1562
Чому білоруси не опускають ціни на українських заправках
— Енергетика
Український паливний ринок потужно лихоманить останнім часом. Після тривалого дефіциту автогазу і його різкого подорожчання, заправники стали опускати свої розцінки. За тиждень вони просіли вже на 30 копійок (до 11,40 грн./л). Водночас вартість бензину і дизелю на АЗС зросла на 20-80 копійок (до 26,99 грн./л), і не хоче опускатися.
Вирівняти ціни в опті, а потім і в роздробі мав потік транзиту через Україну каспійської нафти в Білорусь. Однак він так і не активізувався, незважаючи на обіцянки влади. Потік каспійської нафти до Батьки незначний, але він дозволяє Мінську видавлювати з Москви більш вигідні умови поставок російської сировини на білоруські НПЗ.
За перші місяці 2017 р. на Білорусь припало 48,9% імпорту нафтопродуктів в Україну: з січня по березень ми заплатили білоруським НПЗ понад $285 млн. Імпорт з РФ склав 27% на $158,2 млн., Греція відвантажила Україні 8% всього імпортного палива, на $47,4 млн. А всі інші країни ввезли в нашу країну бензину, дизелю і автогазу на $91 млн.
Ще в кінці 2016 р. очікувалося, що Азербайджан зможе розширити поставки своєї нафти в Білорусь завдяки обіцяній в Києві 75%-ній знижці за перевалку транзитної танкерної нафти в порту Південний. Однак, розширення каспійських поставок білоруським НПЗ затягується через те, що сторони транзиту спихають один на одного необхідність нести великі стартові витрати.
Вони потрібні для витіснення російської технічної нафти з трубопроводу «Дружба» на ділянці Броди-Мозир і технічного заповнення другої нитки цієї труби каспійською нафтою.
Як «Роснефть» заново проникла в Київ
Невідомо, чи обговорювали цю проблему лідери України та Білорусії на робочій зустрічі, яка відбулася в кінці квітня з формального приводу річниці аварії на ЧАЕС: переговори Лукашенка і Порошенка завжди дратували Москву, тому про нафтовий аспект нинішньої зустрічі пресі нічого не було сказано.
Раніше, в 2016 р., Порошенко обіцяв президенту Азербайджану Ільхаму Алієву зменшити тариф порту Південний, щоб почати великий трубопровідний транзит в Білорусь. У Баку сподівалися, що обіцянка Києва дозволить Білорусі і Азербайджану відновити виконання так і не реалізованих нафтових угод 2011 року. Вони мали на увазі не 75%-ну, як зараз, а 50%-ну знижку порту «Південний», і поставку для транзиту в Україну по 18 млн т азербайджанської нафти на рік.
З цього обсягу 2 млн т належало одному з НПЗ України, 5 млн т двом НПЗ Чехії, і на 12 млн т, Мозирському та Новополоцькому НПЗ Білорусі. Цей проект транзиту тоді зустрів опір з боку РФ, який триває досі.
Прямою жертвою цього не здійсненого проекту є російська «Роснефть», якій доведеться поступитися частиною свого ринку в Східній Європі постачальникам каспійської нафти. З чуток, що циркулюють в українській пресі, протягом 2015-2016 років київським партнерам «Роснефти» вдалося підвищити свій вплив в українській владі. Зокрема, ця російська компанія змогла безкарно переписати на третіх осіб свої українські активи, і таким чином уникнути ризику арешту майна в рахунок погашення судових позовів щодо компенсації шкоди, завданої під час російської агресії в Криму.
Завдяки такому лавіруванню «Роснефть» на початку україно-російського протистояння змогла досягти парадоксального результату — її позиції в Києві не послабилися, а навпаки, посилилися.
Сьогодні українські партнери «Роснефти» контролюють весь трубопровідний експорт нафтопродуктів Білорусі, в тому числі і в Україну. Цей експорт йде по продуктопроводу, який проходить через Україну від Мозирського НПЗ до Словаччини та Угорщини.
