607
Перша жінка - кандидат в президенти США - плюси й мінуси Клінтон
— Світ
Демократична партія США кандидатом в президенти висунула Гілларі Клінтон – вперше за Білий дім буде боротися жінка. Про її плюси й мінуси міркує Фолькер Депкат.
Їй це вдалося: Гілларі Клінтон офіційно стала кандидатом в президенти США від Демократичної партії (ДП). Після виснажливої, тривалий час невизначеної та в усіх відношеннях жорсткої і непростої кампанії проти несподівано сильного конкурента Берні Сандерса партійний з’їзд демократів у Філадельфії номінував Клінтон. За колишню першу леді проголосували 2 842 депутати, за Сандерса – 1 865. На тлі мінливих уподобань під час цієї виборчої кампанії, з усіма її несподіваними подіями і поворотами, легко забути, як довго і цілеспрямовано Гілларі готувалася стати кандидатом у президенти.
Жорсткий кар’єрний план
Її шлюб з Біллом Клінтоном був, незважаючи на всю емоційну прихильність, у тому числі й політичним партнерством, метою якого стало планомірне зростання кар’єри подружжя. Цей союз був надзвичайно ефективним – набагато ефективнішим, ніж навіть між Франкліном та Елеонорою Рузвельт в 1920-30-ті роки.
Спочатку Гілларі Клінтон стримувала власні амбіції, зробивши ставку на політичну кар’єру чоловіка – спершу в період його губернаторства в Арканзасі, потім під час президентської кампанії 1992 року і, нарешті, в ролі першої леді з 1993 до 2001 року. Однак весь цей час вона залишалася самостійним, помітним і активним політичним гравцем в команді Білла. Вона була найбільш політично ангажованою першою леді, що коли-небудь перебувала в Білому домі.
По завершенні свого президентства Білл Клінтон повністю переключився на підтримку кар’єри у великій політиці його дружини. Вона з успіхом балотувалася на стратегічно важливий пост сенатора від штату Нью-Йорк, в 2008 році зробила першу спробу стати президентом, потім обійняла пост держсекретаря в кабінеті Барака Обами. Але вже після першого терміну на цій посаді вчасно пішла у відставку, щоб спокійно – на безпечній відстані від Обами – підготуватися до другої спроби стати кандидатом в президенти від демократів.
Гілларі не викликає емоцій
Настільки принадна цілеспрямованість, яка – попри всі кризи і невдачі – привела її до нинішнього успіху, безумовно, є одною з головних переваг Гілларі Клінтон і доводить її здатність до лідерства. Однак водночас саме вона є причиною, з якої багато хто вважає Гілларі холодною, розважливою і кон’юнктурною персоною.
На відміну від Обами вісім років тому, слова Гілларі Клінтон не зігрівають серця її виборців. Неможливо уявити собі, що вона коли-небудь могла б викликати ентузіазм, подібний до того, який проявився, наприклад, в емоційній пісні “Yes We Can” (“Так, ми можемо”. – Ред.), що стала неофіційним гімном і слоганом виборчої кампанії Обами.
Навпаки, жоден з тих, хто боровся за право стати кандидатом в президенти США, не був на початку кампанії настільки непопулярний, як Гілларі Клінтон. І ситуація не стає гірше лише тому, що кандидата від Республіканської партії Дональда Трампа люблять ще менше. Якщо в результаті американці оберуть президентом Гілларі Клінтон, це буде голос розуму, а не серця.
Висуваючи своїм кандидатом Гілларі Клінтон, Демократична партія США вдруге за останні вісім років робить історичний вчинок. Спочатку в 2008 році вперше на пост президента США від демократів балотувався чорношкірий. Зараз, вперше за 227 років історії американського президентства, від ДП за місце в Білому домі буде боротися жінка.
Трамп може відлякати середній клас
Проте далеко не всі американці готові будуть проголосувати в листопаді за Гілларі лише тому, що вона жінка. По-перше, тому що питання про те, що таке бути жінкою в сучасній Америці, є одним з ключових питань, які поділяють країну на два політичні табори. Гілларі Клінтон обстоює позиції ліберального фемінізму, котрий домагається повної рівності для жінок у всіх сферах життя. У консервативному таборі такий підхід приймають у багнети, причому не тільки чоловіки. Особливо впадає в око те, наскільки ненависна Клінтон для жінок, які дотримуються консервативних поглядів.
Гілларі Клінтон поляризує – і за нормальних обставин це означало б у певному сенсі кінець її президентських амбіцій, оскільки результат виборів у США – як це принаймні було досі – завжди визначала помірна більшість.
Але в цьому році ситуація така, що республіканці висунули Дональда Трампа, який завдяки своєму нестримному популізму і буйному нарцисизму цілком може налякати помірного виборця, а також представників найрізноманітніших небілих етнічних груп.
Все це надає Гілларі Клінтон шанс, ще рік тому його навряд чи хтось назвав би реальним, виступити в ролі помірного кандидата, політичного голосу розуму, у якого, до того ж, не забракне державного досвіду. У боротьбі проти поміркованих кандидатів від республіканців, на кшталт Джеба Буша чи Марко Рубіо, це б не спрацювало. Результат битви за Білий дім нині на подив не ясний, однак Гілларі Клінтон має всі шанси перемогти в ній.
Фолькер Депкат, професор кафедри американістики університету Регенсбурга
За матеріалами: Deutsche Welle
Поділитися новиною
