3262
Імперія Ахметова під катком
— Фондовий ринок
Ватажки терористичних банд, що окупували частину Донбасу, у відповідь на торгову блокаду, заявили про «націоналізацію» основних підприємств бізнес-імперії найбагатшого українця Ріната Ахметова. Його компанія, СКМ, вже оголосила, що буде звертатися в українські та міжнародні суди.
Бізнес-імперія Ріната Ахметова, створювана більше 20 років з куплених за копійки у минулих влад державних активів, звалилася. Її стрижень – заснована у 2000 році найбільша в країні фінансово-промислова група «Систем Кепітал Менеджмент» – заявила 16 березня про втрату контролю над усіма своїми активами, розташованими на окупованих територіях Донецької та Луганської областей.
Основні втрати від «націоналізації» проросійськими терористами припадають на ДТЕК і «Метінвест» (партнер Ахметова в «Метінвесті» – сумнозвісний проросійський «православний олігарх» Вадим Новинський). Гірничо-металургійний сектор ( «Метінвест») втратив Єнакіївський металургійний завод, Макіївський металургійний завод, Єнакіївський коксохімпром, Харцизький трубний завод, «Комсомольське рудоуправління», «Краснодонвугілля», «Донецьккокс», спільне українсько-швейцарське підприємство «Метален».
В енергетичному секторі (ДТЕК) втрачені «Шахта Комсомолець Донбасу»», «Моспінське ВПП», «ПЕС-Енерговугілля», «Східенерго» (в тому числі «Зуївська ТЕС», яка повністю живить Авдіївку і Авдіївський коксохім), «Донецькобленерго» , «Техремпоставка», «Свердловантрацит», «Ровенькиантрацит», «Електроналадка», «Високовольтні мережі» і «ДТЕК Сервіс». Ще є втрати у СКМ в промислово-сировинному секторі – там у компанії UMG відібрано Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат, плюс бойовики оголосили про «націоналізацію» стадіону «Донбас Арена» і навчально-тренувальної бази «Кірша». Крім того, поза «законом» на території «ОРДЛО» опинився гуманітарний штаб фонду Ахметова «Допоможемо».
У ДТЕК (36 тисяч співробітників) і «Метінвесті» (20 тисяч працівників) підкреслюють, що протягом трьох років військового конфлікту всі підприємства компаній працювали «виключно в рамках українського законодавства». І апелюють до того, що за 2016 рік ними перераховано до бюджетів різних рівнів України понад 2 мільярди гривень і 1,4 мільярда гривень – кожною компанією, відповідно. Згідно з повідомленням СКМ, корпорація вважає неприйнятною вимогу про перереєстрацію підприємств і сплату податків «ОРДЛО».
«Група СКМ неодноразово заявляла, що вважає абсолютно неприйнятною вимогу про перереєстрацію своїх підприємств і сплату податків самопроголошеним «ДНР» і «ЛНР». З сьогоднішнього дня ми втратили можливість забезпечувати роботу наших активів на непідконтрольних територіях в рамках правового поля України. Ми змушені прийняти рішення про припинення своєї діяльності в тимчасово неконтрольованих українською владою окремих районах Донецької та Луганської областей», – йдеться в повідомленні на сайті СКМ.
У компанії заявили, що будуть робити все можливе для відновлення роботи підприємств на непідконтрольних територіях «в рамках правового поля, включаючи звернення до українських і міжнародних судів». Ось в цьому місці – не зовсім зрозуміло. Чому раніше Ахметов не звертався до судів, а зважився саме зараз? Справа в тому, що, починаючи з 2014 року, у нього вже «віджали» контроль над частиною бізнесу в окупованих районах Донецької та Луганської областей: машинобудівними підприємствами «Корум Донецькгірмаш», «Корум Донецький енергозавод», «Корум Горлівський машинобудівний завод»; готелями «Донбас Палас» і «Парк Інн»; місцевими операторами зв’язку «Укртелеком» (регіональні підрозділи) і Vega; в аграрному секторі – землею і активами агрохолдингу HarvEast (більше третини від загального обсягу майна цієї компанії).
У СКМ заявили, що будуть робити все можливе для відновлення роботи підприємств на непідконтрольних територіях. Чи то більш ранні втрати були не такі великі і болючі, як зараз, чи то місце мав якийсь «договірняк» про долю цієї власності (можливо, їю Ахметов «поступився» в обмін на недоторканність іншого майна, або досягнуті угоди дозволяли на ділі зберегти ці бізнеси під управлінням СКМ) – але, в даний час, очевидно, всі домовленості зруйнувалися. І, в цьому сенсі, торгова блокада окупованих територій просто розставила всі крапки над «i». Виносячи долю Ахметова за дужки, можна констатувати, що в результаті оголошеної терористами «націоналізації» постраждає економіка України.
