902
Скажи мені, хто твій ворог. Хто винен у скандалі між Міністерством охорони здоров'я та фармбізнесом, і що буде далі
— Казна та Політика
Січень 2017 запам’ятається як час запеклого протистояння МОЗ і особисто і. о. міністра Уляни Супрун і фармбізнесу. Точніше, тієї його частини, яка роками купувала для МОЗ ліки та витратні за завищеними цінами, “освоюючи” мільярди і підвищуючи ціни на куплене іноді в півтора рази.
Скандал
Все почалося з обвинувачень на адресу МОЗ та Уляни Супрун від директора Інституту серця Бориса Тодурова. За його словами, міністерство зірвало програми закупівель ліків і медичних виробів по серцево-судинним захворюванням на 364 млн грн. А головним об’єктом критики з його боку стала передача закупівель серцево-судинних препаратів британському закупівельному агентству Crown Agents. Через перехід на нові процедури закупівель процес оголошення тендерів затягнувся і лікувальні установи залишилися без найнеобхіднішого. “Сьогодні привезли чоловіка 68 років, дітей немає. Пульс 20 ударів на хвилину – людина помирає. Мені потрібно поставити йому кардіостимулятор. Мінзрав по нашій програмі не поставив нам за минулий рік 455 кардіостимуляторів. Тендер не проведений, стимуляторів немає. Кожен день швидка привозить 7-8 осіб. Я повинен пояснити цим людям, що вони або повинні купити на кілька десятків тисяч витратних матеріалів, або померти”, – розповідає хірург. Крім того, Тодуров вважав сплату Crown Agents маржі в 7% за посередництво в закупівлях нераціональним використанням коштів платників податків.
Хірурга можна зрозуміти: в його посадові обов’язки не входить забезпечення закупівель ліків. Але все ж дивно, що Тодуров не знав про те, що, прийшовши в міністерство в липні 2016 року, Супрун виявила практично непрацюючу схему закупівель. Що відмовитися від власних тендерів і передати їх проведення на аутсорс міжнародним організаціям вирішив ще в 2015 році Олександр Квіташвілі. Що цей процес більш ніж на рік заблокували чиновники МОЗ, і коли Супрун очолила міністерство, план із закупівель 2015 року (не кажучи про 2016-й) був виконаний лише наполовину. Незважаючи на всі ці аргументи, скандал триває. Про те, хто правий, а хто винен, можна судити хоча б по тому, що до вимог змістити Уляну Супрун приєдналися популісти всіх мастей і одіозні екс-регіонали. Проте супротивників у в. о. міністра так багато, що відставка Супрун цілком може статися. Хоча це означало б провал реформи медицини і багатомільярдні втрати на закупівлях.
Гроші
Відновити закупівлі Уляні Супрун за підтримки віце-прем’єра Павла Розенка вдалося лише до кінця минулого року – паралельно з пошуками контрагентів на проведення тендерів за кошти 2016 року. Саме тому договір з Crown Agents на суму 357,2 млн грн було підписано лише 12 грудня 2016-го.
Навіть з урахуванням зриву термінів це була перемога. Адже за даними проведеного в 2015 році розслідування СБУ, в 2012-2014 роках корупційна маржа кількох “наближених до тіла” фармдистриб’юторів, які стабільно вигравали тендери, становила до 40% від початкової ціни ліків. Схема, за якою вони працювали, була гранично проста: ліки по документам “проганялись” через кілька офшорних “прокладок”. При цьому їх ціна зростала, але самі дистриб’ютори обходили законодавче обмеження оптової надбавки в 10% від закупівельної вартості. За даними СБУ, лише одна з компаній-дистриб’юторів за допомогою такої нехитрої схеми “наварила” на тендерах МОЗ з 2012-го по 2014 рік 1,2 млрд грн.
Що ж до міністра-експата, то, перебираючись з США в Україну, Уляна Супрун явно не очікувала, що їй доведеться зіткнутися з могутніми і гнівними українськими фармдистриб’юторами. На її батьківщині дистриб’юторські компанії замовляють оптові партії ліків у виробників і розвозять їх зі складів по аптекам. У нас же саме оптовики роками формували політику держави щодо закупівель ліків, а зараз активно борються з главою міністерства, яка має намір позбавити їх мозівської годівниці.
Проти кого дружимо
Якщо подивитися на тендери МОЗ за останні 10 років, можна побачити, що переможців на них не так вже й багато. Близько 80% закупівель контролювали дві групи компаній. У 2014 році ці структури поставили практично весь обсяг закуплених за бюджетні кошти ліків від гепатитів і 86% препаратів для лікування онкозахворювань, – хвороб, найдорожчих в лікуванні.
