747
Вхід — рубль, вихід — два: чому Сбербанку буде складно залишити Україну
— Фондовий ринок
Минулого тижня російський Сбербанк оголосив, що знайшов покупців на свої активи в Україні.
Стати новими власниками української дочки Сбербанку планують російський банкір Григорій Гусельников і білоруська приватна компанія російського бізнесмена Саїда Гуцерієва — сина одного з найбагатших російських бізнесменів Михайла Гуцерієва.
Однако ця угода навряд чи сподобається українським претендентам на активи Сбербанку. До того ж, у Нацбанку буде чимало приводів відмовити потенційним покупцям.
“Несолодка” угода
Ще 19 січня 2017 року в кулуарах Всесвітнього економічного Форуму в Давосі глава Сбербанку РФ Герман Греф побіжно повідомив, що Сбербанк не планує залишати Україну найближчим часом. “Поки що ні, поки що це питання не стоїть на порядку денному”, — сказав Греф на питання журналістів.
Греф лукавив. Питання вже давно стояло на порядку денному. На той час основним претендентом на купівлю української “дочки” Сбербанку вважався український бізнесмен, власник бізнес-групи DCH Олександр Ярославський.
На наступний день після заяви Грефа зупинилася Липецька кондитерська фабрика Roshen. У президентській корпорації пояснили, що це пов’язано з об’єктивними економічними та політичними причинами.
За даними російського “Комерсанта”, угода з продажу Сбербанку зірвалася, коли в її периметрі з’явилася саме Липецька кондитерська фабрика, щодо якої сторони не зійшлися в ціні. Видання повідомляє, що українська сторона оцінила її у 250 млн дол при реальній вартості не більше 120-140 млн дол.
Банкір, ознайомленеий з деталями угоди, підтвердив, що угода розвалилася через кондитерську фабрику президента. Водночас в периметр угоди фабрика потрапила не за ініціативою української сторони. “Сбербанк сам запропонував внести її, так як є її кредитором”, — додав він.
Після того, як зірвалася угода з Ярославським, на горизонті з’явилися Гусельников і Гуцерієв, які нещодавно оголосили про придбання Сбербанку.
М’яч на полі НБУ
Враховуючи, що подібна угода неможлива без схвалення регулятора, зараз м’яч знаходиться на полі НБУ. Претенденти – досвідчені бізнесмени, питань до їхнього фінансового стану у НБУ виникнути не повинно. Інша справа — їхні біографії.
Документи на придбання істотної участі в Сбербанку від Гуцерієва і Гусельникова все ще не надходили. Натомість у Нацбанку вже, схоже, встигли ознайомитися з творчістю Гуцерієва-старшого. “Пісні Гуцерієва вже чули?” — іронічно запитує співрозмовник видання з Нацбанку.
Михайло Гуцерієв — один з найбільш незвичайних бізнесменів Росії. Приміром, він пише пісні для Стаса Михайлова і Філіпа Кіркорова.
Згідно з рейтингом російського Forbes, Гуцерієви — найбільш успішна підприємницька династія. Їм належать фінансово-промислова група “Сафмар” і група “Бін”. Остання включає десятки різних активів — від пенсійних фондів до нафтових компаній. За інформацією російських “Ведомостей”, вона також входить в п’ятірку найбільших землевласників.
Серед великих активів — компанії “Русснєфть”, “Русский уголь”, банківська група Бінбанк і десятки девелоперських проектів. В останньому рейтингу Forbes Михайло Гуцерієв займав 226 рядок з оцінкою статків 6,3 млрд дол. Наприклад, найбагатша людина України Рінат Ахметов у рейтингу був на 359 позиції.
Ще сім років тому Гуцерієв був нев’їзним у РФ. У 2007 році його звинуватили в незаконному підприємництві і ухиленні від сплати податків. Три роки він провів у “засланні” в Лондоні, але повернувся і відновив контроль над активами. Російські ЗМІ пишуть, що про повернення Гуцерієва в РФ домовлявся Греф.
