498
Український проект прозахідних реформ висить на волосині, - Financial Times
Зараз, через два роки після протестів, які повалили проросійського президента Віктора Януковича, українська революція зіткнулась зі своїм головним парадоксом – багато хто з лідерів, які піднялись завдяки їй, були ветеранами політичної системи, в якій домінували олігархи і яку революція повинна була знищити. Київ знаходиться в політичному бродінні з тих пір, як технократичний міністр економіки іноземного походження, Айварас Абромавичус, пішов у відставку п’ять тижнів тому. Він стверджував, що соратники президента Петра Порошенко – сам бізнесмен-мільярдер – і прем’єр-міністр Арсеній Яценюк – ще один з лідерів протесту, і політичний ветеран – блокували реформи, щоб зберегти доступ до прибуткових грошових потоків.
В результаті пан Яценюк пережив вотум недовіри, і його рейтинг достатньо зменшився. Україна в даний час вагається на рахунок питання про призначення нового прем’єра і уряду – повністю неполітизованого, технократичного уряду – вільного від будь-яких корисливих інтересів. У той час поки це лише обговорення, виникає інше питання – чи оголошувати дострокові вибори, з метою прискорення політичного оновлення. На кону може бути майбутнє проекту прозахідного реформування України. Рішення, прийняте в найближчі дні, визначить, чи продовжить пост-радянська країна рух до інтеграції з ЄС і більш прозорого, демократичного державного управління. Або ж, як після “помаранчевої революції” 2004 року, вона скотиться до корупційного авторитаризму, типового для більшості пострадянських держав.
«Україна пережила революцію, але не революційні зміни,» – говорить Міхеіл Саакашвілі, екс-президент Грузії, який провів про-демократичну революцію у 2003 і подальші реформи, а також був призначений паном Порошенко у якості регіонального губернатора в Україні. Пан Саакашвілі розгорнув антикорупційну кампанію і намагається розповсюдити її по всій країні, для таких самих ентузіастів. Без змін, котрі можуть відчути звичайні українці, попереджає пан Саакашвілі, країна може відчути зворотню негативну реакцію з боку прозахідних активістів – або «відновлення» старої, проросійської системи.
В даний час він виступає за вибори, закликаючи до “ще одної спроби”, щоб позбутися від корпоративних мереж інтересів, в яких заплутана вся політика. Противники і прихильники, однаково припускають, що така поведінка пов’язана з тим, що вибори могли б відкрити для нього шлях на політичну арену України. Пан Яценюк, нинішній прем’єр, ясно дав зрозуміти в інтерв’ю Financial Times минулого тижня, що він бореться, щоб зберегти свою роботу. Він стверджує, що його уряд вже зробив Україну “зовсім іншою країною” ніж два роки тому, не зважаючи на суперечки з парламентом.
Один високопоставлений посередник на політичних переговорах вважає, що ймовірність призначення нового прем’єра дорівнює 60%. Ведучий кандидат – Наталія Яресько, родом з США, міністр фінансів, яка за словами політичних інсайдерів, вела переговори щодо цієї посади і зазначила, кого вона включила б у “команду мрії” технократичного уряду. Пані Яресько високо поважається серед міжнародних партнерів України, таких як МВФ і інвесторів, яких країна терміново потребує, з метою відновити економіку, зруйновану тривалим недбалим управлінням, війною з Росією на сході і російськими торговими обмеженями.
Але багато хто в Києві турбуються, чи зможе вона і аполітичний кабінет, якими б вони не були кваліфікованими, діяти ефективно у водах української політики, які кишать акулами.
«Технократичний уряд? Добре, прекрасна ідея. Але як переконатися, що він матиме достатню підтримку в парламенті?» – запитує Вікторія Войціцька, молодий депутат від партії Самопоміч. Іншим кандидатом, котрий розглядається на посаду прем’єра, є Гройсман, спікер парламенту. Вважається, що пан Гройсман наближена особа до пана Порошенко, і дехто боїться, що в руках президента може зосередитися занадто багато влади.
Парламент, обраний в жовтні 2014 року, спочатку розглядався як реформістський, виявився більш непокірним, ніж очікувалося, заблокувавши 60 % урядових законопроектів. Одна половина місць складається з нового, реформістського політичного покоління, зокрема, обраного за партійними списками. Але іншу його половину, як і раніше, становлять депутати від одномандатних округів, де олігархи та інші зацікавлені впливові кола, здатні купити місця, “спонсоруючи” кандидатів і перевершуючи за видатками інших.
Команди Порошенко і Яценюка виступають проти дострокових виборів – не в останню чергу тому, що власні рейтинги різко впали серед втомлених падінням економіки і змучених війною українців. Вони кажуть, що будь-який новий парламент буде ще більш роздробленим, оскільки популістські і радикальні партії набирають силу. Сергій Лещенко, провідний журналіст, що спеціалізується на розслідуваннях і в даний час вважається одним з молодих антикорупційних хрестоносців парламенту, припускає, що навіть уряд під керівництвом Яресько виявиться лише тимчасовим рішенням перед достроковими виборами. Він виступає за введення нового виборчого закону, реформування фінансування партій і введення так званих «відкритих партійнихі списків» – механізму, що дозволить виборцям вибирати кандидатів, які будуть представляти кожну партію. “Ми повинні бути готові до виборів в будь-який момент,” говорить він.
Ніл Баклі і Роман Олеарчик, Financial Times
Переклад здійснено за підтримки бюро перекладів “Лев”
Переклад здійснено за підтримки бюро перекладів “Лев”
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
