Апетити «Нафтогазу» і «Газпрому» зросли


Апетити «Нафтогазу» і «Газпрому» зросли

Україна та Росія вкотре обмінялися газовими претензіями. В кінці грудня 2015 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (НКРЕКП) ухвалила рішення про підвищення вартості транспортування газу територією України. У «Нафтогазі» заявили про можливе зростання транзитної ставки для «Газпрому» із нинішніх $2,5 до приблизно $4 за 1000 куб/100 км. У відповідь на це російська компанія висловила «Нафтогазу» претензію за недобір 10 млрд кубометрів газу у 2015 році на суму більше $2,5 млрд.

Збільшення ставки транзиту як компенсація втрат

Енергетичний «регулятор» 29 грудня 2015 року встановив для «Укртрансгазу» тарифи на послуги з транспортування природного газу транскордонними газопроводами для точок входу і виходу. Методика визначення та розрахунку тарифів була ухвалена окремою постановою НКРЕКП №2517 від 30 вересня 2015 року. А ще раніше, 3 вересня 2014-го, Кабмін ухвалив постанову №510 «Про вдосконалення державної політики у сфері регулювання діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами територією України», яким рекомендував НКРЕКП затвердити порядок формування тарифів на транспортування газу магістральними трубопроводами на основі тарифної системи вхід/вихід.

Згідно з рішенням НКРЕКП, уже з 1 січня 2016 року для усіх точок входу («Кобрин», «Мозир», «Писарівка 1400», «Суджа 1200», «Суджа 1400», «Устилуг» та решта) встановлений тариф на рівні $12,47 за 1000 куб. м. Для точок виходу встановлені наступні тарифи: «Ананьїв» – $16,74, «Берегове» – $31,03, «Гребеники-АТІ» (Ананьїв – Тирасполь – Ізмаїл) – $16,74, «Гребеники-ШДКРІ» (Шебелинка – Дніпропетровськ – Кривий Ріг – Ізмаїл) – $21,33, «Дроздовичи» – $25,73, «Олексіївка» – $32,16, «Орлівка» – $23,12, «Теково» – $28,99, «Ужгород» – $32,80, «Устилуг» – $25,73, усі інші точки виходу – $25,73.

Отож, якщо середній тариф на транзит 1000 куб. м російського газу на 100 км за діючим контрактом в 2015-му складає $2,5, то, теоретично, з 2016 року він повинен становити більше $4.

Формально рішення «регулятора» про нові тарифи ухвалені згідно з новим законом «Про ринок природного газу», який був прийнятий восени минулого року та проголосив дію в Україні норм енергетичного законодавства ЄС, видозмінених правил газового ринку.

Проте ні Росія, ні «Газпром» не погодили законодавчі «енергопакети» ЄС. Також Росія, як і Україна, не є членом ЄС. Саме тому Росія не визнає «енергопакети» як норму закону, а Україна не може аргументувати свою позицію, оскільки не користується правами країн-членів ЄС. Відповідно, таке рішення НКРЕКП уже породило новий виток конфлікту між «Нафтогазом» та «Газпромом». І єдиним шляхом вирішення проблеми може стати перенесення цього питання у Стокгольмський арбітраж, який буде брати до уваги, що обидва учасники судового процесу знаходяться поза межами Євросоюзу.

Хоча голова правління «Нафтогазу» Андрій Коболєв має іншу думку з цього приводу: «В Україні запроваджено нову систему відносин у транспортуванні газу. Вона стосується не лише «Газпрому», але й будь-якої компанії, яка бажає транспортувати газ українською територією. І це транспортування буде відбуватися за європейськими правилами. Будь-яка компанія повинна привести свої контракти щодо транспортування газу територію України до цих європейських правил». Власне, тому заява «Нафтогазу» про зміну транзитної ставки не означає автоматичного укладання нової угоди на транзит з «Газпромом» згідно з новими тарифами.

Контракт «Нафтогазу» і «Газпрому» про транзит газу передбачає, що ставка тарифу на транспортування газу по території України є плаваючою і визначається за формулою, що залежить від вартості енергоресурсів, інфляції в Європі, інших показників. Фактично, чим більшою була ціна газу, тим більшою була ставка транзиту, яка досягала цифри понад $3. Менша ціна означала меншу ставку.

