872
Занадто дешево. Чому українським аграріям доведеться жити за новими правилами
— Аграрний ринок
Обвал в українській металургії і машинобудуванні зробив сільське господарство головним локомотивом української економіки. Та через падіння цін на світових ринках зараз пригальмовує і він.
У вересні власники малих сільгосппідприємств збираються провести всеукраїнський страйк, вимагаючи від держави забезпечити підтримку фермерів. Це буде вже восьма за рахунком акція протесту аграріїв, хоча попередні носили регіональний характер.
“Я обробляю 120 га землі, зберу восени урожай і спробую здати землю в суборенду великим агрохолдингам. Далі працювати не можу”, — пояснює фермер Олександр Пастушенко, який працює під Уманню. За його словами, раніше за рахунок накопичених на спецрахунках казначейства сум ПДВ він купував нову техніку, але після часткового скасування спецрежиму ПДВ для сільгоспвиробників такої можливості у нього немає.
“Фермери хочуть занадто багато від держави, аграрний бізнес зараз високодохідний і без податкових пільг”, — якось обмовився в розмові з кореспондентом Фокусу один з чиновників Мінагрополітики. І спарвді. За даними Держстату, рентабельність рослинництва торік перевищувала 43%.
Але такі показники аналітик аграрного ринку компанії “ПроАгро” Ярослав Левицький пов’язує переважно з різкою девальвацією гривні на початку минулого року. В результаті все необхідне для проведення посівної аграрії купували ще за низьким курсом гривні, а свою продукцію продавали вже за високим. Цього року така ситуація навряд чи повториться.
Україна практично вичерпала можливості для екстенсивного збільшення виробництва за рахунок розширення посівних площ. А врожаї у нас за світовими мірками більш ніж скромні. Лише на початку поточного десятиліття вітчизняні аграрії вийшли на середню врожайність кукурудзи близько 60 ц/га, тоді як для багатьох виробників у США і Європі і 120 ц/га давно не межа.
“Природний ресурс українських чорноземів та сприятливого клімату для збільшення врожаїв вже цілком вичерпаний. Більш високих результатів можна досягти лише за рахунок використання передових сортів, застосування продуктивної техніки, впровадження сучасних аграрних технологій”, — говорить Ярослав Левицький. За його словами, інтенсифікація рослинництва вимагає великих інвестицій, а затяжний спад світового ринку зерна і нестабільність в країні заважають цьому.
За даними Держстату, в І півріччі 2016-го експорт сільгосппродукції зріс лише на 4%, до $6,8 млрд. Але зростання зумовлене переважно збільшенням продажів олії на 22%, до $2 млрд. В інших аграрних нішах ситуація гірша. Приміром, експорт продукції тваринництва впав на 13%, до $318 млн, а готових харчових продуктів — майже на 11%, до $1,1 млрд.
Сезон низьких цін
У серпні українські аграрії завершили збір ранніх зернових, намолотивши 37 млн т зерна при середній врожайності 39 ц/га. З урахуванням пізніх зернових, які ще на полях, прогнозований урожай цього року складе 63-64 млн т. Це на 6-7% більше, ніж у 2015-му і порівнянним з урожаєм вдалого 2014-го. Споживання зерна на внутрішньому ринку складе 25 млн т, а 38 млн т зернових піде на експорт. Ці обсяги дозволять Україні зберегти своє становище другого в світі за величиною після США експортера зерна. Урожай соняшнику в Україні очікують трохи більший, ніж у минулому році — 14 млн т. На експорт імовірно піде 5 млн т соняшникової олії і 5 млн т шроту соняшника.
Але валютної виручки від експорту зернових в країну надійде менше. З 2013 року ціни на зернові на світових ринках постійно знижуються. За даними Світового банку, за останній рік пшениця подешевшала на 30%, до $133 за т, а кукурудза — на 10%, до $162 за т. Подорожчав в цьому році лише ячмінь, та й то незначно — на 4%, до $140 за т. Ціна на ще один стратегічний товар українських аграріїв — соняшникова олія — за останній рік знизилася на 10%, до $975 за т.
Щоб поліпшити фінансові показники, фермерам потрібно переорієнтуватися з експорту сировини на продаж готової продукції. “Торік пшеницю експортували в середньому по $156 за т, а борошно — по $179 за т. тобто, перейшовши на експорт борошна, ми заробляємо додаткові $23 на тонні”, — наводить приклад екс-заступник міністра агрополітики Владислава Рутицька. Процес переорієнтації, втім, вже запущений. За прогнозами Асоціації борошномелів, цього року експорт борошна складе близько 400 тис. т, що майже на 25% більше, ніж у 2015-му.
Українську продукцію більш глибокої переробки в основному купують східні країни, але зростає і експорт в ЄС. Приміром, станом на 15 серпня Україна використала 27% річної квоти (540 т) на експорт глюкози та 10% (200 т) — обробленої продукції з цукру. Минулого року європейські квоти на цю продукцію практично не були використані. Та існуючі обсяги експорту продуктів переробки рослинницької сировини надто малі порівняно з обсягами експорту зерна.
