2019
Світова економічна криза повертається?
— Світ
Існує багато причин того, чому сталася фінансова криза 2008-го. Від високоризикової іпотеки і до слабкої регуляції у фінансові галузі, – можна назвати багато причин найбільшої економічної катастрофи з часів Великої Депресії.
Однією з найбільших проблем виявився глобальний дисбаланс поточних рахунків, заявила Джанет Генрі [Janet Henry], головний економіст HSBC.
Дисбаланс у світі, де одні країни проявляли надмірну економність, а інші витрачали надто багато, призвів до виникнення такого явища, як неефективне інвестування, і згодом до штучного роздмухування економічного підйому, стверджує Генрі.
У своєму зверненні до клієнтів Генрі заявила про свою занепокоєність тим, що наразі світ знову стикнувся зі зростанням дисбалансів.
“Ще менше десяти років тому надлишок світових заощаджень призвів до нераціонального розміщення ресурсів, що, у свою чергу, призвело до штучного роздмухування економічного підйому, банкрутств, а згодом і до світової фінансової кризи, – зазначила Генрі.
Але, на думку Генрі, це не означає, що ми приречені. Натомість слід вжити заходів для попередження повторення такої катастрофи як фінансова криза.
Що таке поточний рахунок?
Фактично поточний рахунок це – грошова вартість сукупного обігу товарів, послуг та інвестицій, що приходять в країну та виходять з неї. У поточному рахунку враховується усе, починаючи від імпорту до США південнокорейських автомобілів до операцій китайських інвесторів з придбання будинків у Канаді та інвестицій японців у довгострокові казначейські облігації США.
Всі ці операції та окремі країни характеризуються або дефіцитом, або надлишком балансу. Таким чином, якщо країна імпортує більше товарів, ніж вона експортує, а іноземні інвестори вкладають у ринки більше коштів, ніж внутрішні інвестори виводять за кордон, така країна характеризується дефіцитом поточного рахунку. Як США, так і Великобританія мають дефіцит поточного рахунку.
З іншого боку, якщо країна є чистим експортером і гроші вкладаються в інші країни у формі інвестицій, така країна характеризується надлишком поточного рахунку. Серед країн, які мають надлишок поточного рахунку, Генрі виокремлює Китай, Японію та Німеччину.
Такі надлишки досягли майже історично високих рівнів через декілька причин, -зауважує Генрі. Слабкий внутрішній попит у країн з надлишком поточного рахунку, означає, що громадяни цих країн демонструють недостатній рівень споживання товарів, таким чином заощаджуючи занадто багато коштів.
Крім того, заощадження інвестуються поза межами країни.
“Той факт, що країна постійно має надлишок поточного рахунку означає, що економіка постійно заощаджує набагато більше, ніж інвестує, надаючи перевагу інвестиціям в іноземні країни, – пояснила Генрі. – Іншими словами, вони розвивають масштабну, виключно міжнародну, інвестиційну платформу: те, що країни зі старіючим населенням (включаючи Японію, Німеччину, Китай та Південну Корею) можуть називати необхідним для підтримання стандартів життя на відповідному рівні”.
Що може статися у випадку дисбалансу?
Завжди має місце природній дисбаланс. Як зазначає Генрі, деякі країни є “боржниками”, а деякі “кредиторами”. Питання в тому, коли показники поточного рахунку виходять надто далеко від рівня балансу.
“Ці заощадливі країни не тільки стикаються з проблемою низької рентабельності та втрати капіталу по своїх масштабних інвестиціях за кордоном. Вони також ризикують потрапити в зону низького зростання, в умовах чого двигун експорту працює повільно,- підкреслила Генрі. – Якщо вони не забезпечать інтенсивніше зростання внутрішнього попиту, глобальне зростання, вірогідно, залишиться слабким, і дефляційний вплив, який вони вчиняють на решту світу, залишиться невпинним”.
Генрі також відзначила декілька ключових ризиків як для “боржників”, так і для “кредиторів”, якщо дисбаланси не буде виправлено.
Для “кредиторів”, таких як Китай, Японія та Німеччина, зазначено наступні ризики:
1. Низька рентабельність не дозволить заробляти достатньо для старіючих вкладників: замість того, щоб зосередитись на внутрішньому попиті, зростанні економіки країни та рентабельності, виведення капіталу в іноземні країни може зашкодити вкладникам.
