909
Війна за інфраструктуру: Чому у Омеляна забрали "Укрзалізницю"
— Казна та Політика
Останнє засідання Кабміну засвідчило, що між прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом та головою Мінінфраструктури Володимиром Омеляном є непорозуміння. Чим викликаний конфлікт і чому “Укрзалізниця” стала для суперечки головним майданчиком?
“Укрзалізниця” стала яблуком розбрату між прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом та міністром інфраструктури Володимиром Омеляном.
18 січня, на позаплановому засіданні Кабміну, без преси і трансляції, члени уряду забрали у Мінінфраструктури право бути органом управління УЗ.
Рівно за тиждень, 25 січня, керівник залізниці Войцех Балчун в елегантному костюмі урочисто звітував про успіхи своєї роботи за 2016 рік на засіданні Кабміну. Гройсман слухав Балчуна із задоволеним виразом обличчя.
“Я думаю, що доповідь була професійною, як керівника Укрзалізниці, так і голови наглядової ради”, — підкреслив прем’єр.
Ідилію прем’єра зіпсував міністр інфраструктури. Омелян вилив на Бульчуна холодний душ, назвавши його роботу неефективною, а цифри зростання — маніпуляцією і перекручуванням.
“На жаль, ми маємо ситуацію, що збільшення, чи вихід в плюс “Укрзалізниці”, за підсумками 2016 року, це не реформаторські досягнення — це збільшення тарифу вантажоперевезення у 2016 році на 15%”, — зазначив Омелян.
Прем’єр, слухаючи Омеляна, помітно нервував. Потім він очікувано заступився за Бальчуна.
Гройсман заявив Омеляну, що той, на відміну від Балчуна, не працював останні п’ять років на польській залізниці і порадив міністру привести до ладу вокзали.
“Я буду підтримувати нові вагони, нові локомотиви, нові робочі місця, повне завантаження підприємств УЗ, якісні сервіси для пасажирів… Ви б краще вокзалами зайнялись ці два роки і навели б там порядок. Було б, напевно, більше користі”, — заявив Гройсман.
Не спрацювалися
Балчун виграв конкурс на посаду голови УЗ у квітні 2016 року. Він прославився тим, що витягнув збиткову польську залізничну компанію PKP Cargo на прибуток.
Після підписання контракту з Балчуном у червні на УЗ від нього очікували того ж самого.
Проблеми у стосунках між керівником залізниці та Омеляном почалися майже відразу.
“На номінаційному комітеті я голосував проти Балчуна. Я не вірив, що людина, яка покинула роботу заради музики, готова повернутися повноцінно у виснажливий світ бізнесу”, — пізніше визнає міністр.
Зараз такій заяві Балчун трохи здивований.
“Протягом останніх півроку пан міністр багато разів мене запевняв, що він був єдиною особою, яка мене дуже серйозно підтримувала під час проведення конкурсу на посаду”, — заявив він.
У липні Омелян скаржився, що два місяці не може отримати від Балчуна план реформування залізниці. Наприкінці жовтня він прямо заявив, що процес адаптації голови УЗ відчутно затягується, і порадив йому “не піаритися та працювати”.
“Я не готовий сказати, що я повністю не задоволений роботою польської команди в “Укрзалізниці”. Але, звичайно, є питання щодо швидкості впровадження реформ, я волів би, аби концентрація була на роботі, а не на піарі”, — сказав він.
Міністр був постійно незадоволений тією швидкістю, з якою рухалися реформи, призначеннями, які відбувалися на залізниці, політичними домовленостями, в яких звинувачував Балчуна. Але вперше прізвища назвав тільки вчора.
“Як працюється з паном Михальчуком (Сергій Михальчук, член правління УЗ, ЕП)? Наскільки добре підтримує пан Дубневич (Ярослав Дубневич, депутат НФ та голова транспортного комітету)!”, — допитувався Омелян у Балчуна.
