Нові схеми рейдерства: «прокладки» на держзакупівлях і чудні судові рішення


Нові схеми рейдерства: «прокладки» на держзакупівлях і чудні судові рішення

На початку серпня генеральний прокурор Юрій Луценко розпорядився почати перевірку інформації про гальмування публічних закупівель товарів, робіт і послуг державними монополістами.

Так генпрокурор відреагував на лист прем’єр-міністра Володимира Гройсмана №6523/0/2-17 від 21 липня 2017 р. Місяцем раніше до прем’єра звернулися 15 українських товаровиробників, керівники Федерації роботодавців України (ФРУ) і Українського союзу промисловців і підприємців (УСПП) щодо ситуації з закупівлями ПАТ «Укрзалізниця» (УЗ). Адже в нинішньому році заблоковано безліч тендерів з придбання держмонополістом лиття, систем кондиціонування, напіввагонів, дизель-поїздів, надання послуг з капітального ремонту вагонів і т.п.

На думку підписантів звернення, мова йде про новий вид рейдерства, мета якого – за допомогою фірм-«прокладок» загальмувати процедури закупівель, щоб потім або заволодіти вигідним замовленням, або, цитуємо, «не допустити завершення тендерної процедури укладенням договору з національними виробниками за результатами акцепту». Можна припустити, що в цій ситуації учасники тендерів змушені будуть іти на уклін до «прокладок» – простіше кажучи, ділитися з ними бізнесом, щоб таки отримати вигідне замовлення від монополістів. Звертаємо також увагу, що текст статті готувався до звільнення Войцеха Балчуна з посади глави «Укрзалізниці».

І це не єдиний прийом з арсеналу рейдерських загарбань. Цього року охочі до чужого майна раптом згадали про давні судові рішення щодо повернення майна в державну власність і намагаються знову ж через суд забрати найпривабливіші активи, які ніякого стосунку до держави не мають. Але про все по порядку.

Схема з УЗ

У тендерах УЗ постійно беруть участь ТОВ «А» і ТОВ «Б» (назви компаній поки не наводимо – підписанти листа Гройсману закрили в публічному доступі імена фірм до завершення перевірок правоохоронцями). Вони, за даними товаровиробників, не є виробниками або дилерами виробників. Дані фірми спочатку по черзі вимагають скасувати технічні умови, що містяться в тендерній документації. Для чого подають скарги до Антимонопольного комітету України (АМКУ). Незалежно від рішення АМКУ щодо цих звернень, «А» і «Б» подають нові скарги (найчастіше – про зміну термінів подання тендерних пропозицій).

Тому процес торгів гальмується, адже розгляд кожного звернення потребує часу, і тендер, відповідно, зупиняється. В результаті, станом на початок липня 2017 р. з 156 тендерів держмонополістів (137 з них оголошені структурами УЗ) завершено тільки 45, в 9 з яких перемогла фірма «А», уклавши з УЗ договори майже на 18 млн грн. При цьому предметами закупівель є різні товари – від комплектів постільної білизни з бязі до дизель-поїздів, які «А», за даними підписантів листа до прем’єра, не виробляє. За схожою схемою діє і ТОВ «Б».

Схема з судом

Майже 6 років тому, у вересні 2011 р. в Господарському суді Херсонської області розглядалася справа про витребування в держвласність приміщень і будівель туристичного готелю «Лілея». За версією позивача – прокуратури Дніпровського району Херсона – в процесі поділу власності профспілок колишнього СРСР держмайно було безпідставно передано приватним фірмам.

Чому справа №5024/1351/2011 виникла через 20 років після здобуття Україною незалежності, як то кажуть, ще те питання. Втім, якщо згадати, що на часи правління Віктора Януковича припав пік дерибану власності, все встане на свої місця. Але суд позов прокуратури задовольнив. Згідно з його рішенням від 21 вересня 2011 року в користь держави передавалися певні споруди готелю, що перебували у володінні 10 різних фірм.

Як водиться в таких випадках, розгляд рішення суду в апеляційній та касаційній інстанціях, включаючи і Верховний Суд, затягнувся на роки.

За цей час більшість власників нерухомості встигли перепродати її по кілька разів. А ось приватна виробничо-комерційна фірма «Південь-Атлант», що отримала у володіння частину споруд і приміщень «Лілеї» саме з метою ведення бізнесу, фактично побудувала і зареєструвала нові об’єкти: цех напівфабрикатів, склад холодильного обладнання, електрощитову і т.п. Таким чином, майна, про яке йде мова в рішенні суду, винесеному 6 років тому, у володінні компанії фактично не залишилося.

