3364
Еміграційні трагедії: досвід Польщі, Латвії та Румунії
— Світ
Дебати про економічні та моральні аспекти еміграції, що розпалилися в Україні, виявили чимало прихильників цього тренду. Тим часом у сусідніх країнах масовий витік за кордон молодих людей вважається проблемою найвищого пріоритету, і влада вперто намагається її вирішити._
«Щороку міста і села зникають з нашої карти. Виник величезний регіональний дисбаланс, і ми стали однією з тих націй, які зникають найшвидше через вкрай низьку народжуваність і найвищу смертність у Європі. Молоді люди емігрують, тому що тут вони не бачать перспектив… Це необхідно зупинити», ─ описує ситуацію в Болгарії заступник глави парламенту цієї країни Красимир Каракачанов.
Більше чи менше еміграційну кризу відчувають на собі Португалія, Італія, Іспанія, Греція, Угорщина, Хорватія, Польща, Румунія. У країнах Балтії стурбованість виїздом молоді за кордон настільки висока, що популісти, які експлуатують цю тему, перетворюються з аутсайдерів на політичних важковаговиків. Подібний сенсаційний прорив недавно стався в Литві, де «антиеміграційна» партія «Союз селян і зелених» (ЛСКЗ) мільйонера Рамунаса Карбаускіса перемогла на вибрах у жовтні і збільшила свою присутність у 141-місцевому парламенті країни з одного місця (у 2012 році) до 54.
«Еміграція ─ це наша величезна проблема, це найбільша проблема Литви. З 1990 року ми втратили близько 800 000 людей, і для маленької (3-мільйонної) країни це гігантська втрата. Ми втрачаємо наших наймолодших і найяскравіших. Ця тенденція веде до того, що в майбутньому тут залишаться тільки старі люди, які будуть тут вмирати. Ми отримаємо вмираюче суспільство», ─ цитує британська The Telegraph литовського депутата з партії ЛСКЗ Віргіса Сінкевісіуса.
У багатьох країнах Східної Європи запущено урядові кампанії на переконання молодих людей повернутися з Британії та Німеччини. Так, Латвія, щоб розвернути назад еміграційний потік, намагається тиснути на почуття обов’язку і любові до батьківщини. Слоганом латвійської кампанії став рядок із сентиментальною пісні Майкла Джексона: «Я був сліпий, раз дозволив тобі піти, дай мені ще один шанс».
У свою чергу Польща для повернення співвітчизників впровадила програму Powroty («Повертайтеся»), яка надає консалтингову допомогу у знаходженні житла, роботи і медичного забезпечення. А Румунія створила спеціальне об’єднання бізнесів та університетів, що пропонує зворотним мігрантам безкоштовне навчання і привілеї при працевлаштуванні.
Еміграція нерідко перетворюється на процес, що сам себе посилює. Втеча працівників з країни перевантажує систему охорони здоров’я та пенсійну систему. «Витік мізків» призводить до нестачі кваліфікованих кадрів і знижує продуктивність виробництв. Виїзд за кордон талановитих і заповзятливих молодих людей розмиває довгострокові економічні перспективи країни. Всі ці фактори підсилюють «еміграційну атмосферу» і збільшують кількість охочих шукати тепле місце за межами країни.
Польща
Атмосфера еміграції в Польщі зберігається всупереч стабільному економічному зростанню і притоку іноземних інвестицій. За офіційною статистикою, населення Польщі зараз перевищує 38 млн осіб. Однак насправді це не так ─ кілька мільйонів поляків виїхали за межі країни після її вступу до Євросоюзу в 2004 році. Майже 800 000 поляків постійно проживають у Британії, близько 300 000 ─ в Ірландії, і ще не менше мільйона ─ в Німеччині, Норвегії, Нідерландах та інших розвинених європейських країнах.
Соцопитування показують, що приблизно половина польських студентів після отримання освіти мають намір покинути країну. Пояснюючи причину цих настроїв молоді, поляки люблять наводити скандальну фразу єврокомісара від Польщі Ельжбети Беньковської: «Тільки злодій або дурень може погодитися працювати за зарплату в 6000 злотих» (1500 євро на місяць).
