7083
Навіщо навчати українців програмуванню та англійської мови
— Особисті фінанси
Ажіотаж навколо IT-сфери все набирає обертів – не в останню чергу через оманливі закиди кмітливих хлопців, які обіцяють навчити ремеслу і навіть працевлаштувати. Від малого до великого, від бармена до круп’є, всі намагаються пов’язати свою долю з комп’ютером. Розуміючи, де знаходиться валютний краник, кмітливі рекрутери пересідають на рейки найму програмістів, а самі розробники один за одним ідуть у внутрішню міграцію – з держконтор в бодішопи і аутсорсинг, з 1С в Java і JS. Хто за цим стоїть?
Причини айтішної гарячки лежать на поверхні – можливість отримувати високу зарплату з прив’язкою до долара, шанс завести трактор (податися в еміграцію), і перспективи працювати віддалено – корисний навик, коли в твоїй країні йде гібридна війна, курс скаче, а планувати далі, ніж на місяць нічого не можливо. У теорії, будучи розробником, можна убезпечитися від цих бід і цілком гідно виживати, сидячи в будь-якому підвалі, аби був інтернет, броньовані двері і працюючий банкомат.
Але це далеко не всі причини IT-кампанії, що розгорнулася в країні. Є й зацікавлені ділки, які спекулюють на почутті незахищеності громадян і намагаються впарити послугу, яка їм може і по кишені, але не по плечу. Хіба що ще на білбордах немає реклами курсів, яка обіцяє за кілька місяців стрибок «від новачка до програміста».
Чим далі, тим більше кисільних берегів і порожніх обіцянок – тут тобі і «навчу програмуванню», і «забезпечу працевлаштуванням», в той час як на одну позицію джуна приходить 600 резюме тільки в перші два дні. До кінця тижня їх кількість перевалює за тисячу. У тестуванні ж, де поріг входження нижче, ніж в програмуванні, ситуація ще більш тупикова. Хтось дуже хитрий вклав наївним людям в голови ідею, що записавшись на курси тестувальника або програміста, можна влаштуватися в IT-компанію і почати піднімати капусту, не відходячи від каси. Реальність виявилася іншою.
За даними DOU, зростання кількості відгуків на IT-вакансії більшою мірою йде за рахунок джуніор і людей, які шукають першу роботу в IT. Давайте ще збільшимо цю синю хвилю!
Хто каламутить воду
З одного боку – сектанти комп’ютерних академій. Їх шкурний інтерес лежить в тому, щоб запхати в свої класи побільше довірливих громадян. Що буде з ними потім, коли вони позбудуться останніх грошей, відданих на «навчання», неважливо.
З іншого боку, крім затятих баблорубов є і романтики, яким стало нудно в своїх офісах. Вони взяли участь у Майдані, скинулися на броники і берці для солдатів, а тепер їм хочеться сіяти добро на благо батьківщини. Цими наївними людьми і користуються організатори курсів, часом пропонуючи читати лекції безкоштовно (мені теж приходив такого роду спам). У підсумку маємо дві основні зацікавлені сили – бізнес і романтиків, яким хочеться самореалізації.
Але є й чиновники, які вже втомилися відбиватися від звинувачень у «зраді». Все від них вимагають реформ, які з відомих причин буксують вже другий рік. У спробі уникнути нападок, вони гарячково шукають засіб, що дозволяє імітувати бурхливу діяльність – їх очі неминуче натикаються на IT-сферу, яка у всіх на слуху. Ідеальне місце аби розпиляти грошенят!
По-перше, IT – це пшик в повітря. Суцільна абстракція, яка нічого не значить. Ну і що, що інформаційні технології. Хто-небудь взагалі може пояснити що це таке? Слово «технологія» не менш абстрактне, ніж «інформація». Будь-яку дію можна обізвати технологією, як і будь-яку суть – інформацією. Ці неточності і недомовленості – те, до чого прагне кожен поважаючий себе аферист. Абстракція помножена на абстракцію дає каламутну воду, яку так люблять чиновники. Це вам не конкретні поняття на кшталт цистерн з нафтою, кількості шкіл або розміру пенсій.
По-друге, IT не можна помацати. Максимум, що вдасться – погріти руку об сервер та потримати в руках оберемок кабелів. Все інше – вважай, що в хмарі. «Модернізація та підтримка програмного забезпечення» – що може бути зручніше подібної статті витрат? Вже не перший рік під прапорами створення «електронних урядів» зникають сотні мільйонів наших з вами грошей. Рецепт навскидку: придумуєш баг на порталі Нацбанку або податкової, якого там насправді немає, або є, але він не Critial, а Minor, і наймаєш під цю пісню програміста, який офіційно мучить його пару тижнів, а за фактом фікс за 1:00. У час, що звільнився, використовуєш програміста на іншому проекті. PROFIT! При бажанні таких схем можна придумати десятки.
