683
Держреєстр кредитних історій може монополізувати ринок моніторингових послуг
— Кредит&Депозит
В середині березня керівництво Національного банку України оголосило про те, що протягом нинішнього квітня воно збирається повністю завершити роботу над законопроектом №3111 про створення кредитного реєстру НБУ. Тобто єдиної державної бази кредитних історій всіх позичальників у країні. У листопаді 2015 р. цей законопроект був відкликаний після шквалу критики — як з боку учасників українського фінансового ринку, так і міжнародних експертів. Втім, НБУ, як видно, не бажає розлучатися з ідеєю створення власного кредитного реєстру.
Варто зазначити, що в Україні вже є кілька приватних бюро кредитних історій, які належать різним українським банкам. Державний кредитний реєстр НБУ хоче запустити вже 1 вересня поточного року. Водночас серед експертів немає однозначної думки про те, що Україні потрібен єдиний державний реєстр кредитних історій. А модель, запропонована у відхиленому законопроекті, навряд чи зможе працювати ефективно, оскільки передбачає монополізацію моніторингового ринку і несе корупційні ризики.
Нацбанк поки що не оприлюднив свої поправки до законопроекту №3111 і нічого не розповів про те, якою він тепер бачить модель державного реєстру кредитних історій. Однак Hubs вже зараз поцікавився тим, що думають експерти банківського ринку про необхідність державного кредитного реєстру і його ролі на ринку.
Передумови для поліпшення моніторингу позичальників
Останні два роки обсяг проблемних заборгованостей позичальників, як «фізиків» так і юросіб, перед українськими банками зростає ударними темпами.
Так, за оцінками першого віце-президента Українського кредитного банківського союзу (УКБС) Ярослава Колесника, якщо з 2008 р. по 2014 р. обсяг такої заборгованості, що складно повертається, становив до 30%, то в 2014-2015 рр. цей показник зріс до 40%, а в першому кварталі 2016 року — вже до 50-60%. А в державних банках він і зовсім доходить до 70-80%.
Сьогодні через фінансово-економічну кризу і війну кредитування в країні завмерло. У корпоративному секторі — штиль через відсутність економічного зростання. Споживче кредитування хоча і залишається на плаву, але пропозиція там істотно скоротилася. Наприклад, як вже писав Hubs, в 2014-2015 році кількість активних кредитних карт в Україні скоротилася на 2,8 млн.
Проте, за результатами опитування, проведеного НБУ в січні 2016 року, 57% українських банків вважають, що корпоративне кредитування пожвавиться до кінця 2016 р., а 54% розраховують, що до цього терміну покращиться якість кредитного портфеля.
Це означає, що хоронити українську банківську систему, на щастя, ніхто не збирається. Тому питання про чітке впорядкування інформації про кредитні історії фізичних і юридичних осіб залишається на порядку денному. Більше того, необхідно забезпечити одночасно вільний доступ до неї зацікавлених сторін і дотримання банківської таємниці, а також не допустити монополії на володіння такою інформацією.
Аргументи «за»
Кредитні бюро при центральних банках в інших країнах світу існують давно і успішно. Як відзначають експерти, вони охоплюють абсолютно всі операції на ринку. «Така практика означає, що якщо у позичальника є негативна історія в одному банку, він вже не зможе отримати кредит в іншому. В Україні ж можлива протилежна ситуація: якщо клієнт звернеться в установу, яка не користується послугами хоча б одного з існуючих бюро, йому цілком можуть видати кредит. Таким чином, недобросовісний клієнт завдає подвійної шкоди фінансовій системі держави», — розповідає Олег Базелінський, головний економіст управління контролю кредитних процесів клієнтів роздрібного бізнесу UniCredit Bank.
Тому він вважає, що створення єдиного державного реєстру кредитних історій буде вельми до речі. «Сьогодні на ринку існують як мінімум чотири великі кредитні бюро. З кожним з них банку доводиться укладати договори, щоб отримати максимально повну кредитну історію клієнта з охопленням більшої частини фінустанов, — розповідає він. — Крім того, для співпраці з кожним бюро необхідно доопрацювати програмний інтерфейс для коректного обміну даними. А також при оцінці платоспроможності потенційного позичальника кредитним аналітикам банку необхідно витратити час на аналіз кожного звіту про кредитну історію», — вважає він.
При цьому Базелінський підкреслив, що говорити про те, що приватні бюро об’єднаються, наприклад, для того, щоб полегшити і уніфікувати роботу кредитних організацій з ними, не доводиться. «Це з області фантастики. Деякі з них перебувають під впливом фінансових груп і не прагнуть до налагодження взаємодії з іншими учасниками ринку і організаціями», — сказав він.
