Газові колгоспи: як облгази змушують українців оплачувати неспожите


Газові колгоспи: як облгази змушують українців оплачувати неспожите

До 2018 року в Україні має запрацювати повний облік газу для населення, яке використовує його у побутових цілях.

У зв’язку з цим, регіональні газові компанії розпочали масове встановлення загальнобудинкових лічильників.

Здавалося б, відтепер жителі будуть платити виключно за те, що спожили. Однак є один нюанс — платитимуть вони “консолідовано”, тобто разом.

Заплати за сусіда

За старою системою населення платило відповідно до норм споживання, які встановлювала Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

Так, якщо в квартирі не було лічильника, домогосподарство розраховувалося за 4,4 метри кубічні газу на особу (за останньою нормою).

Застосування такої норми експерти уже давно ставлять під сумнів.

“Показник є вищим, ніж реальне споживання. З особистого досвіду можу сказати, що на одного зареєстрованого мешканця квартири в середньому використовується 2 метри кубічні газу щомісячно”, — стверджує координатор Тренінгового центру енергозберігаючих технологій Василь Прусак.

Крім того, що люди удвічі переплачували за газ, вони ще й не були вмотивовані економити, адже оплата була фіксованою.

Ситуацію міг змінити тільки облік газу: мешканці платять за те, що споживають, і це заохочує їх заощаджувати.

Що дає прибудинковий прилад обліку? Після встановлення такого лічильника, який є спільним для усіх квартир, жителі багатоповерхівок розраховуватимуться за блакитне паливо таким чином: від показників нового лічильника віднімуть спожите у квартирах, де є особисті лічильники, а залишок поділять між іншими квартирами відповідно до кількості зареєстрованих у них жителів.

Утім така система відображає “середню температуру по палаті” і не показує реального споживання в кожному помешканні.

По-перше, кількість зареєстрованих і реальних мешканців часто відрізняється.

Припустимо, що в одній квартирі прописана одна людина, але реально її здають в оренду чотирьом квартирантам. а в другій живуть двоє зареєстрованих мешканців. За новою системою, друге домогосподарство заплатить за газ більше, ніж перше.

По-друге, різні родини мають різний обсяг споживання. Влітку хтось інтенсивно готує закрутки на зиму, а хтось поїхав у відпустку і не використовував газ зовсім. Наприкінці місяця обидві квартири заплатять однаково.

По-третє, не всі мешканці використовують газ виключно у побутових цілях. Хтось на ньому куховарить, а хтось варить самогон чи пече пиріжки на продаж. Однак платіжки у обох споживачів будуть однаковими.

Важливим є і той момент, що використання загальнобудинкових лічильників газу порушує європейські практики і законодавство. Директиви ЄС №27 та 31 вимагають, щоб кожен із споживачів платив лише за власне споживання.

Врешті-решт, загальнобудинкові лічильники не контролюються жителями.

І саме тут грає роль психологічний фактор: якщо кожного дня спостерігати за обертанням стрілки лічильника і усвідомлювати, що за спожите доведеться платити, мимохіть починаєш економити.

Загальнобудинковий лічильник, у свою чергу, не стимулює населення заощаджувати.

Буква закону

Оснащення багатоповерхівок лічильниками прописане в законі “Про комерційний облік газу”.

Останній передбачає, що блакитне паливо постачатиметься лише за умови його обліку: для населення, що використовує його для приготування їжі та нагріву води — з 1 січня 2016 року, для населення, що використовує тільки у цілях приготування їжі — з 1 січня 2018.

Здійснити переоснащення мали регіональні газові компанії, які замість облаштування індивідуальних лічильників у кожну квартиру вирішили встановлювати один загальнобудинковий, спільний для сотні квартир.

Заходи були включені в інвестиційну програму Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕКП).

ОСББ може колективно відмовитися від загальнобудинкового обліку.

Щоправда, тоді, згідно Кодексу газорозподільних систем, “фактичний об’єм спожитого газу визначається за граничними об’ємами споживання”. Гранична норма споживання становить 9 метрів кубічних на особу. Саме за таку кількість блакитного палива розраховуватиметься мешканець замість попередніх 4,4.

Таку схему роботи з боку облгазів пояснює експерт енергетичної групи РПР Святослав Павлюк.

