1745
Житло з Києва виведе. Передмістя забудовуються швидше, ніж сама столиця
— Нерухомість
Передмістя забудовуються швидше, ніж сама столиця, минулого року в околицях Києва вперше за останні п’ять років здали більше житла, ніж у самому мегаполісі.
24-річна Ольга Дерюгіна з чоловіком і маленькою дитиною поїхали з Донецька восени 2014‑го. Вибираючи житло в Києві, донечанка шукала, за її словами, “комфорту, зручності і спокою за помірні гроші”. Ціни в столиці виявилися занадто високими для молодої сім’ї — квадратний метр в хорошому місці коштував не менше $1 тис. Відповідне житло знайшлося за 20 хвилин їзди від столичної станції метро Академмістечко — в районі Софіївської Борщагівки: там однокімнатна квартира в новобудові обійшлася родині в $21 тис., тобто $650 за квадрат.
Дерюгіни — одна з тисяч сімей, які віддали перевагу дешевшому і чистішому передмістю замість дорогого Києва. Стійкий попит на житло в найближчих околицях столиці вже кілька років змушує забудовників все активніше освоювати ці землі. Підсумок — минулого року вперше за останні п’ять років у Київській області звели більше житла, ніж у головному українському мегаполісі. За даними Держкомстату, різниця вийшла немаленькою — близько 20% на користь столичних міст-супутників: 695 тис. київських квадратних метрів проти 1,04 млн приміських.
Рекордсмен забудови — Києво-Святошинський район: Вишневе, Петропавлівська та Софіївська Борщагівки і так далі. За даними Головного управління статистики Київської області, в 2015‑му тут ввели в експлуатацію 760 тис. кв. м житла. Помітно менше — 77 тис. квадратів — здали в Бориспільському районі, ще менше — 74 тис.— у Броварському.
“Фактично кордони між Києвом і прилеглими районами поступово стираються,— каже Станіслав Шапаренко, керівник департаменту продажів житлового комплексу Echo Park.— Розвинена інфраструктура дозволяє говорити, приміром, про Петропавлівську Борщагівку як повноцінний район Києва”.
Простіше і швидше
Активно освоювати Софіївську Борщагівку, Бучу, Бровари, Вишневе та інші містечка і села області забудовники почали з 2010 року. Спонукала їх до цього ситуація зі столичною землею під забудову: умовно недорогий доступ до ділянок мали лише наближені до муніципальної влади компанії. Ті або будували самі, або виставляли наділи на вторинному ринку за шалені гроші.
У невеликих містечках та селах, розташованих поблизу столиці, домовитися з місцевою владою про ділянки виявилося простіше, розповідає Михайло Артюхов, керівний директор консалтингової компанії ARPA Real Estate. Та й оформити документи на інженерні комунікації набагато легше. “Саме тому будівництво там йде вдвічі швидше, ніж у Києві, а ціна за квадратний метр на 20-30% нижче”,— пояснює Артюхов.
Приміром, у березні в передмісті 1 кв. м у новому житловому комплексі (ЖК) коштував від 6,5 тис. до 26,6 тис. грн. У Києві ціни лише починалися з позначки 14 тис. грн. Тому в Софіївській Борщагівці, Ірпені або Вишневому можна купити однокімнатну квартиру площею 30-32 кв. м за $17-19 тис., розповідає Олексій Холмецький, генеральний директор ріелторської компанії Золоті Ворота. В той час як у столиці найдешевший варіант стартує з позначки в $22 тис.
Найбільш бюджетний напрямок на сьогодні — це Бровари. Трохи дорожче — Ірпінь, Бориспіль та Буча. Найдорожче житло серед найближчих до столиці передмість — у Петропавлівській та Софіївській Борщагівках.
Помітна різниця в ціні лише стимулює попит. За словами Артюхова, тільки з початку року він зріс на 37%. Стимулює покупців, за словами Сергія Караванського, директора компанії Альянс Новобуд, яка зводить в Броварах ЖК Лісовий квартал, і те, що за таку ж суму в місті-супутнику можна купити більш якісне житло, ніж у столиці.
