329
«Укргазвидобування» змінює правила на ринку нафтопродуктів
— Енергетика
ПАТ «Укргазвидобування» (УГВ) намагається повернути свою частку українського ринку нафтопродуктів, а заодно – ввести цивілізованіші підходи до формування ринкової ціни за допомогою відкритих торгів на біржі. 2015 року Шебелинський газопереробний завод (ГПЗ), який належить газовикам, зменшив виробництво бензинів і дизпалива на 13,8% (28 500 тонн) і 8,3% (9 800 тонн) відповідно. Спад виробництва газового конденсату становить 1,6% (або 7 600 тонн). Йдеться про втрату сотень мільйонів гривень.
Але вже в першому кварталі 2016-го Шебелинка суттєво збільшила випуск усіх видів нафтопродуктів порівняно з тим же періодом 2015 року. Випуск бензинів зріс на 27,4% (12 200 тонн), дизпалива – на 16,5% (4 400 тонн), мазуту – на 13,8% (1 900 тонн), газового конденсату – на 17% (18 200 тонн). Імовірно, зростання виробництва триватиме і в наступних кварталах, оскільки з 27 березня «Укргазвидобування» проводить ремонти Шебелинського відділення переробки газоконденсату і нафти, технологічного цеху стабілізації конденсату «Базилівщина», а до 19 травня завершить ремонт Яблунівського відділення переробки газу.
Поряд із ремонтами йде і модернізація Шебелинки – вперше за всі 25 років незалежності України. УГВ відмовляється від застарілих нафтопродуктів, які вже не виробляють у цивілізованому світі. Крім того, реалізація всієї продукції через біржу дала змогу державному газовидобувникові в січні-березні отримати додатково 147 млн гривень. Разом з Українською енергетичною біржею, яка виграла конкурс на торгівлю паливом УГВ, менеджмент компанії розробляє нові форми реалізації, щоб охопити якомога більше споживачів.
Прощавай, «бодяго»
Після ремонту і модернізації установок Шебелинського ГПЗ в серійне виробництво було запущено бензин якості євро-4. У березні-квітні його вже виставляли на біржовому майданчику, також він постійно продається на 18 АЗС у Харківській області, які належать УГВ.
Крім того, бензин євро-4 УГВ відправляє на експорт. У березні-квітні найбільшим експортером стала компанія Vitol, один із провідних світових трейдерів. Вона брала по 6000 тонн щомісяця, майже половину того, що українська компанія відправила на експорт. З Vitol «Укргазвидобування» відпрацювала механізм здійснення прямих міжнародних контрактів. У західних партнерів були сумніви, чи зможе держкомпанія провести, зокрема, валютні трансакції.
Сьогодні УГВ працює на експорт із 10–12 світовими трейдерами за спотовими контрактами, тобто щомісячно. «На експортні контракти впроваджено конкурсну модель: після оголошення конкурсу протягом 5–7 днів компанії-покупці подають свої пропозиції. У фінвідділі УГВ фахівці оцінюють усі пропозиції, особливу увагу приділяють позиції «премії-дисконти» щодо світових котирувань», – розповідає Сергій Федоренко, директор з комерційних питань ПАТ «Укргазвидобування».
Також він додав, що за нинішньої моделі експортної реалізації палива УГВ додатково заробляє $200/тонна порівняно з дисконтами, які встановлювалися до вересня 2015 року. Раніше ці операції здійснювалися за посередництва двох компаній-прокладок, і мало хто з нерезидентів погоджувався працювати на таких умовах. На жаль, вийти на українську біржу з міжнародними контрактами поки що не виходить. По-перше, нерезидентам ще складно зареєструватися, по-друге, софт наразі не дає можливості оперативно оцінювати пропозиції з «премією-дисконтом» щодо світових котирувань. Але робота в цьому напрямку вже йде.
Ще одним прогресивним кроком, на який очікував весь ринок, стала повна відмова Шебелинки від випуску відфільтрованого конденсату (його ще називали технологічним бензином) – це сталося 14 квітня 2016 року. «Сьогодні – чорний день для всіх українських «бодяжників».
Шебелинський ГПЗ припинив випуск ДЕПБК – технологічного бензину, який був основою для випуску кустарних нафтопродуктів. Зрозуміло, акцизи при таких виробництвах платити, як правило, «забували». Це було найпотужнішим джерелом сировини для нелегальних виробництв, за яке на аукціонах «Укргазвидобування» йшла боротьба не на життя, а на смерть», – так свого часу прокоментував цю інформацію Сергій Куюн, директор консалтингової компанії «А-95».