Користуючись свободою пересування Євросоюзом, жителі економічно депресивних населених пунктів виїжджають на роботу не в благополучні польські міста, а в Лондон чи Дублін, де рівень зарплат у 2-3 рази вищий. Потрапивши в розвинену країну, молоді люди, як правило, осідають там, часто заводять дітей і беруть іпотечні кредити. Опитування соціологічного інституту IBRIS показало, що менше 6% працюючих у Британії поляків мають намір повернутися назад до Польщі.
Щоб розпалити в емігрантів бажання жити і працювати у себе на батьківщині, Польща виготовляє та реалізує промо-ролики, подібні до цього:
У рамках громадської кампанії Powroty поляки розсилають родичам і друзям в соцмережах заклик «Повертайтеся», прикріпивши до нього ностальгічний відеокліп, фотосесію: «27 причин ніколи не відвідувати Польщу», або новину про те, що уряд вчергове щось зробив для покращення життя громадян країни. Наприклад, наприкінці минулого року парламент країни прийняв закон про виділення $1000 соціальної допомоги сім’ям, які виховують дитину-інваліда. Також всупереч порадам Міжнародного валютного фонду і ризикуючи погіршити проблему старіючого населення, Польща вирішила знизити пенсійний вік з 67 років для всіх до 60 років для жінок і до 65 років для чоловіків.
Поки поляки, які емігрували до Британії, думають над тим, повертатися на батьківщину чи ні, країна заповнює нестачу низькокваліфікованих робітників шляхом спрощення працевлаштування і отримання посвідки на проживання для молодих українців. Близько мільйона українців працюють у Польщі переважно фермерами, будівельниками або прислугою.
Латвія
У трьох балтійських державах спостерігається один і той же феномен. З Литви, після її вступу до Євросоюзу в 2004-му, в більш благополучні європейські країни виїхало близько 370 000 робочих, внаслідок чого населення скоротилося приблизно на 10% ─ з 3 млн до менше 2,6 млн осіб. У 1991 році, перед розпадом СРСР, населення Латвії становило 2,7 млн, сьогодні ─ близько 1,9 млн. У 1,3-мільйонної Естонії число жителів також із часів падіння Берлінської стіни скоротилося приблизно на 20%.
Латвійці, ледь навчившись водити машину, їдуть на будівельні роботи в Ірландію, ті, хто освоїв комп’ютерне програмування, перебираються в Лондон, а жінки, які не гребують обробляти рибу, ─ на підприємства в Норвегії і Швеції. Після світової фінансової кризи, яка обрушила ВВП Латвії на 18% в 2009 році, з країни виїхали добре освічені люди, які перейшли на роботу в скандинавські банки.
«Коли інвестори приходять у Латвію, вони запитують, чи є в нас люди? І ми змушені розводити руками і казати, що в нас їх немає, ─ описує проблему власник консервного заводу у 8-тисячному латвійському містечку Салацгрива Арнольд Бабріс. ─ У листопаді ми шукали 20 робочих, але їх було майже неможливо знайти. Хороший робочий може заробити тут 500 євро на місяць. Якщо у вас є будинок на околиці містечка, кілька свиней, овочі в саду, то на ці гроші можна вижити. Але порівняно з іншими країнами Європи це дуже і дуже мало».
Незважаючи на гостру нестачу робочих, етнічні латиші, на відміну від поляків, сприймають у штики ідею впустити в свою країну іммігрантів. Ухвалення Євросоюзом квоти для Латвії на поселення 776 сирійців та іракців спровокувало масові вуличні протести в Ризі.
Не останню роль у неприязні до іммігрантів грає нависла загроза агресії Москви. Порівнюючи кількість дітей у латиських і російськомовних матерів, націоналісти лякають населення прогнозами про розширення потенційної «п’ятої колони» і зменшення кількості потенційних захисників країни в разі російського вторгнення.
