Чому українські банки стали бояться готівки


Чому українські банки стали бояться готівки

Обмеження в розмірі 150 тис. грн на розрахунки готівкою з’явилося ще у вересні 2013 року. З того часу НБУ вже тричі мав намір знизити встановлену планку, але так досі цього не зробив. Тим часом, очевидно, що ліміт буде зменшений. Питання лише в термінах і способах реалізації планів регулятора.

Про плани знизити ліміт готівкових розрахунків до 100 тис. в НБУ заговорили через рік після введення обмеження. Ще через рік з вуст регулятора прозвучала цифра 50 тис. Тоді, до речі, навіть були проведені громадські слухання з цього питання, щоб з’ясувати ставлення населення до посилення норми. Про їх результати відомство повідомляти не стало, правда, не наважилося і на зменшення ліміту.

Цим НБУ лише ще раз підтвердив те, що і без слухань було всім відомо: українці не готові розлучатися з готівкою. Причому ані ті з них, хто живе від зарплати до зарплати, роками відкладаючи на велику покупку, ані тим паче ті, хто за вечерю в ресторані може заплатити 30 тисяч гривень.

Влітку 2016 року з вуст Владислава Рашкована, якиц тоді обіймав посаду заступника голови НБУ, пролунав несміливий натяк на неминуче. За його словами, регулятор ніколи не залишав ідеї знизити ліміт на розрахунок готівкою і продовжує розмірковувати над способом її реалізації. Він не став називати ні термінів, ні конкретних цифр, але зауважив, що це питання багато в чому залежить “від нашої співпраці з парламентом”.

Трактувати слова Владислава Леонідовича можна по-різному. Наприклад, небажання говорити про конкретні параметри ініціатив регулятора може свідчити про підготовку сенсації. Так чи інакше, немає жодних сумнівів, що ліміт буде зменшений. А вже чи будуть проведені зміни через Верховну Раду, чи НБУ вирішить питання черговою постановою – не настільки важливо.

До чого готуватися

У своїх ініціативах щодо зменшення частки готівки в економіці НБУ справедливо орієнтується на досвід європейських країн. При цьому як приклад часто наводяться Італія і Португалія, де резиденти не можуть витрачати на день більше 1000 євро готівкою. Рідше кивають в сторону Франції, Польщі та Іспанії, які дозволяють своїм громадянам розраховуватися кешем до 3000 євро на добу. І вже зовсім не прийнято говорити про Великобританію, Німеччину та Фінляндію, які взагалі не встановлюють жодних обмежень на розрахунки готівкою.

Але стосовно України навіть між першими двома кейсами величезна різниця. Адже якщо за основу брати ліміт в 1 тис. євро, в Україні слід ввести обмеження в приблизно 30 тис. грн. А європейський ліміт 3000 євро перетворюється вже майже на сотню тисяч українських гривень.

Ризикну припустити, що регулятор готовий піти ще далі. У своїх розрахунках він цілком може екстраполювати європейський досвід на вітчизняні реалії. Згідно зі статистикою, середня зарплата в столиці становить близько 8000 грн. Подвоїмо цю суму, спираючись на припущення, що в одній сім’ї в середньому заробляють двоє, накинемо трохи і вийдемо на 20 тисяч. Не беруся стверджувати, що саме з цих критеріїв виходить Нацбанк у своїх міркуваннях про долю готівкових розрахунків, але очевидно, що перегляд ліміту буде істотним і, швидше за все, нижче за 50 тис. гривень, які звучали в 2015 році.

Так чи інакше, але саме по собі обмеження навряд чи зможе допомогти регулятору зменшити обсяг готівки в країні, який в останні два роки не знижується нижче рівня 280 млрд. грн. Причому відзначимо, що вони не включають в себе залишки в банківських касах, а є чистою готівковою масою на руках у населення. НБУ відчайдушно хоче повернути хоча б невелику частину цих коштів в банківську систему, але розуміє, що номінальною постановою цю задачу не виконати.

