13861
Біг по вертикалі: кому Порошенко довірив керувати регіонами
— Казна та Політика
За Два роки при владі Петро Порошенко сформував власну систему управління регіонами. Лише кілька глав облдержадміністрацій орієнтуються особисто на президента. Більшість – ставленики впливових соратників Порошенко. Причому люди, які впливають на кадрові перестановки на місцях, регулярно змінюються.
Так, після звільнення минулого тижня глави Миколаївської ОДА Вадима Мерікова у керівництві регіонів майже не лишилося людей, близьких до віце-прем’єра Геннадія Зубка. Хоча на початку президентства Порошенка той мав власну групу в губернаторському корпусі.
На місце Мерікова зараз претендують помічник міністра оборони Юрій Бірюков, який користується підтримкою друга президента Ігоря Кононенка, і представник групи УДАР у парламентській фракції БПП Артур Макарян.
Втім, президент пообіцяв, що нового керівника ОДА оберуть на конкурсі.
Якщо так і станеться, то це кардинально змінить принципи призначення глав областей, тому що досі президент керувався в цьому питанні або особистими зв’язками, або рекомендаціями представників свого оточення.
Навіть Кабмін, який погоджує кандидатури голів ОДА, бере участь у цьому досить формально.
Чиї люди керують областями, як і за що їх призначають і звільняють, намагався розібратися власкор РБК-Україна.
Служити хочете?
Після Революції Гідності глав областей за квотним принципом поділили між собою три фракції нової коаліції – УДАР, “Батьківщина” і “Свобода”.
Ставши президентом, Петро Порошенко не відразу став міняти цю вертикаль. Процес розтягнувся на весь 2014 і початок 2015 року.
Спочатку загроза звільнення того чи іншого губернатора була одним з аргументів Порошенка для того, щоб забезпечити голоси на користь важливих для нього законів від колег по першій коаліції.
Пізніше на долю того чи іншого губернатора стали впливати не стільки економічні показники області, скільки бажання забезпечити результат пропрезидентської “БПП-Солідарності” на позачергових парламентських виборах.
Восени 2014 року, напередодні перевиборів Ради, позбулися посад 8 глав областей, більшість з яких орієнтувалася на Арсенія Яценюка і Олександра Турчинова. Лідери “Народного фронту” тоді не домовилися з президентом і пішли на дострокові парламентські вибори самостійно.
В результаті у Яценюка в губернаторському корпусі залишилося тільки три протеже – Олександр Фищук (Чернівецька ОДА), Валерій Головко (Полтавська область) і частково Вадим Меріков – виходець з попередньої партії Яценюка “Фронт змін”.
Правда, УДАРу, який об’єднався з БПП на виборах, з главами ОДА теж не дуже пощастило. Віталій Кличко має вплив по суті тільки на Київську область. Спочатку нею керував Володимир Шандра, потім його знову ж за квотою мера столиці змінив Максим Мельничук.
Вивільнені посади президент заповнив ставлениками своїх найближчих соратників, які забезпечували результат БПП в регіонах на парламентських виборах: Сергія Березенка, Олега Гладковського, Ігоря Гриніва, Геннадія Зубка.
На місцевих виборах 2015 року президентська адміністрація зробила глав ОДА локомотивами списків “Солідарності” до облрад.
У 16 з 22 областей, в яких проходили місцеві вибори, партійні списки президентської політсили очолили голови облдержадміністрацій.
Але після виборів тільки 3 глави ОДА перейшли на роботу до облрад, де були обрані головами – Григорій Самардак в Запоріжжі, Михайло Загородний у Хмельницькому і Андрій Путілов у Херсоні.
Інші залишилися на посадах в облдержадміністраціях.
Цього разу людей на вакантні посади керівників трьох ОДА підбирав перший заступник голови АП Віталій Ковальчук. З його подачі керівником Запорізької області став Костянтин Бриль, Хмельницької – Олександр Корнійчук, а Херсонської – Андрій Гордєєв.
