197
Обмін шпильками. Чому Міненерго посварилося з Укргазвидобуванням
— Енергетика
Чиновники наполягають на необхідності розвитку газової галузі за рахунок державно-приватного партнерства, а Укргазвидобування хоче інвестувати переважно власні кошти.
Затяжний конфлікт чиновників Міненерго і менеджерів державної газодобувної компанії “Укргазвидобування” (УГВ) навколо планів збільшення видобутку вітчизняного газу вийшов на поверхню.
15 вересня представники міністерства і найбільшого добувача країни представили діаметрально протилежне бачення цього питання. УГВ наполягає, що після підвищення закупівельних цін на газ в цьому році з 1,5 тис. до 4,9 тис. грн отримала необхідні кошти для розвитку і зуміє збільшити до 2020 року видобуток з сьогоднішніх 14,5 млрд куб. м до 20,1 млрд куб. м, вклавши в це $3,5 млрд власних коштів. А залучення приватних інвесторів компанія потребує лише для експлуатації виснажених і важкодоступних родовищ. Чиновники Міненерго, навпаки, стверджують, що правильніше буде власні кошти спрямувати на розвиток лише ключових родовищ газу, а на інші залучити інвесторів. Так можна і отримати газ, і заощадити державні гроші.
Конфлікт розгорівся ще під час роботи міжвідомчої групи з розроблення концепції розвитку газовидобувної галузі країни, куди входять як глава Міненерго Ігор Насалик, так і глава УГД Олег Прохоренко. Цей документ передбачає збільшення обсягу видобутку вітчизняного газу до 2020 року з нинішніх 19,3 млрд куб. м до 27,3 млрд куб. м. При цьому видобуток 20,1 млрд куб. м, або 74% вітчизняного газу, має забезпечити державна компанія Укргазвидобування. Щоб вийти на цей результат, держкомпанія планує провести 250 гідророзривів пласта, провести капітальний ремонт більш ніж на 1,5 тис. існуючих свердловин і пробурити до 270 нових.
Ігор Насалик відправив надану йому УГВ концепцію розвитку компанії на експертизу в Інститут газу і отримав негативні відгуки. Фахівці не погодилися з тим, що при існуючій ситуації видобуток газу до 2020 року впаде до 9,7 млрд куб. м на рік, до чого апелюють в УГВ, обґрунтовуючи необхідність масштабних інвестицій у компанію. Також фахівці Інституту газу заперечують деякі технічні рішення, запропоновані УГВ, наприклад — ефективність масових гідророзривів пласта в українських умовах і доцільність застосування для витіснення води зі свердловин азоту, що призводить до погіршення якості газу. Не згодні в Інституті газу і з реалістичністю планів УГВ до 2020-го наростити видобуток до 20 млрд куб. м на рік. На їхню думку, реально досягти рівня видобутку в межах 16-17 млрд куб. м, проте інвестиції у розмірі $3,5 млрд для досягнення цієї мети, як вони вважають, необґрунтовано завищені.
Прохоренко не згоден з висновками Інституту газу. Стверджує, що його працівники переплутали реальний рівень видобутку газу з так званим базовим рівнем — умовним прогнозом видобутку в разі відсутності капітальних інвестицій. Крім того, він припускає, що Насалик передав на експертизу лише попередню версію документа, а не повноцінну стратегію розвитку компанії, яка зараз перебуває на затвердженні наглядової ради УГВ. Втім, в УГВ погоджуються з тим, що ефективність низки запропонованих інженерних рішень щодо збільшення видобутку можна буде оцінити лише після їх впровадження.
Отримавши негативну експертизу планів УГВ, Міненерго вирішило домагатися збільшення видобутку іншим шляхом — передавши частину родовищ приватним інвесторам на принципах угоди про розподіл продукції. Тобто коли приватний інвестор вкладає кошти у збільшення видобутку на державному родовищі, а потім видобутий газ розподіляється між державою та інвестором згідно з прописаними у договорі частками.
