2306
Що стоїть за націоналізацією ПриватБанку. Версія екс-правління
— Фондовий ринок
Країна почала потихеньку відходити від новини про націоналізацію ПриватБанку, і прийшов час розібратися, що привело уряд до цього решенія.
До останнього часу вся аналітика, що циркулює в ЗМІ і соцмережах на цю тему, була однобокою, адже в ній не була представлена точка зору власників та менеджменту ПриватБанку (тепер уже екс-).
Чому ми мовчали? Справа в тому, що будь-яка наша заява на цю тему негайно призвела б до паніки серед Клієнтів, і тільки роззлючила б НБУ.
Але зараз, коли ми майже закінчили клопоти з передачі банку новому власнику, прийшов час зібратися думками та донести до суспільства нашу точку зору на те, що сталося.
Постулат 1. “Дірка 148 млрд” утворилася не в результаті виведення грошей, а через різку і, як ми вважаємо, невиправдану зміну правил гри від НБУ.
Вираз “дірка 148 мільярдів” перетворився на кліше, яке багато повторюють, не розуміючи суть цієї цифри.
Часто звучить думка про те, що акціонери вивели цю астрономічну суму за кордон (можливо, хтось навіть уявляє, як Коломойський з подільниками перетинають кордон вночі з кілограмами готівки на тачці).
Насправді ж цей розрив утворився в результаті того, що НБУ різко і, як ми вважаємо, несправедливо змінив політику обліку заставного майна.
В результаті цієї зміни (яка, до речі, вступає в силу лише 1 січня 2017 року) наш банк втратив право враховувати застави загальною вартістю 142.8 млрд грн. Причому ця вартість була підтверджена незалежними оцінювачами, уповноваженими НБУ.
У чому суть цих змін? НБУ дозволив вважати заставами тільки те майно, яке можна оформити в іпотеку (приблизно так само, як хрущовку в спальному районі).
Давайте розберемо конкретний приклад.
Одним з наших позичальників було підприємство, яке за оцінкою незалежних оцінювачів, коштувало близько 6 млрд грн. Позичальнику належало 75% цього підприємства, 25% належало державі. Таким чином, вартість цієї застави становила 6 млрд * 75% = 4.5 млрд грн.
Але після різких змін правил гри ця застава стала коштувати нуль…
Якщо врахувати, що в Україні практично немає великих підприємств, які на 100% належали б одному власнику (а для укладення іпотеки потрібна згода всіх власників), то можна сказати, що НБУ зробив неможливим враховувати абсолютну більшість об’єктів в нашій країні.
Але навіть якщо якісь об’єкти належали нашим позичальникам на 100%, НБУ і тут знаходив способи, як визнати ці застави недійсними.
Наприклад, однією з наших застав був стадіон Дніпро-Арена. Свого часу на його будівництво було витрачено понад 1 млрд грн, а незалежні оцінювачі оцінили його поточну вартість в ~ 850 млн грн. Однак НБУ визнав вартість цієї застави також в нуль! Чому? “А ви все одно не знайдете на нього зараз покупця!” – каже регулятор.
Що ж, з тим, що в Україні нині складно знаходити покупців, ніхто не сперечається (наш президент, наприклад, теж говорить, що не може продати свої підприємства через погану кон’юнктури). Але ж, погодьтеся, за таким принципом можна обнулити практично всі застави?
Ми навели лише два приклади напрочуд безвідповідального підходу НБУ до того, як правильно оцінювати заставне майно банків. Експерти сходяться на думці, що ці різкі зміни НБУ зробив спеціально проти нашого банку. Регулятора не зупинило навіть те, що попутно він зробив практично неможливим кредитування бізнесу будь-якими банками в нашій країні.
Постулат 2. Українські компанії погано обслуговують кредити тому, що в країні криза, а не тому, що вони з кимось пов’язані.
Коли експерти розмірковують про позичальників, пов’язаних з екс-акціонерами банку, часто відбувається дивовижна підміна понять. Звучить думка про те, що банк видав пов’язаним особам кредити, і саме тому виникли проблеми з їх поверненням. Цей логічний висновок не витримує ніякої критики.
Важливо розуміти, що зараз практично всі українські підприємства погано обслуговують свої кредити. Це відбувається тому, що в країні вже кілька років триває глибока економічна криза. Якщо якесь українське підприємство перестало працювати через війну на сході України або припинило експорт через погану кон’юнктуру, воно перестає обслуговувати кредити незалежно від того, пов’язане воно з власниками банку чи ні.
Постулат 3. НБУ скасував міжнародні стандарти визначення пов’язаних осіб та почав відносити до пов’язаних осіб всіх підряд.
Давайте визначимося з поняттями. Хто такі пов’язані особи? На цей рахунок у світі існують чіткі бухгалтерські стандарти МСФЗ.
Наш банк регулярно проходив аудит міжнародних аудиторських компаній з великої четвірки. Відповідно до останнього звіту від PricewaterhouseCoopers, частка кредитного портфеля, який припадав в нашому банку на пов’язаних осіб, становила 17.7%.
Але в якийсь момент НБУ знову вирішив кардинально змінити правила гри. Регулятор оголосив, що МСФЗ його не цікавить, він буде самостійно, “експертно” визначати, які особи називати пов’язаними.
Але біда в тому, що як тільки ви відмовляєтеся від міжнародних стандартів, а починаєте визначати “на око”, хто пов’язаний, а хто ні, починаються маніпуляції.
“Експерти” з НБУ почали відносити до пов’язаних підприємств мало не всіх підряд, хто коли-небудь вечеряв з акціонерами банку. Наприклад, ніхто так і не зміг пояснити, чому в список інсайдерів потрапив футбольний клуб “Динамо Київ”.
