406
На блакитному газі: Україна і Росія розпочнуть судовий процес в Стокгольмі щодо ціни і транзиту палива
— Енергетика
Дворічний судовий спір НАК “Нафтогаз України” проти російського ВАТ “Газпром” вийшов на фінішну пряму. Сьогодні, 26 вересня, в Стокгольмському міжнародному арбітражі почнуться слухання у справі, в ході яких українська сторона домагається зміни ціни на російський газ і перегляду умов транзиту в Європу. Якщо позовні претензії НАКу будуть задоволені, компанія отримає 27 млрд доларів і вигідні для України умови співпраці з Росією в сфері постачань енергоресурсів. Якщо ж у виграші буде “Газпром”, то “Нафтогаз України” належить виплатити російському монополісту майже 39 млрд доларів. Це може обернутися банкрутством НАК. Є ще й третій варіант – умовна нічия. В цьому випадку арбітраж може частково задовольнити претензії обох компанії, які, згодом, будуть домовлятися про нові умови роботи.
Все почалося 16 червня 2014 року. У цей день НАК “Нафтогаз України” і “Газпром” обмінялися зустрічними позовами, які вони подали до Арбітражного інституту при торговій палаті Стокгольма (Швеція). Першими в суд пішли росіяни. Незадовго до цього, в травні, глава російського монополіста Олексій Міллер заявляв, що має намір судитися з НАКом. Причина була наступною: Україна не вибирає весь законтрактований газ, а саме “недобір” Нафтогазом “29,48 млрд кубометрів за умовами “бери або плати”“. Виклик був прийнятий.
Глава правління НАК “Нафтогаз України” Андрій Коболєв у відповідь заявив, що “арбітраж – найбільш цивілізований спосіб вирішення комерційних суперечок, якщо сторони не можуть дійти згоди в ході переговорів”.
Питання в ціні і об’ємі
У першому позові НАК проти “Газпрому” містилися претензії на суму близько 6 млрд доларів. “Нафтогаз” зажадав “ретроактивного” (дія зворотної сили) перегляду ціни на російський природний газ, яка була закріплена контрактом купівлі-продажу від 19 січня 2009 року. НАК наполягав на відшкодуванні всіх переплат, здійснених з 20 травня 2011 року, і скасуванні пункту контракту, що забороняє продаж газу, що поставляється, за межі країни. Оскаржує “Нафтогаз України” і умову газової угоди take-or-pay ( “бери або плати”).
Як відомо, узгодження умов постачання газу йшло важко. Делегації то прилітали до Москви, то відлітали. ЦУ видавав президент Віктор Ющенко, збирався екстрено склад Кабміну, йшли переговори прем’єр-міністрів України і Росії Юлії Тимошенко і Володимира Путіна, газова блокада України та припинення транзиту в ЄС… У підсумку контракт був підписаний главами НАК “Нафтогаз України” Олегом Дубиною і “Газпрому” Олексієм Міллером.
Президент Янукович і прем’єр Азаров не виступали проти “формульного підходу” формування ціни, не намагалися скасувати контракт і укласти новий. Згідно зі ст. 4 цього договору, у формулі розрахунку ціни газу для України прописано два ключові параметри: змінний – контрактна ціна, яка змінювалася щоквартально і становила 360 доларів за тис. кубометрів, і постійний – базова ціна газу в 450 доларів/тис. кубометрів. З урахуванням цих показників, на думку “Газпрому”, ціна на російський газ у другому кварталі 2014 року для України зросла більш, ніж на третину і повинна була складати 385,5 доларів/тис. кубометрів. Нова влада зі старими цінами на газ миритися не захотіла. Тим більше, коли ціна стрибнула на третину.
“Наша позиція в тому, що в порівнянні з першим кварталом 2014 року, коли ціна була 268,5 доларів, нічого не змінилося з точки зору економіки тих чинників, які зазвичай впливають на ціну газу”, – заявив тоді глава “Нафтогаз України” Андрій Коболєв. Надалі НАК неодноразово називав ціну, яку від України вимагає сплатити російська сторона, несправедливою і неєвропейською.
У IV кварталі 2014 року “Газпром” був готовий продавати тисячу кубометрів газу Україні за 378 доларів, а в I кварталі 2015 року – за 365 доларів. У підсумку все закінчилося тим, що Україна в листопаді 2015 року відмовилася від закупівлі російського газу. Не були відновлені відносини навіть тоді, коли в червні 2016 року російський монополіст пропонував Україні поставки палива за ціною 177 доларів за тисячу кубометрів.
