470
За ціною двушки в Києві. В Україні розгорнули купівлю-продаж партій
— Казна та Політика
В Україні активізувалася торгівля політичними партіями. Сформувалася ціла підпільна біржа, і, судячи з попиту (за деякими даними, останнім часом змінили господарів не менше 10 політсил), політичні інвестори щосили готуються до виборчих кампаній. Товару також достатньо: роком раніше на «ринку» в один день з’явилися десятки партій.
$40 тисяч за диванний проект
«Якщо комусь реально потрібна партія — можемо домовитися. Згодом ціни зростуть удвічі мінімум. У мене 2015-й і 2013-й роки реєстрації, та, що постарше, коштує дорого», — оголошень такого роду на профільних форумах десятки, якщо не сотні. Більшість залишають юристи-посередники і цілі компанії, які займаються створенням партій, оформленням документів.
«Я в бізнесі вже 15 років, веду партії від ідеї створення, збору підписів для реєстрації їх потрібно зібрати 10 тис. у двох третинах областей країни. — Авт.) до проведення з’їздів і виборчих кампаній, — розповіла юрист Ольга. — В останній місяць є пожвавлення — це підтвердження майбутньої кампанії».
Ціна питання зросла, хоч і не вдвічі. Якщо за реєстрацію треба віддати 224 тис. грн (плюс закласти близько $3 тис. видатків на етапі збору підписів і реєстрації первинних організацій), то ціни на готову партію «під ключ» стартують з $30-40 тис. (по суті, за ціною двокімнатної квартири в Києві).
«Зараз ціни починаються з $40 тис. за сиру, диванну партію, і це не рахуючи реєстраційних витрат на юристів (орієнтовно ще плюс $5 тис.). А за $100 тис. йдуть партії з історією, яким більше п’яти років і за якою не тягнеться шлейф конфліктів, — пояснив «Вестям» політтехнолог Андрій Золотарьов. — Також багато залежить від того, чи є у політсили регіональна структура, «живий» сайт, власні друковані ЗМІ — за кожен з цих пунктів можна додавати по 10% до суми». Зателефонувавши по одному з оголошень про продаж партії з місцевими парторганізаціями, статусом неприбутковості, зареєстрованою партсимволікою, трьома друкованими ЗМІ, поданою звітністю в ДФС і НАПК, сайтом і т. п.», ми дізналися, що продається політпроект 2015 року реєстрації (назву пообіцяли повідомити при зустрічі).
«Таких, щоб подали всю звітність, мало — цим наша пропозиція і цікава. Невже хочете вже після купівлі дізнатися, що на партії висять стотисячні штрафи?» — сказав нам посередник, який представився Антоном Геннадійовичем.
“Немає сенсу плодити партії”
Цікаво, що процес створення нових партій активізувався перед підвищенням збору у січні 2016 року. «Тоді однією датою, 22 січня, зареєстрували понад 20 партій — завідомо під продаж», — уточнила юрист Ольга. У даний момент на сайті Мін’юсту зареєстровано вже 352 партії. 40 з них отримали документи про реєстрацію в минулому році. Серед них, наприклад, «Циганська партія України» і «Грузинська партія України», «Трибунал» і «Свідома нація». У керівників з впізнаваних осіб — нардеп і син композитора Євген Рибчинський (партія «Порядок і справедливість») і екс-регіонал Валерій Коновалюк («Нова Україна»).
«Сума при передачі партії перераховується через банк, з неї сплачуються податки. Укласти договір про купівлю-продаж політсили неможливо за законом, тому ставимо в договорі пункт «надання юридичних послуг», — сказав ще один посередник.
Моральний аспект — адже продається партія, яка (по ідеї) повинна бути виразником поглядів своїх прихильників, — не хвилює як юристів, так і потенційних покупців. «Наша ініціативна група, «Хвиля», хоче створити партію. І немає принципової різниці — робити по всій процедурі, включаючи збір підписів, чи провести ребрендинг вже існуючої партії, — поділився з «Вестями» нардеп Віктор Чумак. — Немає ніякого сенсу створювати черговий, 351-й, проект».
Також на форумах попереджають про партійне рейдерство. «Увага! Шахраї вкрали партію! Первинна назва «Дружба», перейменували в «Розумна сила України» — подали (в Мін’юст. — Авт.) протокол з’їзду про зміну назви, вказали делегатів. Але цих делегатів ніхто не обирав», — скаржаться в такому оголошенні.
«Насправді, подібні конфлікти траплялися і раніше, коли за спиною у лідера партії змовляються місцеві осередки і йде розкол, а ось такого рейдерства я не пригадаю, — сказав Золотарьов. — Показовий момент: закони соціуму докотилися і до такої делікатної сфери, як реєстрація партструктур».
Бар’єр в Раду треба знижувати в п’ять разів
В ціні — партії старше трьох років. Співрозмовники «Вестей» пояснили це новою редакцією Виборчого кодексу (готується депутатами, зокрема, від БПП): однією з головних норм буде обмеження участі партій за «віковим» цензом. «Тим, які віком до трьох років, заборонять брати участь у кампанії. Але закон не матиме зворотної сили (тобто з виборів знімуть тільки партії, що з’явилися після реєстрації закону. — Авт.) Також посилять вимоги щодо фінансування партій — щоб не витрачали величезні бюджети на рекламу і розвивали мережу регіональних партосередків», — сказав Золотарьов.
Виборча система може бути пропорційною, з відкритими списками (або т. зв. «праймеріз»). «Нещодавно було збори, участь взяли більше сотні мажоритарників: бояться, що їм доведеться вливатися в партії на невигідних умовах, — уточнив нардеп від БПП Сергій Каплін. — Це вигідно «Народному фронту», який хоче розбавити ряди менш токсичними людьми, і невеликим партіям, — наприклад, «Самопомочі», — обмеженим фінансово».
Втім, експерти вважають, що такі новинки можуть призвести до консервації системи, у чому зацікавлені існуючі парламентські партії. «Але Україні треба іти зворотнім шляхом, знижуючи парламентський бар’єр з 5% до 1%, як свого часу зробив Ізраїль, щоб перезавантажити свій Кнесет, — пояснив «Вестям» політолог Руслан Бортник. — Це дозволить привести в Раду великий спектр політсил, щоб зняти питання авторитарних моделей управління парламентом».
Тарас Козуб, Анастасія Рябоконь
За матеріалами: Вісті
Поділитися новиною