“Швидше за все, облгази намагаються відійти від положень закону про комерційний облік газу, пославшись на кодекс газорозподільчих систем, по суті — підмінити вимоги закону положеннями підзаконного акту. Саме для цього всі ці відключення та провокування ситуації з ніби-то відмовою від обліку”, — каже він.

Існує ще одна юридична проблема, яка ігнорується облгазами при встановленні будинкових лічильників: згідно Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” всі внутрішньобудинкові мережі та комунікації, допоміжні приміщення, а також несучі огороджувальні конструкції (стіни), належать всім співвласникам квартир на правах спільної суміжної власності.

Тож прикручування лічильника облгазами до чужої приватної власності без жодних погоджень, дозволів, чи бодай запитів, є сумнівними з юридичної точки зору.

Хто платить за лічильник?

Згідно закону, фінансування робіт з оснащення лічильниками здійснюється за рахунок облгазів. Останні заклали вартість приладів обліку у тариф. Таким чином, населення розраховується за лічильники ніби у розстрочку, щомісяця оплачуючи за них частку в межах тарифу.

“Безкоштовне встановлення лічильника” — це міф, за нього кожен мешканець розплачується з власної кишені.

Однак нести додаткові витрати ніхто не зобов’язаний. Кожне окреме домогосподарство може вимагати від регіональної газової компанії встановлення квартирного приладу обліку.

Те саме стосується заміни та ремонту старих нефункціонуючих лічильників. Нині поширена практика, коли після планової перевірки лічильників облгаз надає рекомендацію мешканцям замінити непридатний лічильник за їхній кошт.

У випадку невиконання цього протягом двох місяців нові квитанції за газ приходять, розраховані за нормами споживання.

Депутат Кам’янської міської ради Андрій Іванченко разом з обуреними мешканцями розпочали кампанію проти таких дій “Дніпропетровськгазу”.

“Борги нараховувалися величезні. Я бачив цифру у 10-13 тисяч для тих, хто газ використовував і для опалення, і для приготування їжі. Врешті-решт, після рекомендації НКРЕКП та тривалої процедури ми надали докази, що міськгаз зловживає своїм монопольним становищем”, – розповідає Іванченко.

АМКУ оштрафувало міськгаз “за перекладання на побутових споживачів витрат щодо забезпечення комерційного обліку природного газу” на 68 тис. грн і зобов’язало його за свої кошти виконувати ремонт або заміну лічильника.

Борги мешканців було переглянуто відповідно до середньодобового споживання за аналогічний період минулого року.

Зручна лазівка

Формально ані облгази, ані державні органи закону не порушили. Як пояснив член Спостережної ради Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук, у законі не було вказано, що мають бути встановлені саме індивідуальні лічильники.

За його словами, облгази просто знайшли для себе “лазівку”, і таке технічне рішення виявилося можливим.

Інша справа — якщо в будинку створене ОСББ, і мешканці висловилися проти встановлення будинкового приладу обліку.

Голова Асоціації “Лучани” Юлія Сабатюк розповідає: “На загальних зборах власники квартир категорично відмовились від встановлення такого обліку, зібрали підписи про влаштування поквартирних лічильників газу. Однак в понеділок – 11.07.2016 року — без попередження власників квартир — газ було відключено! На мережі встановлено засувки, які пропускають газ. Виклики аварійкою ігнорувалися”.

Такі випадки не були поодинокими, тому досить швидко регіональні компанії та центральні органи влади були засипані листами невдоволених громадян.

“Ми виявилися їм нецікавими. Відповіді так і не отримали!”, — скаржиться вона. Врешті-решт компанія поновила газопостачання, однак встановлювати поквартирні лічильники відмовилася. Тому мешканці готують позов до суду.

До слова, регіональні газові компанії про свої плани воліють або взагалі не повідомляти, мовляв, “така інформація не є обов’язковою для оприлюднення товариством”, або посилаються на розрахунки НКРЕКП.

Останні свідчать, що встановлення індивідуальних лічильників не є економічно обґрунтованим і потребує підвищення тарифу на розподіл газу. Зокрема, Національна комісія оцінила вартість оснащення індивідуальними лічильниками у 5,7 млрд. грн, будинковими — у 2 млрд. грн.

Проте далеко не всі експерти погоджуються із розрахунками НКРЕКП.