“Якщо дохід від іноземних інвестицій є низьким, це означає, що вони інвестують нерозумно з огляду на інтереси старіючого населення”, – зауважила Генрі. Відповідно, ці країни можуть стикнутися з пенсійною кризою.
2. Втрата капіталу в результаті штучного роздмухування економічного підйому за кордоном: інвестування активів у все менше і менше число країн з дефіцитом поточного рахунку може зашкодити інвесторам з країн-кредиторів.
“Насправді такий відтік капіталу може призвести до виникнення фінансових “бульбашок” у країнах-реципієнтах. А країни з надлишком балансу поточного рахунку потім стикнуться зі збитками у випадку банкрутства відповідних підприємств”, – сказала Генрі.
3. Низький рівень зростання ВВП: коли країни з надлишком балансу поточного рахунку застрягають у низькоінвестиційному середовищі, вони не споживають достатньо для підживлення власної економіки та підтримання на плаву країн з надлишком балансу поточного рахунку, стверджує Генрі.
“Невикористання великих внутрішніх заощаджень для підтримання більш високого рівня внутрішніх інвестицій може призвести до зациклювання на низькому зростанні та інфляції в умовах економік з надлишком балансу поточного рахунку, на тлі слабкого номінального зростання світової економіки”, – підкреслила оглядач.
Для боржників, таких як США:
1. Постійний дефляційний тиск: “Якщо економіки з найбільшими надлишками балансу поточного рахунку не впораються з темпами розвитку, забезпечуючи потужніше зростання внутрішнього попиту, глобальне зростання вірогідно залишиться слабким зі збереженням дефляційного впливу з боку економік з надлишком балансу поточного рахунку”, – вважає Генрі.
2. Заохочення штучного зростання вартості активів: завдяки іноземному попиту та м’яким внутрішнім вимогам до кредитування активи можуть потрапити у зону штучного завищення ціни.
“Японські кредити посприяли азійській кризі. Як Японія, так і Німеччина відіграли значну роль у фінансуванні дисбалансів, що призвели до світової фінансової кризи; а кредитна система Німеччини посприяла суверенній кризі євровалюти”, – підкреслила Генрі.
3. Заохочення економічного націоналізму: вбачається, що громадяни країн-боржників вже втомилися від глобалізму, скорочення обсягів торгівлі та притоку капіталу, та довготривалих проблем в економіці.
“Ключовим ризиком у короткостроковій перспективі для таких країн є збереження великих показників зовнішніх надлишків балансу, та, зокрема, існуючих величезних двосторонніх надлишків у балансах з США”, – сказала Генрі. Але це не кінець світу для вас.
Генрі підсумовує небезпеки для всієї світової економіки дуже стисло.
“Штучне роздмухування економічного підйому, надретельний контроль дотримання економічних нормативів, підвищення вартості іноземної валюти та торгівельний протекціонізм, наряду з тим, що значні дефіцити деяких країн можуть бути легко погашені, призводить до збільшення їх заборгованостей”, – підсумовує оглядач.
“Штучне роздмухування економічного підйому, надретельний контроль дотримання економічних нормативів, підвищення вартості іноземної валюти та торгівельний протекціонізм, наряду з тим, що значні дефіцити деяких країн можуть бути легко погашені, призводить до збільшення їх заборгованостей”, – підсумовує оглядач.
Не все ще втрачено
У країн з надлишком балансу поточного рахунку ще залишаються інструменти для підвищення внутрішнього попиту та збалансування світової економіки, вважає Генрі.
Німеччина може почати використовувати певну частину величезних надлишкових коштів свого уряду. Японія може підвищити заробітну платню для своїх робітників, а Китай може запровадити нормативну базу, націлену на прискорення переходу до економіки моделі споживання. Всі ці кроки можуть допомогти виправити викривлення балансів поточного рахунку, зауважила Генрі.
На жаль (з урахуванням масштабів проблеми) міжнародні угоди про вчинення певних дій, мабуть, є найкращим шляхом ефективного розв’язання проблеми, проте, в осяжному майбутньому очікувати на такі угоди не доводиться.
Не зважаючи на це, якщо кожна країна зможе впоратися з власними проблемами та збалансувати економіку, є можливість повернення до глобального зростання та уникнення повторення кризи 2007 року.
Не зважаючи на це, якщо кожна країна зможе впоратися з власними проблемами та збалансувати економіку, є можливість повернення до глобального зростання та уникнення повторення кризи 2007 року.
Bob Bryan, Businessinsider
Переклад здійснено за підтримки бюро перекладів “Антей”
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
