346
Ризики пенсійної активності
— Кредит&Депозит
Вячеслав ДАРПІНЯНЦ
З 1 січня 2004 року пенсійна система України складатиметься з трьох рівнів: обов’язкового (чи солідарного), примусового (накопичувального) і добровільного (недержавного) страхування. З першими двома рівнями, загалом, усе зрозуміло. Солідарна система свою «ефективність» вже довела. Щодо накопичувальної, то це явище для України нове. Підприємців обов’язково попросять резервувати на «персональних рахунках» своїх працівників у якомусь фонді (достеменно відомо, що не Пенсійному) 5% (плюс до 32%). Потім ці 5% держава інвестуватиме, оберігаючи від ризиків. Але кожному, хто вміє рахувати, зрозуміло, що рентабельніше мотивувати працюючих грішми з «фондів неврахованого прибутку», а не відносити відрахування з фонду зарплати на валові витрати. Відповідно, й мотивів вважати, що персональний рахунок у старості стане серйозною підмогою до солідарно заробленої пенсії стільки ж, скільки підстав вірити в успіх податкового реформування.
А от законодавче оформлення недержавної системи — це вже схоже на крок до Європи. Хоча й тут є серйозний ризик спіткнутися. До речі, саму систему створюють для людей, які мають бажання та сміливість забезпечити собі пристойнішу старість, ніж це може запропонувати держава, й які спроможні платити внески впродовж трудової діяльності. Досвід банку «Аркада» (по суті, піонера на ринку пенсійних фондів банківського управління) свідчить, що такі люди в Україні є. Зокрема, станом на 1 вересня 2003 року «Аркаді» вдалося залучити близько 28,9 млн грн від понад 25,8 тис. учасників ФБУ. Як повідомила «Контрактам» заступник голови правління АКБ «Аркада» Любов Воробйова, майже 400 вкладників уже отримують додаткову пенсію, яка становить приблизно 300 грн на місяць. Причому, за її словами, акумульований під облігації фінансовий ресурс потенційних пенсіонерів дає прибутковість 14,92% річних.
Система приватного пенсійного забезпечення ще тільки розкручується. І передусім це зумовлено обмеженим набором фінансових інструментів, які могли б використовувати при інвестиційній діяльності недержавні пенсійні фонди. Банк «Аркада» (а точніше, створений на його базі ФБУ), наприклад, укладає гроші учасників фонду виключно в облігації, випущені ТОВ «Аркада-фонд» за зразком іпотечних цінних паперів, для рефінансування довготермінових кредитів, виданих банком фізичним особам на будівництво житла. Виконання зобов’язань за облігаціями гарантується грошовими потоками за іпотечними кредитами, забезпеченими заставою нерухомості, збудованої ХК «Київміськбуд». Це, з одного боку, повинно підвищити рівень довіри потенційних пенсіонерів до банку. З іншого, — замкнена схема «пенсійний внесок — облігації під заставу нерухомості — кредит» забезпечує «Аркаді» конкурентні переваги в обраному напрямі. Тим більше, що диверсифікація кредитного портфеля автоматично знижує інвестиційні ризики неплатежів. А той факт, що у разі ліквідації «Аркади» активи ФБУ, згідно із законом, не потрапляють до ліквідаційної маси, а «передаються в управління іншому банку» — краща гарантія для тих, хто не побоявся інвестувати гроші у свою старість.
Проте іпотечне кредитування — окремий випадок, який лише починає набирати обертів у нашій країні (у США, для порівняння, на нього припадає близько 90% операцій з цінними паперами). Закономірним є те, що інших фінансових інструментів для інвестицій в Україні немає. Показово, що серед запропонованих НПФ інструментів фігурують державні облігації всіх видів. Це пікантно, особливо якщо враховувати рівень боргової активності уряду. Держава не може, створивши каркас, не закласти податковий, фондовий і, найголовніше, непірамідальний фундамент. Бажано — не тільки з ОВДП.
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
