1385
Важкий вік. Як влада хоче скоротити дефіцит Пенсійного фонду
— Казна та Політика
Українців вкотре лякають підвищенням пенсійного віку. Нібито на цьому наполягає головний кредитор України – Міжнародний валютний фонд. Міністр соцполітики Андрій Рева назвав таку вимогу МВФ політичною і заявив, що Кабмін її не підтримає. Як альтернативний варіант скорочення дефіциту Пенсійного фонду (ПФ) він запропонував розширити коло осіб, які сплачують внески до ПФ. Попросту кажучи, “віджати” кошти, яких бракує у працездатних громадян і бізнесу.
Масштаб проблеми
За словами Реви, в 2017 році дефіцит ПФ складе 141,5 млрд грн – близько 5% ВВП. Таким чином, на армію пенсіонерів з держбюджету виділяється більше, ніж на МВС, Міністерство оборони і СБУ разом узятих.
При цьому життя пересічних пенсіонерів важко назвати солодким. З 1 січня 2017 року розмір мінімальної пенсії в Україні склав 1,2 тис. грн (близько $45), а середня пенсія – 1,9 тис. грн (близько $70). “Якщо порівняти середню пенсію з середньою зарплатою, тобто розрахувати так званий коефіцієнт заміщення, ми побачимо, що показник України нижче, ніж у країн Центральної та Східної Європи. А якщо врахувати, що середня зарплата у нас занижена через високу частку тіньових доходів, становище українських пенсіонерів виглядає ще гірше”, – коментує ситуацію заступник директора Центру економічної стратегії Марія Репко.
За її словами, додатково обтяжують ситуацію численні пільги – підвищені пенсії, достроковий вихід на заслужений відпочинок і т.п. У сукупності з низьким, за закордонними мірками, пенсійним віком це призводить до збільшення армії пенсіонерів, високих державних витрат на їх утримання і, як наслідок, незадовільного рівня життя їх одержувачів.
Зібрати і поділити
У Кабміні особливо не приховують, що збільшення мінімальної зарплати з 1 січня 2017 року до 3,2 тис. грн на місяць спрямоване не стільки на підвищення рівня життя українців, скільки на зростання податкових відрахувань і зборів в ПФ. Цю саму мету, напевно, переслідує і введення обов’язкової сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ) в ПФ для фізосіб-підприємців (ФОП) незалежно від наявності обороту. Раніше підприємці, які не ведуть діяльність, сплачували ЄСВ лише за бажанням.
“В Україні невеликі податки, але їх повинні платити всі. Історії про “сплячих підприємців” ми повинні забути, як страшний сон. Такого хаосу немає ніде в світі. Жодна країна, де 50% громадян не платить податки, не стала процвітаючою”, – заявляє віце-прем’єр Павло Розенко.
Опитані економісти сумніваються в ефективності запропонованих урядом заходів. Так, на думку виконавчого директора Центру соціально-економічних досліджень “CASE Україна” Дмитра Боярчука, вплив фіскальних інструментів на наповнення бюджету буде обмеженим – не можна розглядати економіку в статиці, як це зараз роблять в Кабміні. Тобто сподіватися, що, обклавши 200 тис. підприємців додатковими 300 грн податку на місяць, можна зібрати на 60 млн грн на місяць більше надходжень до бюджету. Проста арифметика тут не працює. “Економіка – живий організм. Адже для когось додаткове навантаження просто знищить сенс підприємницької діяльності”, – говорить Боярчук.
Згодна з ним і Репко. “Рішення уряду про підвищення мінімальної зарплати і зміни, що стосуються сплати ЄСВ, приймалися без належних розрахунків. Вже відомо, що деякі наукові інститути відправляють працівників у неоплачувані відпустки. Можна припустити зростання прихованого безробіття”, – вважає експерт. Крім цього, після введення зобов’язання сплачувати єдиний соціальний внесок для “сплячих” ФОП, в Україні ліквідувалося понад 100 тис. підприємців.
Крім іншого, закручування гайок може обернутися стагнацією економіки, яка в кінці 2016 року ледь показала невпевнене зростання.
Популярна механіка
У риториці влади скоріше прочитується не економічна доцільність, а політичні мотиви – бажання сподобатися виборцям. Навряд чи заяви про відмову від підвищення пенсійного віку адресовані представникам середнього класу або тим, хто в силу своєї освіти, роду діяльності, особистісних якостей і системи цінностей в потенціалі міг би сформувати в Україні середній клас. Такі люди зазвичай не вірять в державну пенсійну систему, розраховують тільки на себе і куди б краще відреагували на розширення прав і економічних свобод.
“Ідея піднімати податки замість підвищення пенсійного віку має під собою суто популістську основу – традиційно цінується політична підтримка від пенсіонерів і тих, хто скоро піде на пенсію як широкої і політично активної ланки громадян. У свідомості чиновників таким виборцям досить легко догодити, піднімаючи пенсії або утримуючись від підвищення пенсійного віку”, – стверджує Репко. Саме тому в Україні роками уникають проведення повноцінної пенсійної реформи, а проблема дефіциту ПФ тільки посилюється.
Крім підвищення пенсійного віку і запропонованої владою фіскальної альтернативи існують і інші способи зниження дефіциту ПФ. У числі стандартних шляхів вирішення проблеми Дмитро Боярчук називає обмеження темпів зростання пенсій, активне сприяння підвищенню доходів громадян і поліпшення демографічної ситуації.
Але в наших умовах це нездійсненно. Консервація низьких пенсій навряд чи стане популярним рішенням. Тобто індексація, хоч і незначна, триватиме. Так, в 2017-му мінімальну пенсію планують підвищити на 10%. А збільшення доходів громадян для поліпшення ситуації з наповненням ПФ має бути не штучним, за рахунок підвищення мінімалки, а природним – викликаним розширенням економічних свобод, зростанням бізнес-активності і т. п. Демографічна ситуація тим часом погіршується за рахунок вимивання з України за кордон працездатного населення.
Тому пропонований МВФ варіант підвищення пенсійного віку – далеко не найгірший. “Поступового підвищення пенсійного віку не варто лякатися, – вважає Репко. – Інше питання, що без створення можливостей і мотивів накопичувати і інвестувати заощадження, відкриття для українських громадян світових фінансових ринків, доступу до послуг іноземних пенсійних фондів, пенсійна проблема залишиться в Україні ще на багато років або взагалі назавжди”.
Зовсім необов’язково, що відмова від підвищення пенсійного віку в короткостроковій перспективі може поставити крапку в співпраці України і МВФ і унеможливить отримання чергового траншу в рамках програми розширеного фінансування. “У списку МВФ багато інших важливих реформ, які при якісному впровадженні можуть сподобатися фонду. Наприклад, земельна реформа”, – коментує ситуацію Дмитро Боярчук. Однак для проведення земельної реформи у влади може не вистачити політичної волі. Тоді співпрацю з МВФ може бути заморожено на невизначений термін під прикриттям риторики про захист соціально незахищених верств населення. Саме так свого часу і діяв уряд Азарова, віддаючи перевагу над кредитами від МВФ дорогим позикам на вільному ринку.
Однак, як видно, погіршення відносин з МВФ і реакція бізнесу і економічно активних громадян на посилення фіскальної політики для чиновників більш прийнятна ситуація, ніж роздратований електорат.
Марія Бабенко
За матеріалами: Фокус
Поділитися новиною
