2810
Що гарантує держава вкладникам Ощадбанку
— Казна та Політика
Навколо однієї з найбільших фінустанов у країні – Ощадбанку – розгорається скандал. Під сумнів поставлено майбутнє державних гарантій, які повинні покривати 100% вкладів населення в цьому банку. Саме вони стали одним із важливих атрибутів маркетингової кампанії фінустанови. Однак на ринку з’явилася інформація, що держгарантії для даного банку можуть бути скасовані – з метою відновлення рівної конкуренції. Разом з тим, Міністерство фінансів швидко спростувало інформацію про нівелювання державних гарантій.
Іронія полягає в тому, що як такого механізму роботи даних держгарантій немає, тобто на практиці вони не можуть бути реалізовані без прийняття державою відповідних нормативних актів. Таким чином, наразі під дані гарантії коштів із держбюджету не виділено.
Після оприлюднення в ЗМІ документа під умовною назвою «Стратегія розвитку державних банків» у медіа-полі почався ажіотаж навколо питання, чи прописано в даному документі механізм скасування держгарантій для Ощадбанку.
Міністерство фінансів, відповідальне разом із залученими зовнішніми експертами за розробку такої стратегії, опублікувало офіційне спростування того факту, що гарантії держбанку можуть бути анульовані. «Міністерство фінансів не має намірів скасовувати державну гарантію Ощадного банку, – повідомили в Міністерстві. – Документ, що носить назву «Стратегія розвитку держбанків», офіційним не є».
Гарантії в теорії
Тим часом, співробітники Мінфіну активно прописують таку стратегію. У тому числі, в жовтні 2015 року в Києві проходила одна з конференцій, присвячених розвитку держбанків, участь у якій брали представники Мінфіну, НБУ, банківських установ та інші.
Тоді ж в інтерв’ю з екс-заступником міністра фінансів України Тетяною Єфименко Forbes зазначав, що в деяких ситуаціях держбанки через високий рівень корупції можуть розглядатися як приватні корпорації, які працюють на користь певного приватного капіталу. «В обстановці тотальної недовіри повноцінний розвиток держбанків може ускладнюватися. Адже прийняття рішень у державній сфері пов’язано не тільки з ризиком корупції, але і з політичними інтересами, які впливають на ефективність управління», – вказувала Єфименко.
Таким чином, стратегія розвитку держбанків розробляється, і документ не може не торкнутися гарантій Ощадбанку. Чому це так, і чим же є насправді дані гарантії?
Таким чином, стратегія розвитку держбанків розробляється, і документ не може не торкнутися гарантій Ощадбанку. Чому це так, і чим же є насправді дані гарантії?
Нагадаємо, що українська система гарантування вкладів фізосіб вибудувана навколо Фонду гарантування вкладів, ліквідність якого формується з кількох джерел. У тому числі, за рахунок продажу майна банків-банкрутів; з коштів держави та міжнародних донорів України, а також внесків банків-учасників системи гарантування. Із зібраних коштів Фонд виплачує компенсації вкладникам постраждалих банків – у розмірі до 200 000 гривень на людину.
Серед учасників системи гарантування є і державні банки, такі як Укрексімбанк, Укргазбанк, УБРР. Але Ощадбанк у цій системі участі не бере. Згадані держгарантії прописані в законі «Про банки і банківську діяльність»: «Вклади фізосіб Державного ощадного банку України гарантуються державою», – свідчить 57 стаття документа. Однак ніяких підзаконних актів, які говорять про те, куди звертатися у разі банкрутства держбанку, як буде реалізовано даний механізм і так далі – немає. Таким чином, за всі роки ані НБУ, ані Мінфін так і не прописали алгоритму захисту вкладників Ощадбанку.
Екс-директор генерального економічного департаменту НБУ Ігор Шумило вважає: того факту, що держгарантії згадано в законі, достатньо. «Звертатися потрібно до держави [у разі банкрутства банку], в особі Фонду гарантування вкладів», – вважає він.
