1154
Ставка на оптимізм: на чому заробляють українські компанії
— Фондовий ринок
Українському бізнесу не звикати до спартанських умов. Девальвація гривні, падіння споживчого попиту, проблеми з погашенням зовнішніх боргів, тиск фіскалів. Нинішня криза, що триває вже понад два роки, знекровила реальний сектор економіки: за 2014 рік ВВП України зменшився на 6,8%, за 2015-й, згідно з уточненими даними Держстату, падіння прискорилося до 9,9%. При цьому національна валюта з січня 2014 року по березень 2016-го знецінилася на 70%, що призвело до 60%-ої інфляції. В результаті промислове виробництво за 2015-й впало на 13,4%, а збитки українських підприємств минулого року склали 230,6 млрд гривень.
Зачепило всіх
Звичайно, найважче доводиться експортно орієнтованим галузям: металургійним і гірничодобувним підприємствам, машинобудівній та хімічній промисловості, АПК. Наприклад, металурги, згідно з інформацією об’єднання «Металургпром», за 2015 рік отримали збиток у розмірі 31 млрд гривень. Збитковими є і ГЗК, що зіткнулися з падінням цін на залізну руду, − вони знизилися з 2013-го в чотири рази.
Найсильніше експортерів підкосив розрив відносин з Росією, в той час як нові ринки відкриватися не хочуть. «Наприклад, у січні падіння товарного експорту в РФ склало близько 48%, в країни Європи − 6,3%, експорт в Азію скоротився на 43,3%. І якщо в Росії експорт скорочується через політичні причини, то падіння поставок в інші країни обумовлено зниженням ресурсних цін», − коментує Дмитро Боярчук, виконавчий директор Центру соціально-економічних досліджень «CASE Україна».
Навіть АПК відчуває чималі труднощі з адаптацією до європейських вимог. Українські аграрії постачають у Європу сировину і первинну продукцію, які там дійсно користуються попитом. Але ось масові поставки готових харчових продуктів поки що налагодити не вдалося.
«Вихід на ринки ЄС − процес тривалий і досить складний, оскільки там, з одного боку, присутні квоти, а з іншого − вимоги ліцензування продукції. У той же час ті компанії, які останні два роки активно займалися пошуком партнерів, вже почали поставки в Африку, країни арабського світу і частково в країни Європи. І тільки завдяки цьому компаніям вдасться зберегти обсяги виробництва в натуральному вираженні», − розповіла Forbes глава аналітичного департаменту консалтингової групи «ААА» Марія Колесник.
На внутрішньому ринку бізнесу теж доводиться вибивати місце під сонцем. Реальні доходи українців за 2014 рік знизилися на 8,4%, за I квартал 2015 року − на 24% (по відношенню до аналогічного періоду 2014-го року), а в II кварталі 2015-го − ще на 34%. Разом з тим реальна зарплата за минулий рік скоротилася на 9,9%, а індекс споживчих настроїв, що розраховується GfK Ukraine, знаходиться на безпрецедентно низьких значеннях − на позначці трохи більше 50 пунктів.
Запасний варіант
В результаті компанії ріжуть витрати, шукають нові ніші, розширюють ринки збуту, озираючись не лише в бік ЄС, а й на країни СНД і Азії. Наприклад, підприємства важкого машинобудування намагаються збільшувати експорт за рахунок нецільових ринків, здійснюючи постачання в Естонію, Македонію, Туреччину, Індію. «Турбоатом» у січні домовився про експорт турбін в Китай, Крюківський вагонобудівний завод постачатиме електропоїзди в Іран, а «Мотор Січ» планує будувати завод в КНР.
Ще одна тенденція − пошук партнерів за кордоном для цільового фінансування під свої проекти. Так, «Укртелеком» має намір модернізувати телекомунікаційну мережу за фінансової підтримки China Development Bank, перший кредит якого складе $50 млн. «Проект передбачає будівництво сучасної національної структури управління мережею з єдиним центром у Києві і резервним − у Дніпропетровську, а також заміну ADSL-технології доступу на сучасні рішення. За рахунок цього абоненти зможуть отримати збільшення швидкості до 50 Мбіт/с − 1 Гбіт/с», − розповідає директор з корпоративних комунікацій «Укртелекому» Михайло Шуранов.
