Прощання з наглядовими радами: «Нафтогаз» вирішив сам контролювати свої компанії

Учора, 21 червня, Секретаріат Енергетичного співтовариства (СЕС) Європейського Союзу заявив, що Україна зриває намічені раніше терміни поділу НАК «Нафтогаз України» на самостійні підприємства. Невтішні для компанії висновки містяться в моніторинговому звіті СЕС щодо реформування ринку газу України. Представники Секретаріату пообіцяли, що «процес буде під пильною увагою найближчим часом».

Оскільки підготовка моніторингового звіту триває кілька місяців і не є секретом, керівництво «Нафтогазу», очевидно, знало і про нього, і приблизний його зміст. Тому минулого тижня оголосило низку гучних рішень, які повинні були показати, що корпоративна реформа НАКу все-таки відбувається. Було оголошено про скасування наглядових рад ПАТ «Укртранснафта», ПАТ «Укртрансгаз», а сьогодні озвучать рішення про скасування наглядової ради «Укргазвидобування».

Всі ці компанії в червні встигли провести загальні збори акціонерів, на яких змінили зміст своїх статутних документів, залишивши в якості вищих органів управління загальні збори акціонерів і дирекції. Мін’юст їх вже завізував, а компанії вивісили нові статути на корпоративних сайтах.

Викликає певний подив настільки поспішне рішення про ліквідацію наглядових рад, адже лише 22 квітня НАК поміняв практично всіх представників і голів у наглядових радах цих компаній, делегувавши їм повноваження на найближчі три роки.

Прибуткове місце

Наглядові ради мають практично всі акціонерні товариства. Але справа в тому, що в ПАТ «Укртранснафта», ПАТ «Укртрансгаз» і ПАТ «Укргазвидобування» акціонер лише один – НАК «Нафтогаз України». І наявність в них наглядових рад завжди викликала питання.

«У всіх акціонерних товариствах наглядова рада представляє і захищає інтереси акціонерів та інвесторів, контролює і регулює діяльність виконавчого органу – правління, – розповідає Оксана Кобзар, адвокат Адвокатського бюро Оксани Кобзар. – А якщо акціонер один, то, з точки зору оперативності ухвалення рішень, такій компанії наглядова рада навряд чи потрібна, оскільки для акціонерних товариств, що складаються з однієї особи, законом «Про акціонерні товариства» (ст. 44) передбачено спрощений порядок ухвалення рішень загальними зборами акціонерів».

Проте, наглядові ради при цих компаніях були практично завжди. Теоретично, якщо з членом наглядової ради укладено цивільно-правовий договір, то він може бути безоплатним. Але в згаданих компаніях люди працювали аж ніяк не безкоштовно. В «Укртранснафті», наприклад, винагорода членів наглядової ради визначалася у відсотках від посадового окладу генерального директора.

«Розмір винагороди членів наглядової ради складається з фіксованої суми та суми, яка залежить від загальних фінансових показників суспільства і/або індивідуальних професійних показників кожного члена наглядової ради, – пояснює Юрій Радько, юрист юридичної фірми« Астерс ». – У деяких компаніях номінальна частина винагороди сплачується на особистий рахунок члена наглядової ради, реальна – на рахунок компанії, що належить члену наглядової ради, яка зареєстрована в безподатковій юрисдикції».

«Встановлення розміру винагороди членів наглядової ради здійснюється загальними зборами акціонерів. В основному робота членів наглядової ради високооплачувана, оскільки на цю посаду добираються люди згідно з визначеним списком вимог. Членом наглядової ради повинен бути досвідчений управлінець з незаплямованою репутацією, який несе відповідальність за прийняті ним рішення, а, як відомо, такі кадри не можуть бути дешевими», – вважає Ольга Піголь, юрист АТ «Спенсер і Кауфманн».

Але є й інші думки. «Туди не призначалися люди з вулиці. Зараз стали порушуватися кримінальні справи щодо корупції в нафтогазовій сфері, пішли арешти, почали звучати імена, і, сподіваюся, цих імен буде більше. Просто подивіться на старі склади наглядових рад», – таку пораду дав кореспонденту Forbes представник газового бізнесу, який побажав лишитися неназваним.