Латвійська кампанія з повернення емігрантів включає надання латвійцям, які повернулися, робочих місць в держсекторі, організацію літніх таборів, шкіл з вивчення латиської мови, і народних фестивалів по всьому світу для підтримки національної культури. Щоб утримувати зв’язок з одноплемінниками, Латвія дозволила емігрантам мати подвійне громадянство.
Румунія
Найбідніші члени Євросоюзу ─ 19-мільйонна Румунія і 7-мільйонна Болгарія ─ вступили в ЄС в числі останніх в 2007 році. Через десять років розчарування європейським лібералізмом в спорожнілих румунських і болгарських містах посилилося настільки, що обидві країни зробили різкий розворот назад до соціалізму. Минулого місяця на президентських виборах у Болгарії впевнену перемогу здобув проросійський лівий націоналіст Румен Радєв. А в Румунії домінуючою політичною силою стала Соцпартія, яка набрала в грудні 46% голосів на парламентських виборах.
«У Румунії, де банківський сектор і майже всі підприємства, що працюють на експорт, належать іноземцям, економічні труднощі змусили близько третини робочих емігрувати. Серед політиків, держслужбовців і бізнес-еліти зашкалює корупція, а місцеві мільйонери фінансують телеканали і партії, які годують населення правим популізмом. Румунія мала стати ідеальним майданчиком для правих популістських партій, але на останніх виборах він дістався соціал-демократам, які розгромили всі ці партії вщент», ─ описує ситуацію експерт по Східній Європі доктор Бостонського університету Корнел Бан.
Після світової кризи 2008-2009 років Румунія домовилася про отримання 20 млрд євро кредиту від МВФ і ЄС в обмін на зниження зарплат у держсекторі на 25%, пенсій ─ на 15% і згортання ряду соціальних програм. Політика «затягування поясів» підстьобнула румунську економіку ─ в минулому році ВВП країни збільшився на 4,8%. Однак вона посилила проблему «витоку мізків» настільки, що виникла криза в сфері охорони здоров’я.
«У нас серйозна нестача лікарів. У 2011 році в румунських лікарнях працювали 21 400 лікарів. До листопада 2013-го їх залишилося лише 14 400. І зараз Румунія втрачає двічі, оплачуючи навчання тисяч лікарів для інших держав. Наша країна витрачає 3,5 млрд євро на навчання лікарів. Ці гроші переважно йдуть на вирішення проблем Британії, Німеччини та Франції. У цих країнах лікарі заробляють по 4000 євро на місяць, порівняно з 400 євро в Румунії. А такі фахівці, як анестезіологи та кардіохірурги, там можуть заробити і в 30 разів більше», ─ розповідає президент румунського Коледжу лікарів Васил Астарастої.
Зупинити еміграцію, підвищити мінімальну зарплату і створити нову інфраструктуру ─ три ключових обіцянки нового прем’єр-міністра Румунії Соріна Гріндяну. Його теза «Потрібно зробити країну нормальною» стала популярною. Щоб румуни не шукали роботу за кордоном, новий уряд пообіцяв змінити економічні пріоритети, збільшивши бюджетні видатки на пенсії, оплату праці та медицину.
«В нормальній країні уряд шукає способи підвищити зарплати для своїх громадян, а не знизити зарплати в надії, що це приверне іноземних інвесторів. Ми хочемо залучити інвестиції з-за кордону, але тільки ті, які створять добре оплачувані робочі місця для румунів», ─ цитує Соріна Гріндяну інформагентство Deutsche Welle.
З лютого румунські пенсії нижче 2000 лей (443 євро) на місяць будуть звільнені від податків, і всі пенсії будуть звільнені від 5,5%-го медичного збору. Уряд Соріна Гріндяну повідомив про намір найближчим часом підвищити мінімальний розмір пенсій на 30% до 115 євро, скасувати ряд податків і підняти мінімальну зарплату на 16% до 321 євро на місяць.
Денис Закиянов
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