Автоімпортери змушені відмовлятися від імпорту автомобілів з Росії. Відносно РФ з січня 2016 року з’явилося відразу два митних збори: 10% − через припинення дії режиму вільної торгівлі і нове компенсаційне мито, розмір якого сягає 17,66%. Хоча скасовано додатковий імпортний збір у 5%, автодилери не можуть скористатися вигодами від асоціації з ЄС, оскільки зниження мита на поставки з ЄС на 1 в. п. почне діяти лише з 2017 року. Відповідно виробники і постачальники будуть орієнтуватися на більш дорогий сегмент автомобілів, покупці яких не надто чутливі до зростання цін. «При цьому продовжить падати частка «лоукост»-сегменту. Це наслідок кризи, через яку український середній клас, щойно зародившись, просто зникає», − пояснює Сергій Боровик, директор з маркетингу групи компаній «АІС».
Не останнє значення для бізнесу має регуляторне середовище. З одного боку, Кабмін і ВР вже два роки активно працюють над спрощенням реєстраційних, ліцензійних та сертифікаційних процедур, над відкриттям реєстрів і доступом до публічної інформації. З іншого − фіскальне середовище вкрай нестабільне, а ті зміни в податковому законодавстві, які мають місце, викликають у платників тільки обурення. Виробники розраховують лише на те, що в 2016-му податкова реформа все-таки буде проведена, і влада почує позицію бізнесу. Крім того, багато компаній щиро сподіваються на відновлення зростання ВВП у 2017-2018 роках, що, на їхню думку, значно збільшить шанси відштовхнутися від «дна» і остаточно впоратися з рецесією.
Ін’єкція від депресії
Фармацевтична фірма «Дарниця»
Українська фарміндустрія, як і інші галузі, відчула на собі вплив кризового часу. Не став винятком і один з найбільших виробників лікарських засобів − фармацевтична фірма «Дарниця», що належить Володимиру і Глібу Загоріям. Проте «Дарниця» змогла збільшити ринкову частку, досягнувши за підсумками 2015 року 14% в натуральному і 4% в грошовому вираженні.
Головною проблемою для підприємства стала девальвація національної валюти. «Логічним наслідком девальвації виявилося підвищення митних зборів, вартості імпортної сировини, комплектуючих. В результаті відбулося зростання ціни кінцевої продукції. А по-іншому бути не може, інакше перестануть працювати закони економіки», − пояснює директор з розвитку «Дарниці» Ігор Никифорчин. З огляду на те, що практично вся сировина для ліків, які випускаються компанією, імпортується, внесок девальвації в зростання ціни був дійсно відчутним.
Проте труднощі на внутрішньому ринку «Дарниця» намагається перекрити за рахунок розширення дистрибуції за кордон. Першою стане Литва. «В даний час це пілотний проект, який знаходиться на завершальному етапі реалізації», − каже Никифорчин.
Придивляється виробник і до інших країн ЄС. На думку власників і менеджменту «Дарниці», саме європейський ринок є одним із пріоритетних і перспективних для компанії. Однак у «Дарниці» визнають, що цей шлях буде непростим. «Присутність в ЄС пов’язана з високим ступенем зарегульованості, адже медикаменти − це окрема критична категорія товарів», − підкреслює Дмитро Шевчук, операційний директор «Дарниці».
Іноземним виробникам в Європі необхідно проходити сертифікацію GMP, яка підтверджує, що продукція вироблена відповідно до необхідного хімскладу і належним чином упакована, що гарантує збереження всіх властивостей протягом терміну придатності. Крім того, є вимоги до реєстрації медикаментів і до підтвердження якості відповідно до умов, які можуть відрізнятися від країни до країни навіть в рамках ЄС.
Особливу увагу компанія приділяє зниженню витрат. Так, «Дарниця» змогла домогтися економії енергоресурсів на 20% шляхом зниження споживання природного газу та електроенергії і підвищення ефективності їх використання. Крім того, ведеться робота з оптимізації логістики, яка ускладнилася через санкції на постачання в Росію. «Це збільшує протяжність маршруту, тривалість у дорозі, а значить, і вартість. Але підтримка необхідних умов транспортування, в тому числі температурного режиму, в фарміндустрії є критично важливою для якості продукції», − пояснює Никифорчин.
На відміну від багатьох компаній, які шукають підтримки серед закордонних інвесторів, «Дарниця» використовує виключно внутрішні фінансові ресурси. У компанії запевняють, що зовнішніми запозиченнями не користуються. Принаймні обсяг одержуваного чистого прибутку (296 млн гривень в 2014-му і 383,7 млн гривень у 2015 році) дозволяє виробникові не тільки розширювати асортимент, а й поглинати інших гравців.
