1715
Непідйомний тягар: як банки домагаються погашення за кредитами в Криму та зоні АТО
— Кредит&Депозит
Украінскіе Банки ризикують втратити близько 100 млрд гривень, які вони видали як позики. Цей обсяг коштів виявився законсервований після анексії Криму та окупації Донбасу. Повернути ці кошти неможливо, а становище банків погіршується тим, що на окупованих територіях знаходиться майно, прийняте банками як заставне забезпечення за кредитами. Однак законні можливості стягнути заборгованість з позичальників у банків залишаються.
Кредитні портфелі українських банків перебувають в незадовільному стані. Якщо на 1 січня 2016 року частка прострочених позик, за даними НБУ, становила 22,1%, то на початок липня цей показник виріс до 24,1%. В реальності ж частка проблемних кредитів може бути в рази вищою.
Здебільшого не обслуговуються позики, що дісталися банкам у “спадок” від позичальників (як фізичних, так і юридичних осіб), які проживали і зареєстровані в Криму, а також на територіях Донецької та Луганської областей, що тимчасово українською владою не контролюються.
“Згідно з даними НБУ, на кінець березня 2014 року обсяг кредитів в Криму, Донецькій і Луганській областях становив майже 95 мільярдів гривень. (В тому числі 36 млрд гривень – заборгованість домогосподарств. – Ред.). Згодом кредити, видані на непідконтрольних територіях, були переоцінені або переведені в інші регіони (незначна частина). Однак сукупні втрати банків за такими позиками в результаті були оцінені Міністерством фінансів майже в обсязі 60 мільярдів гривень”, – розповіла директор фінансового департаменту IBI-Rating Анна Апостолова.
Банки не можуть розібратися з цими кредитами до сьогоднішнього дня. А перспективи повернення навіть половини від всієї суми позик, виданих на проблемних територіях, виглядають більш ніж туманно.
Болючі втрати
“Якщо говорити предметно, то на частку Криму у банків припадало близько 3% кредитних портфелів, східних регіонів – від 25% до 33%”, – повідомила керівник дніпровського офісу юридичної фірми “Ілляшев та Партнери” Леся Самаріна.
Не заперечують це і самі банки, заявляючи про чималі збитки. “Близько 20% активів нашого банку було зосереджено на Донбасі. Корпоративні клієнти були зареєстровані й мали виробництво в зоні АТО, а клієнти фізичні особи втратили роботу і тому не можуть погашати борги. Наприклад, тільки в Донецькій і Луганській областях ми втратили 1,5 мільярда гривень кредитних ресурсів”, – поскаржився заступник голови правління з ризиків ПУМБ Федот Єременко.
Становище банків посилюється ще і тим, що в згаданих регіонах знаходиться майно (виробничі комплекси, нерухомість), яке у свій час було прийнято в якості забезпечення за кредитами. Більш того, далеко не завжди ці кредити видавалися позичальникам, які фізично проживали в Криму чи на Донбасі. Нерідко клієнт був зареєстрований в центральних чи західних областях, але, наприклад, в силу особливостей бізнесу, його активи перебували там, де в 2014 році розгорнулися воєнні дії.
У підсумку, якщо такий позичальник відмовляється з будь-яких причин погашати позику, банк зазнає прямі збитки, так як майно, що перебуває в заставі, теж неліквідне.
“У більшості банків понад 70% кредитів в зоні АТО і Криму не обслуговуються. Вони просто знецінилися. Виняток можуть становити позики громадян – внутрішніх переселенців, а також компаній у складі національних холдингів”, – підкреслює Ганна Апостолова.
- Мігранти заплатять сповна*
Ще одна проблема стосується виплати відшкодувань по застрахованому заставному майну. “Страхові компанії відмовляють у виплатах і мотивують це тим, що страховий випадок стався в зоні антитерористичної операції, відповідно, пов’язані з цим ризики є винятком з договору страхування або форс-мажором і договором не покриваються”, – пояснює Леся Самаріна.
До того ж, на підтримку страховиків в січні 2016 року виступив Верховний Суд, який фактично звільнив страхові компанії від виконання своїх зобов’язань за страховими випадками, які сталися на території проведення АТО.
Проте законодавство все ж таки залишило можливість стягнення заборгованості з позичальників – резидентів проблемних територій. Так, відповідно до Закону України № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, встановлено мораторій на нарахування пені і штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов’язаннями громадянам і суб’єктам господарської діяльності. Однак за умови, що вони продовжують перебувати в зоні проведення АТО. В іншому разі “переїзд” призводить до того, що банк має право пред’явити клієнтові повний рахунок.
Інше питання, що міграція в межах України геть не завжди тягне за собою поліпшення фінансового становища позичальника. Тим більше, якщо все його майно або активи залишилися на непідконтрольною території або знищені. Не вирішує проблему і надання реструктуризації (кредитних канікул, анулювання штрафів і пені, списання частини боргу). Кредит так і залишається “токсичним”.
І навіть наявність судових рішень, кількість яких, за словами юристів, значно зросла, все одно не допоможе банкам повернути проблемні борги в зоні АТО, якщо у позичальника немає на це ресурсів.
“З примусовою реалізацією забезпечення на непідконтрольній території досить складно. Хіба що предмет забезпечення знаходиться на “нашій” території, тоді шанси повернення зростають”, – зізнається начальник управління звітності процесів і підтримки повернення проблемної заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу UniCredit Bank Олена Супрун.
Погоджується з нею і юрист ЮФ Trusted Advisors Сергій Яценко, за словами якого суди з погашенням кредитів особливо не допомагають. “І в тому, що значна частина позитивних рішень судів не буде виконуватися ще тривалий час після закінчення АТО, сумніватися не варто”, – вважає юрист.
Повернути хоч щось
Ситуація, що склалася, призвела до того, що банки намагаються позбутися безнадійних позик. Наприклад, перепродують їх факторинговим і колекторським компаніям. Безумовно, це теж втрати. Але банку значно краще отримати 20-30% від реалізованого портфеля, ніж повністю списати його в збитки.
Зі свого боку намагаються повернути належне їм майно і позичальники. Вони звертаються до арбітражних судів міжнародних юрисдикцій. “По тому ж Криму деякі компанії намагаються повертати у власність майно, що було націоналізоване після анексії. Такі випадки поки що поодинокі, але вельми успішні”, – наводить приклад Ганна Апостолова.
І все ж таки банкіри вважають, що якщо над східними територіями не буде поновлено контроль, велика частина кредитних зобов’язань буде законсервована і визнана знеціненою. “Перспективи повернення безпосередньо пов’язані з військовою ситуацією на Донбасі. Чим швидше закінчиться війна і почне відновлювати регіон, тим кращою буде картина із поверненням кредитів”, – вважає Олена Супрун.
З Кримом ще складніше, ніж з Донбасом. З огляду на невизначений юридичний статус півострова, можливостей відпрацьовувати кредити, видані свого часу там, у банків майже немає. І навіть якщо позичальники зможуть поступово відвойовувати анексоване у них майно, не факт, що банки погодяться прийняти його як заставу, посилаючись на нелегітимність рішень місцевих судів.
Павло Харламов
За матеріалами: РБК-Україна
Поділитися новиною
