3088
Богдан Дуда: Блиск і злидні міжбанківського валютного ринку України
— Валюта
Протягом останніх двох років обсяги торгів на міжбанку знижувалися щорічно вдвічі. Що за цим стоїть?
Міжбанківський валютний ринок є надважливим сегментом валютного ринку загалом. Тут головно формується попит на іноземну валюту. У більшості країн саме міжбанк виступає драйвером валютної сфери, ведучи за собою інші її сектори. Однак, в Україні відбувається ситуація, коли обсяги торгів безготівковою іноземною валютою стабільно знижуються. Це зумовлює потребу у вивченні цього явища.
З рисунку видно, що до січня 2014 р. обсяги операцій із безготівковою іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України характеризувалися стрибкоподібним трендом. Наприкінці 2013 р. торги почали виключно зростати, досягши піку у 2014 р. Особливу увагу варто звернути на те, що незалежно від об’ємів купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанку, обсяги експорту/імпорту практично не змінювалися. Тому причини розширення коридору безготівкового сегменту валютного ринку мали іншу природу, прямо не пов’язану з зовнішньоекономічною діяльністю.
Свій відбиток на валютну сферу наклали політичні події. Так, протягом 2013 р. на валютному ринку не було збурень, НБУ жорстко тримав курс 8,0 грн за долар США. Це, звісно, мало низку побічних ефектів: нагромадився девальваційний потенціал, економічні агенти були позбавлені мотивів до диверсифікації валютний ризиків, викривлювалася економічна картина в цілому. З іншого боку учасники зовнішньоекономічної діяльності могли планувати свою діяльність хоча б на середньострокову перспективу.
Однак з рисунку видно, що питання полягає в іншому. Чому обсяги торгів в рази перевищували обсяги імпорту та експорту протягом 2013 р. і майже зрівнялися у 2014-2015 р. На перший погляд може здатися, що відповідь лежить у постанові НБУ №160 від 3 березня 2015 р., якою банкам дозволено здійснювати придбання іноземної валюти у власних цілях у розмірі не більшому від 0,1% розміру регулятивного капіталу банку (в еквіваленті). Частково ця відповідь є вірною. Однак обмежувальний захід почав діяти з третього місяця 2015 р., а існуюча тенденція слабих торгів на міжбанку сформувалася в квітні 2014 р.
У 2011 р. ми могли спостерігати дію постанови №278 від 11.08.2011 р. НБУ ввівши паспортизацію готівкового обміну добився зниження офіційних обсягів торгів готівковою іноземною валютою більш, ніж вдвічі. Клієнти, які не бажали давати банкам копії своїх паспортів для обміну валюти, боячись недобросовісних дій з боку як банків, так і регулятора, просто перейшли на тіньовий ринок, де курси «ринковіші», а вимоги до клієнтів відсутні в принципі. Утім, чи міг так само міжбанківський ринок іноземної валюти перейти в тінь? Відповідь буде негативною, адже безготівкові засоби не можна передавати з рук в руки, а іноземні партнери вітчизняних компаній звикли отримувати кошти за твої товари чи послуги на рахунки, і так само за отримані товари чи надані послуги платити з рахунку на рахунок згідно контракту.
Суттєво на обсяги торгів на міжбанку не вплинули навіть валютні інтервенції. У січні-лютому 2014 р. їх розміри були найбільшими і складали 1742,3 і 1895,1 млн дол. США відповідно. У порівнянні з торгами в ці місяці інтервенції склали 1,94% і 3,44% проценти відповідно. Це дуже мало.
Тому причину звуження коридору торгів на міжбанку варто шукати в валютних обмеженнях. Так, з введенням в дію постанови НБУ №49 від 06.02.2014 р. “Про заходи щодо діяльності банків та проведення валютних операцій» різко зменшуються об’єми торгів. Регулятор на 5 днів відклав можливість придбання іноземної валюти, тим самим створив валютну монопсопонію, ставши єдиним покупцем експортної виручки. Після спливу 5-ти денного «мораторію» на купівлю валюти, НБУ успішно перепродував скуплену за ці дні валюту за значно вищим курсом. Це так до слова, що прибуток не є кінцевою метою Національного банку України.
