998
Чому Міклош і Бальцерович не потрібні Україні. Саакашвілі про реформи
— Казна та Політика
Губернатор Одеської області Міхеіл Саакашвілі виступив з промовою на Тижні структурних реформ на честь Кахи Бендукідзе, організаторами котрого виступили Bendukidze Free Market Center, VoxUkraine та Kyiv School of Economics. НВ публікує 15 його цитат.
Кожна реформа дається суспільству, вона реально відсуває інтереси, важливі для маленької групи, в інтересах суспільства в цілому. У нас в українському уряді є реформатори, які можуть провести реформи. Частина займається реформами, а решта – дерибаном. Але неможливо, щоб реформи проводилися наполовину і дали результат. Неможливо очистити море біля одного пляжу. Зараз наші недоброзичливці часто кажуть, що в Грузії тільки Бендукідзе [Каха, міністр з координації економічних реформ] проводив реформи, а Саакашвілі та інші тільки займалися популізмом. Це нісенітниця: неможливо, щоб Бендукідзе займався реформами, а президент – популізмом, і реформи при цьому були ефективними.
У нас зараз, вперше в такому масштабі, відбувається розпад держави. Наприклад, податківець [в Сумах] з документами приходить зі спецназом на підприємство. Його місцевий комерсант б’є по обличчю тими ж паперами, які він приніс. І суспільство повністю на боці того, хто вдарив податківця. І тут суспільство абсолютно має рацію, тому що ці податківці – зовсім не податківці, це горіхова мафія, яка покривається з Києва. Тому що не могло не скластися після того, як за два роки, з Революції Гідности, не провели справжні реформи. Дуже правильно сказала Ека Згуладзе [перший заступник міністра МВС України], ми створили штучно маленький острів реформ, але його змиє дуже швидко, тому що з усіх боків хвилі опору.
Потрібно проводити справжні зміни, і це повинні робити люди, які народилися в Україні. Ось говорили, що Іван Міклош [словацький реформатор] може стати міністром фінансів. Міклош на останніх виборах у Словаччині набрав 0,2%. Україна в 10 разів більше за Словаччину. І нам пропонують його в міністри фінансів.
Зараз я чув, що Лешек Бальцерович [польський реформатор] буде представником президента в уряді [координатором реформ при Консультативній раді]. Так, це велике ім’я, яке він зробив у 1992-1994 роках. Але ми в 2016-му. Я з ним працював, коли він був радником в уряді Шеварднадзе [Едуарда, президента Грузії в 1992-2003] у 2000 році. Я б в 2016 році, при всій повазі до його заслуг, не рекомендував його для України ні в якій ролі.
Ми повинні розуміти, що зміни мають відбутись тут, і потенціал країни тут. Вже є величезне покоління людей, які були “ замміністрами, головами департаментів, губернаторами, головами районних рад. Ми коли глав районних адміністрацій набирали, то було 7 тисяч заявок на 26 місць. Прийшли випускники Лондонської школи економіки, Кембриджського університету, люди, які очолювали великий гірничо-рудний бізнес в Африці, які залучали кращих інвесторів. А з чим ці люди зараз стикаються? З повним саботажем місцевої та районної влади, місцевих еліт. У районної влади є великий союзник – київська влада. Тут все має змінитися.
Це треба було ще примудритися докотитися до бідності рівня середини 1990-х років. Якщо ми будемо терпіти обіцянки, що економіка буде розвиватися на 1-2% в рік, то ми досягнемо рівня розвитку країни часів Януковича через 15 років. А це те, що нам обіцяють. Потрібно повірити, що в України є величезний потенціал економічного зростання.
Для України швидкий розвиток – питання національної безпеки. Зараз в Україні дуже слабкі, з точки зору авторитету, всі гілки влади і дуже сильний натиск ворога – і починаються сепаратистські тенденції. І, щоб мені не розповідали, що постанови про спеціальний статус Закарпаття нічого не значать, – я в це не вірю. Я з країни, де це було також. Я сам бачив, як це робиться. І, до речі, ви теж бачили. Не треба розповідати байки, що мер Одеси – відкритий сепаратист і громадянин Російської Федерації – це теж нічого не означає. Не треба розповідати, коли ні копійки не вкладається в розвиток “української Бессарабії”, що це все ще 20 років так може існувати (стерпиться – злюбиться). Ні, не буде так. Країну розтягнуть.
Щоб виправити ситуацію, потрібно, в першу чергу, створити справжній ринок землі. Ці паї, якими нібито бабусі володіють, давно вже у володінні прокурорів, колишніх губернаторів і мерів – так що ринок землі у нас є. Треба створити справжній ринок землі, який дасть Україні кілька додаткових відсотків зростання в перспективі 5-8 років.