Ціна – не єдиний камінь спотикання. Сперечаються газові монополісти і з приводу обсягу поставок. Законтрактовані обсяги у 2009 році становили 40 млрд кубометрів. З 2010 року Україна повинна була купувати у РФ 52 млрд кубометрів. Причому не важливо, потрібен нам газ в таких обсягах чи ні, ми повинні були платити. Однією з норм договору була умова “бери або плати”, відповідно до якої Україна зобов’язалася сплатити певну частину законтрактованих обсягів, незалежно від рівня фактичної закупівлі.
“Обов’язковий за умовою “бери або плати” був обсяг закупівлі 80% – 41 млрд кубометрів. При цьому ми мали право оплачувати обсяг ще на 20 відсотків менший – близько 33 млрд кубометрів. Тобто, це був обов’язковий обсяг до оплати. І в суді ми, ймовірно, будемо апелювати до того, що повинні були оплачувати саме 33 млрд кубометрів, а не більше”, – пояснив директор енергетичних програм Центру світової економіки і міжнародних відносин НАНУ Валентин Землянський.
Транзитна справа
Другий позов “Нафтогаз України” проти “Газпрому” українська компанія подала в Стокгольмський арбітраж 13 жовтня 2014 року. Сума претензій за ненадані російською стороною обсяги газу для транзиту НАК тоді оцінив в 3,2 млрд доларів. За даними “Нафтогаз України”, мінімальний обсяг газу, який “Газпром” повинен транспортувати по українській території, складає 110 млрд кубометрів. “Але замість цього річний обсяг транзиту в 2009-2013 року становив в середньому 94 млрд кубометрів”, – повідомляли в НАКу.
В кінці серпня 2016 року “Нафтогаз України” подав до Стокгольмського арбітражу додаткові відомості про факти порушення “Газпромом” умов транзитного договору. Йдеться про зниження тиску на прикордонних газовимірювальних станціях “до рівня нижче передбаченого контрактними зобов’язаннями в липні”. Зокрема, 23 липня російська компанія знизила добовий обсяг транзиту з 190 млн кубометрів до 172 млн кубометрів. Ще через три дні обсяг впав до 135 млн кубометрів на добу. “Газпром” пояснив скорочення обсягів транзиту “зниженням попиту на природний газ на європейських ринках”.
У своєму позові “Нафтогаз України” також вимагає отримати право передати його права і обов’язки по транзитному договором оператору ГТС – ПАТ “Укртрансгаз”. Це необхідно для приведення договорів українського газового монополіста у відповідність до вимог Третього енергопакету і європейського законодавства. При цьому, на думку НАКу, “Газпром” не може залишатися “супероператором між “Укртрансгазом” і операторами ГТС Словаччини, Польщі, Румунії та Угорщини”.
У відповідність до євростандартів, впевнені в НАК привів і тарифи на транзит газу. Справедливою українська компанія вважає ціну в 7,9 доларів за транспортування тисячі кубометрів на відстань в 100 км. Цей тариф “Нафтогаз України” встановив з 1 січня цього року. У “Газпромі” вважають, що вартість транзиту – не більше 2,5 доларів.
В Європі потужності операторів ГТС замовляються (продаються) на підставі тарифу “вхід – вихід”. Тобто, оплачують вхід в газотранспортну систему і вихід з неї. Причому можна замовляти (купувати) вхід і вихід окремо. У суді “Нафтогаз” домагається забезпечення оплати за принципом “вхід-вихід на зарезервовану потужність”.
“Запропоновані нами зміни контрактів з “Газпромом” відповідають європейському енергетичному законодавству. Якщо ми зіткнемося з необгрунтованою відмовою з боку російських колег, нам знову доведеться перенести з’ясування спірних питань в судову площину”, – пояснював раніше свої позовні претензії “Нафтогаз України”.
“Газпром” через Стокгольмський арбітраж вимагає від української сторони збереження статус-кво, тобто, дотримання контракту 2009 року без його перегляду, до закінчення терміну його дії (термін закінчується в 2019 році). За цей час Росія розраховує відмовитися від української ГТС і здійснювати транзит до Європи альтернативними газопроводами, в обхід України – “Північний потік-2” і “Турецький потік”.
Позовні претензії обох учасників спору за останні два роки постійно зростали. Зараз сума, яку “Нафтогаз України” вимагає від «Газпрому» за переплату по тарифам і недоотриманий транзит становить 26,6 млрд доларів, російська компанія від української за недобір газу – 38,7 млрд доларів.
Можливі сценарії
Сьогодні Стокгольмський арбітраж приступив до закритих слухань по першому позову, що стосується договору купівлі-продажу російського газу Україні. В кінці листопада – на початку грудня відбудеться другий раунд слухань за транзитною справою. Розглядати перший позов “Нафтогаз проти Газпрому” арбітраж буде до 10 жовтня. Інтереси НАК “Нафтогаз України” в арбітражі захищає норвезька юридична компанія Wikborg Rein.