Наприкінці лютого 2014 р. регулятор посилив валютні репресії. Постановою №104 від 27.02.2014 р. банкам заборонено купівлю іноземної валюти за гривні на міжбанківському валютному ринку України для дострокового погашення резидентами кредитів, позик (фінансової допомоги) в іноземній валюті за договорами з нерезидентами, у тому числі в разі укладання додаткових угод до кредитних договорів.
Поступово Нацбанк почав підвищувати розмір облікової ставки з метою зв’язування ліквідності та зменшенні можливостей тиску на гривню. Відсутність гривневих ресурсів обмежувала здатність банків виходити на міжбанк з ціллю придбання іноземної валюти. Згодом регулятор ще не раз вдавався до цього заходу, врешті-решт підвищивши облікову ставку в більш ніж 4,5 рази: з 6,5% до 30%. Але і цього здалося замало. Щоб ще більше стримати валютний попит, 23.02.2015 р. Нацбанк видав постанову №124, якою заборонив банкам здійснювати купівлю іноземної валюти за рахунок коштів у гривні, залучених клієнтами у формі кредиту.
Таким чином, НБУ розбавляв адміністративні заходи економічними. Особливо показовим стало відключення в квітні 2014 р. 14 банків від Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку нібито через маніпулювання курсами валюти та формуванням ними негативних очікувань щодо майбутньої курсової динаміки гривні. Публічне покарання мало стати уроком для всієї банківської системи та дестимулювати розгойдування курсу.
Але і після того Нацбанк продовжував тиснути на міжбанк. Цього разу було вирішено творчо підійти до курсової стабілізації. Відтак, 13.11.2014 р. НБУ запропонував для обговорення проект Кодексу поведінки та ділової практики учасників міжбанківського валютного ринку України. Регулятор, напевно, коли дивився на котирування валютних пар, прийшов до висновку, що учасники валютного ринку виставляють свої валютні заявки під дією певних засобів. Тому однією з перших статтей Кодексу стала заборона участі в торгівлі іноземною валютою в стані наркотичного та алкогольного сп’яніння. Утім, наступні курсові перипетії показали, що девальваційний обвал має трохи іншу природу, і про подальшу історію Кодексу поведінки та ділової практики учасників міжбанківського валютного ринку зі сторінок регулятора більше не повідомлялося.
У серпні 2015 р. НБУ вирішив применшити свою відповідальність за стан справ у валютній сфері. Досягти цього було вирішено шляхом найменших зусиль. Відтак, з 15.08.2014 р., маючи на меті підвищити власну транспарентність, Нацбанк розпочав щоденну публікацію інформації про поточні котирування та обсяги операцій міжбанківського ринку. На думку регулятора, це мало забезпечити прозорість та зрозумілість процесів міжбанківського валютного ринку. Мусимо зазначити, що веб-сторінка з такою інформацією з першого дня функціонування характеризується чималою відвідуваністю, однак, вплив на курсову динаміку даного заходу все ж був і залишається мінімальним.
У 2015 р. національний валютний ринок уже був настільки зажатий репресивним адміністративним інструментарієм, що навіть лютнева валютна буря не вплинула на обсяги торгів, які ледь відштовхувалися від своїх мінімум екстремумів. Утім, ІІ півріччя 2015 р. давало слабку надію на відновлення колишньої величі міжбанку. Але вже на початку 2016 р., в січні, статистика зафіксувала, що обсяг операцій (придбання і продажу валюти в доларовому еквіваленті) банками на міжбанківському валютному ринку зменшився в порівнянні з груднем 2015 р. на 5 973,5 млн, або на 42,9% до 7 933,5 млн доларів.
У результаті ми прийшли до наступного. Міжбанк перебуває під дією жорстких обмежувальних заходів, НБУ практично не проводить валютних інтервенцій (продавати немає що, купляти немає в кого), банки обмежені 0,1% рівнем купівлі валюти для власних потреб, експортери продаж валютної виручки намагаються обмежити 75% об’язаловкою, імпортери постійно стикаються з відсікання НБУ своїх заявок… За таких умов про ремісію національного міжбанку не може бути й мови.
Богдан Дуда, кандидат економічних наук, фінансовий публіцист
За матеріалами: Файненс.ЮА
Поділитися новиною