Наскільки і чи взагалі зменшиться ринок «бодяги», наразі судити важко. Але УГВ отримала для себе ще один експортний продукт. Нині відфільтрований конденсат відправляють на установку каталітичного риформінгу, і виходить риформат – високооктановий компонент, який є базою для приготування бензину євро-5. Великі танкерні партії близько 35–50 тис. тонн із різних джерел формуються на Балтійському терміналі, а потім роз’їжджаються по всьому світу для додаткової переробки. Риформат УГВ спрямовували навіть у США.
В Україні риформат виставляють на біржу невеликими партіями по 10–15% від загального обсягу (250–300 тонн) для маркування ціни. УГВ розглядає експорт і внутрішній ринок як сполучені посудини, тому де встановиться більша ціна, туди і буде спрямовано основну частину ресурсу.
Біржа чекає на аграріїв
На жаль, «Укргазвидобуванню» спільно з Українською енергетичною біржею (УЕБ) не вдалося реалізувати ще один проект – залучення до торгів на біржі нових покупців. Сьогодні в електронних торгах щодо нафтопродуктів бере участь до 100 контрагентів. Проте кореспондент Forbes ще в березні спілкувався з гендиректором УЕБ Олександром Коваленком, і керівник біржі висловив зацікавленість у залученні до торгів аграріїв з невеликих сільгосппідприємств.
Наприклад, таких, кому необхідно на місяць 30–100 тонн палива. Сьогодні вони змушені купувати ці обсяги у великих трейдерів і переплачувати по 1–2 гривні на літрі. А для невеликих господарств це суттєві витрати. На біржі може йтися про реалізацію палива для аграріїв на умовах форварда, коли господарство має можливість, не заморожуючи значних сум коштів, отримати гарантію поставки палива належного рівня якості і в термін, а це три дуже важливі чинники для будь-якого споживача.
Основною проблемою для розширення кола покупців став той факт, що Шебелинський ГПЗ не встиг перейти на нові стандарти дизельного палива, тобто на стандарт євро-4. У березні 2016 року в заводу закінчувалася дія регламенту євро-2, проте його фахівці не встигали провести необхідну технічну модернізацію. І голова правління УГВ Олег Прохоренко звернувся до уряду з проханням продовжити термін продажу дизеля євро-2 до кінця літа. При цьому він пообіцяв, що завод відразу перейде на євро-4, оминувши стандарт євро-3, який на сьогодні вже також застарілий. «Довелося провести закупівлю каталізатора нової якості, що затягнуло процес модернізації», – уточнив Прохоренко.
Уряд погодився продовжити дозвіл на продаж євро-2 до 31 серпня 2016 року, до того ж у разі заборони тільки на акцизах і ПДВ держбюджет міг втратити до 185 млн гривень. Зі свого боку банки побоялися фінансувати угоди з паливом застарілого стандарту. На сьогодні фінансовий механізм лише розробляють.
«Ми орієнтувалися на модель Зернової корпорації України. Коли вона видає аграріям близько 30% авансу, вони закуповують посівний матеріал, добрива, ПММ, а корпорація потім контролює весь процес посівної та жнив. Викуповує зерно і виплачує різницю, – пояснює Сергій Федоренко. – У нас логіка така: ПММ потрібні аграріям до посівної, але грошей у них немає. І замість того щоб іти до якогось трейдера, вона може прийти в банк, який внесе на наш рахунок 30% за потрібний обсяг ПММ, і аграрії законтрактують його для отримання через два місяці за ринковою ціною, яка буде на той момент на торгах». Сторони поки що не вирішили, чи це будуть банки, з якими працюють самі аграрії, чи це буде банк, вибраний на відкритому конкурсі.
Утім, на кількох торгах перед посівною УГВ – як експеримент – вирішила зменшити лоти до однієї машини й одного вагона: 30 тонн автотранспортом і 60 тонн залізницею. У торгах брали участь кілька компаній, які внесли передоплату, їм відвантажили товар, вони його отримали й акуратно розплатилися. Як виявилося, це були аграрні компанії. Тобто той цільовий клієнт, дійти до якого прагне будь-яка компанія.
Насправді такий досвід можна було починати і за дизелю євро-2, його використовують невеликі агрогосподарства, які володіють старою технікою радянського виробництва чи білоруськими тракторами. Але все-таки в цій групі ризики високі, і банки порадили орієнтуватися на сучасні агрохолдинги, в яких працюють здебільшого сучасні трактори John Deer і Komatsu. Їм якраз потрібен дизель стандарту євро-4 або євро-5, і вони можуть бути максимально зацікавлені у використанні інструментів опціону чи форварда. Представники УГВ й Енергетичної біржі розраховують, що зможуть із новим інструментом вийти на біржу вже восени – до жнив і посівної озимих.
Інна Коваль
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