Проте, у намаганні змінити ставку транзиту у «Нафтогазі», схоже, забули про статтю 8.7, яка може створити проблеми при розгляді у суді. Адже саме ця норма передбачає підстави перегляду ставки транзиту: «У разі істотної зміни в 2010-му та наступних роках умов формування транзитних тарифів на європейському газовому ринку у порівнянні з тим, що сторони обґрунтовано очікували при укладенні цього контракту, і ставка плати за послуги з транзиту, зазначена в п. 8.1 цього контракту, не буде відповідати рівню транзитних тарифів на європейському газовому ринку, кожна зі сторін вправі звернутись до іншої сторони з вимогою про перегляд ставки плати за послуги з транзиту».

У судових справах, пов’язаних з питанням транзиту, Стокгольмський та Віденський арбітражі враховували положення газопроводів, їх значення для кінцевих споживачів (країни ЄС), обсяг транзиту газу та ставки транзиту у сусідніх країнах. Наразі можна сказати, що приклади Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії засвідчують, що на значні обсяги газу зазвичай діє ставка транзиту у коридорі $2,5-3,5.

Частково кроки «Нафтогазу» щодо підвищення ставки транзиту є намаганням компенсувати втрати у майбутньому, якщо російський транзит буде зменшуватися. Або тим паче буде реалізований проект «Північний потік-2» і Україна втратить близько 30 млрд кубометрів транзитного газу.

Керівник «Нафтогазу» Коболєв, відповідаючи на питання німецького видання Handelsblatt про проект «Північний потік-2», був доволі песимістичним: «Газпром і ЄС можуть використовувати нас як резервний маршрут. Але якщо не будуть поставлятися додаткові обсяги газу з Росії до Європи, наш транзитний газопровід з економічної точки зору буде зруйнований. Якщо «Північний потік-2» запрацює, Україна помре як транзитна країна для російського газу».

Взаємні претензії: хто більше?

Щодо рішення «Газпрому» виставити Україні рахунок за недобір газу, то його лише частково можна вважати «відповіддю» на тарифне рішення НКРЕКП. Адже насправді, як вже зрозуміло, юридично позиції сторін не змінилися і тарифи залишаються старими. Зазвичай рахунки на оплату газу, невибраного «Нафтогазом» за умовою «бери або плати», формувалися на початку року, у січні-лютому. Немає значення, коли був «недобір» – у I або IV кварталі. Так було у 2013-2015 роки. Тому, скоріше за все, мова йде про дотримання юридичних процедур.

Як відомо, згідно з контрактом «Нафтогазу» і «Газпрому» від 2009 року, Україна зобов’язана щорічно оплачувати мінімальну річну кількість газу – це 42 млрд куб. м. У 2015-му умова «бери або плати» не діяла в I, II i IV кварталах.

«Виходячи з умов контракту, мінімальна річна кількість газу в III кварталі 2015 року склала 10,485 млрд куб. м. Враховуючи це, а також обсяг газу, поставлений «Газпромом» на Україну в III кварталі 2015 року, «Нафтогазу» виставлений рахунок на суму $2,549 млрд», – заявили у «Газпромі».

У «Нафтогазі» фактично підтвердили законність претензії «Газпрому», хоча й вважають їх неринковими: «Нафтогаз вважає положення «бери або плати» у вигляді, викладеному в контракті з «Газпром», неринковим, неправомірним і недійсним. Нафтогаз оспорює застосування цього положення в арбітражному провадженні за участю «Нафтогазу» та «Газпрому», розгляд цього провадження здійснюється трибуналом при Арбітражному інституті Торгової палати Стокгольму. Таким чином, правомірність претензій «Газпрому», основаних на положенні «бери або плати», визначить трибунал».

За підсумками 2014-го (за період з 1 січня 2014-го до 31 жовтня 2014 року, коли не було угоди «Україна – ЄС – Росія»), розмір фінансової претензії штрафу, виставленого «Газпромом» Україні, склав $8,197 млрд. У середині 2015 року «Газпром» уточнив суму своїх претензій в Стокгольмі до «Нафтогазу» – це більше $29 млрд. Тепер ця сума зросла до майже $32 млрд.