Також наприкінці квітня пішов з посади голови Рівненської ОДА близький до Ковальчука Віталій Чугунніков. Новим главою області став секретар міськради, депутат БПП Олексій Муляренко. Він дружив і з Чугунніковим, і з першим заступником глави АП.
Президентський блок-пост
“Хто б не пропонував кандидатуру губернатора, все одно завжди останнє слово буде за президентом”, – говорить співрозмовник в оточенні заступника голови АП Віталія Ковальчука. А в деяких випадках воно ж буде єдиним.
Нинішніх керівників чотирьох найпроблемніших прикордонних областей – Донецької, Луганської, Одеської та Закарпатської – президент обирав сам.
Головою Донецької військової адміністрації вже рік є давній знайомий президента Павло Жебрівський. А головою Луганської наприкінці квітня став народний депутат від БПП Юрій Гарбуз. На цій посаді він змінив волонтера Георгія Туку.
“Думаю, що справа все ж таки не стільки в Гарбузі, скільки в Туці – президент був ним незадоволений”, – говорить джерело в оточенні президента.
“В принципі, Туці на цій посаді мало що вдалося зробити – він не пішов на ті рішучі кроки в боротьбі із сепаратистами і контрабандою, які зокрема пропонував йому і я. Думаю, одного разу я розповім про це докладніше”, – говорить нардеп від “Народного фронту”, айдарівець Ігор Лапін.
Особисто на президента орієнтується і глава Одеської ОДА Михайло Саакашвілі.
Саакашвілі майже півроку був медіазброєю Петра Порошенка в боротьбі з Арсенієм Яценюком, проводив свої антикорупційні форуми. Але виходячи з подій останніх тижнів, тепер у Саакашвілі проблеми із самим президентом.
В оточенні президента сподіваються, що восени партія Саакашвілі поверне владу в Грузії, і той поїде туди прем’єром.
До призначення ще однієї яскравої особистості Порошенко вдався влітку минулого року, коли люди позафракційного нардепа Віктора Балоги і “Правий сектор” в Мукачеві влаштували розборки через ринок контрабанди. Тоді президент змушений був перекинути з проблемної Луганської області на Захід України Геннадія Москаля.
Нинішнього главу Закарпаття важко назвати другом президента, як і чиєюсь людиною в цій країні. За останній час губернатор двічі погрожував покинути посаду через невирішені питання з митницею і контрабандою.
З приходом Москаля в області запустили нову патрульну службу, але інших істотних зрушень там не сталося. Проте, президент виписав Москалю узгодження на перебування на посаді до 2019 року, хоча голові області в грудні вже виповнилося 65 – граничний термін перебування на держслужбі.
Крім Жебрівського, Гарбуза, Москаля і Саакашвілі президент Порошенко прийняв особисте рішення по главам ще двох областей.
Це стосується голови Тернопільської ОДА Степана Барни та голови Кіровоградської області Сергія Кузьменка.
“З Барною вони знайомі ще з “Нашої України”, а Стьопа така людина, яка легко входить в довіру. А Кузьменко просто зробив результат виборів, і йому сподобалося”, – говорить співрозмовник в оточенні президента.
Нинішній глава кіровоградської ОДА свого часу був заступником голови Кіровоградської обласної державної адміністрації Сергія Ларіна, ставленика Сергія Льовочкіна.
Однак сам Льовочкін каже, що нинішні губернатори занадто слабкі і його політична сила з ними не працює.
Боротьба за вплив
Глава АП Борис Ложкін фактично дистанціювався від кадрових питань в регіонах.
“Ложкін більше займається стратегічними питаннями, реформами, а адміністративними займається Ковальчук”, – говорить співрозмовник в АП.
За два роки керівництва АП її голова доклав руку до призначення тільки двох глав областей. Але стратегічно важливих.
3 лютого 2015 року його протеже і заступник по АП Ігор Райнін став губернатором Харківської області, змінивши на посаді протеже голови МВС Арсена Авакова Ігоря Балуту. Правда, Райнін мав досвід роботи і з Аваковим, коли той у другій половині 2000-х був головою адміністрації Харківщини.