Приватизація замість прихватизації. Знаєте що зараз відбувається? Наприклад, Ахметов змінює статут п’яти обленерго, щоб їх можна було скуповувати за балансовою вартістю. І, я підозрюю, що це не Ахметов буде скуповувати – Антимонопольний комітет йому не дозволить – а хтось третій за допомогою Ахметова заходить на цей ринок. І, я впевнений, хтось з влади, з найвишого рівня. П’ять обленерго спливають, як Одеський припортовий трохи не поплив. Це не справжня приватизація, а маніпуляція в гірших традиціях.
Привести до влади команду нових реформаторів, які в Україні вже є, [які створять нову політичну еліту в країні] серед місцевих людей. Зараз, те що ми отримали (при всій моїй повазі до Володі Гройсмана [прем’єр-міністра України], який був дуже хорошим мером у Вінниці, і у якого, я вірю, дуже хороші наміри) саме безликий уряд. Через істеричну спробу зберегти статус-кво, хороші люди не пройшли в уряд. Якщо так буде продовжуватися, то ми отримаємо неконтрольований процес виборів, де переможуть ультра-радикали, популісти і проросійські сили. Пропутінські сили стають сильнішими з кожним днем. Через рік населення, не побачивши результату від проєвропейських сил, буде голосувати за тих, хто пообіцяє припинити війну.
Ви помітили, що наш уряд взагалі не їздить по країні. Моєю першою рекомендацією Володимиру Гройсману було поїздити, послухати людей. На цьому етапі новий Кабмін ще яйцями не закидають. Хоча б проїхатися дорогами, вдаритися кілька разів, і тоді, може, цей безликий уряд, другорядних суб’єктів, відкриє очі. І вони реально почнуть для України щось робити.
Перший мій тест для нового уряду – це проведення ліберальної податкової реформи. Повністю змінити систему адміністрування податків. Ми в Одесі будуємо пілотну програму митного контролю, де технологічно все буде проходити за 15 хвилин. Вся система пручається, щоб це не можливо було впровадити. Тому що є Насиров. Він сам був білкою в цьому колесі. Коли став податківцем, то спеціалізувався на горіхах і схемах сірого обороту вантажів. Я пам’ятаю добре дебати Бендукідзе з ним, коли виявилося, що він взагалі не цікавиться податками. І коли я побачив, що “лисиці вручили ключ від курятника” – у мене щелепа відвисла. У нас є голова ДФС, який знає ставки, але не знає податкові ставки.
Ми знаходимося в замкнутому колі: одні і ті ж люди крадуть, потім купують голоси для того, щоб ще більше красти. І мені говорять як ми приберемо Насирова, якщо Хомутинник [Віталій, нардеп партії Відродження] проголосував за цей уряд. А я попереджав, що якщо ми йдемо шляхом [що нам потрібен голос Хомутинника], [ми повинні розуміти] Хомутинник ніколи не допустить, щоб в країні не було контрабанди та паралельного обігу вантажів, товарів, послуг, тому що він на цьому розквітає. Якщо Насиров залишиться ще хоча б на місяць, то це ознака того, що Хомутинник і контрабандна мафія здобули перемогу. Політики мені кажуть: “Забирайся в свою Грузію”. Я впевнений, що люблю Україну більше, ніж Хомутинник, який її кожного дня грабує через цю схему.
Ми в Одесі створили центр економічного розвитку. Ми посадили в одному місці прокуратуру, митницю, поліцію та районні органи. І ми реагуємо на кожне порушення прав інвесторів. В Одесі до реформи в нас було 856 чиновників і 27 департаментів, після реформи – 425 співробітників і 12 департаментів. Що в митниці відбувається: кількість перевірок скоротилася з 80 до 7. При цьому ми залучили 95 нових компаній, і маємо додатково від них 80 млн грн. Ми відмовилися від майданчиків, від сірих товарів. І отримали перевиконання 184 млн грн при тому, що 78% товарообігу пішло, а від частини ми самі відмовилися. Ця частина пішла під шантажем: Або йдіть, або…”.
Зараз вирішується все. Новий Кабмін повинен проводити реформи з перших днів. Як тільки вони почнуть говорити: “Дайте нам розібратися, дайте нам оцінити”, – все, реформи закінчились не розпочавшись. У наступні два-три тижні ми отримаємо відповідь. Кажуть, що судити можна буде через шість місяців, мовляв “курчат по осені рахують”. З осені можна буде порахувати скільки Україні залишилося.
Україна – це Китай Європи. В хорошому розумінні: тут низькі зарплати, але великий ресурс. В України високий потенціал, у неї все є: природні ресурси, промисловість, високі технології, прекрасна земля і найкращі трудові ресурси. Я впевнений, що за радикальних реформ, проведених в найближчі місяці, в наступні 10 років вона гарантовано розквітне. Вперед, смикайте їх, розхитуйте, виводьте з летаргічного сну. В цьому ми повинні бути єдині. Часу у нас практично не залишилося, а справ не початий край.
Леся Виговська
За матеріалами: НВ
Поділитися новиною
