1913
Щоби Польска не згінела. Українці, які влаштувалися в Польщі, стали одним із важливих чинників її економіки
— Особисті фінанси
Рішення переїхати до Польщі назавжди для львів’янки Олени Урбан було одночасно виваженим і спонтанним. З одного боку, її чоловік — білорус з польським корінням — давно збирався повернутися на історичну батьківщину. З іншого — до доленосного рішення пару підштовхнула війна, яка розгорнулася в Україні, та проросійські настрої в Білорусі, де подружжя прожило три роки. “Для нас важливо було знову опинитися в середовищі однодумців, в країні, яка виступає на боці цивілізованого світу,— каже Урбан.— Ми маємо намір прожити в Польщі життя, виростити дітей поляками і католиками, працювати, платити податки і робити все, що робить кожен середньостатистичний громадянин”.
Подружжя вже рік як переїхало до Варшави. Тиждень тому Урбан отримала дозвіл на проживання на три роки. Її чоловік — власник карти поляка, особливого виду дозволу на проживання для людей із польським корінням, дає власнику всі права громадянина, крім виборчого.
Новим місцем проживання подружжя задоволене — якість життя тут значно вища, ніж в Україні чи Білорусі: кращі дороги, державні та медичні послуги, а головне — прозорі та зрозумілі правила ведення бізнесу. Для сім’ї останнє дуже важливе: вони підприємці.
Ближнє зарубіжжя приваблює все більше українців. Причому найрізноманітніших: сезонних працівників, студентів, висококваліфікованих фахівців, біженців з Криму та Донбасу.
У порівнянні з докризовим 2013 роком у 2015 році кількість українців, які отримали право на тимчасове або постійне проживання в Польщі, зросла в чотири рази. Зокрема, кількість виданих минулого року поляками дозволів на тимчасове проживання становила 35,2 тис., а постійних — 6,4 тис. Загальне число українців станом на 2015 рік з урахуванням постійних мешканців, сезонних робітників і студентів досягла 1 млн осіб. Про це заявила Беата Шидло, прем’єр-міністр Польщі.
У польському уряді гостям з України раді. Для залучення трудових мігрантів, фахівців та студентів тут запускають нові програми лояльності. Мета офіційної Варшави проста: заповнити прогалини на власному ринку праці та освіти, що сформувалися після приєднання до ЄС і, як наслідок, масової міграції поляків у Західну Європу.
Трудовий десант
Робота в Польщі на першому місці за популярністю серед українців, стверджують в групі Transnational Consulting Services, яка допомагає співвітчизникам шукати роботу за кордоном. Та й польські роботодавці — найактивніші в Україні серед інших іноземців. Їм потрібні як робочі руки — від штукатурів до збирачів полуниці, так і мізки — лікарі та програмісти.
За останні три роки кількість українців, які працюють у Польщі, зросла в 2,5 разу. Тепер їх, за даними місцевого міністерства сім’ї, праці та соцполітики за 2015‑й, вже 762,7 тис. осіб. А в цілому з урахуванням всіх категорій — приблизно 1 млн.
“До 2013 року кількість українських працівників взагалі не перевищувала 130 тис., і поляки плакали, що нема кому яблука збирати,— згадує Олена Малиновська, головний науковий співробітник відділу соціальної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень.— Криза і війна призводять до того, що людям потрібно шукати роботу хоч десь”.
Отримати низькокваліфіковану роботу в Польщі дуже легко — роботодавці самі залишають заявки в місцевих органах влади. Для сезонної роботи на п’ять-шість місяців українцям не потрібний навіть спеціальний дозвіл, слід просто отримати візу. Чоловіки переважно працюють різноробочими в галузі будівництва, жінки зайняті в сільському господарстві або наймаються прибиральницями і доглядальницями. Середня зарплата в цій сфері — близько $500 на місяць. Поляки такою роботою гребують або воліють робити її за набагато більші гроші в Німеччині або Великобританії. Але для українців, особливо з депресивних регіонів, подібні суми привабливі.
На цьому ґрунті у Польщі навіть з’явився новий бізнес — різноманітні сервіси та агентства, які допомагають зустрітися українським робітникам і польським роботодавцям. Про це говорить Даніель Дзевіт, засновник порталу PracaDlaUkrainy.pl (Робота для України). Правда, аферистів тут достатньо: вони можуть взяти гроші за послуги з довірливих українців і при цьому не допомогти з пошуком роботи. Або стягувати з працевлаштованих половину їхніх заробітків.
Крім сезонних робіт, серед українців набирає популярність більш довготривале й серйозне працевлаштування. Попит є на технічних фахівців, офісних службовців, лікарів, програмістів тощо. Для такої роботи українцям потрібно отримати спеціальний дозвіл, але шукачів кращого життя бюрократичні процедури не зупиняють. У 2015 році, порівняно з 2014‑м, число запитів на подібні документи з боку українців подвоїлося, досягши 54,7 тис. “Українці потрібні Польщі. Від польських роботодавців я чую тільки найкращі відгуки. Це розумні та працьовиті люди,— пояснює Дзевіт.— І це не тільки прибиральниці, як здається зі стереотипів, а хороші програмісти, лікарі й педагоги”.