Стогкольмскій арбітраж був вибраний невипадково. Вирішення спорів саме в цьому суді закріплено п.2 ст.8 газового контракту 2009 року. Згідно з цим пунктом, визначено, що розбиратися в справі будуть три арбітри, а мова розгляду – російська. Крім того, відповідно до п.3 і 4 ст.8 рішення Стокгольмського арбітражу “є остаточним, не підлягає оскарженню і має для сторін обов’язкову силу”. За словами юриста юрфірми “Ілляшев і Партнери” Дмитра Шемеліна, традиційно суперечки за контрактами на поставку енергоносіїв вирішуються за шведським правом, оскільки воно найбільше відповідає регулюванню договорів подібного роду.
Директор з розвитку бізнесу НАК “Нафтогаз України” Юрій Вітренко в серпні заявив журналістам, що компанія опрацьовує і прогнозує всілякі варіанти розвитку подій. “Є, умовно, десяток стратегій захисту і десять варіантів того, яким може бути рішення трибуналу”, – говорив він тоді. Глава правління НАК Андрій Коболєв неодноразово заявляв, що у компанії є “план А і план Б в разі будь-якого рішення суду”, а шанси компанії виграти справу її керівник оцінює “більше ніж 50%”.
Втім, варіантів розвитку подій, які лежать на поверхні, може бути три: програш, виграш і нічия.
Перемога
Якщо Стокгольмський арбітраж задовольнить всі позови “Нафтогаз України”, це означає, що компанія отримає майже 27 млрд доларів компенсації і виплат по боргах, а також змусить “Газпром” дотримуватися формули при формуванні ціни “хаб мінус транспорт”.
Це дозволить Україні купувати газ за спотовими цінами на європейських хабах за вирахуванням витрат на його транспортування. В результаті, ціна на російський газ, за прогнозами аналітиків, для України може бути нижчою за європейську реверсну ціну. Тобто, якщо в серпні Україна купувала європейський газ по 185 доларів за тисячу кубометрів, то “Газпрому”, в разі якби він захотів продати газ Україні, а ми – купити, довелося б опуститися в ціні, наприклад, до 110-130 доларів за тисячу кубометрів. В “Нафтогаз України” вважають, що вартість російського газу може бути менше 100 доларів за тисячу кубометрів. НАК також зможе закріпити вигідну для себе транзитну ставку, переглянути її ретроспективно, стягнути оплату з “Газпрому” і підняти тариф на майбутнє.
Крім того, НАК зможе завершити реформування своєї структури відповідно до вимог Третього енергопакету, тобто розділити компанію за видами діяльності (unbundling). Таким чином, “НАК стане зрозумілою європейцям, ще більш прозорою структурою, яка підвищить рівень довіри партнерів до компанії», впевнені в «Нафтогаз України». Це також підвищить інвестиційну привабливість газотранспортних активів і посприяє залученню іноземного інвестора для управління оператором ГТС.
Поразка
Рішення трибуналу на користь “Газпрому” з повним задоволенням його позовних вимог може загрожувати “Нафтогаз України” банкрутством. “Це означає, що у “Газпрому” з’явиться право вимагати 33 млрд доларів відразу. У цій ситуації найімовірніше менеджменту компанії доведеться оголосити банкрутство”, – розповів РБК-Україна джерело, знайоме з ходом судового спору.
В цьому випадку, в певній черговості держава (податкова і держбанки), а також міжнародні кредитори зможуть вимагати від “Нафтогаз України” стягнення. Але реалізувати майно компанії і роздати борги буде непросто. Левову частку активів НАК складає ГТС, яка належить державі і не підлягає відчуженню або арешту. Та ж ситуація і з родовищами, на розробку яких видаються спеціальні ліцензії. “Природний газ, що знаходиться в сховищах – в заставі у держбанків, його теж не можна вилучити, – пояснив РБК-Україна співрозмовник, знайомий з ситуацією. – Фактично, крім старих, нікому не потрібних бурових вишок, на продаж нічого не залишається”.
Нічия
Експерти енергоринку та юристи, що спеціалізуються на міжнародному праві, не беруться пророкувати результат судового спору, але вважають, що сценарії “повної перемоги” і “повної поразки” малоймовірні. Швидше за все, в Стокгольмському арбітражі буде так звана “нічия”. У цьому випадку суд може частково визнати позови обох сторін. “Варіантів результату “нічия” може бути маса і їх складно передбачити. Якщо таке рішення прийме суд, то, ймовірно, старий контракт буде анульований, і “Газпрому”, наприклад, доведеться поступитися в ціні, а НАК зможе отримати більше преференцій по транзиту. але поки це – домисли”, – пояснив юрист, який спеціалізується на судових спорах в Стокгольмському арбітражі, який не побажав назвати своє ім’я.
