Останній шанс «Нафтогазу»: на що Україна розраховує у Стокгольмі

24.11.2016, 12:00 — Енергетика

1828

У Стокгольмському арбітражі розпочалися слухання справи «Нафтогазу України» і «Газпрому» щодо трактування умов контракту про транзит природного газу територією України. «Нафтогаз» вимагає від російської компанії $10 млрд, а «Газпром» обмежився лише «скромними» фінансовими претензіями до України на суму у $6 млн.

Українська та російська компанії по-різному оцінюють важливість судового процесу у питанні транзиту газу. Якщо для «Нафтогазу» успіх у судовому процесі може позитивно вплинути на майбутню роботу ГТС, то для «Газпрому» контракт на транзит газу 2009-2019 років є «вчорашнім» днем – і компанія, схоже, не вбачає необхідності докладати зусиль для активної юридичної боротьби.

Ознаки “зради” у Стокгольмі

НАК «Нафтогаз України» і ПАТ «Газпром» перейшли до останнього етапу надання доказів та аргументації у справі, яку розглядає Стокгольмський арбітраж в об’єднаній справі щодо купівлі-продажу і транзиту газу. У вересні-жовтні суд отримав від сторін завершальні матеріали у справі купівлі-продажу. Впродовж листопада арбітри суду у Швеції будуть вивчати аргументи у транзитному контракті.

«Слухання по транзитному контракту розпочнуться в понеділок (21 листопада. – Forbes). Продовжуємо наполягати на тому, що російська сторона повинна працювати за європейськими принципами», – повідомляли напередодні у «Нафтогазі».

Загальні претензії НАКу до російського монополіста на сьогоднішній день становлять $28 млрд, з яких за контрактом на поставку газу – $18 млрд. Решта суми є вимогою компанії по транзитному контракту. Загальні зустрічні вимоги «Газпрому» до «Нафтогазу» становлять $38,7 млрд, і майже вся ця сума стосується контракту на поставку газу. Претензії ж російської компанії по транзитному контракту складають всього $6 млн і стосуються 5 млн куб. м балансуючого газу.

У «Нафтогазі» очікують, що остаточне рішення Стокгольмського арбітражу за контрактом на поставку газу буде ухвалено до квітня 2017 року, а за транзитним контрактом – до червня 2017-го.

Стримана реакція офіційних представників «Нафтогазу» щодо ходу судової справи була доволі показовою. Зазвичай і голова правління НАКу Андрій Коболєв, і комерційний директор компанії Юрій Вітренко протягом 2014-2016 років активно оцінювали перспективи успіху у Стокгольмі. Але напередодні вирішальних засідань оптимізму у словах Коболєва і Вітренка поменшало.

У разі контракту купівлі-продажу газу «Нафтогаз» має більше аргументів і очікувань результативної участі в суді. А ось що стосується транзитного контракту, то «Нафтогаз» використовує доказову базу, яка не спирається на сам документ
Більше того, свідченням, що судовий процес не є таким, як собі його уявляли у «Нафтогазі», є доволі песимістичні оцінки Вітренка. Напередодні останньої поїздки до Стокгольму він несподівано визнав, що судова суперечка з «Газпромом» не така вже й проста. Також у словах топ-менеджера доволі прямо пролунали слова про можливу поразку, зраду учасників судового процесу та можливий зрив арбітражного процесу: «Але ми розуміємо, що це все одна дуже складна і відповідальна юридична битва, яку нам життєво необхідно виграти… Звичайно, давайте будемо реалістами. Наші позиції і наші дії – не з легких. Це надзвичайно серйозний тест для всіх… Як і в будь-якій серйозній битві, її доля вирішується не тільки в зіткненні на лінії фронту. Зрада на різних рівнях, переважання особистих інтересів може зумовити ураження навіть при найкращих позиціях і силі воїнів на передовій. Тому плани зірвати наш арбітражний процес – наш основний ризик на даному етапі».

Насправді, у випадку контракту купівлі-продажу газу «Нафтогаз» має більше аргументів та очікувань результативної участі у суді. А от що стосується транзитного контракту, то «Нафтогаз» використовує доказову базу, яка не спирається на сам контракт. Єдиними пунктами, які використовує НАК згідно договору, є пункти 8.7 та 12.2.

Пункт 8.7: «У випадку істотної зміни у 2010 р. та наступних роках умов формування транзитних тарифів на європейському газовому ринку, у порівнянні з тим, що сторони обґрунтовано очікували при укладені чинного контракту, і ставка плати за послуги транзиту, яка вказана в пункті 8.1 чинного контракту, не буде відповідати рівню транзитних тарифів на європейському газовому ринку, кожна із сторін має право звернутися до іншої сторони з вимогою про перегляд ставки за послуги за транзит». Пункт 12.2 є стандартним для подібних контрактів та регламентує звернення до арбітражу Стокгольму для вирішення суперечливих питань.