За словами співрозмовника видання, з одного боку, членство в наглядових радах було додатковим заробітком для функціонерів НАКу, міністерств енергетики, економіки, фінансів. З іншого – частина цих людей представляла інтереси різних фінансово-промислових груп, які будували свій бізнес, зокрема, на нафті й газі. І їм необхідно було мати своїх людей в управлінні, щоб контролювати свої частки.

Forbes вивчив останні склади наглядових рад напередодні та відразу після зміни владних режимів в Україні. У 2014 році серед членів наглядової ради «Укртранснафти» фігурують Олександр Кацуба (заступник голови правління НАКу) і Олександр Сухомлин (заступник міністра економіки) – обидва вже заарештовані у справі про розкрадання газу. Там же значився і Ігор Кірюшин, в минулому – бізнес-партнер нинішнього міністра енергетики Ігоря Насалика; але до нього у Феміди поки немає претензій.

Той же Кацуба фігурував у наглядовій раді й «Укртрансгазу». «Заробітчанами-багатоверстатниками» в наглядових радах були представники НАКу Геннадій Юр’єв, Дмитро Мормуль, Роман Загородний. Наскільки відомо Forbes, у нового правління НАКу до них є кілька питань за період їхнього правління і «спостерігання».

Сам собі президент

Вся колишня практика існування наглядових рад в дочірніх компаніях НАК показала їхню вкрай низьку ефективність і ускладнення системи управління. Досить подивитися на фінансові та виробничі показники і повну відсутність стратегічного плану розвитку. Хоча директор консалтингової компанії «А-95» Сергій Куюн згадав один позитивний момент: «Саме наглядова рада «Укртранснафти» навесні 2015 року зняла з посади голови правління компанії ставленика групи «Приват» Олександра Лазорка». Галузь почала повільно, але впевнено звільнятися від впливу дніпропетровської бізнес-групи. Стара наглядова рада цього впливу не помічала.

«У наглядової ради є великі повноваження, які дозволяють як формувати сам виконавчий орган, так і оперативно контролювати його діяльність. Формат контролю – це затвердження угод, ключових призначень топ-менеджменту, ухвалення виробничих рішень», – каже Оксана Кобзар. А ще «члени Наглядової ради несуть відповідальність перед суспільством за збитки, завдані своїми діями (бездіяльністю). Наприклад, ця відповідальність може бути передбачена трудовим контрактом», уточнює Ольга Піголь. Але поки епізодів притягнення до такої відповідальності в галузі не спостерігається.

Хочеться відзначити один цікавий момент: нові статути «Укртрансгазу» і «Укргазвидобування» ухвалювалися на зборах акціонерів в один день – 13 червня. Обидві компанії практично ідентичні за структурою. Але чомусь в «Укргазвидобуванні» представниками виконавчого органу є голова правління і заступники голови правління. А в «Укртрансгазі» – президент і віце-президенти.

«Зазвичай це різні назви однієї посади – голови виконавчого органу. Обсяг повноважень залежить не від назви посади, а від змісту статуту», – пояснює Оксана Кобзар. Хоча тут, звичайно, не обійшлося без людського фактора.

Водночас директор Інституту енергетичних стратегій Дмитро Марунич вважає, що рішення про ліквідацію наглядової ради в «Укртрансгазі» – тимчасове. «Як відомо, «Укртрансгаз» планується реорганізувати в два незалежних суб’єкта, які будуть управляти окремо трубопроводами, окремо ПСГ. Тому не тільки наглядова рада має бути ліквідована, а й сам «Укртрансгаз» – щоб потім на його базі створити два нових незалежних суб’єкта. І там будуть створені свої Наглядові ради», – говорить експерт.