“Люди з клану Гуцерієва виглядають як органічна частина російського ділового і політичного ландшафту. Виконують важливі доручення, отримують гідну винагороду. І це один із секретів стрімкого зростання групи в останні роки”, — так пише про останню операцію Гуцерієвих російський Forbes.
Другого покупця в цій угоді — Григорія Гусельникова — з кланом Гуцерієвих пов’язує робота в Бінбанку, який належить клану Гуцерієвих. До 2010 року Гусельников працював віце-президентом Бінбанку.
Після звільнення він як “відступні” отримав маленький “Вятка банк”, дочірню установу Бінбанку. Банк розташований у Кірові, одне відділення є в Москві.
У 2014 році Гусельников придбав латвійський Norvik Banka. Цей актив продавався дуже довго, але російському бізнесменові він підійшов. Зараз заклад входить у десятку найбільших банків Латвії з активами 900 млн євро.
Фактично Гусельников є основним представником по угоді від покупців. Весь минулий тиждень представники Norvik Banka і він сам охоче коментували угоду і розповідали про мотиви купівлі Сбербанку.
“Так, ми виходимо, може бути, з більш “жирного” ринку на, можливо, більш бідний, але я вважаю, що це більш перспективний ринок. Вести підприємницьку діяльність можна тільки в умовах вільної ринкової економіки, коли право власності в країні — не зовсім право власності, дуже складно там вести бізнес”, — говорив у коментарі “Громадському ТБ” Гусельников.
Співрозмовники видання, які працювали на банківському ринку РФ, відгукуються про Гусельникова неоднозначно. “Він організував кругову схему, видавши з Вятки кредит на Норвік, за який потім і викупив назад Вятку на баланс Норвіка, поставивши її на баланс за 70 млн євро, хоча її реальна вартість в рази менша”, — каже співрозмовник. Сам Гусельников написав СМС, що це брехня, на телефонні дзвінки не відповідав.
За словами співрозмовника видання, Гусельников давно намагався позбутися Вятка банку. У 2015 році його покупцем повинен був стати колишній власник “Конверсбанку” Володимир Антонов.
Версії, чому Антонов не купив “Вятку”, відрізняються. За даними джерела, близького до Антонова, він заплатив передоплату і ввів в банку своїх членів Ради директорів і свого голову правління. Але потім Антонов виявив “дірку” і вийшов з угоди.
Водночас, російський Forbes писав, що сам Гусельников побоювався майбутнього банкрутства банку та репутаційних ризиків.
Зараз Гусельников заперечує, що у “Вятки” були в той момент проблеми. Водночас, у розпорядженні “ЕП” є документи, які все-таки опосередковано підтверджують, що з банку виводилися кошти.
У розпорядженні видання також є лист голови Ради директорів “Вятка банк” Григорія Гусельникова на ім’я керівників фінустанов, в якому він визнає, що співробітниками банку виводилися кошти на підставних осіб, в тому числі його рідним братом Єгором Гусельниковим, який був головою правління.
Ще одним цікавим фактом є те, що міноритарним акціонером Norvik банку є Девон Арчер, якого Комісія з цінних паперів і бірж США звинувачувала в обмані інвесторів, шляхом продажу фіктивних облігацій на суму понад 43 млн доларів.
Арчера на українському ринку пов’язують з екс-міністром екології – втікачем Миколою Злочевським. Він ще в 2014 році був призначений до ради директорів компанії Злочевського – Burisma. Співрозмовники видання описали Арчера як людину, яка допомагала Злочевському “евакуювати” капітали з України після Революції Гідності в 2014 році.
Дніпровський слід
“Я не здивуюся, якщо в якомусь вигляді включиться Коломойський, тому що Гуцерієв і Шишханов віджали у нього московський Приват”, — говорить один з українських банкірів.
