1172
Привид 2008 року. Чому Клінтон знову програє президентські перегони
— Світ
Поразка в Айові різко знизить шанси екс-держсекретаря стати президентом США
Претенденти на посаду президента США від Демократичної партії ввечері 17 січня (в Києві був уже ранок 18-го) у прямому телеефірі провели чергові дебати, заздалегідь названі “вирішальними”. Фахівці поставилися до цього раунду з особливою увагою з однієї простої причини: він став останнім перед 1 лютого – днем перших кокусів в штаті Айова. Виборча кампанія у демократів зараз складається таким чином, що перемога в цьому штаті може стати визначальною для загального результату боротьби за номінацію. У свою чергу, успіх кандидатів в Айові, за загальним визнанням, дуже великою мірою залежить від якості виступи кандидатів на дебатах 17 січня. І кандидати, треба сказати, не підкачали, закрутити інтригу до межі.
На початку 2015 року в США практично ніхто не сумнівався, що Гілларі Клінтон стане кандидатом у президенти від Демократичної партії. Після несподіваної поразки від Барака Обами на виборах 2008 року, вона роками ретельно готувалася до другої спроби. Її люди акуратно створювали мережу регіональних організацій, старанно готували базу потенційних фінансових донорів, скрупульозно вибудовували ідеальні відносини з істеблішментом демократичної партії. До 2015 року всі потенційно небезпечні суперники Клінтон з числа демократів були надійно відсічені від виборів, а організаційна та фінансова міць її кампанії отримали неофіційну назву “непереможна машина смерті”.
До весни 2015 року на республіканському фланзі були тоталні розбрід і хитання, серйозних суперників-демократів у Клінтон не було, американське суспільство практично змирилося з президентством. Завдання здавалося надлегким: протягом одного року просто не наламати дрова, спокійно отримати демократичну номінацію, а потім розгромити якого-небудь фріка від республіканців і тріумфально в’їхати в Білий дім.
Проте все пішло шкереберть з самого початку. По-перше, журналісти з’ясували, що благодійний фонд Клінтонів займався вкрай сумнівними справами, витрачаючи на Клінтонів більше коштів, ніж на благодійність. По-друге, з’ясувалося, що Гілларі, бувши держсекретарем, тримала секретні документи на приватному сервері, розташованому у ванній кімнаті чиєїсь квартири в Денвері. Оскільки це погано в’яжеться навіть з найліберальнішими поняттями про секретність, справою зайнялася ФБР, чиї агенти щотижня відкривають нові й нові факти легковажного ставлення екс-держсекретаря до держтаємниць.
Ну а по-третє, звідки з’явився докучливий конкурент. Мало кому відомий сенатор від Вермонта – 73-річний єврей-соціаліст Берні Сандерс став дедалі активніше плутатися під ногами. Спочатку Клінтон і її люди просто не помічали сенатора з зачіскою “чокнутого професора” і п’ятивідсотковим рейтингом. Потім над ним стали насміхатися, стверджуючи, що його стеля – це інфантильні студенти-ідеалісти та кілька старих хіпі, що застрягли в кінці 1960-х. Проте популярність Сандерса продовжувала рости, поки він якраз до першого голосування не перетворився на цілком реальну проблему загрозливих масштабів.
Безпосередньо перед теледебатами 17 січня відразу кілька дослідницьких центрів опублікували цифри соцопитувань, згідно з якими відставання від Сандерса Клінтон в Айові або менше за статистичну похибки, або він вже попереду неї. Крім того, в Нью-Гемпширі – штаті, де голосування пройде відразу після Айови – він міцно займає перше місце з відривом у 13 відсотків від Гілларі.
Тут важливо відзначити таку особливість: кокуси не обов’язково виграє білш популярний кандидат. Набагато важливішим є ентузіазм виборців: вони повинні витратити цілий вечір, прийти, брати участь у дискусіях, лаятися, доводити свою правоту тощо. Це не праймеріз, де прийшов, проголосував – і будь здоров. Тут вкрай важливо, настільки прихильники вірять у кандидата, чи готові вони за нього “битися”. Так ось: у Сандерса, що збирає десятки тисяч людей в концертних залах і на стадіонах, з цим повний порядок. Його прихильників не потрібно вмовляти взяти участь у кокусах – вони і самі туди прийдуть, і друзів-родичів приведуть. А ось у Клінтон, яку підтримують пасивно, “за звичкою”, настільки енергійною бази просто немає. Власне, саме це в 2008 році призвело до несподіваного розгрому її кампанії у тій самій Айові. Тоді Гілларі посіла лише третє місце, програвши не тільки Бараку Обамі, але і сенатору Джону Едвардсу.
