613
Переможці та переможені у новому Китаї
— Світ
Економісти надто часто розповідають про зміни в політиці, користуючись лише загальними фразами, ігноруючи недоліки, до яких можуть призвести навіть розважливі реформи. Протягом багатьох років аналітики радили Китаю переналаштувати економіку країни з орієнтування на важку промисловість у бік сфери обслуговування та споживання. Натомість, попри те, що Пекін зберігає обережну позицію, витрати зростають.
“Нерівна” країна
Найбільш очевидним є зростання прірви між переможцями та переможеними. Останнє дослідження науковців з Пекінського університету показує, що Китай став однією з найбільш “нерівних” країн світу. Найбагатший 1% домоволодінь розпоряджається третиною від сукупного багатства країни.
По мірі того, як уряд намагається відійти від вугільної та металургійної галузі до високотехнічних сфер виробництва та фінансів, ця нерівномірність зростатиме.
Фактично, цей процес вже розпочався. На регіональному рівні відмінності між новою і старою економікою Китаю відчуваються навіть гостріше.
Промислова провінція Ляонін, локомотивом розвитку якої протягом тривалого терміну часу були металургійні підприємства, наразі переживає рецесію.
Натомість у провінції Шеньжень, яка спеціалізується на ринку фінансових послуг, ціни на нерухомість зросли на понад 60% за рік, що є найвищим показником зростання у світі.
Для робітників ці зміни були не менш болючими. Низькокваліфіковані працівники у галузях, що переживають спад, стикаються з проблемою скорочення ринку праці та уповільнення темпів зростання заробітної платні.
Це пояснюється тим, що навіть підприємства з державним капіталом вкладають величезні суми у технологічні та фармацевтичні стартап-компанії.
Минулого року 90% нових мільярдерів з’явилися саме у Китаї, перевершивши за цим показником США, не кажучи вже про решту країн світу. Цього року 1,8 мільйонів працівників вугільної та металургійної галузі ризикують бути звільненими.
Ознаки нерівномірного зростання можна побачити всюди. Попри те, що дуже важко знайти надійні дані стосовно справжнього рівня заробітної платні, деякі показники рівня споживання кажуть самі за себе.
Обсяги перевезення автобанами, яким надають перевагу пересічні китайці, скоротилися на 19% за рік. У той же час авіаперевезення, які все ще залишаються орієнтовані на багаті верстви населення, зросли на 11% за цей же період.
Популярність міжнародних авіаперельотів постійно зростає: китайці літають до Японії, щоб придбати предмети одягу, до Таїланду – щоб провести вихідні на морі, та до Європи – для того, щоб придбати предмети розкоші.
Банкіри замість робітників
Водночас, за багатьма критеріями Китай все ще залишається країною, що розвивається. Понад 600 мільйонів китайців, а це – 44% населення, відносяться до жителів сільської місцевості, середній номінальний річний дохід яких складає 1620 доларів США.
Міський робітник заробляє приблизно втричі більше, користуючись кращими соціальними благами, такими як доступ до освіти, і має можливість значно збільшити власні статки завдяки швидкому зростання цін на нерухомість.
У той час, як бюрократи у Пекіні продовжують створювати робочі місця для банкірів та фінансувати стартап-компанії, така політика призводить до певної тривожної напруги: кількість страйків та протестів на робочих місцях минулого року побила усі рекорди, сягнувши показника у 2774 випадки, що є удвічі більше, ніж у 2014 році.
Китаю потрібно швидко реагувати на ці нерівномірності. Незважаючи на те, що уряд надає грошову допомогу скороченим робітникам, набагато більшою проблемою є надання їм допомоги у перекваліфікації, знаходженні нової роботи та розпочинанні нового життя.
Шахтарі не стануть медичними техніками без проходження відповідної підготовки, та не переїдуть до нового міста не маючи належних стимулів для цього.
На першому етапі мають бути пом’якшені правила, якими забороняється переїзд робітників на нове місце. Успішні економічні реформи передбачають вільний рух робочої сили. А запровадження обмежень щодо застосування роботи мігрантів у певних галузях, та обмеження щодо відвідування дітьми мігрантів шкільних закладів у тому чи іншому населеному пункті, лише уповільнюють цей процес реформ.
Величезне значення мають також й програми перепідготовки. Багато провінційних містечок Китаю стали свого роду магнітами для операторів Інтернет-магазинів, по мірі того як власники невеличких магазинів знайомляться з цифровою ерою; місцеві мешканці повинні мати необхідні засоби для того, щоб скористатися такими змінами.
Крім того, Пекіну слід владнати питання з вартістю житла. У більшості великих міст, та особливо там, де економіка процвітає, низькокваліфікованим робітникам та робітникам-мігрантам суттєво недоплачують за їхню працю.
Одним з наслідків цього явища є те, що міграція з сільської до міської місцевості, яка вважається головним двигуном зростання економіки, фактично зупинилася. У цьому може допомогти програма з продажу мігрантам за доступною ціною вільного житла, яке належить державним забудовникам.
Також корисним буде пом’якшення обмежень щодо інвестицій у житлове будівництво для малозабезпечених верств населення.
Не лише Китай стикається з такими проблемами. Хоча його проблеми й можна назвати велетенськими. Зростаюча прірва між переможцями та переможеними робить набагато складнішим життя уряду, який намагається, з одного боку, забезпечити високі темпи зростання, а з іншого боку – стабільність. Але без запровадження змін Китай може залишитися і без першого, і без другого.
Крістофер Болдінг, Bloomberg
Переклад здійснено за підтримки бюро перекладів “Антей”
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