Міністр енергетики Володимир Демчишин пропонує не панікувати і вважає претензії «Газпрому» рутинним юридичним процесом: «Відповідно до договору, який підписаний, є деякі пункти, які виконуються або умовно виконуються, або не виконуються. Тому вони («Газпром») педантично, враховуючи, що є судовий процес в Стокгольмі, відпрацьовують юридичну базу, напрацьовують аргументи на свою користь. Це питання для суду, там нічого нового не з’явилося. Чекатимемо реального вирішення».
Позиція України також вимірюється десятками мільярдів доларів. Нині «Нафтогаз» вимагає у суді Стокгольму компенсації за переплату вартості газу у розмірі $14 млрд. Друга частина позову – претензії щодо недоплати «Газпромом» за транзит газу на суму $11,7 млрд. Відповідно, загальна сума позовів «Нафтогазу» до «Газпрому» становить $25,7 млрд, що майже на $7 млрд менше, ніж вимагає «Газпром».

При цьому уточнення і доповнення позицій сторін впливає на затягування судового процесу. Тому очікування голови «Нафтогазу» Коболєва про завершення справи у 2016 році занадто оптимістичне: «Ми готуємося до слухань, які повинні початися в І кварталі наступного року (2016 рік), і очікуємо, що в першій половині наступного року (2016-й) він, власне, закінчиться».

Сума претензій України зростала поступово із $9 млрд до $25 млрд. протягом 2014-2015 років. Доволі слизьким місцем для «Нафтогазу» є саме транзитні аспекти. Правда в тому, що контракт передбачає транзит не менш 110 млрд куб. м щорічно. І протягом 2009-2014 років транзит повинен був скласти 660 млрд кубометрів, а в реальності склав 510 млрд куб. м. Відповідно, «Нафтогаз» порахував, що «Газпром» повинен сплатити за транзит ще 150 млрд куб. м. Із врахуванням даних 2015 року, спірний обсяг зросте із 150 млрд до 195 млрд куб. м.

Водночас Стокгольмський арбітраж візьме до уваги те, що пункт 3.2 транзитного договору передбачає підписання технічної угоди. І якщо технічна угода не була підписана (а воно таки не була підписана жодного разу), обсяг транзиту газу через Україну визначається на основі обсягів в угодах між «Газпромом» і європейськими компаніями.
Отож, висока ймовірність того, що транзитні претензії «Нафтогазу» суд не зможе врахувати, оскільки немає юридично-технічних документів. Головне також і те, що суд Стокгольму не може змінити ціну на газ чи ставку на транзит. Арбітраж може лише видозмінити і корегувати умови контракту.

Претензії «Газпрому» за умовою «бери або плати» можуть бути частково задоволені судом. Адже Україна не потребувала таких щорічних обсягів газу, які закріплені в угоді – 52 млрд куб. м або навіть 42 млрд куб. м (із врахуванням 20% зменшення).

Водночас ігнорувати інтереси власника газового ресурсу («Газпрому») суд не може. Виходячи з досвіду європейських країн, обсяг «бери або плати» може бути зменшений на майбутні поставки із 52-42 млрд куб. м до рівня 15-20 млрд куб. м, починаючи з року подачі позову. Так що за 2016-2019 роки Україні потрібно буде вибирати у «Газпрому» хоча би 15 млрд кубометрів – бо доведеться платити за «повітря». Або знову звертатися до суду знову. При цьому зараз Україна всього імпортує 16 млрд куб. м газу, і перспектив збільшення немає, оскільки промисловість «стоїть».

Доволі реалістично виглядає перспектива переглянути формулу ціни на газ. Проте не можна розраховувати, що ціна буде знижена більше ніж на 30%, як це було у випадках європейських компаній.

Юрій Корольчук

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Також з цієї теми: Енергетика
Дивись також
Весь ринок:Енергетика
Все, що ми знаємо про:НКРЕКП
Сервіс підбору кредитів
  • Надішліть заявку
  • Дізнайтесь про рішення банку
  • Підтвердіть заявку та отримайте гроші
грн
Замовити кредит онлайн
В Контексті Finance.ua