1602
Кого найбільше зачепила економічна криза в Казахстані?
— Світ
У Казахстані все більш очевидними стають наслідки економічної кризи, що вибухнула в країні, незважаючи на відсутність зовнішніх економічних санкцій. Закриваються підприємства малого і середнього бізнесу, зазнають збитків великі торговельні мережі, звичною стала затримка зарплат, зростають ціни на товари та послуги.
Все почалося 20 серпня 2015 року, коли уряд Казахстану відправив у “вільне плавання” національну валюту тенге. З того моменту курс долара вмить підскочив. За минулий рік він дещо стабілізувався – сьогодні за один долар США дають 330 замість колишніх 187 тенге. Слідом за доларом досягли рекордних позначок і ціни на основні товари і послуги.
Подорожчало все
Протягом декількох місяців подорожчало практично все. Навіть хліб, ціна якого піднялась на 15-20 відсотків у залежності від регіону. До речі, те, що хліб стане дешевшим, в Казахстані мало хто вірить. Хоча цього року, за інформацією міністерства сільського господарства, був зібраний рекордний урожай зернових – 23 мільйони тонн, з яких 8 мільйонів тонн піде на експорт. Досвід минулого року, коли був також зафіксований хороший урожай зернових, показав населенню країни, що підсумки жнив на формування ціни основного продовольчого товару ніяк не позначається. До того ж зібране зерно треба ще продати, зазначають ділові видання Казахстану, додаючи, що на тлі рекордних врожаїв зернових культур, наприклад, в Росії, зробити це буде непросто.
Особливо чутливим для казахстанців стало зростання цін на лікарські препарати. Після масштабної девальвації національної валюти вони подорожчали в середньому на 40 відсотків. Деякі ліки стали зовсім недоступні пересічним громадянам Казахстану через дуже високу ціну.
“Рівень життя в Казахстані сильно знизився. Я при моїй невеликій пенсії особливо це відчуваю”, – зауважив у розмові з DW один із лідерів незалежної профспілки гірників Караганди Павло Шумкін. І якогось поліпшення економічної ситуації, про яку говорять на самому верху, за словами колишнього шахтаря, не спостерігається. “Ми бачимо, що інвестори з-за кордону нехтують місцевими потребами. Дороги розбиті, банківська система зі своїми грабіжницькими відсотками в дуже поганому стані. Девальвація тенге підкосила всіх. Ніхто від неї досі оговтатися не може”, – підкреслив Павло Шумкін.
Чорний день вже настав?
Не спостерігається оптимізму і в словах колишнього голови правління державного АТ “Казахстанська правда” Олега Червінського. У бесіді з кореспондентом DW він зазначив, що зниження рівня життя в Казахстані відчуває на власному гаманці: “З одного боку, різко подорожчав весь імпорт. Але це хоча б зрозуміло – девальвація. Але протягом року спостерігається повзуче подорожчання і всієї продукції, виробленої всередині країни: продовольчих товарів, овочів, фруктів. Зросли тарифи за комунальні послуги. А ось зарплати у 90 відсотків населення залишилися на рівні серпня 2015 року. Є випадки і їх скорочення”.
За спостереженнями Олега Червінського, дійшло до того, що чимало людей почали активно витрачати свої заощадження, відкладені на чорний день. “Серед моїх друзів досить багато тих, кого прийнято відносити до середнього класу, тих, хто має власний малий бізнес. І всі вони в один голос говорять про зниження бізнес-активності, про падіння доходів їхніх підприємств та їхніх власних доходів. Тому, наприклад, про відпочинок за кордоном або французькі сири їм тепер доводиться тільки мріяти”, – зауважив колишній керівник найвпливовішого в країні видання, який вважає, що якщо ціни на нафту не покажуть стійкого тренду на зростання, рівень життя казахстанців буде знижуватися і далі.
Вся справа в нафті та імпорті
Високий ступінь залежності казахстанської економіки та рівня життя населення країни від світових цін на нафту відзначив у розмові з DW і політолог Талгат Калієв.
“Зниження світових цін на нафту безпосередньо позначається на всій економічній ситуації в Казахстані. Щоб подолати кризу в нашій економіці, необхідні радикальні заходи щодо стимулювання підприємницької активності та підвищення інвестиційної привабливості країни. Наприклад, у Грузії, відкриваючи бізнес, в перший рік звільняєшся від податків. Чому б і нам так не зробити? Зрозуміло, що у деяких людей виникне спокуса реєструвати нові компанії щороку. Але щоб цього не відбувалося, необхідно, щоб за цим уважно стежили податкові органи”, – поділився своєю думкою з DW Талгат Калієв, зазначивши, що державним чиновникам не варто погано думати про своїх громадян.
Що стосується зростання цін на товари та послуги, за спостереженнями Калієва, це зумовлено різким подорожчанням іноземної валюти, позаяк у технологічних циклах вітчизняних виробництв присутні імпортні компоненти.
Користуватися грошима треба вміти
Дещо іншої точки зору про причини економічної кризи в Казахстані дотримується Ельдар Мендибаєв, фахівець з питань економічної безпеки, творець туристичного кластера в Грузії. Нещодавно він повернувся в країну. На його думку, основна причина нинішньої кризи в Казахстані – це аж ніяк не залежність від світових цін на нафту: “За минулі роки країна так і не навчилася користуватися власними грошима і накопиченнями в цілому. Досі в Казахстані погано розвинене власне виробництво товарів народного господарства, продуктів харчування, дуже мало випускається експортної продукції з високою доданою вартістю. Нарешті, в поганому стані сільське господарство. Тобто фактично немає точок опори для підтримки внутрішньої економіки і соціуму в цілому”.
Відповідно, вважає Ельдар Мендибаєв, “поки на масовому рівні не прийде розуміння гострої необхідності створити базис економічної безпеки країни, в Казахстані періодично будуть спостерігатися кризові явища”, у відповідь на що підприємці будуть підвищувати ціни на свої товари, щоб хоч якось компенсувати падіння прибутку.
“Зростання цін на товари та послуги завжди призводить до зниження купівельної спроможності населення і падіння продажів тих самих товарів і послуг. Коло замикається”, – підкреслив Ельдар Мендибаєв.
Між тим в країні зріє невдоволення. Наприклад, у відповідь на зростання цін на пальне і запчастини в кількох містах Казахстану пройшли попереджувальні страйки водіїв громадського транспорту. Основні вимоги: підвищення заробітної плати, зниження плану по збору денної виручки і збільшення вартості проїзду. Зокрема, в Алма-Аті транспортники просять підвищити тариф на проїзд в автобусах, тролейбусах і метро з 80 до 320 тенге. Влада дозволу на цей крок не дає. Можливо тому, що зростання цін на продовольчі та побутові товари призвело до того, що супермаркети в центрі Алма-Ати просто спорожніли і перебувають на межі закриття. Це означає, що бюджет міста може недорахуватися значних надходжень у вигляді податків. І аналогічна ситуація у Казахстані спостерігається нині повсюдно.
Анатолій Вайскопф
За матеріалами: Deutsche Welle
Поділитися новиною