Що стосується поставок сирої нафти по українському нафтопроводу «Дружба», то і тут «Роснефти» вдалося досягти успіху. Вона знайшла оригінальний спосіб не дати Україні та Азербайджану можливості заповнити каспійською нафтою другу нитку нафтопроводу на ділянці Броди-Мозир в кінці 2016 р. «Транснефть» на прохання «Роснефти» передала операційне управління прокачуванням російської нафти цим нафтопроводом найбільшому у світі нафтотрейдеру — швейцарській Glencore. До її приходу у Києва був шанс викинути «Роснефть» з українського ринку транзиту нафти, користуючись ситуацією україно-російського конфлікту. Зараз же час згаяно.
Можливо, хтось у Києві від такого упущення і виграв. Але в результаті, перед Азербайджаном і Україною на шляху до реанімації проекту «великого транзиту нафти в Білорусь виникають все нові й нові складнощі.
В результаті химерностей у протистоянні Києва і «Роснефти», Баку до теперішнього часу вирішив взяти паузу в політиці великого трубопровідного транзиту в Білорусь. Головний азербайджанський експортер — державна компанія Socar — переорієнтувався з великих завдань 2011 року на більш досяжні і менш масштабні цілі.
Це і розвиток імпорту каспійської нафти на український Кременчуцький НПЗ, і опрацювання варіанту малого залізничного транзиту нафти в Білорусь. Щоб вивчити можливість початку наскрізних поставок цистерн з нафтою з Баку на українські залізниці, 26 квітня порт Чорноморськ відвідав глава азербайджанської державної судноплавної компанії Саѕраг Рауф Валієв, який запропонував українським портовикам вивчити можливість здачі в оренду або купівлі української залізничної поромної лінії Чорноморськ-Поті.
Цей малий транзит навряд чи вирішить для Білорусі проблему заповнення її НПЗ сировиною, альтернативною російському імпорту — цій країні потрібен саме великий транзит через Україну.
У 2016 р. білоруські НПЗ переробили 18,6 млн тонн нафти, з яких 18,1 млн тонн припало на імпорт з РФ. Близько 0,5 млн тонн припало на залізничні поставки з Азербайджану. За деякими даними, азербайджанська нафта коштувала для Мінська по $30/бар. в період, коли світові ціни сорту Brent коливалися на рівні $40-45/бар. Як стало відомо зовсім недавно, в той же період Польща скористалася зростанням конкуренції між Іраном і Саудівською Аравією, і примудрилася контрактувати іранську нафту за ціною $17-20/бар. Такі ціни відверто лякали експортерів нафти з РФ, і змушували їх йти на поступки.
Великі премії до імпорту дозволяють трейдерам більше заробляти і розширювати інструментарій цінової конкуренції на українському ринку імпорту нафтопродуктів. Ця конкуренція безпосередньо позначається на гаманцях споживачів — роздрібна торгівля при закупівлях в опті отримує більше цінового вибору, і АЗС починають більш жорстку цінову конкуренцію, від якої виграє кінцевий покупець автомобільного пального.
В перспективі, коли Іран приєднається до намірів Азербайджану збільшити транзит нафти в Білорусь, цей фактор буде все більше позначатися на українському ринку. Але поки цього не сталося, український ринок буде болісно реагувати на будь-які зміни в постачанні Білорусі нафтою, а сама Україна виглядатиме жертвою слабкої транзитної політики і повної відсутності політики розвитку своїх власних НПЗ. Цілком можливо, що така слабкість з’явилася з об’єктивних причин, але схоже, що «Роснефть» в 2014-2016 роки дуже непогано попрацювала в Києві.
Іван Петров
За матеріалами: УБР
Поділитися новиною
Також за темою
Для опалювального сезону Україні потрібно ще до 1 млрд доларів на газ — Reuters
Україна вже закачала у сховища більше газу, ніж на ті самі дати 2024 року
США ввели санкції проти міжнародної мережі, яка допомагає Ірану продавати нафту
США планують збільшити стратегічні запаси урану для розвитку ядерної енергетики
Сховища газу у ЄС заповнені рекордно низько за останні 3,5 роки
Україна з 1 жовтня обмежить імпорт індійського пального