Варяги в допомогу
Міненерго для початку запропонував провести в Полтавській області пілотний проект із залучення приватних інвестицій на кілька вже розроблених родовищ. За задумом міністерства, УГВ самостійно прийматиме рішення, для розробки яких ділянок треба залучити інвесторів і які вимоги до них пред’являти. Інвестор фінансує роботи по збільшенню видобутку, після чого базовий рівень видобутку (до початку робіт) повністю залишається за УГВ, а між державою та інвестором розподіляється лише “додатковий газ”.
На думку Міненерго, при такій схемі роботи всі залишаються в плюсі: держава отримує частину прибуткової продукції і додаткові податкові надходження до держбюджету, органи місцевого самоврядування отримують інструмент контролю над операційною діяльністю надрокористувачів (можливість проводити обов’язковий екологічний аудит, участь у затвердженні програм робіт та бюджетів), приватний інвестор входить в проект з невисокими ризиками і отримує частину прибуткової продукції, а також швидке повернення інвестицій.
За оцінками Міненерго, задіявши інвесторів на п’яти найбільших родовищах Укргазвидобування у Полтавській області (Яблунівське, Кобзівське, Семенцевське, Абазовське і Комишнянське), через 18 місяців з початку робіт можна забезпечити до 4 млрд куб. м додаткового видобутку газу на рік. Це значно більше, ніж прогнози збільшення видобутку УГВ за рахунок власних інвестицій.
Підтримала ініціативу міністерства й Полтавська облрада. За словами місцевої влади, УГВ, ведучи розробку газу в області, бере на себе певні соціальні зобов’язання — наприклад, будівництво сільських доріг. Однак у нинішніх умовах виконання цих зобов’язань — добра воля компанії, в той час як при підписанні договору з інвестором відповідальність перед громадами буде зафіксована документально. До того ж у разі укладення угоди про розподіл продукції з інвестором місцева влада може претендувати на 5% видобутого газу, що дасть їм можливість скоротити витрати на опалення соціальних об’єктів. Крім того, залучення приватних інвесторів з числа міжнародних компаній змогло б сприяти збільшенню інвестиційної привабливості країни і залученню великих газодобувних концернів на менш цікаві родовища.
Самотужки
В УГВ вважають, що залучення приватних інвестицій економічно доцільне лише для виснажених родовищ або покладів на ранній стадії розробки. У таких випадках залучення зовнішніх інвестицій може прискорити розвідку і розробку свердловин і знизити ризики державного добувача. Приміром, Прохоренко не проти знайти партнерів для розробки одного з родовищ у Карпатах, де необхідно добудувати 40 км газопроводу.
Як стверджує менеджер, компанія подала в міністерство перелік родовищ, для яких вважає доцільним залучення приватних інвесторів, проте у відповідь почула побажання включити в цей перелік найбільші родовища країни. На думку Прохоренка, прагнення міністерства залучити приватних інвесторів на найбільші родовища (Шебелинське, Тимофіївське, Яблунівське, Котелевське), сумарний видобуток яких перевищує 50% загального видобутку УГВ, дуже нагадує корупційні схеми спільних підприємств народного депутата Онищенка, які виводили видобутий газ на підконтрольні їм структури. За його словами, спроби укласти на цих родовищах інвестиційні договори з приватними компаніями виглядають як спроба отримати ресурс державних надр без інвестицій в базову розвідку і розробку. Крім того, розробка більшої частини родовищ одним оператором, за словами Прохоренка, більш рентабельна. УГВ, добуваючи 75% видобутку газу в Україні і виробляючи 90% всієї сейсморозвідки, за словами менеджера, може отримати більш низькі ціни на ці послуги. Наприклад, якщо при здійсненні операцій з гідророзриву пласта, проведення одиночної операції коштує близько $500 тис., то провівши тендер на сто гідророзривів, компанія отримала ціну близько $150 тис. за операцію.
Що стосується соціальної відповідальності, то Прохоренко стверджує, що і зараз готовий виконувати соціальні зобов’язання перед місцевими громадами, а також підтримати законопроект про надходження до місцевих бюджетів 5% рентних платежів від видобутого газу. Але чи вдасться УГВ відстояти свою позицію перед Міненерго, поки не ясно.
Євген Гордейчик
За матеріалами: Фокус
Поділитися новиною