Однією з українок, якій вдалося зламати стереотипи, стала Марина Пономаренко, фахівець з питань міжнародних клієнтів Гданського політехнічного університету. Вона перебралася до Польщі у 2010‑му, до цього вивчившись у НТУУ КПІ і попрацювавши рік у великій міжнародній компанії. “Я зрозуміла, що в Києві ніколи не зможу купити квартиру і жити настільки незалежно, як мені б хотілося”,— згадує Пономаренко. Тому вона виїхала в Польщу, отримала там другу освіту та пройшла довгий шлях до престижної посади в одному з найбільш комфортних і респектабельних міст Польщі — Гданську. Тепер українка допомагає отримати польську освіту студентам-співвітчизникам. “Все більше і більше українців приїжджає до Польщі,— ділиться спостереженнями Пономаренко.— Ні криза, ні вартість навчання в євро не зупиняє наших співвітчизників перед пошуком кращого майбутнього”.
http://nv.ua/img/forall/users/261/26118/poland_1_web.jpg
Полювання на студентів
Студенти — ще одне нескінченне джерело поповнення лав польських українців. 2014 року місцеві вузи вийшли на перше місце за популярністю серед молодих співвітчизників, які отримують освіту за кордоном. За даними аналітичного центру CEDOS, за останні вісім років кількість студентів з України у Польщі збільшилася в 7 разів — з 2,8 тис. у 2008 році до 20,7 тис. у 2015‑му.
Українців приваблює перш за все географічна і культурна близькість. А також низькі ціни на навчання порівняно з іншими європейськими країнами. Причому польська система освіти всіляко сприяє припливу учнів зі сходу. Наприклад, 2016 року за прикладом приватних вишів ціни на навчання для іноземців знизили і державні навчальні заклади Польщі. В середньому вартість освіти тут впала в півтора-два рази: в залежності від спеціальності та навчального закладу престижну професію на кшталт журналістики, філології або міжнародних відносин можна отримати в середньому за $1,2–2,2 тис. в рік.
Зацікавленість в українцях пояснюється демографічною ситуацією, пояснює Олена Бабакова, журналіст української служби Польського радіо. Наприкінці 1990‑х і початку 2000‑х вища освіта в Польщі стала модною, державні вузи розширювали факультети, з’явилося безліч приватних навчальних закладів. Потім різко зменшилася кількість студентів: насамперед позначився демографічний спад 1990‑х. Тому нових студентів останніми роками фізично бракує. Саме за допомогою української молоді поляки й заповнюють цей пробіл. “Влада вже змирилася, що самими тільки власниками карти поляка цю демографічну діру не залатати. Тому намагаються заохочувати до переїзду тих, хто культурно і географічно близький. І тут українці стають оптимальними кандидатами”,— пояснює Бабакова.
Власникам польських дипломів про вищу освіту не потрібен дозвіл на роботу, за час навчання вони повністю опановують мову та інтегруються в польське суспільство — це ідеальне поповнення трудового ресурсу країни, каже Малиновська. Більшість українських студентів після випуску вже не повертаються на батьківщину. “Потрібно пам’ятати, що польський диплом — це ще і безперешкодний вихід на ринок праці в усій Європі. Що, звісно, для молодих українців ще привабливіше”,— уточнює експерт.
Друзі мимоволі
Якщо на держрівні українцям раді як ефективній робочій силі та двигуну економіки, середньостатистичні поляки до вихідців зі східного зарубіжжя ставляться не настільки привітно. За даними Центру дослідження громадської думки Польщі, українці — народ, що викликає найбільш неоднозначні емоції у місцевих. Згідно з опитуванням, проведеним в 2015 році, 36% поляків ставляться до українців із симпатією, приблизно стільки ж — 32% — з антипатією, решта — нейтрально.
Справжньої агресії до українців у Польщі немає, запевняє Бабакова, але є певна пихатість. “Як каже мій знайомий поляк: “Нарешті ми отримали можливість відчути себе німцями”,— жартує вона, маючи на увазі ущемлену національну самосвідомість поляків, які масово виїжджають на роботу в успішнішу Німеччину.
Негатив у ставленні до українців і різноманітні стереотипи на кшталт міфів про бандерівців і доступних українок стали останнім часом активно піднімати на щит місцеві радикальні політики. Вони грають на загальноєвропейському страху перед напливом мігрантів.
Нещодавно, наприклад, Януш Корвін-Мікке, одіозний лідер польської партії Конгрес нових правих і кандидат у президенти Польщі, оголосив Україну ворогом своєї країни, мотивуючи це тим, що “тут голосують за бандерівців”.
“Через радикальну риторику політиків зростає ненависть до іноземців взагалі. Вона першою чергою спрямована на арабів. Але по українцям б’є рикошетом”,— каже Бабакова. Крім того, у польському суспільстві все частіше мусують теми минулого — протистояння на Волині та інші “образи”, які “чинили” українці.
Утім, всі ці лякалки навряд чи стануть на завалі збільшенню потоку переселенців зі сходу. Адже Польща сама зацікавлена в них.
Крім проблеми з народжуваністю, яка тут одна з найнижчих у Європі, країна потерпає від масового відтоку власних трудових ресурсів до центральної та західної частини ЄС, насамперед Німеччини та Великої Британії. За більш високими зарплатами та соціальними стандартами туди їдуть польські різноробочі та інтелігенція.
Частка тих, хто виїхав, за мірками 38‑мільйонної Польщі, здається серйозною. У Великій Британії поляки посідають перше місце серед мігрантів: станом на 2015 рік там живе і працює 853 тис. поляків. У Німеччині, згідно з даними німецької влади, офіційно їх працює близько 354 тис.,— це на 51% більше, ніж було в 2011‑му.
Нішу на ринку праці хтось має зайняти. Тому міграція українців до Польщі тільки зростатиме, переконаний Дзевіт. “Ми потрібні один одному,— каже він.— До 2050 року, щоб Польща не стала країною старих самотніх людей без майбутнього, до нас мають приїхати 5 млн осіб. Вони дадуть нам робочі руки, народять дітей і працюватимуть на наші пенсії”.
Галина Корба, Христина Бердинських
За матеріалами: НВ
Поділитися новиною
