944
Андрій Коболєв, голова правління НАК Нафтогаз - про Газпром, зростання тарифів і продаж української газової труби
— Енергетика
Андрій Коболєв називає російський Газпром елементом гібридної війни і пояснює, чому частину української газотранспортної системи доведеться продати
Корупційний скандал за участю одного з підлеглих, тарифна війна з могутнім російським Газпромом і судові позови з дочірньою компанією — проблеми, в центрі яких опинився Андрій Коболєв, голова правління Національної акціонерної компанії (НАК) Нафтогаз України, складні та різноманітні. Але навряд чи для держменеджера, який очолив ключову держструктуру на вітчизняному ринку нафти і газу в кінці 2014‑го, вони стали одкровенням — у Нафтогазі Коболєв раніше пропрацював вісім років і має уявлення про тонкощі його функціонування.
Але не про все Коболєв готовий говорити відкрито. Він не хоче обговорювати дії Андрія Пасішника, виконавчого директора НАК. Йдучи у відставку, міністр економрозвитку Айварас Абромавичус звинуватив того в спробі отримати посаду заступника міністра з допомогою грізного лобіста — Ігоря Кононенка, депутата Верховної ради і близького партнера президента.
Зате на тему Газпрому і заяв Нафтогазу про підняття тарифів на транзит російського газу в Європу Коболєв говорить багато і охоче. Як і про деталі функціонування української газотранспортної системи (ГТС) і бажання перетворити її в міжнародний консорціум, який зможе протистояти експансіоністській політиці Кремля.
— Останній скандал, який струсонув уряд, спровокувала заява Айвараса Абромавичуса. Йдучи у відставку, міністр заявив: соратник президента Ігор Кононенко нав’язував йому в заступники Андрія Пасішника, виконавчого директора Нафтогазу. За чиєю рекомендацією і як цю людину призначили в Нафтогаз?
— Я б не хотів коментувати скандал з Пасішником до завершення розслідування. Я думаю, це некоректно. До завершення розслідування він відсторонений від виконання своїх обов’язків.
— А ви справді 27 листопада 2015‑го позбавили Пасішника довіреності на право підпису документів у вашу відсутність — нібито за неадекватну поведінку? І вже 8 грудня, після розмови з Кононенком, повернули її?
— Перше: я б не хотів коментувати домисли і чутки. Друге: з Кононенком я не спілкувався ні на які теми.
— А ви самі як можете охарактеризувати Пасішника?
— Я б утримався від будь-яких коментарів щодо цього. Зважаючи на складність моменту і напругу навколо цього питання.
— Давайте порушимо інше питання. Нещодавно Нафтогаз повідомив російському Газпрому про підвищення тарифів на транспортування їхнього газу. Чому ви зважилися на цей крок?
— В Україні проводиться реформа ринку газу. В її межах впроваджуються європейські підходи до всього, зокрема і до тарифоутворення, правил роботи на ринку і транспортування газу. Відповідно, український законодавець спочатку ухвалив закон, потім на його підставі незалежний регулятор розрахував у тому числі і нові тарифи. Справедливі тарифи, які не тільки Газпром, але і будь-яка особа, що транспортує газ по території України — транзитом або за місцем,— зобов’язана платити. Зараз завдання Нафтогазу переконати Газпром прийняти їх.
— І що відповів Газпром?
— Перші переговори відбудуться лише в кінці лютого — досі Газпром відмовлявся говорити на цю тему. Розуміючи, що є ризик провалу переговорів, ми паралельно звернулися у Стокгольмський арбітраж. Очікуємо, що процес завершиться в кінці цього року, або на початку наступного. Якщо зможемо домовитися полюбовно — значить, арбітраж винесе остаточне рішення про те, які тарифи і як повинен оплачувати Газпром у межах чинного контракту з Нафтогазом.
— А як спрацював підлеглий вам Укртрансгаз — оператор української ГТС — у минулому році?