Важливо відзначити, що чіткість критеріїв визначення пов’язаних осіб в банківському бізнесі надзвичайно важлива. Адже в таких слабких країнах, як Україна, з корумпованою судовою системою і 1001 способом обдурити кредитора, банки завжди намагаються отримати якомога більше впливу на своїх позичальників (не дарма, наприклад, однією з умов кредитування ЄБРР є його суттєва пайова участь у капіталі підприємства).
Для вашої розваги наведемо приклад.
Кілька років тому один європейський банк видав кредит великому дніпропетровському бізнесменові. Як заставу банк отримав будівлю. Потім бізнесмен провернув хитру схему: він домовився з міською радою, і ті поміняли адресу заставної будівлі, а колишню адресу отримав якийсь сарай по сусідству! Дуже винахідливо, погодьтеся. І такі фокуси позичальники в нашій країні виконують часто-густо.
Саме тому українські банки при видачі кредитів намагаються якомога більше контролювати позичальників, щоб вони їх не кинули, як бізнесмен в цьому прикладі.
Наскільки контролювати? Рівно настільки, наскільки дозволяють міжнародні стандарти! Але коли ці міжнародні стандарти скасовуються, і замість них починається свавілля, так і з’являються безглуздо високі цифри щодо інсайдерського кредитування, які так любить озвучувати НБУ.
Постулат 4. НБУ використовував рефінансування, видане ПриватБанку на покриття відтоку депозитів, як інструмент тиску.
У 2014-2015 роках, з моменту початку воєнних дій наш банк (як і всі) зазнав колосального відтоку депозитів. 63% відтоку ми змогли покрити за рахунок своїх резервів, а 37% – за рахунок рефінансування від НБУ (в світлі цього задумайтеся, як безглуздо звучить звинувачення в тому, що рефінансування “вивели в офшори”).
З початку кризи наш банк отримав рефінансування на суму 30.2 млрд грн. Коли Гонтарева очолила НБУ, вона підвищила кредитну ставку до 28-32% річних! І це замість того, щоб, навпаки, підтримати банки під час кризи, як це роблять центробанки в усьому світі!
Цинізм також полягав в тому, що для інших великих банків ставка рефінансування в 2016 році була знижена.
Відповідно до своєї ж постанови НБУ повинен був знизити ставку і для нашого банку, але під різними приводами так цього і не зробив. У підсумку наш банк платив величезні відсотки за кредит, який ми були змушені взяти під час війни, виплативши в цілому на момент націоналізації 11.1 млрд грн тіла кредиту і 13.1 млрд відсотків. А ці гроші, звичайно, ой як допомогли б нашому банку під час цієї кризи.
Постулат 5. Держава ініціювала низку інформаційних атак, які призводили до паніки серед наших клієнтів.
Протягом двох останніх років наш банк пережив сім інформаційних атак на тему “ПриватБанк націоналізують”.
Кожна така атака призводила до відтоку коштів з нашого банку. Остання атака була спровокована Гонтаревою, коли вона зібрала на закриту нараду провідних банкірів і експертів і розповіла їм про те, що ПриватБанк можуть націоналізувати, пустивши, таким чином, чергову хвилю чуток, яку з задоволенням підхопили ЗМІ на чолі з Інтером.
В результаті ми отримали класичне пророцтво, що саме здійснюється. Наші клієнти почали вилучати гроші в такому темпі, що пережити це вже було неможливо. Продовження ви знаєте.
Після того, як ми зрозуміли, що ця паніка ставить під загрозу гроші наших клієнтів, ми звернулися до Міністерства фінансів з пропозицією про добровільну передачу банку.
Головний постулат. З приходом до влади Гонтарева вела цілеспрямовану політику знищення нашого банку.
Окрім наведених в цій статті фактів, НБУ щодня вигадував нові способи, як перешкодити нашій роботі. Весь цей час наша команда займалася не тим, щоб якісно обслуговувати клієнтів і боротися з кризою, а тим, щоб постійно відбиватися від вороже налаштованого регулятора.
Навіщо НБУ це робив? Ми не знаємо. Перша версія полягає в тому, що банк відібрали в рамках чергового переділу власності. Друга версія полягає в тому, що команда Гонтаревої щиро вважала, що головна місія НБУ полягає не в розвитку економіки країни (наприклад, шляхом стимулювання кредитування), а в “чистці” ринку.
Звичайно, важливу роль зіграло особисте ставлення Гонтаревої до Ігоря Коломойського. По Києву ходять легенди про те, як сильно вона його ненавидить і як вона давала зрозуміти, що готова на все, щоб зруйнувати його бізнес.
Багато хто також часто посилається на те, що МВФ, СБ та інші міжнародні організації привітали рішення про націоналізацію нашого банку. Мовляв, це нібито вказує на те, що все справедливо. Це помилка. Всі ці організації звикли довіряти даним від центральних банків. Цілком очікувано, що коли НБУ так відверто маніпулював цифрами, наші міжнародні партнери з готовністю погоджувалися на варіант націоналізації.
Також зауважимо, що від цієї політики НБУ в першу чергу виграли банки з російським капіталом. Примітно, що з моменту початку війни проти Росії частка капіталу російських банків (включаючи “люксембурзьку” Альфу) збільшилася майже в два рази.
Якими б не були мотиви керівництва Нацбанку, своєї мети вони досягли.
Тепер, коли ви ознайомилися з альтернативною точкою зору на ці події, вам вирішувати, хто правий в цій дискусії.
Екс-правління ПриватБанку
За матеріалами: Економічна Правда
Поділитися новиною