Голова правління Всеукраїнської асоціації з питань енергозбереження Роман Співак має інші цифри:

“На сьогодні вартість будинкового лічильника газу становить 50 тисяч гривень, а квартирного 800гривень. За ціною одного будинкового можна купити 62 квартирні газові лічильники. А це майже кількість квартир цілої багатоповерхівки.

Отож проблема тільки у вартості монтажних робіт та матеріалів. Різні облгази зловживають та завищують через свої “ручні” монтажні організації цю вартість від 1000 до 2000 грн. Не може одна і та сама послуга коштувати у Львові 1600 грн, а у Харкові 3000 грн.

Згідно опитування монтажних підрядних організацій, реальна вартість монтажних робіт та матеріалів становить ще 800 грн. Отож квартирний облік вартує 1600 грн, і це всього удвічі дорожче, ніж будинковий.

Але є можливість співфінансування цих робіт самими мешканцями, місцевими бюджетами. Але ніхто цього не пропонує. На мою думку, тільки після відмови мешканців будинку від квартирних лічильників, можна з чистою совістю встановити на такий будинок будинковий лічильник газу”, — каже він.

Місія неможлива?

“Причина таких дій облгазів одна — вони хочуть налагодити облік в найлегший для себе спосіб”, — пояснює керівник Агенції сталого енергетичного розвитку Олександр Шумельда.

“По-перше, регіональні газові компанії таким чином економлять. Набагато дешевше встановити один прибудинковий лічильник, ніж кількасот поквартирних. Ніби і вимоги Закону “Про комерційний облік газу” виконали, і коштів багато “заощадили”.

По-друге, як пояснює директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко, забезпечення загальнобудинкового обліку — значно швидший процес, ніж встановлення поквартирних лічильників. Частково цей шлях було обрано, щоб встигнути до 1 січня 2018 року — дедлайну, передбаченого законом.

По-третє, монопольне становище облгазів дає їм можливість додатково заробляти на будинковому обліку тепла.

“Облгаз чекає на відмову від встановлення загальнобудинкових лічильників, а потім змінює норму споживання до 9 метрів кубічних. На людину йде приблизно 2 метра кубічних газу, лишається 7 метрів кубічних, який оплатить мешканець по 49 грн. Тоді цей “зекономлений” газ можна продати бізнесу. Разом вийде 98 грн”, — пояснює Василь Прусак.

Змінити ситуацію на краще наразі може НКРЕКП, затвердивши нову інвестиційну програму для регіональних газових компаній. А доти громадяни можуть самі відстоювати свої права, звертаючись зі зверненнями до місцевих або центральних державних органів.

Запорізька міська рада, наприклад, під тиском громадськості заборонила “Запоріжгазу” встановлювати загальнобудинкові лічильники без погодження з мешканцями.

У випадку, якщо облгаз нав’язує загальнобудинковий облік, екcперти радять мешканцям не підписувати жодних відмов, адже це дозволить компанії підвищити норму споживання до граничної, і рахунки за газ приходитимуть захмарні.

Врешті-решт, закон на боці громадян, тому вони можуть звернутися до суду. Подекуди облгаз, навіть за умови непідписаного мешканцями Акту про відмову надсилає “подвійні” платіжки по граничній нормі споживання — така ситуація існує, наприклад, у Львові.

Прецеденти, коли суд вирішував справу на користь мешканців, уже траплялися. У Запоріжжі міськгаз першим подав позов, звинувачуючи ОСББ “Будівельник 21” у відмові встановлювати прибудинковий лічильник.

Однак, господарський суд його відхилив, віддавши перевагу ініціативній групі захисту прав мешканців.

Немає лиха без добра

Відмовитися від впровадження комерційного обліку газу Україна не може — цим шляхом іде увесь цивілізований світ.

Зокрема, індивідуальний облік і принцип “плати лише за те, що спожив” європейські держави закріпили у директивах 27 та 31.

Тож якби не звучало парадоксально, ця ситуація певною мірою йде на користь українцям. Через перспективу платити за чужі витрати газу вони задумуються про встановлення індивідуального лічильника власноруч, хоча цьому активно чинять спротив облгази.

Врешті-решт, ніхто не попіклується про кишеню споживача, крім нього самого.

Cаміра Аббасова, Андрій Зінченко

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Також з цієї теми: Енергетика
Дивись також
В Контексті Finance.ua