Голова “УЗ” із звинуваченнями Омеляна не погоджується, постійно зазначаючи, що він намагається уникати політики і зосереджуватися на роботі.
Крім того, за словами Балчуна – реформа такого підприємства, як УЗ – відбувається довго і у якості прикладу наводить PKP Cargo.
“Я провів найбільш показову, найбільш успішну реструктуризацію залізничної форми у сучасній Європі і всі газети писали про це. Це був найважчій процес, який зайняв два роки. На третій рік з’явилися перші позитивні результати, четвертий рік був показовим успіхом”, — заявив голова УЗ.
У жовтні ситуація стала критичною. Як розповідають джерела в Народному фронті, і опосередковано підтверджують в Мінінфраструктури, тоді Балчун прийшов до голови РНБО Олександра Турчинова та сказав, що планує публічно звинуватити Омеляна у втручанні в його роботу.
“Це мала бути заява, як у Айвараса Абоомавичуса на Кононенка (заступник голови фракції Верховної Ради БПП, – ред.)”, — пояснює один з депутатів у НФ. Публічно Омелян і Балчун це спростовують.
Конфлікт врешті вдалося не виносити в публічну площину і 2016 рік вдалося закінчити більш менш спокійно.
“Турчинов тоді всіх зібрав і переконав не робити жодних шоу, щоб не бити по репутації Народного фронту (у якого і так рейтинг коливається в районі 1%)”, — додає співрозмовник у фракції.
У міністерстві пояснюють, що до Турчинова він пішов як старшого в НФ зовсім ситуативно, тому що так йому порадили радники голови УЗ.
Врешті решт Балчун потрапив під повну протекцію прем’єр-міністра. Публічно це виражається у заявах про підтримку один одного, але на прямі запитання Балчун відповідає, що у них буцімто робочі стосунки.
“Прем’єр-міністр, як керівник Уряду, багато разів прямо мені говорив: “Я від тебе очікую ефектів, позитивних змін в УЗ. Якщо тобі щось потрібно для цих змін, ти повинен нам відверто про це казати і ми будемо тобі допомагати”, — коментує очільник УЗ.
І допомагають. Бо вже 27 грудня на підсумковій прес-конференції Мінінфраструктури Балчун звітував про важкий, але продуктивний 2016 рік.
Хороші та погані підсумки року
Коли підсумки коментує тільки голова УЗ, подальша доля підприємства вселяє надію. Проблеми є, але вони вирішуються, є прибутки, борги реструктуруються, локомотиви ремонтуються, вагони закуповуються.
Надія зникає, коли стан “УЗ” коментує Омелян. За його словами, ситуація вкрай критична і по всіх напрямках суцільні провали та недовиконання планів. Про це свідчать і дані з оперативного звіту із виконання фінплану “УЗ”, який є в розпорядженні ЕП.
Ось декілька прикладів.
Перший. Наприкінці року Балчун з гордістю звітував про ремонт вагонів та про те, що УЗ вперше за 6 років закупила 21 пасажирський вагон, 9 з яких буде отримано до кінця 2016 року.
Згідно даним з оперативного звіту МІУ, план модернізації пасажирських вагонів виконаний на 30%, а за весь рік придбано всього 9 пасажирських вагонів, що становить 43% від плану.
Другий. В “УЗ” заявляють, що почали процес корпоратизації та вже зареєстрували філію “Пасажирська компанія”.
“Яка сьогодні не має ані структури, ані штату. Тобто, насправді філія не функціонує та існує лише в державному реєстрі”, — відповідають в міністерстві.
Третій. “УЗ” відзвітувала, що для удосконалення роботи вантажного сектору, компанія придбала і побудувала 1020 піввагонів, на 2,5 тисячі збільшила кількість доступних вагонів для клієнтів і майже удвічі збільшила кількість ремонтів рухомого складу.
За даними МІУ, “УЗ” у листопаді оголосила тендери тільки на 650 одиниць вагонів.