— У 2015‑му обсяг транзиту газу дещо збільшився по відношенню до 2014‑го. Незважаючи на всі зміни тактики Газпрому по відношенню до Європи і нас, незважаючи на розмови про диверсифікацію, транзит виріс. Укртрансгаз працює стабільно. Ми змогли істотно знизити витрати, перейшли на нові системи керування процесами. І в цілому задоволені результатами.
— Газпром продовжує вести переговори про будівництво газопроводів в обхід України, зокрема про Nord Stream—2.
— До Укртрансгазу претензій у Газпрому бути не може. Та їх і немає, мабуть. Це велика політика. І навіть не стільки політика, скільки елемент гібридної війни. Якщо ви детально розберете ситуацію, в якій опинилася Росія, то побачите конфлікт між зовнішніми і внутрішніми цілями. Що я маю на увазі? Окупувавши Крим і частину Донецької і Луганської областей, РФ потрапила під серйозні санкції Заходу. Щоб їх скасували, логічно було б повернути ці території Україні. Але це нелогічно з точки зору внутрішньої політики Москви. З цього глухого кута є вихід — зробити так, щоб нікому було повертати. Тобто щоб Україна як країна з якоїсь причини — не воєнної, — перестала існувати. У межах цієї мети робиться багато чого. Один з елементів — позбавлення нас різного роду економічних доходів.
Транзит — це близько $2 млрд на рік. Без них кардинально погіршиться наше фінансове становище, торговий баланс. Маючи перед собою таку глобальну мету, як перемога у війні, росіяни будуватимуть Nord Stream—2.
Навколо цієї теми багато омани. Я нещодавно спілкувався з представниками Європейської комісії, які казали: ви підняли тариф, це ж вплине на Газпром. Ми відповідаємо: панове, коли тариф був супернизький — у 2009-2010 роках, Газпром все одно будував Nord Stream. Навіть коли тариф був нижчий, ніж чинний у 2015 році, вони все одно будували. Тому що це політичний проект, він спрямований на максимальну шкоду українській економіці. І як би не поводився Укртрансгаз або Нафтогаз, якщо європейці дозволять Газпрому реалізувати Nord Stream—2 — вони його реалізують.
— Від росіян часто можна почути, що українська ГТС застаріла, і саме тому необхідно будувати нові, обхідні газопроводи.
— Зазвичай у таких ситуаціях ми відповідаємо таким чином. Давайте не користуватися категоріями добре-погано, старе-нове. Давайте подивимося на статистику випадків переривання транспортування газу або ж якихось подій у системі ГТС: у Росії таких випадків набагато більше. Навіть коли в Україні 2015 року стався теракт — вибух газопроводу, зупинки транзиту не було. Єдине переривання, яке було в українській ГТС, сталося в 2009 році, коли Газпром відключив і Україну, і Європу від газу. І про це всі добре пам’ятають, зокрема в Європі.
— А яка зараз позиція Європи щодо Nord Stream—2?
— Наскільки нам відомо, думки розділилися. В Європі є люди, які є прихильниками цього проекту з комерційних причин: будь-який проект будівництва газопроводу завжди означає робочі місця, гроші для когось. Якщо це морський газопровід, то тоді зрозуміло, хто ці “хтось”: є небагато виробників труб і будівельників кораблів, які можуть робити подібне. Також очевидна країна, яка є точкою входу. Там є комерційні інтереси.
— Ця країна — Німеччина?
— Звісно, Німеччина. З іншого боку, є просто люди, які прагнуть знайти точки зближення з Росією. Говорячи про те, що насправді санкції невиправдані і треба з Росією дружити.
Варто визнати, що останнім часом ми даємо їм дедалі більше і більше приводів так казати. Показують на нас пальцем: подивіться, заради кого ми тут страждаємо, у них у самих там купа проблем — корупція і все решта. Навіщо нам їм допомагати і через них страждати? Давайте дружити з росіянами!
Але є і третя група людей, які відверто в цьому не зацікавлені як комерційно, так і з точки зору геополітики. Ця група людей володіє досить впливовим голосом, який потроху стає сильнішим і сильнішим. Відповідно, для України дуже важливо допомагати цій останній групі людей ефективно протистояти першим двом групам.
— А як ви ставитеся до створення консорціуму на базі ГТС?
