1304
Під зіркою президента: як Коломойський, Григоришин і Суркіси ділять енергетику
— Енергетика
Колекціонери історичних угод у сфері M&A можуть здувати пил зі своїх блокнотів: групи “Приват” і “Енергетичний стандарт” розпочали поділ спільного енергетичного бізнесу. Незабаром буде перерозподілено “Полтаваобленерго”, “Чернігівобленерго” і “Сумиобленерго”. Процес уже стартував.
Оформивши розлучення, Ігор Коломойський і Костянтин Григоришин отримають довгоочікувану взаємну свободу дій на прийдешніх приватизаційних конкурсах, де держава планує продати всю ліквідну енергетику.
Правда, ця заявка не гарантує жодному з бізнесменів перемогу: зараз всі ключові державні обленерго контролюють брати Григорій та Ігор Суркіси, яких вже майже не відокремлюють від команди Петра Порошенка.
Uncle Ben’s
Офіційні партнерські відносини в енергетиці Коломойський та Григоришин оформили на початку 2010 року, підписавши угоду про перерозподіл часток з Григорієм та Ігорем Суркісами.
За результатами тієї домовленості “Приват” і “Енергетичний стандарт” передали братам свої частки у “Львівобленерго” і “Прикарпаттяобленерго”. Натомість Суркіси відступили Коломойському і Григоришину свої пакети в “Полтаваобленерго”, “Чернігівобленерго” і “Сумиобленерго”.
Для енергоринку ця угода означала більше, ніж простий акціонерний перерозподіл. Вона дозволила поставити крапку в нескінченних захопленнях будівель обленерго, неофіційними організаторами яких називали “друзів” Григоришина.
До укладання згаданої акціонерної угоди всі перераховані енергокомпанії через менеджмент контролювала родина Суркісів, хоча у кожного з учасників олігархічної тріади на той момент були приблизно рівні пакети акцій в цих компаніях – від 20% до 30%.
Рішення виділити енергетичний бізнес Суркісів у окремий осередок виявилося вдалим. Правда, народжений в результаті ситуативний союз Коломойського і Григоришина почав “генерувати” проблеми: в енергокомпаніях, якими вони спільно володіли, стали виникати внутрішні конфлікти.
Спочатку вони були дрібними і стосувалися переважно технічної частини керування. Однак в останні місяці правлінням і наглядовим радам “Полтаваобленерго”, “Сумиобленерго” і “Чернігівобленерго” ставало дедалі складніше ухвалювати важливі фінансові та організаційні рішення.
Формально в цьому винна “сендвіч-технологія”, за принципом якої були побудовані керівні та контрольні органи компаній. Вона передбачає, що на кожного топ-менеджера Коломойського Григоришин призначав свого дублера і навпаки.
Вийшло, що під будь-яким важливим документом потрібен був підпис управлінців двох різнорідних бізнес-груп. Такий дуалізм породжував безліч конфліктів. Найжорсткіший з них стався трохи більше року тому.
Тоді “приватівська” команда звинуватила “Енергостандарт” у незграбному управлінні Кременчуцькою ТЕЦ, яку орендує “Полтаваобленерго”.
Йшлося про те, що теплоцентраль не залагодила питання боргів і, опинившись під загрозою зупинки через припинення постачання палива від “Нафтогазу”, мало не паралізувала Кременчуцький НПЗ, який вона забезпечує парою.
Про те, наскільки це було неприємно і важливо для Коломойського, можна судити з короткого аудіоролика в інтернеті, де він по телефону емоційно вимагає від голови “Нафтогазу” Андрія Коболєва відновити газопостачання ТЕЦ.
“Нафтогаз” не підкачав, але осад залишився: суперечка Коломойського і Григоришина навколо Кременчуцької ТЕЦ дійшла до того, що вони не змогли ухвалювати подальші рішення. Через це наприкінці 2015 року “Полтаваобленерго” підійшла до межі зупинки операційної діяльності.
Вихід з глухого кута було знайдено тільки навесні, коли Коломойський та Григоришин вирішили розділити енергетичний бізнес.
З’єднання перервано
Поділ відбудеться в стилі 2009 року, коли оформлялося розлучення із Суркісами. За умовами нинішнього договору, відтепер “Полтаваобленерго” буде одноосібно контролюватися групою “Приват”. А “Сумиобленерго” і “Чернігівобленерго” стануть територією гегемонії “Енергетичного стандарту”.
Організаційну частину відділення вже виконано. На підставі відповідних рішень наглядових рад менеджери Григоришина виведені з правління полтавської компанії, а підлеглі Коломойського позбулися аналогічних посад на сумському і чернігівському підприємствах.