Так, у лютому Антимонопольний комітет дав дозвіл «Дарниці» на придбання понад 50% акцій Борщагівського хіміко-фармацевтичного заводу (БХФЗ), який входить у десятку найбільших виробників лікарських препаратів країни і випускає понад 120 найменувань лікарських засобів. Крім того, знаковою для компанії подією стало введення в експлуатацію в березні 2015 року виробництва інфузійних розчинів на сучасному технологічному обладнанні з потужністю 16 млн флаконів на рік. Загалом упродовж 2015-го впроваджено у виробництво 22 нових продукти, на етапі розробки знаходяться ще 40.
Однак є альтернативна думка, мовляв, своїм успіхам компанія зобов’язана не тільки грамотній стратегії розвитку, а й лобіюванню її інтересів співвласником «Дарниці» Глібом Загорієм. У 2014 році Загорій-молодший став депутатом ВР від БПП. За оцінками учасників ринку, саме цей кар’єрний крок значно покращив становище «Дарниці» і пом’якшив удари кризи для сімейного фармбізнесу.
Як гартувалася сталь
Металургійний комбінат «Запоріжсталь»
Незважаючи на кризовий стан металургії в Україні, «Запоріжсталь» − одне з найбільших металургійних підприємств країни − все ж змогло збільшити обсяги продажів. Минулого року комбінат реалізував близько 3,8 млн т чавуну проти 3,5 млн т у 2014-му. В умовах обвалу цін на метал і зростання собівартості через високу інфляцію всередині країни підвищення операційної ефективності і зниження витрат, в розумінні керівництва запорізького гіганта, − це єдина можливість вижити в умовах сьогоднішньої кризи.
Гендиректор «Запоріжсталі» Ростислав Шурма не без гордості каже, що в 2015 році комбінату вдалося скоротити загальні витрати більш ніж на 950 млн гривень. Компанія знизила витрату природного газу і покупного брухту в сталеплавильному виробництві за рахунок збільшення питомої витрати рідкого чавуну. До того ж, завдяки запуску комплексу переробки шлаків «АМКОМ», залізовмісні відходи тепер відправляються на повторну переробку.
Як і більша частина українського бізнесу, меткомбінат втратив один з основних експортних ринків − Росію. За минулий рік постачання в РФ склало близько 7%. «Російський ринок ніколи не був для нас ключовим, він займав близько 12-13% в структурі наших продажів», − запевняє Шурма. За його словами, підприємство переключилося на європейський ринок збуту. У 2015 році «Запоріжсталь» наростила обсяги продажів у країнах Євросоюзу на 20%. «Частка внутрішнього ринку, який є для нас пріоритетним, становить близько 21% загальної структури продажів, а в країни ЄС ми продаємо вже близько 26% виробленої продукції», − підраховує Шурма.
Водночас, незважаючи на гучні декларації та підписання угоди про асоціацію, для українських металургів нічого принципово не змінилося. Шурма вважає, що серед головних проблем − низька конкурентоспроможність української продукції на європейських ринках. «Ринок металургійної продукції − це жорсткі ціни від конкурентів і вимоги до якості. Головне, що комплексна робота з підвищення внутрішньої ефективності якості продукції необхідна для конкуренції в умовах глобальної економіки», − упевнений топ-менеджер підприємства.
Керівництво «Запоріжсталі» не має особливих надій з приводу інвестицій та кредиторів і намагається розраховувати тільки на власні ресурси. До речі, кредитний портфель комбінату за останні роки істотно зменшився і сьогодні близький до нуля. Ще в 2012- 2013 роках було виплачено синдикований кредит групі з 13 західних банків. «Ми реінвестуємо прибуток у модернізацію виробничих потужностей, яка здійснювалася в основному за рахунок власних коштів», − констатує гендиректор, додаючи, що підприємство завершило будівництво нової доменної печі, травильної лінії та газоочисток на аглофабриці.
Через військові дії на сході України практично для всіх представників металургійної галузі дуже гостро стоїть проблема логістики. «Існують величезні перебої, труднощі з поставками енергетичного вугілля, флюсів, обладнання, дефіцит металобрухту», − зазначає Шурма. Комбінат долає ці труднощі за рахунок диверсифікації логістики, шукає обхідні шляхи. Наприклад, частина поставок здійснюється через Запорізький річковий порт, що дозволило значно зменшити терміни транспортування.
На низьку прибутковість продажів також вплинуло і те, що РФ в нинішньому році ввела додаткові мита в розмірі 5%, а російські металурги везуть в Україну продукцію без обмежень. «Зараз величезна кількість імпорту з РФ продається в Україні за демпінговими цінами. І з боку наших чиновників немає жодної реальної ініціативи, щоб ввести дзеркальні заходи щодо російських виробників», − нарікає Шурма.