Під час торгів за Кабмін Райніна пропонували як віце-прем’єра. Але той, як і Борис Ложкін, йти в Кабмін Гройсмана відмовився.
Ще одна креатура нинішнього голови АП – очільник Дніпропетровської області Валентин Резніченко. Він тривалий час працював у структурі медіахолдингу УМХ, яким до жовтня 2013 року володів Ложкін. Його призначення багато хто розцінив як компроміс між командами Порошенка і Коломойського. Адже одним з акціонерів УМХ був співвласник групи “Приват” Геннадій Боголюбов.
Перед тим як стати головою Дніпропетровської ОДА. Резніченко місяць пропрацював губернатором Запорізької області.
Основну роботу з губернаторами веде перший заступник Ложкіна Віталій Ковальчук. Через нього вони спілкуються з Банковою. Коли в Одеській обладміністрації відбувалися обшуки, саме перший заступник голови АП літав залагоджувати конфлікт із Саакашвілі.
Донедавна у Ковальчука, як і у Ложкіна, було два наближених очільники області. Це вже згаданий голова Черкаської ОДА Ткач, і Віталій Чугунніков, який керував Рівненською областю. Все змінилося наприкінці квітня, коли за його пропозицією було призначено ще три голови ОДА.
Головою Запорізької області став Костянтин Бриль, Хмельницької – Олександр Корнійчук і Херсонської – Андрій Гордєєв.
Тоді багато хто визнав це компенсацією від президента за те, що Ковальчук так і не отримав пост віце-прем’єра.
Правда, в його оточенні пропонують дещо іншу версію – «просто інші представники оточення президента не змогли запропонувати нічого кращого».
Також наприкінці квітня відбулася зміна голови Рівненської області. Замість Чугуннікова новим керманичем обладміністрації став секретар міськради, депутат БПП Олексій Муляренко. Але заміну можна вважати технічною, адже новий голова ОДА дружить і з Чугунніковим, і з першим заступником голови АП.
Збільшити свій вплив на голів облдержадміністрацій зараз намагається і депутат Сергій Березенко. Він прагне вибудувати з ними відносини по лінії президентської партії “Солідарність”.
Під час місцевих виборів Березенко намагався допомогти Льву Партцхаладзе обійняти посаду голови Київської обладміністрації, збивши при цьому Володимира Шандру.
Парцхаладзе навіть очолив список президентської партії на місцевих виборах, але результат був невтішний. І посада залишилася у квоті Кличка. Але якщо Шандру об’єднували бізнес-інтереси з Артуром Палатним, то нинішнього голову області Максима Мельничука пов’язують з правою рукою мера Вадимом Столаром.
Між двома вогнями
Як уже згадувалося у статті, крім президента голови обладміністрацій підзвітні Кабміну.
На сьогоднішній день в активі у прем’єр-міністра Володимира Гройсмана є тільки один голова області.
У лютому 2015 року він рекомендував призначити головою Вінницької ОДА свого зама по мерії Валерія Коровія.
Але у прем’єра є можливість “приручати” голів областей економічними методами.
Так, під час поїздки до Одеси голова Кабміну прозоро натякнув очільнику області, що той може втратити свою представницю на митниці, якщо та не почне приносити потрібні відрахування в бюджет.
На передостанньому засіданні Кабміну Гройсман пригрозив головам ОДА звільненням за відмову впровадити систему держзакупівель Prozorro до 1 серпня.
А 8 червня уряд змінив правила виділення бюджетних субвенцій для областей.
Раніше постанова Кабміну передбачала, що перелік об’єктів і заходів для субвенцій формують і затверджують місцеві виконавчі органи самоврядування. Тепер же уряд забрав собі право затверджувати чи ні остаточний список, поданий ОДА.
І хоча Віталій Ковальчук не нагадав прем’єру, що такі дії суперечать принципам децентралізації, оточення президента, здається, мало бентежать такі кроки прем’єра щодо збільшення свого впливу.
Адже у президента однаково залишається головний козир – указ про звільнення.
Тетяна Ніколаєнко
За матеріалами: РБК-Україна
Поділитися новиною