Вони прекрасно почувалися при всіх урядах. З чуток, навіть за часів Януковича, коли його старший син Олександр, в сферу інтересів якого входив і фармбізнес, намагався прибрати їх з ринку, дистриб’ютори вистояли, і в підсумку йому довелося з ними домовлятися. І хоча їхні ринкові частки злегка зменшилися, “сім’ї” довелося рахуватися з інтересами старожилів.
Частково це можна пояснити об’єктивними причинами. Український фармринок за світовими мірками невеликий, і великим концернам простіше один раз домовитися з дистриб’ютором і працювати з ним, ніж міняти оптовиків. Зокрема і з цієї причини згадані вище групи легко перемагають у тендерах – вони можуть запропонувати найширший в країні асортимент препаратів, а по деяких позиціях у них взагалі ексклюзивні контракти.
Першим – ще з грудня 2014 року – намагався розібратися з тендерною корупцією Олександр Квіташвілі. Однак в підсумку йому довелося піти з поста голови МОЗ. Наступні міністри, хоч на словах і підтримували ідею передати закупівлі міжнародним організаціям, на ділі блокували процес, висуваючи нереальні умови тендерів, наприклад, занадто короткі терміни поставок. Уляні Супрун все ж вдалося довести починання Квіташвілі до логічного завершення. З 2017 року міжнародні організації повинні закуповувати абсолютно всі ліки і медичні вироби за держпрограмами МОЗ. На ці цілі в 2017 році Кабмін виділив 5,9 млрд грн. Якби ці закупівлі проводилися по-старому, з корупційною маржею в 40%, така ж кількість ліків обійшлася б бюджету мінімум на 2 млрд грн дорожче.
З Супрун намагалися боротися звичними методами: наприклад, “порекомендувавши” спочатку як голову Держлікслужби, а потім держсекретаря Наталію Шолойко. Але оскільки її чоловік володіє спільним бізнесом з менеджментом однієї з великих українських фармкомпаній, Супрун публічно заявила, що Шолойко не може займати керівні посади в Міністерстві охорони здоров’я через конфлікт інтересів. Посади голови Держлікслужби і держсекретаря МОЗ зручні тим, що, займаючи їх, дуже легко саботувати поставки ліків. Так, Держлікслужба займається контролем якості ліків. І її глава може, наприклад, відправити партію вакцин на додаткову перевірку або, причепившись до якоїсь формальної ознаки (інструкції, що погано читаються через типографський брак, простроченої упаковки на аптечному складі і т. д.), заборонити реалізацію всієї партії. Держсекретар же займається забезпеченням діяльності міністерства, в тому числі технічною стороною закупівель. І цілком може “прописати” для постачальників нездійсненні умови закупівель. Зриву кількох поставок досить, щоб викликати штучний дефіцит вакцин і життєво важливих ліків. А це громадський резонанс і скандал.
Справа з нав’язуванням держсекретаря закінчилася гучним скандалом і прес-конференцією, на якій Супрун заявила про явний конфлікт інтересів Шолойко з Міністерством охорони здоров’я. А коли стало ясно, що підкилимні методи боротьби не приносять результатів, цькування в. о. міністра перемістилося в публічну площину.
На ООН надійся, але сам не зівай
Самі по собі міжнародні закупівлі не панацея. Якщо проаналізувати результати тендерів міжнародних організацій, видно, що їм вдалося домогтися істотного зниження ціни переважно в конкурентному сегменті – там, де ліки з однією діючою речовиною випускає безліч фармкомпаній.
У разі монопольних препаратів, виробництво яких обмежено патентом, домогтися зниження цін набагато складніше – якщо продукції конкретного фармконцерну немає альтернатив, то і стимулів знижувати ціну для українських пацієнтів у нього немає – ринок невеликий і збити ціну за рахунок масштабу не виходить. Рішенням проблеми могло б стати введення механізмів паралельного імпорту (можливість закупівлі ліків не у виробника, а у великих дистриб’юторів в інших країнах, якщо їх ціна нижча, ніж виробник пропонує для України) та виведення з-під патентного захисту найбільш важливих препаратів шляхом введення так званих примусових ліцензій. Але ці кроки повністю в компетенції Міністерства охорони здоров’я.