Міністр фінансів Олександр Данилюк вже оцінив втрати бюджету від торговельної блокади в цілому (включивши в цю суму прогноз з недоотримання зборів від «націоналізованих» окупантами активів) в 1,3% ВВП, або близько 40 мільярдів гривень. «Це середній сценарій, але цифра може бути більше, до 2%», – сказав він. Справа в тому, що від припинення роботи промисловості на окупованій території постраждають так само українські підприємства на підконтрольній Києву землі – які безпосередньо залежать від сировини з Донбасу, і поставки якого здійснювалися нині експропрійованими підрозділами СКМ.
За словами екс-глави Фонду держмайна Олександра Бондаря, це в першу чергу вдарить по інших активах самого Ахметова, адже ніякої альтернативи джерелам сировини для решти його підприємств в Україні немає і бути не може – його бізнес вибудовувався як вертикально-інтегрований і, більш того, частково вбудований в державу (видобуваємо вугілля на своїй шахті – перевозимо своєю транспортною компанією за пільговими тарифами «Укрзалізниці» на свою ТЕС – виробляємо електрику на своїй ТЕС – продаємо електрику через свої електромережі за цінами, необгрунтовано завищеним завдяки контролю над державними регулюючими органами).
«Коли починалися події на Донбасі, територію якого Ахметов багато років контролював, йому потрібно було задуматися, до чого це може привести. Мабуть, йому дали гарантії, що підприємства продовжать працювати і постачати продукцію, що через кордони АТО вона буде поставлятися в Україну. Ось і не задумався, а варто було. Те, що сталося зараз, – розплата для Ахметова. На жаль, економіка України теж буде страждати від того, що сталося. Але і [українській] влади потрібно було думати про такі можливі наслідки набагато раніше. Тепер ось до чого це призвело», – констатує Бондар. Він вважає, що зараз країна страждає, тому що влада не контролювала ситуацію з підприємствами, які в минулі часи за копійки віддавалися олігархам, а ті, в свою чергу, нічого не зробили, починаючи з 2014 року, щоб диверсифікувати поставки сировини і модернізувати свої промислові активи, щоб вони не залежали від непідконтрольних територій.
Бондар критично оцінює майбутнє донецької бізнес-імперії: «Вони [великий бізнес Донбасу] думали, що так буде вічно – висмоктуватимуть останні соки з підприємств, отримуватимуть надприбутки, відправлятимуть їх в офшори і житимуть жирно далі». При цьому він підкреслив, що зараз ситуація зміниться кардинально і з цього потрібно робити висновки. І не тільки мільярдерам, які втрачають власність, а й владі. «Три роки нічого не робилося. Як можна було торгувати з воюючою стороною стільки часу і вважати, що це – нормально?»- задається риторичним питанням Бондар.
В енергетичному секторі (ДТЕК) загублені близько 10 підприємств. Така «нормальність» призвела до того, що зараз уряд ламає голову, як, згідно з указом президента Петра Порошенка (мається на увазі рішення РНБО від 15 березня) про тимчасову заборону на переміщення товарів через лінію розмежування, забезпечити безпечне і надійне функціонування паливно-енергетичного і металургійного комплексів України і які заходи потрібно вжити, щоб нейтралізувати загрози економічній безпеці. Хоча, якби про диверсифікацію поставок життєво необхідних обсягів палива і сировини влада, а, головне, власник відібраних підприємств і його партнери, задумалися ще три роки тому, розуміючи, що в будь-який момент Москва може заборонити підзвітним їй донбаським територіям поставки в Україну, то нічого подібного не сталося б.
Але, мабуть, торгівля під час війни виявилася справою настільки привабливою і прибутковою, що безпека відійшла на другий план. А, наприклад, введення в формулу розрахунку тарифів схеми «Роттердам+», через яку всі українські споживачі стали переплачувати за світло і тепло, і яка якраз і повинна була забезпечити Україні незалежність від «ДНР» і «ЛНР», перетворилося, в результаті, на банальну аферу.
При всій позірній жалюгідності ситуації, експерти побоюються, що диверсифікацією поставок ресурсів з окупованого Донбасу ні влада, ні Ахметов все одно не займуться. Цинічно кажучи, в даний час, що для СКМ, що для українського уряду, головоломка зводиться до того, щоб сірі схеми поставок сировини з «ДНР» і «ЛНР» набули дещо іншого вигляду.