За його словами, є висока ймовірнісьі – близько 30%, непередбачуваного рішення і того, що обидві сторони “мають козир в рукаві, який може поміняти весь результат справи”. Крім того, “сторони можуть раптом програти через порушення процедурних моментів”.
Складнощі шляху
Незважаючи на чіткість формулювань, закріплених в контракті, “Газпром” намагається оскаржити правомірність розгляду спору в Стокгольмі. “Російська сторона абсурдно заявляє, що контракт повинен діяти до 2019 року і змінити його не можна, оскільки це не предмет шведського права. Нібито, за їхньою версією, це договір публічного права, оскільки має рівень міждержавного. Російські колеги також запевняють, що в зв’язку з цим не діє і українське право”, – розповіло РБК-Україна джерело, знайоме з розглядом справи в Стокгольмському арбітражі.
Однак, якщо суд уже консолідував справи і приступив до слухань, навряд чи варто очікувати рішення, що спір не підсудний Стокгольмському арбітражу. Може не зіграти на руку Україні і скандал, що вибухнув в Україні навколо зміни статутів НАК “Нафтогаз України” і оператора ГТС “Укртрансгазу”. За словами президента Центру глобалістики “Стратегія XXI” Михайла Гончара, “Газпром” може використовувати ситуацію для затягування процесу. “Російська сторона може заявити, що їй не зрозуміло, хто керує активами української компанії – Мінекономіки або Кабмін безпосередньо – і може попросити суд дати час розібратися в ситуації, затягуючи процес у часі”, – вважає експерт. Стратегія “Газпрому” може бути спрямована на те, “щоб затягнути суд до закінчення терміну контракту в 2019 році”.
Ще одна складність, яка може виникнути, це – визнання рішення арбітражу в судах тих країн, де є активи відповідача, а також його примусове виконання, каже юрист юркомпанії “Ілляшев та Партнери” Дмитро Шемелін. “Є ймовірність, що через велике політичне значення справи суди за основним місцезнаходженням сторін (суд РФ у разі “Газпрому”, суд України в разі “Нафтогазу”, – ред.) будуть не схильні визнавати рішення щодо їхніх “підопічних”. В результаті, переможцю доведеться інвестувати додаткові сили і кошти на виконання арбітражного рішення за кордоном”, – пояснив він.
Згідно зі статтею 391 Цивільного процесуального Кодексу, рішення іноземного суду може бути подане для примусового виконання в Україні протягом трьох років.
“Не виключено, що арбітраж може дати термін на добровільне виконання його рішення, оскільки рішення буде виноситися, ймовірно, на велику суму, – вважає Шемелин. – Для примусового виконання будь-якого арбітражного рішення, воно повинно для початку бути визнано судом країни, де є активи відповідача. Ймовірно, у “Газпрому” за кордоном досить багато активів – в тому числі, і дочірні підприємства, і права вимоги до третіх осіб. Умовно, в разі, якщо НАК “Нафтогаз України” виграє справу, а “Газпром” не виконає рішення суду, то українська компанія може звернутися до суду тієї країни, де у російського газового монополіста є активи, і подати звернення на стягнення майна. Тоді активи арештуються, продаються, а виручені кошти йдуть на погашення боргу”.
Теоретично можливі ще кілька варіантів вирішення ситуації. “Наприклад, вимоги щодо арбітражного рішення можуть бути зараховані до поточних вимог сторін одна до одної (платежі за газ) – говорить юрист “Іляяшев і Партнери”. – Не виключений варіант мирової угоди, коли сторони домовляються самостійно про погашення боргів і претензій. Така Угода може бути закріплена звичайним договором між сторонами, а може і арбітраж закріпити мирове своїм рішенням на узгоджених умовах, тоді мирове набуває чинності арбітражного рішення, визнається в іноземному суді і по ньому може бути звернення стягнення “.
Втім, вже зараз можна припустити, що в цій справі буде одне слухання, оскільки воно досить тривале у часі – близько двох тижнів. “Не виключено, у зв’язку з обсягом справи, що після слухань сторони можуть попросити ще один фінальний письмовий раунд і висловити свої останні зауваження. Після цього трибуналу дається якийсь час на підготовку тексту рішення. Як правило, в таких складних справах, підготовка тексту може тривати кілька місяців”, – уточнив Шемелін.
Марія Цатурян
За матеріалами: РБК-Україна
Поділитися новиною
