1727
Андрій Зінченко: до питання про ситуацію щодо зобов'язань Приватбанку
— Казна та Політика
В попередньому матеріалі ми повідомляли, що окружний адміністративний суд Києва розглядає справу за позовом низки юросіб до НБУ, ФГВФО, уповноваженої особи фонду, а також самого Приватбанку і Мінфіну як третім особам про визнання протиправним та скасування рішення. Надалі заявники звернулися в Печерський районний суд Києва.
Націоналізація Приватбанку, будучи безпрецедентною в фінансово-банківській історії країни, супроводжувалася низкою дій органів державної влади, спрямованих на мінімізацію негативного впливу на фінансово-економічну ситуацію в країні у зв’язку з визнанням найбільшого банку неплатоспроможним.
Зокрема було введено низку обмежень і приписів, які, судячи з матеріалів справи 757/7499/17-ц (вільно доступна в реєстрі судових рішень) не влаштовували контрагентів банку, у зв’язку з чим вони звернулися до суду не тільки по суті спірних питань, а і з метою забезпечення позову.
В результаті судом за позовом CAMERIN INVESTMENTS LLP, SUNNEX INVESTMENTS LLP, TAMPLEMON INVESTMENTS LLP, BERLINI COMMERCIAL LLP, LUMIL INVESTMENTS LLP, SOFINAM INVESTMENTS LLP було прийнято рішення про задоволення вимог із забезпечення позову, зокрема:
- встановити обов’язок у тому числі, але не виключно ПАТ «Приватбанк» та його Кіпрській філії належним чином виконувати умови депозитних і не тільки договорів з позивачами у тому числі, але не виключно у частині виконання зобов’язань із нарахування і виплати відсотків за депозитними договорами, використання грошових коштів на кореспондентських і будь-яких інших рахунках цих осіб до вирішення спору по суті.
- заборонити «ПАТ» Приватбанк і його Кіпрській філії здійснювати будь-які дії щодо зупинки або блокування готівкових або безготівкових операцій та\або невиконання платіжних доручень\розпоряджень або будь-якого іншого обмеження можливості користуватися коштами на будь-яких рахунках позивачів «ПАТ» Приватбанк і його Кіпрської філії.
- заборонити «ПАТ» Приватбанк і його Кіпрській філії без окремої письмової згоди або платіжного документа здійснювати списання або перекази грошових коштів або здійснювати будь-які інші операції з грошовими коштами на будь-яких рахунках заявників у «ПАТ» Приватбанк і його Кіпрської філії, включаючи списання, обмін, зарахування, переказ, перерахування, внесення змін щодо їх обліку; приймати зазначені кошти як засіб платежу за цінні папери, розпоряджатися ними будь-яким способом до вирішення спору по суті.
- заборонити «ПАТ» Приватбанк і його Кіпрській філії утримуватися від виконання договорів (у т. ч., але не виключно низки депозитних), укладених з позивачами до вирішення спору по суті.
Аналізуючи рішення, можна зробити узагальнений висновок, що суд зобов’язав банк проводити обслуговування і розрахунки з клієнтами у звичайному режимі, незважаючи на можливі обмеження, пов’язані з процесом націоналізації, при цьому прямо заборонив проводити будь-які списання коштів без письмового волевиявлення клієнтів.
У судовій практиці можна частіше зустріти забезпечення позовів шляхом заборони на здійснення будь-яких дій з майном чи активами для їх збереження до розгляду справи по суті. Даний випадок дещо менш типовий, враховуючи неплатоспроможність банку в момент націоналізації і подальшого його фінансування за рахунок бюджету.
Беручи до уваги той факт, що основний процес зазначених позивачів проти держави в особі органів виконавчої влади не завершений (даних про це в реєстрі немає), можна припустити два можливі сценарії подальшого розвитку подій:
1. Позивачі розраховують на виграш основного спору, але в цьому випадку така форма забезпечення позову їм була б мало цікава.
2. Позивачі бачать ризики основного процесу і використовують законні форми захисту власних майнових інтересів в частині коштів на рахунках Привату і його Кіпрської філії.
Як вже зазначалося, останнім часом не сформовані орієнтири пріоритетності при розгляді «банківської» категорії справ (у цілому такі і не можуть бути сформовані з тієї причини, що в Україні діє непрецедентна система права – тобто прийняті раніше рішення в аналогічних обставинах не є прямим орієнтиром для наступних слухань).
Тому результат адміністративного спору держави з групою приватних компаній, яким би він не був, буде особливо цікавий в його мотивувальній частині.
Андрій Зінченко, доктор філософії в галузі економіки, доцент кафедри фінансів Національного університету суднобудування, магістр державного управління (МРА)
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