Наприклад, фахівець інвестиційної компанії Dragon Capital Сергій Фурса не згоден з Бондарем і стверджує парадоксальне: «Ахметов не надто залишиться в накладі. Компанії постраждають, але частково. Їхній бізнес так побудований, що для них це не критично.
По-перше, та сировина, яка там знаходиться [на непідконтрольних територіях], так чи інакше, крім як в Україну, піти нікуди більше не може, якщо говорити про вугілля. Антрацит Росії не потрібен. Він буде надходити до нас іншими шляхом, наприклад, через Білорусь, або когось іншого, обхідним шляхом».
«Якщо вірити прогнозу НБУ, то від цих подій, якщо вони триватимуть рік, наш платіжний баланс втратить 2 мільярди доларів. І це більше, ніж ми отримали від МВФ в 2016 році. Це дуже сильний тиск на платіжний баланс, що потім позначиться на курсі гривні, як ланцюгова реакція – на інфляції», – зазначив Фурса. При цьому все одно актуальним залишається питання – чи зможе Ахметов, з огляду на його чималі важелі впливу, не тільки користуватися ресурсами свого тимчасово непідконтрольного бізнесу, але і повернути цей самий втрачений контроль?
На думку Фурси, на даний момент, з урахуванням рішення РНБО, є ймовірність того, що можна буде все відіграти, і так звана «націоналізація» не пройде. «Можливо, відбудуться переговори в Нормандському або в Мінському форматах. Адже вже є заява ООН про те, що такі дії є військовим злочином. І очевидно, що це рішення [бойовиків] суперечить духу Мінських угод», – припустив експерт. Дійсно, в свіжеопублікованій доповіді ООН, яка дивним чином збіглася з «націоналізацією» активів Ахметова – чого не спостерігалося навіть при анексії Криму – різко засуджуються дії окупантів Донбасу.
«Такі дії ставлять під загрозу осіб, які працюють в небезпечних і неврегульованих умовах в гірничовидобувній і металургійній промисловостях на територіях, контрольованих збройними групами в Донецькій і Луганській областях. Управління Верховного комісара з прав людини нагадує, що захоплення приватної власності в контексті збройного конфлікту може вважатися військовим злочином, мародерством», – йдеться в заяві ООН.
Тут можна тільки поаплодувати ООН, але залишається деякий осад: чому ж поважна Організація мовчала, коли в перші роки протистояння на Донбасі з території окупованих Луганщини і Донеччини вивезли у вигляді металобрухту більше 20 великих підприємств, в тому числі державну компанію «Топаз», Луганський патронний і Харцизький машинобудівний заводи і багато інших?.. Крім доповіді ООН, є і рішення РНБО зняти заборону на переміщення товарів через лінію розмежування тільки після повернення під юрисдикцію України захоплених підприємств – по ідеї, цей прозорий натяк в документі українського Радбезу повинен би розжалобити суворі серця ватажків терористів щодо бізнесу, на який вони поклали око і зуб.
Але експерти вважають, що навряд чи все це, включаючи намір СКМ звернутися в усі можливі суди, допоможе Ахметову розрулити ситуацію. «Наприклад, наші суди, однозначно, приймуть рішення на користь Ахметова – ДТЕК і «Метінвесту». Але ці вердикти для ватажків «ДНР» і «ЛНР» не мають ніякого значення, вони їх не виконуватимуть. Судитися з ким? З невизнаними «республіками»? Ну, приймуть рішення якісь, введуть додаткові санкції. І що? І що значить «націоналізували» – це взагалі до юридичних норм не відноситься. «ДНР» і «ЛНР» – не окремо взяті держави. Як можна в судах судитися зі «структурами», які ми не визнаємо? Юридичним шляхом тут нічого не вирішиш», – сказав Бондар.
На його думку, ті важелі тиску, які дозволяли Ахметову досі володіти цими підприємствами – адже у інших олігархів на окупованому Донбасі вже давним-давно все відібрали, і лише він успішно торгував з Україною з непідконтрольних територій – перестали працювати. І навряд чи він зможе їх відновити. Чим закінчиться ця історія, ми незабаром дізнаємося. Але, незалежно від того, чи буде це happy end, можна вже зараз констатувати: обрана Ахметовим стратегія «гудіти в гудок» виявилася неефективною.
Нана Чорна
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