Представники місцевих органів Державної виконавчої служби (ДВС), прокуратури та Фонду держмайна (ФДМ) тричі побували на об’єкті і переконалися, що виконати рішення суду від 2001 р. неможливо – через відсутність спірного майна і неможливість його ідентифікації.

Про що держвиконавцем і був складений відповідний акт.

У червні 2017 р. місцеві держвиконавці подали в суд заяву про зміну способу виконання рішення від 12 вересня 2011 р. З юридичної точки зору це був абсолютно правомірний крок. Адже відповідно до Цивільного кодексу в випадках, коли майна не існує в натурі, компенсується його вартість, що існувала на момент розгляду відповідної справи судом. Іншими словами, логічно було припустити, що держвиконавці через суд вимагатимуть від «Південь-Антланту» виплатити державі відповідну компенсацію. І 20 липня 2017 року Господарський суд Херсонської області виніс ухвалу, вирішивши… вилучити нові об’єкти нерухомості «Південь-Атланту», на які компанія отримала документи, що підтверджують право власності на них.

«Таким чином, суд змінив не спосіб виконання свого рішення, а саме рішення. Фактично підприємство позбавляють майна, щодо якого ніяких судових рішень не приймалося, – вважає адвокат Анатолій Куцак, представник «Південь-Атланту». – У таких випадках Цивільний кодекс наказує відшкодувати вартість майна, визначену на момент розгляду справи судом, тобто у 2011 році”.

«Південь-Атлант» подав апеляційну скаргу на рішення суду від 20 липня, наполягаючи на компенсації державі в особі ФДМ вартості майна, виходячи з ціни договору купівлі-продажу. Розгляд апеляції призначено на 28 серпня.

Питання ж, кому знадобилося відбирати через суд практично все підприємство, ігноруючи при цьому вимоги Цивільного кодексу, залишається відкритим. Не виключено, що в інтересах третіх осіб, які відпрацьовують схему загарбання майна вже сформованого бізнесу. У зв’язку з цим, з урахуванням величезної кількості не доведених в Україні до кінця майнових суперечок, для загарбників відкриваються блискучі перспективи.

Звідки ноги ростуть

2 листопада 2016 року набрав чинності Закон №1666 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності», більш відомий як «антирейдерський» Закон.

Варто зазначити, що він став одним з небагатьох корисних продуктів законотворчості народних обранців. Наприклад, до набрання чинності цим Законом найпоширенішою схемою «чесного» загарбання майна була підробка правовстановлюючих документів на майно підприємства.

Після їх реєстрації в реєстрах відбувалася зміна власників такого майна, так, що і кінці не знайдеш. Введена Законом послуга смс-інформування Мін’юстом власника про внесення будь-яких змін до Реєстру нерухомого майна дозволяє відстежувати дії рейдерів і оперативно на них реагувати.

Віктор Мороз, керуючий партнер адвокатського об’єднання Suprema Lex, адвокат, вважає, що дієвими виявилися повноваження Мін’юсту щодо блокування діяльності «чорних» нотаріусів і реєстраційних дій, діяльність постійно діючих комісій з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації тощо.

Але «загарбники» теж не ликом шиті. На «антирейдерський» Закон відповіли новими схемами, про які ми розповіли і з приводу яких законодавець відповіді не поки дав.

Важливо підкреслити: в творчих пошуках рейдерів заволодіння чужими активами або корпоративними правами шляхом їх держреєстрації на себе або третіх осіб – аж ніяк не основний етап. Тактика змінилася і тепер ласі до чужого майна мають на меті створити такі умови для власника, при яких він просто змушений буде поділитися з благодійниками своїми активами. Можливо, навіть шляхом легальної перереєстрації правовстановлюючих документів в реєстрах і без порушення норм «антирейдерського» Закону.

Схоже, що використання фірм-«прокладок» при здійсненні державних закупівель монополістами – один з таких прийомів, коли шляхом тиску на реальних товаровиробників їх схиляють до подібного роду «мезальянсів». Ну а зміна рішення суду, а не способу його виконання – це вже легалізація самої процедури загарбання. Адже не виключено, що віджате майно незабаром спливе на якомусь аукціоні і буде придбано потрібним покупцем. Втім, можливий і інший варіант – розправи з неугодним конкурентом.

У свою чергу, в Мінекономрозвитку готують зміни до Закону «Про державні закупівлі» щодо попередження блокування тендерних процедур недобросовісними учасниками. Іншими словами, якщо рейдери не дрімають, то не повинні сидіти склавши руки і законодавці. Тим більше що коригування потребує не тільки «антирейдерський» Закон, а й законодавство в цілому.

Олег Вачаєв

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
В Контексті Finance.ua