Юридичне трактування пункту 8.7 контракту про транзит газу однозначне: кожна із сторін має право, але не обов’язок. Водночас, представник «Нафтогазу» Юрій Вітренко заявив як доконаний факт, що згідно контракту «Газпром» повинен був змінити тариф на транзит: «Наші вимоги досить прості, логічні і справедливі. Як це і передбачено контрактом з «Газпромом», тариф на транзит повинен бути приведений у відповідність з європейськими правилами встановлення тарифів. «Газпром» не захотів приводити тариф у відповідність з європейськими принципами добровільно, в контракті для таких випадків якраз і передбачений Стокгольмський арбітраж. Ми говоримо саме про те, що сторони не повинні порушувати свої контрактні зобов’язання, включаючи положення про перегляд тарифу».

Вільні трактування контракту

У позовних вимогах «Нафтогазу» до «Газпрому» достатньо подібних вільних трактувань контракту. У 2015 році стало відомо, що НАК вимагає від російської компанії визнати, щоб права і обов’язки «Нафтогазу» за транзитним контрактом на 2009-2019 роки були передані «Укртрансгазу». За наявною у Forbes інформацією, арбітраж Стокгольму не вбачає необхідності такої передачі і розглядає можливу зміну суб’єкта договору при умові або банкрутства «Нафтогазу», або взаємного рішення сторін договору.

Іще одним пунктом, який викликає нерозуміння арбітражу Стокгольму, є вимога «Нафтогазу» визнати, що транзитний тариф в контракті повинен бути змінений таким чином, як буде вказано в подальших письмових заявах «Нафтогазу».

«Протягом півроку після першого звернення до арбітражу по транзитному контракту провідні міжнародні експерти та юристи здійснили значний обсяг роботи, щоб чітко довести, що транзитний контракт є несправедливим по відношенню до України, і понад 10 мільярдів доларів повинні бути виплачені «Нафтогазу» з боку «Газпрому» в якості компенсації збитків», – заявляв колишній прем’єр Арсеній Яценюк у 2015 році.

«Нафтогаз» надав лише експертні розрахунки нового тарифу на транзит і звернувся до арбітражу із проханням витребувати із компаній ЄС (Польща, Німеччина, Австрія, Словаччина, Угорщина) транзитні тарифи, які діють у відносинах із «Газпромом». Позиція суду полягає у тому, що арбітраж не може втручатися у господарську діяльність інших компаній.

Контракт «Нафтогазу» і «Газпрому» передбачає транзит не менше 110 млрд куб. м щорічно. Нескладні математичні операції дозволяють вирахувати, що протягом 2009-2015 років транзитний обсяг мав скласти 770 млрд кубометрів. По факту «Газпром» протранзитував лише 570 млрд куб. м. Згідно судової логіки «Нафтогазу» російська компанія має сплатити за транзит і не протранзитованих обсягів.

У грошовому еквіваленті чинного транзитного тарифу недоплачена сума за 200 млрд куб. м «блакитного палива» становить $6 млрд. Проте, «Нафтогаз» розраховує на $10 млрд. Ціна за транзит була порахована відповідно до тарифу у $5,5 за 1000 куб. м/100 км. З цього й випливає загальна сума фінансових претензій.

Своєрідна іронія долі у тому, що у 2011 році уряд Миколи Азарова також розробив методику і здійснив підрахунок об’єктивного тарифу на транзит газу. І тоді влада оприлюднила цифру у $5,85 за 1000 куб. м/100 км.

До речі, вартість транзиту через «Північний потік» становить також $5,5-6, а вартість транзиту в європейських країнах складає від $3 до $12 в залежності від обсягу і кілометражу поставок. Газопровід OPAL, який Єврокомісія нещодавно дозволила «Газпрому» використовувати на 90%, має транзитну ставку на рівні $8; чеський Gazelle, продовження OPAL, – $6. Але водночас протяжність згаданих газопроводів, обсяг транзитного газу, їхня інвестиційна складова, новизна будівництва – усе це впливає на високий рівень, у порівнянні з Україною, транзитної ставки.

Попередній висновок суду у Стокгольмі стосується підтвердження чинної ставки транзиту на рівні $3 за 1000 куб. м/100 км. Водночас, виплата «компенсації» може стосуватися лише суми на рівні $0,7-1 млрд.