За іронією, єдине, що до недавнього часу дозволяло стримувати сферу IT від наїздів – та сама абстрактність. Складно старому чиновнику уявити собі хмару або програму. Тому довгі роки, не рахуючи одиничних випадків, як наприклад рейдерська атака на завод «Квазар», IT було приховане від чиновницьких очей.
По-третє, IT – відносно новий тренд для більшості українців. Раніше був Кашпіровський і Чумак, тепер Кадеміка і BrainBasket. Поки не припекло, народ не думав стригтися в розробники і тестувальники. Тепер все інакше, навіть Григорій Прохоренко – директор філії французького банку Crédit Agricole – і той задивляється на Java.
У разі розпилу бюджету на потреби IT-освіти настає повна «малина» – в школи можна закуповувати убиті машини, напхані залізом минулого століття, кількість начитаних годин можна малювати “зі стелі”, за якістю подачі ніхто не стежить (занадто складно), засвоюваність матеріалу – теж питання десяте. Зате прогресивно! Навчити населення. Щоб замість 600 резюме на одне місце приходили тисячі.
Діалог двох колег, який не покажуть на афішах IT-курсів:
Може, варто було б заручитися підтримкою великих компаній? Переконати їх, щоб брали на роботу джунів і перестали полювати виключно на мідлів і сеньйорів. Хоча, якби їм треба було – хіба їх потрібно було б просити?
На цьому тлі плани BrainBasket, які при існуючих 90 тисячах айтішників планують за пару років навчити ще 40 тисяч братів по розуму, викликають, м’яко кажучи, сумніви. Як же Володимир Люлька збирається зробити Україну нацією програмістів?
А ось як: вже запущені 2 пілотні групи по 15 осіб на курс Harvard Computer Science 50. Негусто.
За словами самого Володимира, мова йде не тільки про націю айтішників, але й про націю англофонів: «Підтримка АП нам важлива також у тому, щоб підняти значущість нашого проекту на національний рівень для подальшого спілкування з міжнародними донорами та провідними вузами світу. Ініціатива #GoGlobal, націлена на підняття рівня англійської мови українців, теж буде інтегрована в наш проект. Зараз думаємо, як краще це зробит ».
Тобто Володимир не тільки взяв на себе місію поміняти мізки кільком десяткам тисяч людей і направити їх в IT (куди і так джуніорів на гарматний постріл не пускають), але і навчити їх англійської мови. От тільки питання – як навчати будете? З-під палиці? Англійську мову викладають у школі багато років, потім ще пару курсів в університеті. Разом 10+ років умовно безкоштовного навчання. Хто хотів – давно вивчив сам або взяв собі викладача. Ви часто зустрічаєте на вулиці людей, які зізнаються – «Ех, от би мені безкоштовного викладача англійської…»?
Тим часом, згідно з опитуванням TNS, англійську вчили 89% українців. І хто захотів (18%) – той дотягнув його до рівня вище середнього. Як би і на комп’ютерну грамоту не знайшлося подібної статистики.
Спекуляції на оптимізмі – одвічний хліб аферистів, чиновників і політиків. Кожен раз, коли чуєш неймовірне гасло в дусі «АТОшнікам будуть платити 1000 грн в день», «з січня 2015 року буде безвізовий режим з Європою», «освоїш програмування за 4 місяці» або «навчимо 40 тисяч айтішників за 2 роки» – потрібно сміливо ділити все на 10. Тоді може і вийде побачити досяжні, а не просто задекларовані цілі.
Звичайно, було б круто, якщо б українці навчилися програмувати і говорити англійською, а наш уряд став раптом електронним. Хто ж сперечається? Але хлопці, кого ви дурите? Ще в 90-х був розроблений симулятор управління країною, на який виділили кошти і благополучно злили. Програмуванню не можна навчити, за даними Twitter 76% розробників – самоучки. За словами ж вітчизняних програмістів, у вузах вони не отримують актуальних знань і навичок програмування. Яка англійська? У нас не тільки громадяни не знають рідної мови, розмовляючи суржиком (ганебне явище, якого немає в жодній іншій країні світу), але і дипломовані журналісти дозволяють собі «смєшнiє шуточки».
На цьому тлі претензії на «IT-націю» змахують більше на чергову утопічну ідею для відводу очей і розпил коштів. Саме лобісти IT вселяють у людей порочну думку, що не виконавши домашнє завдання і перестрибнувши відразу через дві сходинки, можна добитися результату і не тільки наздогнати, а й перегнати Захід. З таким же успіхом можна було б переконати дворового хлопчика, що він – природжений боєць, і бути йому чемпіоном світу з боксу – потрібно лише записатися на 6-місячні курси боксу.
До речі, як там в Індії? Теж адже IT-нація.
Юрій Паламарчук
За матеріалами: Ain.Ua
Поділитися новиною
