1039
Що отримає Україна разом із міністром фінансів Іваном Міклошем
— Казна та Політика
Наступного вівторка, 12 квітня, в Україні може бути переформатована коаліція і призначено новий уряд. Спікер Володимир Гройсман, якого фракція БПП висуває на пост прем’єр-міністра, озвучив кілька кандидатур у свій майбутній Кабмін.
Один із них – словацький міністр фінансів Іван Міклош. Його Гройсман бачить на аналогічній посаді в Україні, зараз Міклош – радник нинішньої глави Мінфіну Наталії Яресько.
Іван Міклош уже дав попередню згоду, озвучивши при цьому кілька умов, одна з яких – збереження словацького громадянства. Щоб поєднати цю вимогу до українського законодавства, яка не допускає до роботи на вищих державних постах іноземців, Гройсман зареєстрував законопроект «під Міклоша», який передбачає дозвіл іноземцю протягом одного року, до 1 травня 2017 року, працювати в Мінфіні без набуття громадянства.
«На посаду міністра фінансів України може бути призначений іноземець з числа колишніх глав, членів урядів іноземних держав, який володіє державною мовою або розуміє її в обсязі, достатньому для виконання службових обов’язків. Щодо такого кандидата на посаду міністра фінансів України спеціальна перевірка не проводиться», – сказано в законопроекті.
«На посаду міністра фінансів України може бути призначений іноземець з числа колишніх глав, членів урядів іноземних держав, який володіє державною мовою або розуміє її в обсязі, достатньому для виконання службових обов’язків. Щодо такого кандидата на посаду міністра фінансів України спеціальна перевірка не проводиться», – сказано в законопроекті.
Цей хід дозволяє дотриматися вимоги закону, проте не знімає інше питання: наскільки лояльним буде міністр-іноземець й інтереси якої країни будуть для нього першочерговими. Forbes проаналізував ключові галузі української економіки на предмет можливого конфлікту інтересів в українського міністра фінансів-громадянина Словаччини.
Точки перетину
У нинішніх України і Словаччини мало спільного, крім «соціалістичного» минулого. Номінальний ВВП Словаччини в 2015 році склав $294 млрд; інфляція за підсумками 2015 року – 0,5%; обсяг експорту – $384,6 млрд, імпорту – $294,2 млрд. Темпи промислового виробництва в 2015 році – «мінус» 3,5%, але до цього кілька років поспіль демонструвалося впевнене зростання (в 2014-му – на 6,7%).
Для порівняння, ВВП України за підсумками 2015 року – 1 979 458 млн гривень, на душу населення – 46 210,2 гривень.
За рахунок яких галузей було сформовано такий вражаючий результат Словаччини, і в яких місцевий бізнес є конкурентом українському? В першу чергу, в автопромі. «У сфері автомобілебудування – однозначно серйозна конкуренція. Точно так само – машинобудування, приладобудування, тут ми реальні конкуренти», – перераховує виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко.
«У Словаччині високо розвинена промисловість, виробництво електроніки, в Україні ж – майже ніяк, – доповнює Ерік Найман, фінансовий аналітик, керуючий партнер CapitalTimes. – Тож конфлікту інтересів не повинно бути у Міклоша».
Дмитро Марунич, директор Інституту енергетичних досліджень, зазначає, що в енергетиці ці дві країни також майже не перетинаються.
«Словаччина не виробляє достатні обсяги електричної енергії, для того щоб конкурувати з Україною», – пояснює він, обумовлюючи, що і Україна скоротила зараз постачання. У сегменті газу конкуренція теж відсутня через його мінімальний видобуток в Україні. «Як транзитери ми з ними пов’язані однією трубою, тому в даному контексті ми, швидше, партнери, у нас одні й ті ж інтереси», – підкреслює Марунич.
У вугільній промисловості в Словаччині добувають відносно невеликі обсяги, а в України статус великого вугільного експортера залишився в минулому – після військової кампанії на Донбасі. «Бензин ми звідти не купуємо, нафту вони теж не видобувають. Я не бачу, чесно кажучи, сфер навіть потенційно, де ми можемо конкурувати. Просто немає навколо чого», – каже він.
У сфері АПК України – взагалі небагато конкурентів. «Ми гарні тим, що у нас велика територія і великі посівні площі. При цьому внутрішнє споживання у нас набагато нижче, ніж обсяги виробництва продукції, які ми виробляємо. Тому ми можемо відправляти великі обсяги продукції на експорт», – пояснює Микола Верницький, директор інформаційно-аналітичної компанії «ПроАгро».
При цьому зручне географічне положення і розвинена логістична інфраструктура дозволяють оптимізувати організацію експортних потоків, а природні умови і наявність благодатних земель дає можливість вести ефективне рослинництво.
«Тобто, з чим порівнювати? Хіба Словаччина може виробляти 50 млн тонн зерна? Ні, звичайно. Що, вона має якісь там глибоководні порти, через які можна вантажити 34 млн тонн зерна на рік? Що, у неї є така велика територія? Звісно ж, ні. Що, у неї є така дешева робоча сила? Ні. Це все одно, що порівнювати нас із Монако», – вказує Верницький.
Найбільш принциповий збіг інтересів України та Словаччини – це боротьба за статус плацдарму при розміщенні іноземних виробництв. «При хорошому розкладі, якщо припустити, що в країні будуть проводитися реформи, Україна повинна стати конкурентом з відтягування іноземних виробництв, – припускає Устенко. – Ми можемо стати таким же промисловим майданчиком, яким свого часу стала Словаччина».
При цьому можливість для впливу на рішення іноземних інвесторів про експансію з боку міністра фінансів, і тим більше лобіювання інтересів Словаччини в Україні він оцінює як вкрай низьку.
При цьому можливість для впливу на рішення іноземних інвесторів про експансію з боку міністра фінансів, і тим більше лобіювання інтересів Словаччини в Україні він оцінює як вкрай низьку.
Найман зазначає, що Мінфін, впливаючи на загальну ситуацію в країні, опосередковано впливає і на інвестклімат. «Більше того, оскільки Мінфіну підпорядкована податкова система і митна політика, Мінфін здійснює один із найважливіших впливів – на прийняття інвесторами рішень, вкладати чи не вкладати кошти в Україну», – каже він.
Іван Міклош – не перший іноземець в українському Кабміні, і проміжні результати проекту «Варяги» не дають приводів для оптимізму. Причина не тільки в самих фігурантах, але й в опорі системи – зокрема, Forbes не раз переконувався, що в парламенті міністрів-іноземців сприймають із відвертою іронією.
Ще один фактор – різниця масштабів держав. «Не можна порівнювати міністерство фінансів Словаччини з міністерством фінансів України. Міклош у міністерстві фінансів Словаччини – це рівень третьої-четвертої особи в міській раді. Це просто неспівставні речі», – упевнений Устенко.
Основний мотив залучення реформатора з гучним ім’ям, який при цьому не має політичних амбіцій і планів в Україні – покладання на нього непопулярних заходів зі зниження дефіциту державного бюджету.
«Українські лідери взяли на себе зобов’язання, і зараз намагаються їх не виконувати, ось і виникла потреба у людині зі сторони. Це просто для мене – зайвий доказ того, що ніхто не хоче жертвувати своєю політичною кар’єрою заради країни», -резюмує Устенко.
Віталій Кравченко, Максим Мордовцев
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