Банкір вважає, що якщо створити грамотну і ефективну законодавчу базу, яка не дозволить НБУ зловживати монопольним становищем, та забезпечити прозоре регулювання ринку, то державне бюро кредитних історій цілком може ефективно працювати на ринку.
Але тут треба зауважити, що надії на те, що в Україні вже зараз з’явиться прозоре регулювання з боку держави і грамотне законодавство, також цілком можна віднести до області фантастики.
Втім, директор з ризиків Банку Кредит Дніпро Олена Домуз також підтримує свого колегу, вважаючи реєстр кредитних історій при Нацбанку правильним і логічним кроком. Більше того, на її думку, в оновленій версії законопроекту №3111 НБУ може посилити вимоги до банків щодо управління кредитними ризиками.
Водночас Домуз вважає, що приватні бюро кредитних історій працюють досить ефективно, а розмови про те, що туди часто надходить навмисно хибна інформація, не повною мірою відповідає дійсності. Хоча не заперечує і того, що похибки, спотворення, втрата частини даних в приватних бюро є, але в основному це трапляється з технічних та операційних причин.
«В останній рік, коли з фінансового ринку пішло багато учасників, такі випадки почастішали, що пов’язано з побутовими факторами: наприклад, при розпродажі майна проблемного банку під час вилучення були пошкоджені сервери або неякісно та несвоєчасно оновлювалася інформація, коли в неплатоспроможному банку працювала тимчасова адміністрація і т. д.», — пояснила вона. І тут цілком ясно, що поява державного реєстру зовсім не вбереже від повторення подібних проблем.
Аргументи «проти»
Законопроект №3111, поданий заступником голови комітету ВР з питань фінансової політики та банківського сектора Русланом Демчаком ще у вересні 2016 року, не протримався і двох місяців. Його довелося відкликати під натиском критики численних опонентів.
Головне наукове управління ВР констатувало, що створення єдиного державного реєстру кредитних історій у варіанті, який запропонований в документі, може поставити хрест або значно ускладнити існування приватних кредитних бюро, які вже працюють на ринку, що знищить бізнес і створить нового монополіста.
Більше того, в листопаді 2015 р. голова правління Міжнародного бюро кредитних історій» представник Creditinfo International GmbH Йон Йоханнессон виступив з різкою критикою законопроекту №3111, заявивши, що існуючі в Україні приватні бюро кредитних історій покривають 97% ринку, що дає можливість моніторити його практично повністю. А також надають понад 20 видів різних послуг за одними з найнижчих цін в Європі (близько 15 євроцентів за звіт).
На думку Йоханнессона, цього цілком достатньо для нормального функціонування ринку моніторингу та кредитних звітів. Він підкреслив, що міжнародні профільні організації та представники бізнесу готові підтримати створення кредитного реєстру НБУ тільки з метою нагляду і моніторингу, але не надання моніторингових послуг, як це планувалося в законопроекті.
Йоханнессон також підкреслив, що реєстр НБУ може стати монополістом на ринку моніторингових послуг, що погіршить якість даних і сервісу, а також сприятиме підвищенню розцінок на послуги.
З таким підходом співзвучна і думка радника практики банківського та фінансового права АТ Arzinger Олександра Плотнікова, який вважає, що статус державного органу або організації зовсім не гарантує, що новий реєстр буде працювати ефективно. «Більше того, це піде врозріз із політикою регулятора, спрямованою на звільнення від непрофільної діяльності», — вважає він.
Питання регулювання
Однак незважаючи на всі ризики, які ініціатори законопроекту намагалися нав’язати фінансовому ринку, експерти підкреслюють, що роботу приватних бюро кредитних історій все-таки треба контролювати.
За словами старшого партнера ЮФ «Кравець та партнери» Ростислава Кравця, банки часто грішать тим, що направляють у приватні бюро свідомо хибну інформацію про кредитоотримувача. Наприклад, людина вже давно розрахувалася з банком, а в бюро вона досі значиться серед злісних неплатників. «Якщо клієнт документально підтвердить факт погашення кредиту, в той час як в його кредитній історії все ще значиться заборгованість, банк нестиме відповідальність за порушення. Такі речі впливають на репутацію установи і тягнуть за собою штрафи», — зазначає Олег Базелінський.
Втім, в Україні поки що не було жодного відомого випадку, щоб за такі речі, а водночас і за витік інформації, банки дійсно несли серйозну відповідальність.
Банківські експерти впевнені, що один з дієвих способів захисту від витоку інформації полягає в тому, щоб зробити неможливим її використання, якщо інформація отримана незаконним шляхом. Наприклад, заборонити брати до уваги звіти про кредитні історії позичальника, якщо вони не скріплені електронно-цифровим підписом (ЕЦП) бюро, яке видало документ.
За матеріалами: Hubs
Поділитися новиною
