537
Депортація чи інтеграція мігрантів: що обирає Берлін?
— Світ
Канцлер ФРН Ангела Меркель (Angela Merkel) вела цього вівторка, 14 лютого, переговори з прем’єр-міністром Тунісу. В цей самий день на прес-конференції в Берліні виступала член її кабінету міністрів, уповноважена німецького уряду у справах міграції, біженців та інтеграції Айдан Озогуз (Aydan Özoguz).
Теми у відомстві федерального канцлера і в берлінському Будинку друку були схожими – проблеми міграції, але акценти ці дві жінки в уряді ФРН розставляють по-різному. Канцлер наполягає на прискоренні процедури депортації з Німеччини тих, хто не отримав статус біженця. Озогуз пропонує нарощувати заходи щодо інтеграції тих, хто залишається в ФРН.
Ідея канцлера
Після перекриття так званого “балканського маршруту” і підписання міграційного пакту ЄС з Туреччиною головним каналом біженців в Європу стало Середземне море. Його пропускна здатність значно нижча, але все одно неприйнятно для ЄС висока. У минулому році морським шляхом – переважно з лівійського до італійського узбережжя – прибули майже 200 тисяч осіб.
Вирішення проблеми Ангелі Меркель бачиться в тому, щоб підписати з країнами Північної Африки пакти за типом турецького, а, крім того, – створити на їхній території спеціальні табори, в які б направляли мігрантів, що намагаються потрапити до Європи по Середземному морю.
У таких таборах, з точки зору Берліна, біженці могли б подавати заяви з проханням про притулок, чекати на їх розгляд, а в разі позитивної відповіді, – відправки в одну з країн ЄС. Одночасно наявність таких збірних пунктів відбила б у біженців бажання користуватися послугами контрабандистів.
Туніс, вважають в уряді ФРН, для цієї мети підходить якнайкраще. Адже це, по суті справи, єдина з північноафриканських країн, якій після “арабської весни” 2011 року більш-менш вдався перехід від тоталітарної до демократичної системи.
Після серії замахів на туристів у 2015 році відносно стабільною вважається в країні і ситуація із забезпеченням безпеки. Меркель говорить про Туніс як про “обнадійливий проект”, який варто підтримувати, як це і робить Німеччина, що надала йому тільки в минулому році фінансову допомогу в розмірі 290 мільйонів євро.
Табори для біженців – не тема на переговорах
Гість Меркель, прем’єр-міністр Тунісу Юсеф Шахед, від ідеї канцлера не в захваті, про що прямо заявив напередодні переговорів у інтерв’ю газеті Bild.
“Туніс – дуже молода демократія, і я не думаю, – заявив він, – що у нас є можливості для таборів біженців”. А в бесіді з кореспондентом DPA він взагалі виключив створення в Тунісі таких центрів, які, як побоюються в оточенні прем’єр-міністра, можуть стати розсадником ісламістів.
Вирішення проблеми, на думку Шахед, можливе тільки разом з Лівією. Але в Лівії зараз практично відсутня державність, визнаний світовою спільнотою уряд контролює лише невелику частину лівійської території.
Знаючи про негативне ставлення гостя до її ідеї, Ангела Меркель взагалі не стала порушувати на переговорах з Юсефом Шахеом тему таборів для біженців в Тунісі. На прес-конференції після зустрічі, відповідаючи на запитання журналістів, вона заявила, що стосовно Тунісу мова на переговорах йшла лише про реадмісію тих тунісців, які не отримали право залишатися в Німеччині.
Туніс вимагає доказів
У загальному потоці біженців частка громадян Тунісу незначно мала – менше одного відсотка. З близько 30 тисяч тунісців в Німеччині, вказала Меркель, приблизно півтори тисячі осіб підлягають депортації. У минулому році, однак, вислати з країни вдалося тільки 116 осіб.
Перешкоди, на думку німецьких експертів, чинить сама влада Тунісу, яка зволікає з наданням документів замість відсутніх або викинутих паспортів, вимагає від Німеччини неспростовних доказів того, що мова йде і справді про їхніх громадян.
Сумніви в тому, що всі згадані канцлером півтори тисячі осіб – дійсно громадяни Тунісу, Юсеф Шахед висловив і на прес-конференції після переговорів.
У німецьких ЗМІ в зв’язку з цим нагадують про те, що і берлінського терориста, тунісця Аніса Амрі, який на вантажівці таранив в грудні минулого року різдвяний базар, свого часу не вдалося вислати з Німеччини тільки тому, що влада Тунісу зволікала з передачею німецьким колегам необхідних документів , що засвідчують його особу.
Німеччині потрібні мігранти
Якщо на переговорах у відомстві федерального канцлера мова так чи інакше йшла про обмеження припливу мігрантів до Німеччини і прискорену депортацію відкинутих біженців, то уповноважена у справах біженців Айдан Озогуз, кажучи про своїх підопічних на прес-конференції в берлінському Будинку друку, зовсім по-іншому розставляла акценти.
“Німеччині потрібен приплив людей з інших країн, – заявила вона. – Сьогодні вже нікого не дивує констатація того, що Німеччина є імміграційною країною … Тепер питання полягає в тому, як організувати життя в такому імміграційному суспільстві”.
Озогуз представила журналістам концепцію з цього приводу, розроблену групою експертів з близького до Соціал-демократичної партії Німеччини фонду імені Фрідріха Еберта (Friedrich-Ebert-Stiftung). При всіх наявних ризиках, зазначив один з авторів, професор Герберт Брюкер (Herbert Brücker), експерти бачать в імміграції радше позитивний процес, джерело зростання добробуту всього суспільства, важливий фактор підвищення продуктивності народного господарства.
З тим, що такий процес потребує політичного управління, згодна і Озогуз, яка ратує за створення повноцінного міністерства у справах імміграції. Але до ідеї Ангели Меркель організувати збірні пункти для біженців в країнах Північної Африки вона ставиться скептично.
“Припустимо вести переговори тільки про речі, які відповідають нашим критеріям правової державності, – відповіла Айдан Озогуз на запитання кореспондента DW. – Особисто я не можу уявити собі табір, наприклад, в Лівії, настільки привабливий, щоб біженці добровільно в нього йшли і залишалися там”.
Микита Жолквер
За матеріалами: Deutsche Welle
Поділитися новиною