За ті три роки, що діє обмеження на розрахунки готівкою, українці відмінно навчилися його обходити. Суми великих угод часто занижуються, платежі дробляться, але відкривати рахунки для проведення платежів українці не поспішають. І навіть девальвація гривні, яка спричинила істотне збільшення сум угод з купівлі нерухомості, що традиційно індексується в доларах, не зробила серйозного впливу. У цьому контексті простий перегляд ліміту навряд чи зможе переломити ситуацію: це лише ускладнить операції і збільшить ризики сторін при проведенні операцій.

Фінансовий моніторинг

Тут на арену виходить служба фінансового моніторингу. Посилення її позицій і посилення контролю над обігом готівки можуть виявитися тим самим козирем в рукаві, якого не вистачає НБУ. Можливо, саме необхідність структурних змін в законодавстві в частині граничних обсягів операцій і стримує регулятора від жорсткості обмежень. Тому в своєму інтерв’ю Владислав Рашкован і кивав у бік парламентаріїв.

Фінмон вже зараз має повноваження блокувати підозрілі платежі і з початку року “заморозив” майже 34 млрд. грн. І хоча поки що служба фінансового моніторингу виявляє інтерес до операцій на суму понад 150 тис. грн., немає ніяких гарантій, що і цей поріг згодом буде переглянутий у бік зменшення.

Але і без того суб’єкти первинного фінмоніторингу, тобто, перш за все, банки, з усією ретельністю відносяться до питань готівки. Ряд банків навіть ввели негласне правило, згідно з яким на день одній фізичній особі можна видати не більше 150 тис. грн. готівкою. Незважаючи на той факт, що НБУ ще в червні скасував обмеження на зняття гривні з рахунку.

Голова правління одного з банків розповів, що власник великого автосалону недавно просив його почати приймати платежі від покупців, нарікаючи на те, що великі фінустанови почали один за одним відмовляти його клієнтам у прийомі готівки понад 150 тисяч гривень. Незважаючи на те, що такі обмеження не встановлені жодними нормативними актами.

Це свідчить про вкрай трепетне ставлення банків до операцій з готівкою. Фінустанови не хочуть брати на себе ризики за такі операції і побоюються санкцій регулятора за порушення правил фінансового моніторингу.

Кому готівку

Втім, навіть найсуворіший контроль не зможе забезпечити повернення готівки в банківський сектор і “білу” економіку. Щоб домогтися кінцевої мети крім вищевказаних перевірок та дій необхідно дати населенню можливість легалізувати накопичені кошти, не ставлячи зайвих питань.

Наприклад, одночасно з внесенням змін запустити механізм амністії капіталу. В рамках якого кожен зможе внести на рахунок в банк стільки грошей, скільки вважатиме за потрібне, не побоюючись будь-яких санкцій з боку служби фінансового моніторингу або податкових органів.

Бажано, щоб при цьому банк взяв на себе функції податкового агента і задекларував у податковій внесену суму. Така акція, звісно, не повинна бути передчасною. Держава може встановити справедливий термін її дії, скажімо, на рівні 3-6 місяців, гарантувавши можливість для кожного свого громадянина встигнути задекларувати накопичення. Ті ж, хто не встигне або проігнорує пропозицію, повинні будуть змиритися з необхідністю відзвітувати про походження коштів при кожному контакті з банком або іншим суб’єктом первинного фінмоніторингу.

Звичайно, в питанні легалізації капіталу, крім зазначених тем, варто було б ще згадати і про довіру населення до банківської системи, і про податкові та митні правила, без спрощення та оптимізації яких ефект може виявитися, щонайменше, стриманим. Але навіть без них у процесу детінізації економіки є безліч перешкод, подолати які одними тільки “лобовими” запобіжними заходами не вийде.

Василь Невмержицький

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
Сервіс підбору кредитів
  • Надішліть заявку
  • Дізнайтесь про рішення банку
  • Підтвердіть заявку та отримайте гроші
грн
Замовити кредит онлайн
В Контексті Finance.ua