У 2014 році московську доньку Приватбанку — Москомприватбанк викупив Бінбанк, але в примусовому порядку. Банк у Ігоря Коломойського фактично відібрали.
Тому власники групи “Приват” можуть також використовувати всі методи, щоб не допустити угоду і завдати удару у відповідь своїм опонентам.
І непрямі ознаки цього є. По-перше, в службі безпеки одного з банків журналісту ЕП розповідали про “дніпропетровський” слід у нещодавніх протестах проти російських банків.
По-друге, новинний медіа-ресурс УНІАН, який належить Коломойському, одним з перших, з посиланням на народного депутата Борислава Березу, повідомив про те, що латвійський Norvik banka виступить покупцем українського “Сбербанку”.
Це сталося 6 лютого, тобто через кілька тижнів після того, як розвалилася “угода Ярославського”, і за кілька місяців до її офіційного оголошення.
“Щоб мінімізувати небезпеку заборони працювати в Україні “Сбербанк Росії” змінює власників українського філіалу. Українська філія “купує” приватний латвійський банк “Norvik bankа”, а за фактом – довірені Кремлю бізнесмени”, — заявив тоді Береза.
На питання ЕП, звідки нардеп отримав таку інформацію за кілька місяців до угоди, він відповідає ухильно.
“Я спілкуюся з різними людьми, і до мене досить часто надходить інформація, яка недоступна в відкритих джерелах, я цю інформацію отримав, перевірив, тому я про це і написав”, — говорить Береза.
На питання про характер угоди Береза відповідає так: “Відбувається практично перекладання грошей з однієї кишені в іншу. Щоб вивести з-під санкцій цей банк, відбувається ця акція. Якщо вона пройде вдало, то всі інші активи РФ або близькі до Путіна будуть також виведені з під санкційного удару”, — зазначає Береза, додаючи, що НБУ зобов’язаний заблокувати цю угоду.
Обіцяти — не означає одружитися
Сам Гусельников назвав операцію з купівлі дочки Сбербанку “великим успіхом”.
Більшість банкірів, всупереч існуючій думці в Україні, що угода — фронтування інтересів Кремля, вважають, що це реальна угода, при якій Гусельников позбудеться непотрібного йому активу в Росії і отримає якісний банк на українському ринку.
“Це цілком реальна угода. Норвік — відомий гравець на ринку, але я не виключаю, що у нього є деякі спекулятивні мотиви. Із зростанням нашого ринку нинішні покупці будуть мати велику спокусу заробити на угоді, перепродавши банк більш великим європейським гравцям”, — говорить член Українського товариства фінансових аналітиків Віталій Шапран.
Сбербанк, в свою чергу, зможе показати відносно “м’який” вихід з українського ринку за рахунок того, що візьме за великою собівартістю собі на баланс “Вятку”. Щоправда, залишається загадкою те, чим заплатить Сбербанку Гуцерієв.
Один із співрозмовників видання розповів про те, що потенційні покупці ходили в НБУ “знайомиться”, і їм один з заступників голови попередньо заявив, що угода може бути узгоджена.
Однак, мало хто зараз вірить, що ця угода дійде до логічного кінця. Бажання українських бізнес-груп роздобути російські банки за викидною ціною, специфічна для України біографія покупців і наявність сильних ворогів в Україні зберігають інтригу щодо її закриття.
“У НБУ спектр можливостей практично необмежений. Формально за законом заявний принцип: якщо за три місяці з дати повного пакету документів НБУ не заборонив придбання істотної участі, воно вважається узгодженим. Але на практиці “під повним пакетом документів” можна розуміти що завгодно. І регулятор може мурижити покупців місяцями: а ось тут неправильно, а дайте ще це…”, — констатує заступник голови великого банку на правах анонімності.
Олександр Моісеєнко
За матеріалами: Економічна Правда
Поділитися новиною