Він пояснює, що відповідно до вимог ЄС і Енергетичного співтовариства, всі акціонерні товариства, нині підконтрольні НАКу, повинні надалі функціонувати поза «Нафтогазом». Тому їм як самостійним компаніям просто необхідні наглядові ради: формувати стратегічний напрямок діяльності; призначати зарплати правлінню; ухвалювати рішення, будувати трубопровід чи ні. «Значення того ж «Укртрансгазу» в майбутньому значно вище, ніж НАК «Нафтогаз України». НАКу не повинно бути в принципі, він після реформи просто повинен зникнути. У нього немає ніяких виробничих функцій», – описує перспективи Марунич.

Газові імітатори

Втім, у самому НАКу так не вважають. Більш того, НАК не збирається випускати з-під свого контролю ніякі компанії, крім «Укртрансгазу». Там впевнені, що Третій енергопакет ЄС стосується тільки роботи трубопровідного транспорту, щоб його послугами могли вільно користуватися компанії будь-якої форми власності. А ось видобуток, розподіл і продаж «Нафтогаз» сприймає як діяльність поза ринковими вимогами, принаймні в Україні, про що було публічно заявлено ще 1 квітня 2016 року.

План-графік повного відділення функції оператора ГТС від групи «Нафтогазу» очікувався ще півроку тому. Згідно з розпорядженням Кабміну № 375-р від 25.03.15, до 31 січня 2016 року мали бути підготовлені, узгоджені з усіма залученими сторонами і схвалені Кабінетом міністрів до впровадження всі необхідні нормативні акти. Замість цього відомства тільки розпочали розгляд «порядку дій» з відділення ГТС в самостійну структуру. Але ж планувалося, що відділення ГТС привабить до управління системами іноземних інвесторів і допоможе провести реальну модернізацію трубопроводів.

Також у заяві НАКу від 1 квітня міститься заклик «не використовувати виконання зобов’язань України з відділення оператора ГТС як привід для виведення з групи інших активів, яких не стосуються вимоги Третього енергетичного пакета. Майбутнє інших активів групи «Нафтогаз» має розглядатися в рамках окремого процесу. Розробка стратегії для кожного активу повинна відбуватися на основі незалежного аналізу і з урахуванням консультацій з потенційними фінансовими і стратегічними партнерами».

Одним з гарантійних механізмів того, що в НАКу не відберуть все, виявилася ініціатива створити наглядову раду НАКу із залученням незалежних зарубіжних представників. Ініціатива з’явилася ще за часів прем’єрства Арсенія Яценюка, але досі не знайшла практичної реалізації. Взагалі-то, ситуація, в якій перебуває НАК, не найліпша: компанія досі залежить від вливань з держбюджету; стабільний баланс видобутку та імпорту газу на потреби країни створити не вдалося; облгази не переведені на ринкові відносини; система субсидій знаходиться практично в стані експерименту.

Напевно, поки у всіх цих сферах не буде забезпечено повну прозорість і порядок, правлінню НАКу необхідні допомога і контроль. Адже створення наглядової ради з трьома (саме стільки хочуть залучити) незалежними закордонними директорами спрямовано на захист акціонера, в даному випадку – держави, від недобросовісних дій виконавчого органу.

Більш того, згідно з вимогами закону «Про акціонерні товариства», з 1 травня 2016 року в публічному акціонерному товаристві (АТ), а також в АТ, де 50% акцій і більше належить державі (або перебуває в статутному капіталі стовідсоткових державних госпсуб’єктів), наглядова рада має включати не менше двох незалежних директорів.

«Встановлені законом критерії незалежності досить жорсткі, а тому наявність незалежного директора гарантує прозорість діяльності товариства та прийняття рішень в інтересах всього суспільства, а не окремих акціонерів, – зазначає Оксана Кобзар. – Вимога про наявність двох незалежних директорів працює тільки тоді, коли таку наглядову раду створено в товаристві відповідно до статуту».

Отже, перший етап співпраці з Енергетичним співтовариством щодо реформування ГТС «Нафтогаз» вже провалив. Заявлений етап з вибором незалежних директорів теж на межі зриву – принаймні щодо термінів. Обидва ці провальні епізоди говорять про те, що з наведенням ладу на газовому ринку країни ніхто особливо не поспішає. Але ось як довго Європа буде миритися з таким станом – головна інтрига для галузі на найближчий час.

Інна Коваль