Смак дитинства
Група компаній «Молочний Альянс»
«Ситуація для будь-якого бізнесу сьогодні дуже непроста. Хоча вголос говорити про це якось не прийнято», − зізнається голова наглядової ради групи компаній «Молочний Альянс» Сергій Вовченко.
Проте багато конкурентів можуть тільки позаздрити «Молочному Альянсу»: за обсягами переробленої продукції ринкова частка компанії в 2015 році склала 10%, з продажу натурального сиру − 13%, за поставками фасованого молока виробник є лідером українського ринку з часткою в 22%.
«Наприклад, у виробництві продукції з незбираного молока за рахунок розширення збуту на всю країну нам вдалося вирости в 2015-му на 11%. Спостерігався приріст і роком раніше», − розповідає Вовченко.
Втім, скорочення абсолютних обсягів виробництва уникнути все одно не вдалося. Якщо в 2013 році заводи холдингу переробили 511 000 т молока, то в 2015-му цей показник склав 365 000 т. «За 2016 рік плануємо збільшити обсяги за рахунок експорту, але несуттєво, до 375 000 т», − каже Вовченко. Значно скоротилося виробництво твердих сирів, що стало результатом падіння внутрішнього попиту, а також погіршення торговельних відносин із Росією. Якщо раніше компанія реалізовувала 30 000 т сирів на рік, то в 2015-му − 15 800 т.
Знизився випуск сухого знежиреного молока. На нього головним чином впливає цінова кон’юнктура на зовнішніх ринках, тому виробництво для багатьох українських переробників молока стало просто нерентабельним. «У 2014 році ми випустили майже 6000 т сухого знежиреного молока, в 2015-му − всього 1600 т. Чому? Відповідь проста: біржова ціна на нього минулого року різко впала з $2000 до $1400 за тонну. Це нижче собівартості, тому експортувати сухе молоко за такою вартістю − працювати собі в збиток», − констатує Вовченко.
Так чи інакше, але виторг «Молочного Альянсу» за 2015 рік порівняно з 2014-м все-таки зріс майже на 18%, до 3,3 млрд гривень. Хоча топ-менеджер і не приховує, що цей приріст більшою мірою пов’язаний з девальвацією гривні, що дозволило за рахунок валютних надходжень вийти в плюс.
З іншими країнами компанія дійсно торгує досить активно. Продає в Казахстан і Молдову сири, а молоко і суху сироватку постачає більш ніж у 30 країн. Зокрема, в Китай за 2015 рік уже виїхало 300 т цієї продукції, в Японію − 140 т. Взагалі, на Азію і арабські країни «Молочний Альянс» покладає великі надії. «У нас вже є домовленості про продаж на китайському ринку сироватки з глибиною демінералізації до 90%. Сподіваємося почати постачання цього літа. Також хочемо експортувати в КНР ультрапастеризоване молоко під ТМ «Славія» та масло», − ділиться планами Вовченко.
А ось можливостей для успішного виходу на ринок ЄС «Молочний Альянс» поки що не бачить, хоча два заводи холдингу мають необхідні європейські ліцензії та сертифікати. «Наведу простий приклад. Кілограм сиру «Гауда» в Європі коштує близько $2,15, а ми можемо постачати цей сир в ЄС не менше, ніж по $2,8/1 кг. Поляки готові нам продавати молоко по 20 центів за 1 л. Причому його жирність становить 3,8% проти 3,4% у нас. А значить, і вихід продукції при його переробці вищий. Взагалі, європейці не знають, куди подіти свою продукцію. У них перевиробництво», − пояснює топ-менеджер.
На українському ринку «Молочний Альянс» робить ставку на розширення регіонального покриття: присутність продукції холдингу в кожному райцентрі і невеликих містах може дати приріст продажів. «У нас укладено контракти з найбільшими рітейлерами, працюємо через них. В локальні торговельні мережі постачаємо через дистриб’юторів. Плюс є дрібний опт. Однак резерв для зростання в межах України невеликий. Якщо цільну і кисломолочну продукцію населення купувало і буде купувати, то, наприклад, продажі твердих сирів у зв’язку з падінням доходів значно скоротилися. Тому в найближчі роки будемо робити ставку на експорт. Там є куди розширюватися», − резюмує Вовченко.
Дарія Кравченко, Павло Харламов
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
