обов’язкове забезпечення переходу разом з ними в новий банк ведених клієнтів. І нерідко так і траплялося.
Але все це виглядало правдоподібно і функціонально поки юрособи реєструвалися тисячами, бізнеси (часто на папері) зростали, а фізичні особи були ще не так масово охоплені банківськими послугами.
Що сьогодні?
Загальну економічну ситуацію зайвий раз коментувати немає сенсу, клієнти в масі своїй давно поділені, класичний заробіток на кредитах сильно обмежений, якщо не сказати більше, перепрофілювання банків можливе в досить вузьких межах (зокрема, популярним стало заробляти на комісійних від реалізації страхових послуг), розбещені докризовою безкоштовністю банківських послуг через конкуренцію клієнти щиро дивуються пропозиціям окремих установ відкрити рахунок ФОП за 2500 гривень.
Проте з 90 платоспроможних банків станом на 1 липня 2017 року 70 виявилися прибутковими і отримали чистий прибуток у розмірі 8,22 млрд грн.
Зросли комісійні та процентні доходи. Однак 20 банків виявилися збитковими на сукупну суму чистого збитку в 10,07 млрд грн. Тобто за останні півроку чистий збиток після оподаткування банківської системи склав 1,85 мільярда гривень. Причиною НБУ назвав відрахування в резерви Промінвестбанку і Привату.
Таким чином, де і на чому державний Приватбанк повинен заробити мільярди для бюджету в непростих умовах – незрозуміло.
Часткову відповідь на це питання можна знайти тут, і навіть соціальний процесинг анонсовано, але проблема в тому, що онлайновий сервіс аутсорситься банком у іноземної юрособи за неназвану суму.
Ще на початку нульових в Приваті замислилися про те, що кредитування не є бездонною бочкою і колись ситуація зміниться. Банк змінив стратегію на розрахункову, і вона була успішно впроваджена.
Кожному побільше карток, на них зарплата і бажано з бюджету, оплата зі своїх рахунків клієнтам, по можливості того ж “Привату” і т. д. В результаті безготівкова гривня з банку в значній мірі не йшла назовні.
Сьогодні ж ситуація круто змінилася, і в теорії десятки мільярдів бюджетних гривень потрібно буде колись повернути, але де і як їх заробити в поточних умовах, неясно: кредитування заморожено, а в доступній його частині вимоги до якісних позичальників такі, що останній часто, вивчивши повний пакет документів, може задуматися, а чи потрібен йому кредит, розрахункові послуги, звичайно, вносять свій внесок у фінансовий результат, але вони не можуть потягнути всю структуру, постійні витрати якої колосальні.
Ввести абонплату за Приват24 поки що ніхто не ризикнув (але ж математично це подібне до підняття мінімальної зарплати). Поки що.
У цьому ключі згадується риторичне питання у керівництві Microsoft після закриття багатомільярдної угоди з поглинання Skype: «Скільки треба зробити безкоштовних дзвінків, щоб заробити на купівлі?».
Криза менеджменту
Сама по собі така ситуація не є чимось тупиковим. Ніхто не обіцяв, що, відкривши банк, прибуток буде постійним і високим без інтелектуальної та інноваційної складової менеджменту, а також гнучкого реагування на зовнішню середу.
Тим більше, що конкуренти знаходяться в більш жорстких умовах – у них немає гарантованого джерела докапіталізації і рефінансування, як у Привату.
А на тлі мільйонних фондів оплати праці нинішнього керівництва час матеріалізуватися питанню про бачення, стратегію, тактику і взагалі про моделі заробітку і повернення державних мільярдів банком в бюджет.
Відповідь на це питання сьогодні є, і вона дещо несподівана. Полягає вона у тому, що поточний менеджмент відповідати на нього не буде. Цілком офіційно заявлено, що буде проведено конкурс на визначення такої моделі сторонньою структурою. Виходить своєрідна організаційно-управлінська милиця дієздатному керівництву.
З «Варягів» в Україну
У результаті платники податків дізнаються, що наглядова рада вибрала McKinsey&Company Україна (код 34818665) переможцем конкурсу з відбору кампанії, яка буде відповідати за розробку стратегії ПАТ КБ «ПриватБанк».