Ці кадрові ротації було розпочато в квітні 2016 року, а завершено 1 червня, коли правління багатостраждальної “Полтаваобленерго” вдалося укомплектувати “приватівцями” Русланом Стройним і Владиславом Стріковим.
Підведена риска під подвійним управлінням створила ідеальне підґрунтя для того, щоб Коломойський та Григоришин переключилися на процес корпоративного розлучення. Єдиної позиції в групах з цього приводу немає.
“Судячи з усього, все до того йде”, – повідомив ЕП один із членів правління полтавського обленерго з “приватівської” команди.
“Чи буде корпоративне розлучення, поки невідомо”, – це неофіційна відповідь представника “Енергостандарту”.
З формальної позиції говорити про плановані акціонерні зміни в енергокомпаніях поки не можна. Однак є як мінімум дві причини, що штовхають Коломойського і Григоришина до оперативного акціонерного поділу.
Перша – групи поспішають виправити порушення статутів, допущені під час затвердження згаданих менеджерів. Ці кадрові перестановки затверджували наглядові ради, які не мали на це права.
Значить, “Привату” і “Енергостандарту” тріба якомога швидше самостійно провести збори акціонерів і позбавити нові фігури приставок “т. в. о.”.
Друга – корпоративне “розлучення” позбавить групи однієї з найважчих умов згаданої акціонерного угоди-2010: взаємного зобов’язання про нарощування часток у спільних компаніях тільки за згодою партнера.
Ця свобода дій для них дуже доречна: 2016 року ФДМ планує продати сузір’я обленерго, в якому у “Привата” і “Енергостандарту” є мінімум два спільних підприємства – запорізьке і тернопільське обленерго.
Однак у претендентів є одна загальна проблема: зараз всіма цими держкомпаніями керують представники відразу двох таборів всюдисущих Суркісів.
Перший – керуюча компанія “Укренергоконсалтинг” Олександра Сагури, послугами якої брати користуються вже близько 20 років.
Другий – група компаній “Енергомережа” Дмитра Крючкова, яка була залучена Суркісами тільки в 2015 році.
Хоча Сагура і Крючков підпорядковані безпосередньо власникам ФК “Динамо” (Київ), між ними існує гострий конфлікт. Одні пояснюють це банальною конкуренцією, інші – кардинально різними підходами до управління.
За півтора року роботи “Енергомережа” за допомогою жонглювання переуступанням дебіторської заборгованості “Запоріжжяобленерго”, “Харківобленерго” і “Черкасиобленерго” вивела з цих підприємств 1,5 млрд грн.
Активність менеджерів Крючкова стала настільки високою, що привернула увагу НАБУ. Під тиском цієї обставини було здійснено перестановки топ-менеджерів обленерго. Навесні 2016 року запорізька енергокомпанія звільнила голову Ігоря Корніленкова і поновила на посаді Юрія Лісняка.
Крихке! Не кидати
За даними джерел ЕП, зараз зусилля братів Суркісів зосереджено на підготовці державних енергокомпаній до приватизації.
Перед ними стоїть одне ключове завдання: сприяти тому, щоб ФДМ продав “обленерго” до запровадження RAB-регулювання – системи тарифоутворення, за якої різко зростає ліквідність, а разом з нею і вартість підприємства.
Для цього державні обленерго почали зривати розрахунки за електроенергію і повне виконання інвестпрограм, створюючи формальний привід для НКРЕКУ відкладати переведення їх на RAB-тарифи.
Співрозмовники видання припускають, що Суркіси можуть старатися не тільки для себе. За даними джерел, “динамівців” цікавить викуп держчастки лише в “Запоріжжяобленерго” та “Тернопільобленерго”.
Решта енергокомпаній може перейти під корпоративний контроль їхніх нинішніх ситуативних партнерів – групи Петра Порошенка, представленої на енергоринку Ігорем Кононенком та керуючим директором ICU (Інвестиційний капітал Україна) Макаром Пасенюком.
На початку 2015 року ICU, яка є фінансовим консультантом Порошенка, купила 24,99% акцій “Вінницяобленерго”. Для кого? Невідомо. Якщо власник цього пакета збільшить свою частку до 25% + 1 акція, у нього буде блокувальний пакет. Тоді він зможе блокувати рішення ради директорів.
У ICU запевнили, що придбання 24,99% акцій “Вінницяобленерго” є портфельною інвестицією.
“Кінцевим покупцем 24,99% акцій є їх закритий недиверсифікований пайовий інвестиційний фонд “Інвестиційний капітал – Фонд акцій”, яким управляє КУА “Інвестиційний капітал Україна”, – заявили в прес-службі.
Дмитро Рясной
За матеріалами: Економічна Правда
Поділитися новиною