Крім того, на думку глави пацієнтської організації “Пацієнти України” Ольги Стефанишиної, чиновники відомства безвідповідально поставилися до формування обсягу закупівель в 2015-2016 роках. Наприклад, не враховували курсової різниці, що призводило до зриву закупівель. А за деякими програмами міжнародні організації не могли швидко ввезти в Україну ліки через недосконалість підзаконних актів. Як пояснює Стефанишина, щоб ситуація не повторилася, “потрібно запустити тендери 2017 року вже в січні. Також слід призначити заступника міністра, відповідального за закупівлі, який буде ними займатися більшу частину свого робочого часу”.
Не вирішена і проблема місцевих закупівель за рахунок виділених на медицину регіональних субвенцій. Бюджет 2017 року передбачає на це 47 млрд грн, що набагато більше, ніж на закупівлі МОЗ за держпрограмами. Наскільки прозоро витрачаються ці кошти – питання. “Аналіз тільки п’яти позицій інсуліну показав, що різниця в закупівельній ціні одного і того ж інсуліну, одного і того ж виробника в різних областях коливається від 30% до 120%, – розповідає голова комітету ВР з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець. – На тендер виходять три компанії, з них вибирають ту, ціна якої найнижча. Але те, що ця найнижча ціна на 100% вище, ніж в сусідній області, ніхто не звертає уваги”.
Крім цього, за словами Богомолець, найчастіше міжнародні організації закуповують ліки у тих же посередників, у яких їх раніше закуповував МОЗ. У той час як головна ідея передачі закупівель міжнародникам полягала в повній відмові від послуг дистриб’юторів. Як вже говорилося, багато в чому це пов’язано з тим, що самим фармкомпаніям зручніше працювати на локальних ринках через посередників за ексклюзивними договорами. Але навіть в цьому випадку перехід на закупівлі через міжнародні організації значно знижує можливості цінових зловживань посередниками, – опонує народному депутату глава правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін.
“Згідно з контрактами з міжнародними організаціями, поставка товару здійснюється на умовах DAP. Тобто завдання дистриб’ютора – привезти нерозмитнений товар на територію України і передати його покупцеві – міжнародній організації. Міжнародна організація залучає для розмитнення уповноважені державні підприємства МОЗ. При таких розкладах буде викрито непрозоре ціноутворення на лікарські засоби. У підсумку від виробника чорним по білому будуть вказані реальні ціни на препарати”, – пояснює він.
Що далі
І все ж передача закупівель міжнародникам – незаперечний плюс. Досить порівняти результати закупівель по позиціях, переданих в 2015 році міжнародним структурам, з 2014 роком, коли все закуповувалося по-старому. У 2015-му бюджет на закупівлі препаратів для лікування раку, гемофілії, гепатиту, ВІЛ і вакцин в доларовому еквіваленті зменшився на 13%. Але кількість куплених на ці гроші доз, в порівнянні з 2014 роком, зросла на 55%, до 225 млн, – саме завдяки зменшенню ролі посередників в процесі закупівель.
“Крім того, що механізм міжнародних закупівель ліків виключає елемент корупції, закупівлі через міжнародні організації об’єктивно дешевше завдяки ефекту масштабу. Наприклад, ЮНІСЕФ купує у виробників ліків проти ВІЛ сотнями мільйонів доз, для всього світу. Тому отримує у виробників більш низькі ціни, ніж локальні агенти”, – говорить глава координаційної ради ГО “Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД” Дмитро Шерембей.
Крім цього, як пояснює Шерембей, ЮНІСЕФ – неприбуткова організація, і маржа в 4%, з якої працює структура, набагато нижче, ніж маржа комерційних дистриб’юторів. Якщо ж закупівля з якоїсь причини зірвалася, за це несе відповідальність безпосередньо ООН. Тобто гарантії набагато надійніші, ніж в разі локальних закупівельників.
На довершення всього міжнародні організації працюють дуже оперативно. “Тендери на виділені в 2015 році кошти пройшли лише восени минулого року. Але за два місяці ЮНІСЕФ поставив практично весь обсяг замовлених ліків. Я не пам’ятаю, щоб хтось ще завіз і розмитнив препарати настільки швидко”, – пояснює активіст.
Все це говорить про доцільність залучення міжнародних закупівельників для поставок ліків в країну – принаймні в найближчі роки (МОЗ планує користуватися їхніми послугами до 2019 року). Ну а потім, якщо, звичайно, вдасться розібратися з корупцією, – підходити до питання суто ринково. За тими позиціями, за якими працює ефект масштабування (наприклад – вакцини та препарати проти ВІЛ), продовжувати співпрацю з міжнародними організаціями. А позиції, які простіше купити на локальному ринку, закуповувати безпосередньо.
Євген Гордейчик
За матеріалами: Фокус
Поділитися новиною
