1614
Популярні схеми рейдерства і як від них захиститися
— Кримінал
Рейдери в наші дні – це консалтингові компанії, які мають у своєму розпорядженні великий адміністративний ресурс у законодавчій, виконавчій, судовій владі та нерідко – в силових структурах. Мінімальна рентабельність від кожного “проекту” – від 200% до 1 000%, тому рейдерство сьогодні – більш ніж успішний бізнес.
Історія рейдерства як явища налічує сотні років, але термін з’явився на рубежі XIX і XX століть. Саме в цей час на ринку цінних паперів з’явилися акції, які дали можливість поглинати компанії поза волею керівництва.
Один із найяскравіших рейдерів того часу – Джон Рокфеллер. Його підходи до ведення бізнесу і способи усунення конкурентів воістину “надихають” навіть сьогоднішніх підприємців.
Тотальний контроль над нафтовими трубопроводами дозволяв, по-перше, нещадно демпінгувати, а по-друге, приваблювати власників залізниць своїми величезними обсягами нафтових вантажоперевезень. Демпінг призводив до того, що дрібні компанії не витримували конкуренції. А змова із залізничниками давала найнижчу ціну – лише 10 центів за одну діжку на певну одиницю відстані. Тоді як всі інші гравці ринку платили 35 центів. Крім цього, Рокфеллер не соромився скуповувати діжки й цистерни, залишивши конкурентів без тари для транспортування нафти. Завдяки промисловому шпигунству Рокфеллер дізнавався, де його суперники збиралися будувати свої підприємства, і скуповував такі ділянки землі.
Рокфеллер створював “фейкові” компанії – нібито конкурентів. Коли його опоненти об’єднували свої зусилля і капітали з такими новими “партнерами”, то впускали “троянського коня” і ставали черговими жертвами. За таких умов єдиним виходом для нещасних було пустити Рокфеллера в статутний капітал фірми і стати частиною “великої та дружної сім’ї” Standard Oil.
Варто відзначити, що діяльність Рокфеллера була підступною, але по суті це класичне біле або, максимум, сіре рейдерство, тобто чи абсолютно, чи майже законно.
Та нерідко використовуються “незграбні” методи і атаки більше схожі на атаку бандитів-головорізів, ніж на бізнес-процес поглинання. Причому якщо за часів Рокфеллера компанії доводилося самій “забруднити руки” в усуненні або приєднанні конкурента, то сьогодні в Україні існують самостійні підприємства, які займаються захопленням і перепродажем бізнесів. Рейдери в наші дні – це консалтингові компанії, які мають у своєму розпорядженні великий адміністративний ресурс у законодавчій, виконавчій, судовій владі та нерідко – в силових структурах. Мінімальна рентабельність від кожного “проекту” – від 200% до 1 000%, тому рейдерство сьогодні – більш ніж успішний бізнес.
Передумов для розквіту українського рейдерства чимало. Головні з них:
- постреволюційний, перехідний стан економіки, для якого характерні перерозподіл власності, фінансових потоків і сфер впливу;
- відсутність закону про рейдерство, який би передбачав певну кримінальну відповідальність за рейдерство і виключав би ухвалення суддями необґрунтованих рішень на користь зацікавленої сторони;
- корупція в органах законодавчої, виконавчої та судової влади.
Рейдерські схеми сьогодні настільки різноманітні, що кожна атака – швидше унікальний кейс, ніж ситуація, з якої можна вийти переможцем, діючи за певним “рецептом”.
І все ж можна виділити кілька головних напрямків, за якими вибудовуються рейдерські схеми:
1) Скупка акцій. Тут можуть поєднуватися використання міноритарного пакета і неправомірних рішень суду. Наприклад, суд виносить рішення, що сумлінний акціонер взагалі акціонером не є, так “розмивається” контрольний пакет акцій. Відразу ж скуповуються міноритарні пакети акцій на фондовому ринку або у дрібних власників з метою створення контрольного пакета.
Здобуття контролю над підприємством через концентрацію корпоративних прав, достатню для блокування роботи підприємства, або отримання контролю над керуючим органом підприємства.
Перевірки контролюючих органів, що передують атаці, часто націлені на зниження вартості активів підприємства, яке перевіряється, щоб у подальшому їх придбала за зниженою ціною “потрібна” компанія.
2) Незаконне внесення змін до реєстрів акціонерів і реєстраційних документів, організація сумнівних зборів акціонерів. Якщо керівництво компанії – непідкупне, ведуться переговори з незадоволеними акціонерами/засновниками, які не проти “насолити” керівництву або співзасновнику. Далі проводяться незаконні загальні збори, призначається хоча б на один день новий керівник, який укладає договори на великі суми.
3) Підкуп суддів і отримання неправомірних судових рішень.
4) Формування боргу. Наприклад, підкупленого топ-менеджера підприємства змушують підписати договори про придбання товарів/послуг за завищеними цінами, чим він заганяє компанію в боргову яму.
5) Банкрутство підприємств через “куплений” суд. Очевидно, що більшість рейдерських захоплень супроводжується рішеннями судів, на підставі яких державні виконавці заведуть на територію рейдера. У схемах рейдерства дуже часто залучають суддів, державних реєстраторів та нотаріусів.
Яку б схему не обрали рейдери, атака завжди масштабна, має стрімкий і вкрай агресивний характер, чим, природно, шокує, заскочує зненацька і провокує нераціональні дії з боку законних власників і трудового колективу компанії. Потім, якщо навіть компанії в суді вдається довести протиправність дій рейдерів, зупинка роботи підприємства на час судових тяжб може призвести до втрати співробітників і клієнтів. Тому превентивні заходи – по суті єдиний ефективний інструмент захисту свого бізнесу від рейдерів.
Денис Цихоня, керуючий партнер Tsykhonya Lawyers
За матеріалами: Діло
Поділитися новиною
