1092
Захист національного виробника по-українськи — як робити не треба
— Казна та Політика
Всі 25 років незалежності влада намагається захистити національного виробника, але ніяк не виходить. Жодна галузь не отримала реальної підтримки, а програми допомоги схожі на прикриття розпилу грошей — інакше навіщо приймати те, що не працює?
Взагалі-то захищати важливі для економіки галузі чи підтримувати ті, які об’єктивно потребують підтримки, необхідно. Україна не завжди може конкурувати на рівних із західними виробниками. Айтішники впораються, аграрії теж — в частині соняшникової олії, насіння зернових, меду. Але інші галузі економіки все-таки менш конкурентоспроможні: українських авто або комп’ютерів, вважай, немає.
З іншого боку, через правила СОТ, Угоду про асоціацію з ЄС або ЗВТ з Канадою Україна обмежена у засобах підтримки національного виробника.
Як би там не було, а ніякої реальної підтримки від існуючих програм галузі української економіки не отримали. Щоб довести це, згадаймо, як Україна захищала національного виробника і що з цього вийшло.
З 2008 по 2015 рік випуск українських автомобілів скоротився в 65 разів
Під різними приводами в Україні вводилися захисні заходи для підтримки автомобілебудування, наприклад, спецмита на імпортні автомобілі. Однак вони не допомогли підтримати нашого виробника. У 2015 році Запорізький автозавод випустив 3937 машин. Замість десятків і сотень тисяч потенційно імпортованих автомобілів, 40-мільйонний ринок споживачів отримав лише 4 тисячі авто.
Для порівняння, у 2008 році ЗАЗ випустив 257,6 тисяч авто. У той же час у Словаччині в 2008 році вироблялося понад 500 тисяч авто, а в 2015 році ця цифра перевалила за мільйон.
Чому так сильно впало виробництво українських автомобілів? По-перше, через ціну: більшість українців не можуть дозволити собі купівлю автомобіля, а якщо немає попиту, немає і пропозиції. По-друге, українці не довіряють вітчизняним автомобілям, і якщо є гроші, купують японські та німецькі машини.
Загороджувальні заходи вдарили і по суміжних галузях. Авто треба обслуговувати, йому потрібен бензин, запчастини. Менше машин — менше робочих місць у цих сферах.
Так, ми пам’ятаємо, що чим менше в місті машин, тим краще для екології міста і тим безпечніше. І транспортна інфраструктура міст вже не справляється з великою кількістю авто — ти бачиш це щодня в пробках. Але це не скасовує того, що “підтримка” українського автомобілебудування обернулася дурістю. Коли приймали це рішення, думали зовсім не про екологію.
Український виробник зміг хіба що переробити китайське авто і продати його в три рази дорожче
Взяти хоча б приклад “Нової Славути”, яка рекламувалася як український автомобіль. Slavuta Nova коштує 146 тисяч гривень — як непогана стара іномарка. По суті це перероблена китайська Chery Riich G2, правда, китайський аналог коштує втричі дешевше.
На застарілі шахти Україна витрачала стільки ж, скільки на армію
У 2014 році витрати на підтримку державних шахт були порівнянні з витратами на забезпечення діяльності ВСУ — це в країні, яка воює. Це свідчить про те, що як мінімум пріоритети були розставлені неправильно. Та і підтримка явно не допомогла, враховуючи, скільки аварій постійно відбувається на шахтах.
Чорний ринок металобрухту зводить нанівець зусилля держави
В Україні діє експортне мито на брухт чорних металів, та Мінекономрозвитку видає квоти на експорт. Ця міра обмежує вивезення сировини з України, вона повинна захистити українських виробників виробів з металу від браку сировини. В принципі це розумна міра, але вона ніяк не захищає галузь. Масштаб вивезення металобрухту з України вражає. У 2015 році було вивезено 1,2 мільярда тонн. Цього вистачило б, щоб збудувати 21 тисячу км залізничного полотна або 46 хмарочосів Бурдж-Халіфа — це найвища будівля в світі.
У січні-листопаді 2016 року дефіцит металобрухту на внутрішньому ринку України становив 582 тис. тонн — 17% від потреби. У 2015-й і 2014 — 22% і 15% відповідно.
Через загороджувальні заходи підприємства, що займаються операціями з брухтом чорних металів ,у січні-листопаді 2016 року скоротили експорт на 78,6% порівняно з аналогічним періодом 2015 року. Незважаючи на це, Україна в 2016 році наростила імпорт металобрухту в 8,6 рази в порівнянні з січнем-листопадом 2015 року.
Причина проста: в Україні склався чорний ринок металобрухту. Сировина все одно йде за кордон за чорними схемами в обхід і бюджету, і вітчизняних металургійних комбінатів.
Обмежувати експорт брухту потрібно — це цінна сировина. Але одночасно з цим потрібно посилити боротьбу з контрабандою, інакше підтримка стає схожою на просту формальність — тепер політики можуть говорити виборцям, що нібито захистили українських виробників.
Наші мита викликають відповідну реакцію інших країн
Якщо національні виробники отримують збитки через більш якісний іноземний продукт, вони можуть подати скаргу у Міністерство економічного розвитку та торгівлі. МЕРТ проводить розслідування, за результатами якого можна ввести торгові мита. В теорії мита цілком адекватні і їх вистачає, щоб відшкодувати збитки. А ось на практиці вони іноді настільки завищені, що іноземним фірмам стає збитково торгувати в Україні. У них залишається два виходи: шукати більш лояльні ринки збуту або пригрозити відповідними обмеженнями, як це зробила Японія у відповідь на українські мита на імпорт автомобілів.
Як захищають національного виробника в інших країнах
ЄС дотує сільське господарство країн-членів і встановлює квоти для безмитного експорту з України. Це теж міра, яка захищає європейського виробника від української експансії — все-таки у України сильне сільське господарство. В Іспанії існує Національна асоціація часнику, яка захищає інтереси виробників на ринку ЄС.
Але захищати потрібно грамотно, а не формально або навіть на шкоду економіці. Ось кілька варіантів: податкові пільги, дешеві кредити, дієвий механізм відшкодування ПДВ. До того ж, не потрібно підтримувати національного виробника тільки тому, що він національний, намагатися захистити взагалі всіх. Варто підтримувати галузі, які дійсно потребують допомоги.
А деякі галузі і зовсім добре живуть без держпідтримки, наприклад, IT-сфера. З боку айтішників періодично лунають заклики допомогти їм завоювати світ, але уряд поки що не ведеться. І враховуючи, як необдумано Україна допомагає тим, кому хоче допомогти, ще не факт, що відсутність підтримки — це погано. Єдиною подобою протекціонізму можна назвати те, що держава не звертає уваги, що айтішники масово оформляються на спрощеній системі оподаткування, хоча за фактом працюють у великій компанії.
За матеріалами: businessviews
Поділитися новиною