Солідна юрособа з світовим ім’ям, в Україні з 2002 року, в місцевому філіалі працювали і працюють не менш солідні співробітники. У судових позовах не значиться.
Зрозуміло, що послуги такої структури не можуть коштувати дешево, особливо враховуючи, що результатом роботи повинні стати розробка ринкової стратегії оптимізації операцій Приватбанку, яка б одночасно забезпечувала максимальну цінність для акціонера і фінансову стабільність, а також здійснення діагностики банку і оцінки його здатності відновити стійку бізнес-модель і згенерувати стратегічні варіанти її подальшого розвитку, аналіз і оцінка ландшафту і перспективи банківського сектора, а також особлива увага іншим державним банкам.
Свої кадри не вирішують
У цьому ключі може виникнути інше питання: чому ці завдання не вирішують штатні співробітники поточного власника і сьогоднішній менеджмент банку, про який зі ЗМІ відомо, що фонд оплати праці правління складає мільйони гривень, а про зарплати окремих лінійних керівників сьогодні ходять шестизначні не підтверджені, але і не спростовані публічно легенди.
З високою ймовірністю можна припустити, що дипломи про вищу фінансову освіту цих людей нічим не гірші за аналогічні в залученій компанії, але в такому випадку виникає питання обґрунтованості розмірів постійних витрат у поточних умовах, адже така заробітна плата сьогодні навряд чи є заробленою в умовах невизначеності в питаннях стратегії банку взагалі і джерел покриття витрат зокрема.
При цьому невідомо, які висновки зробить McKinsey&Company Україна і чи не виявиться у них, що банк потребує серйозної реструктуризації для забезпечення самоокупності в перспективі без участі бюджету як донора.
Чи вирішують іноземні?
Таким чином, в даний час, крім суто організаційних і фінансових проблем, у банку існує кадрове питання. Але і ця проблема вирішується аутсорсингом. Так стало відомо, що наглядова рада Приватбанку обрала Amrop Executive Search Ukraine для пошуку кандидатів на посаду голови правління (головного виконавчого директора) та першого заступника голови (фінансового директора) ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Мова навіть не про конкурсно-кваліфікаційний відбір, а про пошук кандидатів. Питання про складнощі із залученням зацікавлених осіб вже піднімалося, у зв’язку з чим пошук кандидатів на керівні посади в Приватбанку йде вже навіть серед іноземців.
Слід зазначити, що іноземні учасники ситуації навколо Приватбанку є точками генерації істотних ризиків з двох причин, підтверджених практикою останнього часу:
- іноземні керівники погано приживаються і малоефективні в умовах України, причини чого є предметом окремих досліджень зі сфери державного управління, політології і права, але місцева специфіка, цілком ймовірно, дещо розходиться з очікуваннями і практичним досвідом залучених персоналій;
- досвід залучення корінням іноземної компанії для проведення аудиту Приватбанку вийшов дещо біфуркаційним: так, висновок аудиторів з E&Y показав, зокрема, обсяг пов’язаного портфеля, який надто відрізняється від заявленого раніше національними спікерами у менший бік, що надалі вимагало уточнень і було пояснено тим, що E&Y працював за міжнародними стандартами, а місцеві фахівці – за національним законодавством.
Таким чином, сформувалася ситуація «чужі не можуть, свої не хочуть», і ризики такого роду не можна не враховувати в подальшій роботі.
Outer-source-using must(not) go on
Основним дискусійним моментом є той факт, що Приватбанк продовжує аутсорсити дорогі послуги, які доречно виглядали б виконаними власними фахівцями. І навіть швидше конкретно тими фахівцями, які будуть оцінювати і підписувати акти виконаних робіт – адже хтось повинен буде якісно їх прийняти, і кваліфікація для цього, зі зрозумілих причин, повинна бути не нижчою, ніж у виконавця.
При цьому фінансування аутсорсингу в разі реальної необхідності та постійних витрат банку в разі їх обґрунтованості в умовах концептуальної невизначеності і відомих поточних джерел покриття повинні бути публічними, прозорими та економічно ефективними, але в першу чергу стратегічно передбаченими.
Андрій Зінченко, доктор філософії в галузі економіки, доцент кафедри фінансів Національного університету суднобудування, магістр державного управління (МРА)
За матеріалами:
Finance.ua
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас