1197
Гід безтурботного дурника із корупції
— Кримінал
Зараз усі говорять про боротьбу з корупцією. Підписують закони, створюють відомства і розміщують банери із закликами припиняти її. Але мало хто розуміє, що собою являє ця корупція. Визначення «Ну, це коли крадуть державні гроші» не підійде. Отже, цей гід для тебе. Знайомся з нашим ворогом номер один.
Хвацький козак прийшов на поле бою, вихопив шаблю і нікуди не побіг – тому що не знав, як виглядає його ворог. Триголовий змій сидів поряд і продовжував лузати насіння. Він запропонував козакові щіпку, і вони стали спльовувати лушпиння на пару. Приблизно так виглядає українська боротьба з корупцією.
Стривай, та навіщо мені взагалі розбиратися в термінах? Ми не на уроці…
Так, ти не на уроці. Нам теж нудно копирсатися в юридичних словниках. Задовольнимося описом суті: де і як крадуть гроші, які ти чесно заплатив у вигляді податків. Адже знати про це буде і цікавіше, і корисніше: важкувато організувати боротьбу з корупцією і почати в ній із себе, як радять деякі білборди, не уявляючи, із чим борешся.
Корупція – це зловживання службовими повноваженнями у власних цілях. Україна – одна з найкорумпованіших країн світу.
Корупція тримається на чотирьох стовпах: корупціонери, ті, хто дає хабара, безкарність і лояльність
Саме ці чотири елементи разом і утворюють ситуацію, з якої в Україні нібито намагаються боротися. Насамперед гасла закликають покарати винних. Потім – припинити спроби чиновників украсти.
Між іншим, карати за законом повинні й тих, хто бере, і тих, хто дає. У Кримінальному кодексі є стаття 369, яка обіцяє дарувальникам презентів штраф або в’язницю на кілька років. А ти напевно вважав, що під час хабарництва ризикує тільки той, хто бере гроші.
Але величезна проблема в боротьбі з корупцією – наш менталітет. Нам однаково, що МАФ незаконно стоїть біля метро, якщо в ньому смачна шаурма. Ми вважаємо нормальним дати чиновнику коробку цукерок, щоб той швидше підписав довідку. Ми звикли до такого порядку речей, він здається для нас нормальним. Отож ворог – у нашій свідомості.
Найпримітивніший спосіб корупції – крадіжка
У більших масштабах – це привласнити гроші, виділені на ремонт лікарні або закупівлю нового асфальту: рахунок надається на більшу суму, купується все набагато дешевше у фірми родича-знайомого, різниця ввечері розтягується по кишенях. Ще спосіб – отримувати пенсію давно померлої людини або створити на папері пенсіонера, якого ніколи не існувало. Щорічно з українського бюджету “привиди” витягають 12 млрд доларів.
Але цей варіант корупції доступний кожному. Досить стягнути з роботи ще одну пачку паперу і степлер – і ти серед розкрадачів чужого майна. Ось тобі перший пункт, щоб “починати із себе”.
Але ж політики не тягають папір? Так, у них варіант серйозніше – махінації на вартості товарів і послуг
Саме заради таких схем бізнесмени і рвуться в політику. Приблизно це відбувається так. Вирішуєш ти заробити на люстрах. Але цього товару повно і він мало кого цікавить – треба зробити його дефіцитним. Без проблем – запроваджуємо ліцензії на виготовлення плафонів і підвищуємо податки на їх імпорт. Отже, всі українські виробники люстр тепер мають прийти по цидулку в твій завчасно створений комітет – ну не безкоштовно ж видавати ці документи. А колона вантажівок з іноземними світильниками застрягла на кордоні. Імпортерам дорого платити новий податок, затримка псує всі плани постачання – варіант дати хабар прикордоннику приємний і зручний. Так реально заплачена сума податку багаторазово знижується, документи оформляються без затримок – задоволені всі, а особливо представник “еліти”, що заради цього роздавав перед виборами згущівку.
Чув про махінації на тендерах? Ці схеми журналісти розкривали десятки разів
Типовий варіант такий. Беруть участь кілька компаній. Деякі пропонують завищені ціни на товар, деякі реальні, а одна – занижену в кілька разів. Звичайно, перемагає та, що написала найменшу цифру. Учасники розходяться, але дія тільки починається. Компанія-переможець відмовляється від честі виконати замовлення – вона фізично не здатна це зробити. Потрібно шукати нового переможця. Але тепер представлені не всі, хто був у “першому раунді”, – у деяких вже закінчився термін дії необхідних для участі довідок. Закон, за яким подавати повний пакет документів має тільки компанія-переможець, ухвалили у вересні 2015 р. Але натомість з’явилася нова довідка, суть якої в законодавчому акті описана дуже розпливчасто, – отже, згадуємо про вчасно створені комісії.
Повертаємося до нашої типової схеми. У найбільш невигідних для держави підприємств із документами все чудово. І доводиться обирати між наддорогим і наддорогим варіантом. Перемагає той, хто формально дешевше – різниця між пропозиціями становить кілька відсотків. А далі відбувається красиве розкрадання грошей, що залишилися від купівлі товару – насправді не такого дорогого, як написано в документах.
Такий варіант використовували на тендері в “Київзеленбуді” – але це один випадок. У ЗМІ про таких пишуть десятками. Навіть наукові статті на цю тему видаються. А непомічених журналістами, присвячених дрібнішим темам, наберуться ще сотні.
То корупція – це лише спосіб наварити грошей? Ні, ще чиновники надають один одному послуги
Тобі потрібно видати новий дачний будиночок за сарай радянських часів, щоб не платити штраф за самовільне будівництво – даєш інспектору на попити чай із шоколадкою – щоб на десяток чашок вистачило. Але за такого розкладу він все ж отримує гроші. А ось якщо він – знайомий знайомих твоїх найкращих знайомих знайомих, то реально відбутися “бартером”: він ставить потрібний тобі підпис, а ти просовуєш його сина на грошову посаду, хоча спеціальність того далека від службових обов’язків.
Ба більше, коли ти перед виборами захоплюєшся новим дитячим майданчиком, відремонтованою дорогою або палкою ковбаси і йдеш ставити галочку за кандидата-благодійника – ти теж підтримуєш його корупційну схему. Адже він тупо купив твою послугу – “попросив” проголосувати за нього.
А після того, як став твоїм представником у владі, почав домовлятися з такими ж, як сам, або тими, що сидять на більш впливових посадах. Ну, і обіцянки стали крутіше, ніж дитячий майданчик або ковбаса, а послуги масштабніші за галочку в бюлетені.
Зрозумів, крадуть, уже втомився – давай до наступного питання. Наприклад, відомо, хто краде?
Давай. Вони є в оточенні президента: згадай скандал, коли Абромавічус звинуватив у корупції Ігоря Кононенка, колишнього бізнес-партнера Порошенка. І в оточенні прем’єр-міністра: лунали звинувачення, що Яценюк відмив 7 млрд гривень. І самі міністри – історія про “рюкзаки Авакова”. А колишні міністри стають успішними бізнесменами.
І головне, бачиш – все всім відомо. Журналісти написали про це сотні матеріалів. Проблема – ніхто нічого “не може” зробити.
Хочеш запитати, скільки тисяч людей вже сидять за корупцію? Нуль
Досі тривають розгляди в історії Клюєва. А подання на арешт Бойка нібито не підписують більше року. Антикорупційне бюро взимку відкрило справу проти Кононека, БПП вирішив, що його не варто позбавляти депутатських повноважень – і тепер ця історія затихла.
І це при тому, що в Україні 6 антикорупційних відомств
Там працюють тисячі людей. При цьому вони самі не проти надати потрібним людям послугу – не просто так восени 2015 заборонили наймати нових співробітників.
1. Національне антикорупційне бюро України – розслідує справи вищих посадових осіб, чиї корупційні правопорушення становлять загрозу нацбезпеці.
2. Антикорупційна прокуратура – розслідує злочини працівників генпрокуратури.
3. Національне агентство з питань запобігання корупції – розслідує, чи відповідає стиль життя чиновника його заявленому доходу. Але всі зібрані матеріали в підсумку передаються до антикорупційного бюро.
4. Нацагентство при Кабміні – має розшукувати і продавати активи, отримані злочинним шляхом.
5. Державне бюро розслідувань – займається справами злочинних груп і такими злочинами, за які довічно позбавляють свободи. Також розслідує випадки тортур у правоохоронних органах і воєнні злочини.
6. Національна рада з питань антикорупційної політики – має розробляти стратегію боротьби з корупцією та оцінювати її ефективність, подавати на розгляд президента свої пропозиції щодо поліпшення законодавства і допомагати президенту координувати роботу інших антикорупційних органів.
Витрати на ці 6 структур – 1 мільярд гривень на рік
Цю суму США дасть у вигляді кредиту. Навіть не будемо писати тут, наскільки неефективні структури, в які підуть ці гроші.
Україна не здатна з цим боротися. Поки президент показує в адміністрації фотографії кіборгів і просить грошей на Заході, його країна задихається від корупції.
Але вони ж крадуть там, нагорі…
Так думають всі українці. Але згадай, що ми говорили на самому початку про менталітет, степлер і пачку паперу. Легко думати, що раз дозволено вищим, то і обивателям не соромно. Нам теж подобається система знайомств і халява. А через корупцію Україна перетворилася на країну третього світу. Яскравий показник – у нас охорона здоров’я в руїнах. Найменша зараза – відразу проблеми. Так ще й постійно поліомієліт, туберкульоз – хвороби, про які давно забули в розвинених державах.
Подивися на деякі африканські країни: у них корупції менше, а рівень ВВП вище нашого! В Африці, яку ти апріорі вважав відсталою, живуть краще за нас! Досі кепкуєш з Гондурасу – даремно.
І раз ти дійшов до кінця нашої антикорупційної освіти, відкриємо секрет. Якщо країна корумпована, це ще не означає, що вона не здатна функціонувати. Більш того, для неї навіть реально стати вагомою в міжнародному плані – правда, зміг це зробити лише Китай. І при цьому він продовжує боротися з чиновниками-хабарниками шляхом розстрілів. Тобто навіть найсильніша в світі економіка – не привід перестати боротися з корупцією. Що тоді говорити про злиденну Україну. Для нас годиться тільки рецепт демократичних країн: успіх держави – виключно в придушенні корупції. І тепер ти знаєш, із чим саме треба боротися.
За матеріалами: businessviews
Поділитися новиною