— Я вважаю, що це єдино можливий варіант стратегії розвитку для української ГТС, якщо ми хочемо залишитися країною, через яку йдуть основні потоки газу.
— Кого ви бачите партнерами?
— Велику, всім зрозумілу європейську газову компанію, яка володіє або керує якими‑небудь ГТС в Європі.
— Тобто це має бути компанія з Німеччини, Франції, Великобританії?
— Я не буду називати імена, я озвучу принцип: ця компанія повинна бути настільки авторитетною, щоб її голос було чути, зокрема, в питанні Nord Stream—2. Перелік таких компаній усім відомий, він дуже короткий.
— Багато подібних компанії мають спільні комерційні інтереси і проекти з Газпромом. У деяких російська держмонополія є акціонером, у інших є її акції.
— Якщо ми говоримо про газотранспортні компанії, то ні: в межах третього енергопакету Європа заборонила будь-яким постачальникам, з Газпромом включно, входити в такі компанії. Якщо в якихось з них залишилося щось подібне, то це, радше, виняток із правил. Але якраз транспортні оператори в Європі скоріше зацікавлені у збереженні існуючої системи транспорту газу.
— Ще одне болюче для Нафтогазу питання — заяви Укрнафти, дочірньої компанії Нафтогазу і найбільшого видобувача в Україні, співвласником якої є група Приват, що НАК не повертає йому борг. Чому?
— Там стара історія. Справа не в боргу, а в тому, що протягом багатьох років Укрнафта передавала газ у систему ГТС Укртрансгазу. Цей газ Нафтогаз продавав населенню за дуже низькою ціною. Укрнафта цю ціну оспорює.
Нафтогаз завжди розраховувався з Укрнафтою за тією вартістю, яку отримував від населення. Укрнафта ж хоче отримати ринкову ціну, якої Нафтогаз не мав. Ось і весь предмет спору.
Як тільки Укрнафта погодиться з тією ціною, яку отримував Нафтогаз, ми з ними розрахуємося.
— Ви вели з ними переговори наприкінці 2014—початку 2015 року з приводу закриття газового боргу?
— Ми ці переговори ведемо з ними перманентно. Вони виглядають оригінально. До нас приходять і кажуть: віддайте нам газ. Ми говоримо: ми газ не можемо віддати, тому що його у нас немає. Тоді нам кажуть: віддайте гроші. Ми кажемо: гроші в зазначеному обсязі ми теж віддати не можемо, тому що у нас їх немає, ми продавали газ за значно меншою вартістю. Вони кажуть: тоді ми подамо на вас до суду. Ми говоримо: будь ласка, це святе право кожного.
До суду вони нарешті подали. Ось і всі переговори.
— На балансі НАК відображено заборгованість за газ перед Укрнафтою. У яку суму оцінено цей борг?
— Трохи більше 3 млрд грн.
— Це за ціною газу для населення?
— Так. Укрнафта вважає, що ми їм повинні віддати суму, близьку до $ 5 млрд. У нас дуже велика різниця в оцінці вартості цього газу. Можливо, суд допоможе нам справедливо вирішити питання.
— А як ви ставитеся до того, що в Укрнафти зараз через її борг перед державою забирають ліцензію на видобуток?
— Однозначно негативний процес, який вдарить по вартості компанії і сильно позначиться на її фінансових показниках. У такій ситуації ми залучені в цей процес, активно намагаємося допомогти Укрнафті знайти способи сплатити цю заборгованість перед бюджетом. З іншого боку, також очевидно, що при поточних низьких цінах на нафту фінансове становище Укрнафти дуже важке.
— Що буде з компанією?
— Ми хочемо вийти з пропозицією про зменшення ставки рентної плати, зокрема для видобутку нафти. Якщо ви подивитеся на ставки для газодобувних компаній, вони кардинально знизили їх. На видобуток нафти ставку не змінювали, і вона досить‑таки висока. І при цінах на нафту в районі $30 за барель видобуток нафти в Україні може стати збитковим.
Олег Гавриш
За матеріалами: НВ
Поділитися новиною