Четвертий. Незрозуміла ситуація з паливом. У грудні Балчун звітував, що резерв створено. В МІУ заявляють, що резерв несуттєвий і запасів вистачає на 4-5 днів, замість потрібних 40-45 днів.
П’ятий. Балчун заявляє про 300 млн грн прибутку. У МІУ кажуть, що це “фейк”.
“Різниця між міжнародними та національними стандартами обліку надає можливість керівництву ПАТ “Укрзалізниця” постійно маніпулювати цифрами фінансових показників підприємства”, — йдеться у звіті.
Разом з тим, голова УЗ називає цифри правдивими і каже, що подає звіт за діючими правилами.
“За національними стандартами бухобліку, результат за 2016 рік становить 303 мільйони грн, у порівнянні зі збитками 683 млн у 2015 році. І також я сказав, що за міжнародними стандартами бухобліку, ми би мали збитки на кілька мільярдів. Але результати істотно покращилися за 2016 рік”, — коментує ситуацію Балчун.
Міністр без впливу
18 січня міністри зібрались перед відкритою частиною засідання. На закритій частині уряду міністр економічного розвитку Степан Кубів з голосу запропонував затвердити новий статут УЗ, згідно з яким Мінінфраструктури втрачає право бути органом управління компанії. Відтепер УЗ підконтрольна Кабміну.
Не всі міністри зрозуміли, за що проголосували. Більше того, профільний міністр не знав, що таке рішення буде винесене на засідання Кабміну.
Одразу декілька джерел повідомили, що таке рішення Кубів прийняв не самостійно, а на прохання Гройсмана.
“Кубів робить це не вперше. Так само виносилася постанова, коли Наглядову раду УЗ позбавили повноважень, та коли намагалися витягти Укртрансгаз з-під Нафтогазу”, — зазначають джерела в МІУ.
Згідно з новою редакцією статуту, який є в розпорядженні ЕП, відбуваються наступні зміни:
По-перше, УЗ більше не керується наказами Мінінфраструктури.
По-друге, міністерство позбавляється права отримувати окремі повноваження з управління корпоративними правами держави щодо УЗ.
По-третє, у МІУ відбирається можливість підписувати договори з головами наглядової ради та контракт з головою правління УЗ.
По-четверте, міністерство позбавляється права визначати напрямки діяльності УЗ, впливати на кількість акцій, затверджувати фінансовий план, річний звіт, чисельність персоналу.
Тепер рішення з цих питань оформляються відповідним актом Кабінету Міністрів, проект якого розробляється та подається в установленому порядку.
“Якщо по Укртрансгазу, який теж хотіли вивести з Нафтогазу в пряме підпорядкування Кабміну, оперативно відреагував Коболєв через інтерв’ю УП, піднявши на вуха послів, то тут все може пролізти”, — зазначає джерело в АП.
Як не дивно, але фракція “Народний фронт” зовсім не обурювалася, що в міністра, який формально в Кабміні представляє їхню політичну силу, забрали контроль над таким серйозним підприємством. Лідер фракції Народний фронт, Максим Бурбак помітно нервується, коли чує запитання про “УЗ” і те, що профільний міністр не знав, що таке рішення будуть виносити на Кабмін.
“Це правильне рішення, яке покликане применшити можливість впливу окремих людей на залізницю. А хто вам сказав, що міністр не знав? Це вам до тих, хто таке каже. Хочу наголосити, що за передачу УЗ голосував весь Кабмін”, — відповів Бурбак.
Після передачі Укрзалізниці під Кабмін, ЕП неодноразово чула від співрозмовників в парламенті та уряді, що Гройсман зрозумів те, що у Омеляна немає впливу та підтримки.
“Потім Кабмін таким чином забере “Укравтодор”, АМПУ, аеропорт “Бориспіль”. І буде Міністерство, яке перебирає бумажки”, — заявив один зі співрозмовників, близький до БПП.