«Судовий» прибуток

Проте, комерційний директор «Нафтогазу» Юрій Вітренко вважає, що суд повинен керуватися законодавством ЄС: «І ніякі контракти між двома господарюючими суб’єктами, такими як «Газпром» і «Нафтогаз», не можуть мати «імунітет» від застосування законодавчих норм, адже закони мають вищу юридичну силу над контрактами. Пріоритет над українським законами в Україні мають лише міжнародні зобов’язання України. На щастя, ці зобов’язання передбачають застосування окремих норм європейського законодавства, в нашому випадку вищезгаданого Третього енергетичного пакета і європейського законодавства про захист конкуренції».

Водночас, наявна інформація щодо судового процесу у Стокгольмському арбітражі свідчить, що суд за основу свого рішення бере пункт 3.2 транзитного договору: «Щорічні обсяги транзиту газу через територію України та їх розподілення по кварталам (у тому числі і по напрямам) у наступні роки буде уточнюватися у доповненнях до діючого контракту. У випадку якщо сторони не уклали до початку відповідного контрактного року такого доповнення, то обсяг транзиту газу, який повинен бути забезпечений у такому році, буде визначатися згідно з сумарними зобов’язаннями по поставкам мінімальних річних обсягів газу по контрактам ТОВ «Газпром експорт» з європейськими покупцями, які отримують газ, що проходить транзитом по ГТС України. У цьому випадку мінімальні річні зобов’язання по контрактам ТОВ «Газпром експорт» повинні бути підтвердженні аудитором».

Власне, це доповнення називається у контракті «технічною угодою». Інакше кажучи, якщо не було підписано технічну угоду (а вона не була підписана у жодному році), то обсяг транзиту газу через Україну визначався згідно з угодами між «Газпромом» і європейськими компаніями, де були передбачені обсяги.

Нинішні відомості про хід судового процесу у Стокгольмі дозволяють сказати, що арбітри затребували у «Нафтогазу» технічні угоди, а у «Газпрому» – перевірені аудиторами дані транзиту газу через Україну в країни ЄС. Також суд оцінив фінансовий стан «Укртрансгазу» як технічного підрозділу «Нафтогазу», що забезпечує транзит газу через магістральні газопроводи. Попередній висновок суду полягає у тому, що отриманих коштів «Нафтогазом» від транзиту газу було достатньо для отримання прибутку і підтримання життєдіяльності магістральних газопроводів. А менший обсяг транзиту газу був обумовлений зниженням споживання газу країнами, які отримували його через Україну.

Також вже відомо, що на вимогу Стокгольмського арбітражу Єврокомісія надала свої пояснення щодо апеляції «Нафтогазу» до Третього енергопакету і констатувала різні юрисдикції, з одного боку, європейських компаній, які дійсно можуть керуватися у судових позовах нормами Третього енергопакету, та «Нафтогазу», який керується нормами національного законодавства та існуючим договором.

Власне, в процесі розгляду справи у арбітражу неодноразово виникали сумніви і питання до «Нафтогазу» у частині перманентної апеляції до європейського газового ринку, законодавства, Третього енергопакету. При цьому у проміжку між слуханнями справи з ініціативи НАКу відбулися консультації із «Газпромом» щодо можливостей компромісу та мирового врегулювання конфлікту. Зрештою, саме так вчинили практично всі компанії ЄС, окрім Литви та чеської RWE Transgaz.

Зрештою, схоже, що поточна юридична мета «Нафтогазу» полягає у спробі отримати «судовий» прибуток від транзиту газу, який протягом останніх восьми років постійно зменшується. Адже реалізація «Газпромом» проектів із будівництва «Північного потоку-2» та «Турецького потоку», а також доведення до 100% завантаження «Північного потоку-1», призведе до втрати як мінімум 30 млрд куб. м транзитного газу або більше $1 млрд. І, відповідно, бажання «Нафтогазу» отримати $10 млрд. при «посередництві» Стокгольмського арбітражу – це своєрідний останній шанс заробити «великі гроші» на транзиті російського газу.

Принаймні поки що у «Нафтогазі» сподіваюся, що суд Стокгольму врахує частково емоційне, а частково політичне трактування контракту, і все-таки присудить «перемогу» Україні у випадку транзитного договору. «Проблема в тому, що «Газпрому» доведеться виплатити нам десятки мільярдів доларів компенсації, продавати газ за значно нижчою ціною, щороку платити на 4 млрд доларів більше за транзит і не перешкоджати нашій інтеграції в європейський ринок», – спрогнозував рішення Стокгольмського арбітражу Юрій Вітренко.

Юрій Корольчук

За матеріалами:

Forbes.ua

Місце для вашої реклами

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас