745
Вінниця проти Чикаго, або на що здатні в кріслі прем'єра два головних претенденти, Яресько та Гройсман
— Казна та Політика
Американка Яресько дасть фору вихідцю з Вінниці Гройсману в частині грошей, бізнесу і незаангажованості, а спікер їй – за впливом і «господарністю»
Хто більш гідний змінити Арсенія Яценюка в прем’єрському кріслі – міністр фінансів чи спікер парламенту, аргументують економісти та політичні експерти
Анна Дерев’янко, економіст, виконавчий директор Європейської бізнес-асоціації
Обидва кандидати – досить хороші. Мені здається, для кандидатури прем’єра важливо бути не тільки економістом, але і хорошим керівником. Потрібно бути менеджером, який зможе створити ефективну команду у вигляді Кабміну, зміг би керувати цією командою, мотивувати на ті звершення, які потрібні для трансформації України.
Прем’єр-міністр повинен бути тим, хто згрупує цих людей, зможе розгледіти раціональне зерно в тих речах, які пропонуються різними міністрами. Хто з них – поки важко сказати. Ніхто з них раніше не працював на цій позиції.
Наталія Яресько є харизиматичним лідером. Вона сприймається бізнес-спільнотою, її добре знають не тільки всередині країни, але і за її межами. Їй довіряють міжнародні донорські організації. Вона дуже добре розбирається у фінансах, тому що це було її професійне середовище до того часу, як Яресько прийшла в Кабмін.
Друге – вона не пов’язана з якимись інтересами, які походять від олігархічних структур, не має особливого політичного впливу, якоїсь політичної історії, в якій почасти замішаний Гройсман. Тобто, Наталія є представником технократичного уряду, як зараз популярно говорити. Але це може бути як плюсом, так і мінусом.
Якщо розглядати це як плюс – вона нічого не повинна всім тим групам, які обтяжують процес ухвалення рішень нашої країни та іноді заважають впровадити в нашу державу якісь прогресивні речі. Якщо розглядати цей пункт як мінус, їй буде непросто домовлятися в парламенті про ті чи інші зміни і законопроекти.
Володимир Гройсман має свій певний плюс – він більше політик, ніж Яресько. У політичній канві він досить давно. Йому буде простіше домовлятися з різними політичними силами, які сьогодні формують парламент. Крім того, у нього склалися більш тісні стосунки з президентом. Тобто, потенційно це може бути одна команда.
З іншого боку, Гройсману повинно вистачити сили волі та характеру, щоб ставити заслінки від того, що йому будуть нав’язувати інші групи впливу. Якщо він зможе дійсно ухвалювати державні рішення, які будуть на користь країні, він повинен стати хорошим кандидатом.
Також Гройсман добре проявив себе на посаді мера Вінниці. У цьому плані його є за що поважати – він змінив вигляд цього міста. Очевидно, що він є активним молодим лідером, який дуже активно дивиться вперед.
Тарас Березовець, політтехнолог, директор компанії Berta Communications
Пріоритетність в очах президента така: Яресько – номер один, Гройсман – номер два. Третя кандидатура – Олександр Турчинов, запасна кандидатура – Міхеїл Саакашвілі. Це те, про що найчастіше говорять в Адміністрації президента.
Якщо говорити про головні кандидатури – Яресько та Гройсмана, обидва варіанти прохідні в нинішній Верховній Раді. І за одну, і за іншу можуть проголосувати.
Плюси Яресько – те, що вона політик, який не має політичних амбіцій. Вона не збирається ставати президентом. Та й не зможе ним стати, бо українське громадянство отримала лише півтора року тому. Згідно з Конституцією ж для цього потрібно 10 років бути громадянином України.
Крім того, це технократичний прем’єр-міністр, який не буде створювати ніякої партії. Вона буде цілком залежати від позиції президента та інших парламентських фракцій.
Додаткові плюси – Яресько має досить непоганий імідж в очах міжнародних фінустанов, насамперед, Держдепу США, у Євросоюзу, у МВФ. З такої точки зору вона найзручніший прем’єр-міністр. На тлі новин про її можливе призначення стали зростати українські євробонди. Це досить чіткий індикатор.
З мінусів Яресько – вона нічим особливим не запам’яталася на посаді міністра фінансів, ніякими серйозними досягненнями похвалитися не може. В Україні вона живе давно, але досить слабо адаптована до української політичної системи. Відповідно, їй буде складно вести переговори з будь-якими іншими гравцями. А оскільки фракціями керують олігархи, їм вона трохи не по нутру. Всі її ініціативи будуть гальмуватися, рубатися на корені.
Яресько зіткнеться з дуже серйозними проблемами на рівні апарату ВР, із саботажем обладміністрацій – як менеджер вона не намагається домовлятися, вона намагається тиснути. Вона дуже жорстка, не гнучка. Їй буде складно реалізувати політику, навіть якщо це будуть найкращі починання. Вона їх практично ніколи не зможе реалізувати на практиці.
Що стосується Гройсмана, то у них з президентом стосунки, як між старшим і молодшим братом. Гройсман ставиться до Порошенка з підкресленою повагою.
Він досить розумний менеджер, це кращий мер України за багатьма рейтингами. Як мер Вінниці, він показав себе з найкращого боку, не замішаний ні в яких скандалах. Має досвід роботи віце-прем’єром вже в уряді. Він розуміє систему роботи. Добрий бюрократ, хороший керівник, не конфліктний. Він зможе легко домовитися з усіма великими гравцями. З точки зору проведення реформ, якщо вони будуть поганими, жорсткими, але необхідними, він зможе з усіма домовитися.
З мінусів – він погано пізнаваний на міжнародній арені. І в Україні це практично непублічний політик, не яскравий. Населення країни переважно Гройсмана не знає. Відповідно, у нього немає антирейтингу, але і немає великого рейтингу довіри. Але є велика залежність від чинного президента. Ще більша, ніж у випадку з Яресько.
У багатьох людей можуть виникнути підозри, що це ручний прем’єр, а реальне керівництво буде здійснювати Банкова. Фактично, Банкова стає новим Кабміном. Сам Гройсман також буде, найімовірніше, більше часу проводити на Банковій, ніж на Грушевського.
Та головний його мінус з точки зору багатьох людей, це те, що він з Вінниці, як і президент. І вже починається публічна хвиля, що раніше були а-ля всі донецькі, а тепер – всі вінницькі. Порошенко вінницький вже досить умовно, тому що був пов’язаний з Вінницею якоюсь невеликою частиною своєї біографії. Але суспільству цю тему будуть нав’язувати старанно.
Світлана Заліщук, народний депутат від фракції Блок Петра Порошенка
У Наталії Яресько є істотні переваги порівняно з іншими кандидатами. Перше, і найголовніше – те, що вона однаково віддалена від різних політичних груп і політичних гравців.
Друге – вона досі демонструвала, що у неї немає подальших політичних планів. У тому сенсі, що зазвичай люди, які приходять у владу, одразу ж створюють якусь політсилу під себе, щоб потім піти на вибори і так далі. У неї цього немає, а значить, політичні амбіції не будуть шкодити її діяльності на посаді прем’єра.
Ці два пункти знімають з неї проблему конкурентності і бажання змагатися. Бо, якщо прем’єр від однієї фракції, інша буде його сприймати в системі координат «свій-чужий». А в цьому випадку між політиками відсутня довіра.
Третє – стосунки Яресько з міжнародними партнерами і довіра від іноземних політиків і організацій до неї. Це важливо, адже багато чого в Україні зараз робиться в партнерстві з міжнародними організаціями. Ну, і ще одне – вона жінка. Особисто я всіляко виступаю за те, щоб роль жінки в керівництві країною посилювалася.
Що стосується Гройсмана, то він – близька людина до президента, представник БПП. Йому буде важко знаходити компроміси з членами коаліції. Друга проблема – нам потрібен лідер уряду, який був би трохи вище всіх політичних протистоянь, які зараз відбуваються в Україні. А положення Гройсмана – зовсім не таке.
Світлана Матвієнко, голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив
Кандидатура Наталії Яресько фігурувала в списку потенційних кандидатів досить давно. Це була альтернатива активно обговорюваній раніше кандидатурі Міхеїла Саакашвілі. Її сильна сторона – репутаційна: вона успішна бізнес-вумен, у неї гарна освіта, є довіра на міжнародній арені. Вона досить чітко підпадає під категорію «технічного» прем’єр-міністра без політичної заангажованості та політичних прив’язок. Її західний досвід дає можливість формувати образ довіри в очах західних партнерів та кредиторів України, в тому числі МВФ. Однак, її призначення може наштовхнутися на велику перешкоду, а саме – питання підтримки в залі парламенту.
Слабкою я б назвала її комунікаційну стратегію. Вона не дуже переживала з приводу підтримки комунікацій з Верховною Радою, і це може суттєво завадити реформам на законодавчому рівні. Слава про її перевагу і неконтактність щодо парламенту дуже поширена серед народних депутатів України. Умовою успіху голосування за неї в парламенті може бути виключно міжфракційна угода або вже відомий спосіб «переламати через коліно». Аргументів для цього можна знайти безліч, але ключовий – це черговий транш МВФ.
Володимир Гройсман є людиною, яка стежить за результатами свого перебування на тій чи іншій посаді. Орієнтованість на конкретний і вимірюваний результат – його важлива риса. Тут можна згадати його управлінську перевагу – досвід реформ у Вінниці. На посаді спікера ВР однією з перших його справ була ініціатива інституційних реформ. Але навіть крім цього можна говорити про конкретні справи і успіхи: це розвиток «електронного» парламенту, переоснащення приміщень комітетів парламенту, зали погоджувальної ради тощо.
Викликом для спікера стала робота Конституційної комісії, яку він очолює. З одного боку, були напрацьовані законопроекти змін до Конституції, вони були внесені у ВР. Але було й чимало нарікань щодо публічності та відкритості цього процесу. Після неоднозначних голосувань щодо звіту уряду, Гройсман взяв на себе ініціативу і виступив з пропозицією проведення круглого столу високого рівня щодо врегулювання урядово-парламентської кризи.
Гройсман – це людина амбіції. Не можна не оцінити його новий підхід до розуміння процесів. Він розробляє певні бачення окремих сфер, проводить внутрішню роботу, збирає круглі столи для обговорень. Таким чином, команда спікера веде постійну роботу над виробленням відправних точок реформ у таких сферах, як фінансові послуги, охорона здоров’я, зайнятість, система стимулювання малого та середнього підприємництва тощо. Це певною мірою є індикатором готовності Гройсмана очолити урядову команду.
Слабкою стороною є прив’язка до президента. Його призначення може викликати сильні політичні торги, адже буде прямим сигналом до посилення президентської вертикалі. Проте, у нього є велика підтримка – це сесійний зал, і його кандидатура може бути більш спокійно підтримана Верховною Радою. За місце спікера будуть гарячі торги. Ця посада стане предметом політичного обміну для підтримки коаліції великих фракцій у парламенті.
Олександра Горчинська
За матеріалами: НВ
Поділитися новиною