За спостереженнями соціологів, зараз у неї електоральна ситуація навіть гірша, ніж була в цей же період 2008 року. Якщо Клінтон не зробить щось надзвичайне, то цілком може втратити перший же штат. І це дуже, дуже небезпечно для її кампанії.
Виборчий процес в США влаштований таким чином, що переможець Айови і Нью-Гемпшира автоматично отримує величезну перевагу. Його тут же починають називати “лідером перегонів”, впізнаваність цієї людини злітає до небес, увага преси до нього зростає багаторазово, з маргінала він перетворюється на головну надію своєї партії. Все це разом додає зазвичай 10-20 відсотків рейтингу. Серед демократів у сучасній історії не було випадку, щоб переможець у перших двох штатах не ставав потім кандидатом від своєї партії.
Для Клінтон це означало б майже дослівне повторення її фіаско 2008 року, коли кампанія “неминучої” Гілларі, рік впевнено йшла до номінації від демократів, розсипалася в прах всього за кілька тижнів. Щоб цей жах не повторився, їй необхідно за будь-яку ціну вибороти у Сандерса Айову. Власне, для цього і була потрібна переконлива перемога під час дебатів.
Але не вийшло. Почавши дуже бадьоро, атакувавши Сандерса за “надто ліберальне ставлення до обігу зброї, Клінтон незабаром скисла, сама опинившись під вогнем критики. Сандерс не тільки вправно відбив атаку Гілларі на його план реформи охорони здоров’я, але і перейшов у контрнаступ, звинувативши її в отриманні великих сум від великих банків та корпорацій.
В результаті більшість експертів і політологів віддали загальну перемогу (хоч і з невеликою перевагою) Сандерсу, а опитування в Мережі були ще безжальнішим до Клінтон: 80-90 відсотків голосів віддали ій поразку. Таким чином, у екс-держсекретаря залишається лише 10 днів, щоб докорінно змінити ситуацію в Айові. Але реальних важелів для такої зміни у неї немає. Її головні козирі – гроші, державний досвід і здатність успішно протистояти республіканцям – Сандерсом вже побиті.
Він зібрав більше невеликих приватних пожертвувань, ніж будь-який кандидат в історії США, досвіду роботи на держслужбі у нього аж ніяк не менше, ніж у Гілларі. Крім того, за опитуваннями, він перемагає усіх до єдиного потенційних суперників-республіканців з набагато більш гідними показниками, ніж вона.
Прихильники Клінтон, однак зберігають надію. На їхню думку, навіть гіпотетична втрата перших двох штатів, на відміну від 2008 року, не призведе до загальної поразки, оскільки в усіх наступних у неї набагато міцніші позиції, ніж у Сандерса. Але і тут не все так просто.
Справа в тому, що її провал в Айові та Нью-Гемпширі не лише призведе до зростання популярності сенатора з Вермонта, але і змусить американські ЗМІ повернутися до аналізу подій восьмирічної давності. Тоді штаб Клінтон дав маху, спробувавши зіграти на ісламофобії і навіть расизмі виборців, поширивши старе фото Обами в традиційному африканській одязі. Натяк був прозорий: мовляв, суперник Клінтон – “неправильного” походження і взагалі мусульманин. Зараз одне нагадування про цю історію здатне дуже сильно нашкодити Клінтон, оскільки в південних штатах вона покладається на підтримку чорношкірих і мексиканців, що болісно сприймають такі натяки.
Втрата Айови, Нью-Гемпшира і, як наслідок, Південної Кароліни практично не залишить Клінтон шансів на загальний успіх. Повторення 2008 року стане занадто очевидним. Поява реальної, загальновідомої альтернативи “незмінній” Гілларі здатне остаточно доконати її кампанію. Все це викликає у штабі Клінтон якесь передчуття паніки. Ніхто з корабля поки що не біжить, але багато хто вже подивляєтся вбік – про всяк випадок.
Якщо дезертирства і почнуться, то лише у випадку ймовірної поразки в Айові. Можна з упевненістю сказати: зараз в американській передвиборній кампанії настають найцікавіші 10 днів. Кандидат від демократів, який зуміє за цей час домогтися згуртованої прихильності виборців штату, найімовірніше, стане майбутнім президентом США. І Клінтон, і Сандерс це розуміють, тому боротьба між ними зараз буде не на життя, а на смерть.
Іван Яковина
За матеріалами: НВ
Поділитися новиною