Не можуть похвалитися великими успіхами на зовнішніх ринках і тваринники. Традиційно добре почувається лише бізнес по вирощуванню м’яса птиці. За сім місяців поточного року експорт м’яса птиці зріс на 45%, до 131 тис. т. Хоча ціни на куряче м’ясо на світових ринках просіли і зростання в грошовому вираженні склало лише 26% (до $157 млн), їм вже вдалося подолати падіння ринку 2015 року та повернутися до докризових показників. А ось обсяг експорту свинини в цьому році скоротився в 25 разів, до 1 тис. т. Настільки стрімке падіння пов’язане як із закриттям російського ринку, так і з епідемією африканської чуми свиней. У січні — липні цього року на 13%, до 9 млрд шт., скоротилося виробництво яєць. Причиною падіння ринку стала відмова Ізраїлю від вітчизняної продукції після того, як в українських яйцях знайшли бактерії сальмонели.
Істотно впали в грошовому вираженні доходи молочного бізнесу. В натуральному вираженні виробництво молока в порівнянні з аналогічним періодом минулого року, скоротилося всього на 2%, до 6 млн т. Але, за підрахунками Продовольчої організації ООН (FAO), в липні цього року виробництво молока стало збитковим за останні шість років через подорожчання кормів. Скорочується і експорт молочних продуктів. За сім місяців поточного року порівняно з аналогічним періодом 2015-го він просів на 11%, до 224 тис. т. При цьому імпорт збільшився на 58%, до 59 тис. т. На думку економіста FAO Андрія Ярмака, допомогти “молочникам” вийти з кризи може переорієнтація з молочного тваринництва на виробництво яловичини. Але поки це перспективний напрям тваринництва перебуває в Україні в зародковому стані.
Нехай мене навчать
У будь-якому випадку зростання імпорту тієї ж молочної продукції в умовах глибокої девальвації гривні доводить, що поки що більшість українських виробників не навчилася випускати якісну продукцію, здатну конкурувати з європейськими брендами навіть на внутрішньому ринку. Українські аграрії в основному орієнтувалися на збут у невимогливих до якості продукції країнах СНД. Але після російського ембарго та обмеження доступу до ринків Середньої Азії через транспортну блокаду РФ поки так і не змогли знайти адекватної заміни цим країнам.
Втім, українські аграрії мають великий потенціал для зростання. Прикладів успішного просування на перспективні ринки продукції Made in Ukraine, у тому числі з високою доданою вартістю, вже предостатньо. Львівські соки під ТМ Galicia добре продаються навіть у Польщі, затовареній продукцією місцевих виробників. А на полицях лондонських супермаркетів Tesko нещодавно з’явилася українська лохина вартістю 2 фунти за упаковку трохи більше 100 г. При цьому деякі країни в рази збільшили імпорт української продукції. Наприклад, обсяг експорту в Індонезію в I півріччі порівняно з аналогічним періодом 2015-го зріс більш ніж на 700%.
Фермер з Кіровоградщини Артур Нурхаметов вважає, що український агробізнес не розвивається швидкими темпами не тому, що “держава не допомагає”, а через те, що більшість його колег працюють по-старому, як правило, лише покладаючись на сприятливу погоду і сподіваючись на хороший урожай. Сам він намагається підвищити врожай, запровадивши так званий метод точного землеробства — детальне вивчення стану полів за допомогою супутникових знімків, дронів, переносних міні-лабораторій тощо. Цей метод дозволяє точно оцінити необхідність внесення добрив та засобів захисту рослин, підвищуючи продуктивність і знижуючи витрати.
А ось колега Нурхаметова з Житомирської області зробила ставку на збільшення площ під нішевими культурами, на які зараз у світі підвищений попит. “Я знайшла покупця на льон сама, в Австрії. Зараз планую закупити лінію для переробки волокна і буду продавати не тільки насіння, але і волокно. Це додатковий прибуток”, — говорить власник агрокомпанії “Зоря” Ірина Костюшко. Нішеві культури можна продати без допомоги посередників, трейдерів лише за рахунок прямого контракту, заробивши додаткові 10-20%.
“Я працюю на нідерландську компанію і часто організовую поїздки українських фермерів в Нідерланди, — розповідає Роман Пучко, менеджер компанії Difco International, яка впроваджує методи точного землеробства. — Одного разу ми заїхали з двома представниками одного з найбільших українських агрохолдингів до голландського фермера, який вирощує телят на м’ясо. Я представив йому членів української делегації: стільки-то тисяч гектарів землі, стільки-то тисяч свиней, стільки-то тисяч корів, стільки-то мільйонів курей… Голландець посміхнувся: “Мені дуже шкода, що їм стільки потрібно, щоб заробляти на життя”.
За матеріалами: Фокус
Поділитися новиною