Крім того, деякі діючі на ньому забудовники, орієнтуючись на особливості попиту, зробили ставку на найдешевші, малометражні квартири. Тому і відмовилися від проектів трикімнатних квартир. “Люди воліють купувати вільне від податку на нерухомість житло до 60 квадратів, тому забудовники, які пропонують квартири таких розмірів, виграють у столичних конкурентів”,— пояснює Артюхов з ARPA Real Estate.
Ще один тренд, пов’язаний з ощадливістю приміських покупців,— енергоефективність. Щоб залучити клієнтів, у квартирах заміських багатоповерхівок забудовники встановлюють індивідуальні опалювальні котли. Приміром, така перевагу пропонують покупцям у житлових комплексах Смарагдове місто у Вишгороді, Ярославський у Броварах, Волошковий у Софіївській Борщагівці.
Економія суттєва. Киянка Євгенія, яка минулого року купила квартиру з індивідуальним котлом в одному з комплексів Софіївської Борщагівки, розповідає: взимку за опалення і гарячу воду вона платила 300 грн при загальній площі житла 52 кв. м. Для порівняння, мешканці звичайної київської квартири вдвічі меншої площі за ті самі послуги в опалювальний сезон виклали близько 900 грн.
Нееталонні метри
Молодий бізнесмен Денис Тимошенко минулого року став власником нової двокімнатної квартири в ірпінському ЖК Парковий. Житло шукав у тихому місці з парком, але недалеко від благ цивілізації.
Молодь, подібна Тимошенку,— основні покупці нових квартир за містом. “Це ті, хто більш або менш самостійний, їм від 27 до 40 років”,— ділиться спостереженнями Галина Мельникова, генеральний директор агентства Благовіст. На її думку, це пов’язано з тим, що молоді люди мобільніші, вони легше приймають рішення, аніж доросліші люди з звичками. “Для них не проблема стрибнути в машину — і через 15 хвилин в’їхати в межі Києва,— каже Мельникова.— Ми будемо довше їхати Києвом, стоячи в пробках, ніж вони”.
У такої цільової аудиторії — специфічні вимоги. За словами ріелторів, половина з них— це сім’ї з маленькими дітьми. Для них важлива не тільки близькість лісу або парку для прогулянок, але і наявність неподалік дитячого садка або школи. Зазвичай, у нових комплексах або навіть у величезних приміських мікрорайонах новобудов це проблема.
Той же Тимошенко, наприклад, не може влаштувати свого п’ятирічного сина в дитячий садок, який відкрили при комплексі: там занадто мало місць. “Потрібно або давати хабар, або шукати місце далеко від дому”,— обурюється новоспечений мешканець Ірпеня. Схожа історія і з школами. Наприклад, в ЖК Петровський квартал — цьому конгломераті новобудов — ніяк не можуть відкрити початкову школу.
Заявлені у проектній документації приміських комплексів об’єкти соціальної інфраструктури часто залишаються на папері. “В українських реаліях законодавчо примусити їх будувати практично неможливо”,— пояснює Володимир Тимочко, керівний директор інвестиційної компанії Dragon Capital. Змусити розвивати інфраструктуру і виконувати обіцянки девелоперів може тільки зниження числа покупців на неякісних об’єктах.
Це серйозна загроза. Адже попит, за прогнозами Сергія Костецького, директора з маркетингу компанії SV Development, найближчим часом може і зовсім впасти. І зовсім не через якість. “Ринок перебуває в передкритичному стані: якщо економіка не зростатиме, то він може зупинитися”,— стверджує він.
Щодо більш далекої перспективи, то Владислав Кононов, партнер AVM Development Group, впевнений: за передмістями майбутнє. “Через 5-10 років вони стануть повноцінною частиною Києва”.
Вікторія Берещак
За матеріалами: НВ
Поділитися новиною