Два Володьки
Чвари на засіданні Кабміну 25 січня оголили нерв не лише боротьби за українську залізницю, але й продемонстрували негативне ставлення прем’єр-міністра Володимира Гройсмана особисто до міністра інфраструктури Володимира Омеляна.
“У Гройсмана до Омеляна таке саме негативне ставлення, як свого часу було в Яценюка до Демчишина”, — ділиться враженнями один з членів уряду.
Володимир Омелян потрапив в уряд Гройсмана за квотою фракції “Народний фронт”. Як “компетентну людину” міністру внутрішніх справ Арсену Авакову його радив екс-голова Адміністрації президента Борис Ложкін. До того Омелян працював заступником свого попередника, ставленика Ложкіна — Андрія Пивоварського.
Відносини прем’єра з міністром інфраструктури почали псуватися з літа 2016 року.
Джерела в міністерстві інфраструктури розповідають, що Гройсман прагнув поставити своїх людей в керівництво “Укрпошти”, “Укрзалізниці”, “Укравтодору” і адміністрацію морських портів. Однак Омелян принципово не погоджувався на його пропозиції.
“Якби прем’єр пропонував людей з Оксфорду, міністр ставив би їх без проблем. Але він пропонує людей з Вінниці ледь не з водоканалів. Омелян реально переживає за свою репутацію”, — каже один з підлеглих міністра інфраструктури.
Як приклад в оточенні Омеляна розповідають історію про призначення на “Укрпошту”. Гройсман лобіював на керівника цього підприємства вихідця з Вінниці Ігоря Ткачука. Оскільки Омелян не мав наміру цього робити, то вмовив Гройсмана поставити головою Ігоря Смілянського, а Ткачука його заступником. Пізніше прем’єр хотів, щоб того ж таки Ткачука перевели в керівництво адміністрації морських портів. Натомість, Омелян перехитрив свого шефа, запропонувавши Ткачуку очолити державний порт “Одеса”.
“Вони банально купилися на красиву назву. Це не порт, а діра, в якій крім 30 працівників нічого немає. Володимир Борисович після цього скандалив”, — розповідає один зі співрозмовників у міністерстві.
Не надто добрі відносини в міністра інфраструктури і в “рідному” “Народному фронті”. Депутати цієї фракції скаржаться, що Омелян “грає власну гру” і при цьому хоче зберігати з усіма хороші відносини.
“Його поставив Аваков, але після призначення Омелян підняв голову і вирішив, що нікому нічого не винен”, — обурюється один з депутатів “Народного фронту”.
Апогеєм неприязні Омеляна з “Народним фронтом” стало скасування тендеру на днопоглиблювальні роботи у порту “Южний” на суму майже мільярд гривень. Тоді в конкурсі виграла компанія “Ян Де Нул Україна”, яка пов’язана з помічником нардепа “Народного фронту” Сергія Фаєрмарка. Володимир Гройсман скасував цей тендер на прохання саме міністра інфраструктури.
На противагу: в Омеляна склалися непогані стосунки з армійським другом президента України, народним депутатом з фракції БПП Ігорем Кононенком.
Кононенко навіть виступив на підсумковій прес-конференції міністерства інфраструктури за 2016 рік.
“Я впевнений, що наступний рік буде роком доріг і це буде першим кроком. Тому що з відомого прислів’я, що в країні є дві проблеми – дороги і дураки, першу проблему ми системно будемо вирішувати”, — говорив зі сцени Кононенко.
Роль друга президента в міністерстві не обмежується лише виступом.
На прес-конференції Омелян зізнався, що саме Кононенко порадив йому призначити Славоміра Новака керівником “Укравтодору”.
“У Новака хороший досвід, а головне – бажання відбілити репутацію після інциденту у Польщі”, — пояснював це призначення міністр в розмові з УП.
Як би не було, але прихильність оточення президента Омелян прагматично використовує як щит від атак своїх колег. Головне, щоб цей щит не перетворився у залежність.
Федір Попадюк, Роман Кравець
За матеріалами: Економічна Правда
Поділитися новиною