Експерт Фонду гарантування вкладів Світлана Рекрут уточнює, що «Ощадбанк не є членом системи гарантування вкладів, і в разі банкрутства цього банку гарантії реалізуються державою. Але участь ФГВ у процесі виплат компенсацій ніде не прописана. Відповісти на це питання повинен Мінфін», – зазначає Рекрут.
«Норма в законі є декларативною, вона не відображається в бюджеті. Визначити механізм реалізації даних держгарантій має Кабінет міністрів, зокрема, Міністерство фінансів», – розповідає екс-член Ради НБУ Василь Горбаль.
«Усі розуміють, що держава не допустить банкрутства держбанку, – зазначає член Ради НБУ Роман Шпек. – У крайньому випадку відповідальність буде покладено на бюджет. Хоча стратегія держбанків ще тільки затверджується, правління банку і Андрій Пишний роблять усе, щоб не було залежності вкладів від механізму їх страхування. Корпоративна культура управління, незалежність менеджменту від акціонера, створення наглядової ради за участю незалежних директорів, і так далі, не повинні допускати участі держбанку, який спеціалізується на збереженні коштів населення, в ризикованих операціях».
В силу закону
Навіть за відсутності механізму реалізації «гарантійна обмовка» для Ощадбанку є потужним маркетинговим інструментом. У тому числі, завдяки активності голови правління банку Андрія Пишного, Ощадбанк показує вражаючі темпи із залучення вкладів населення. На 1 грудня 2015 року українці довірили «Ощаду» 47,5 млрд гривень, із них строкових вкладів – 35,7 млрд гривень. Випереджає його за цими показниками тільки найбільша фінансова установа країни – ПриватБанк.
«Суть гарантії, яка на сьогодні є не стільки юридичним чи фінансовим механізмом, скільки хорошим маркетинговим ходом, буде на словах зберігатися і в майбутньому. Але потрібно мінімізувати участь Ощадбанку в ризикових транзакціях. У тому числі, уряд повинен відмовитися від того, щоб банківська система фінансувала дефіцит бюджету або енергетичні компанії. Необхідно оздоровити установу на підставі стрес-тесту, а далі не втручатися в операційну діяльність», – вважає Роман Шпек. Він нагадує, що на незалежності держбанків ще з 1996 року наполягають міжнародні партнери України – зокрема, Світовий банк.
У свою чергу, голова правління Ощадбанку Андрій Пишний розповів Forbes, що умови ведення бізнесу на банківському ринку не змінювалися з моменту прийняття в 2001 році закону «Про банки і банківську діяльність». «Правовий режим державної гарантії збереження вкладів в ощадбанку залишається незмінним протягом останніх 20 років, в цій частині банківське законодавство не змінювалось! Гарантія існувала завжди. Вона потрібна і буде збережена», – підкреслює Пишний.
Однак не всі банкіри вважають, що така перевага – справедлива. На їхню думку, «гарантійна обмовка» порушує вільну конкуренцію на фінансовому ринку. І в тому числі, враховуючи майбутні процеси корпоратизації та приватизації держбанків, вважають можливим переглянути і норму щодо держгарантій. «Щороку через держбанки списуються мільярди гривень, у них – високий рівень корупційного ризику. Наразі збитки держбанків перевищують капітал, і ці заклади готуються на продаж», – розповідає екс-заступник голови Національного банку України Олександр Савченко. – У цих банках може бути запущено як механізм прихованого фінансування бюджету, так і інші ризикові операції. Тому система буде реформуватися».
На думку Савченка, гарантія щодо вкладів у держбанку – умовна. «Немає ніякого механізму реалізації цієї гарантії», – каже банкір.
Таким чином, держгарантія може залишатися вагомим іміджевим аргументом Ощадбанку. Однак Міністерство фінансів України, а також інші органи, що впливають на розвиток фінустанов, повинні оперативно розробити підзаконний документ, який регулював би реалізацію даного механізму. Оскільки при моделюванні найбільш негативного сценарію знайти відповідальних за виконання обіцянок держави непросто.
Таким чином, держгарантія може залишатися вагомим іміджевим аргументом Ощадбанку. Однак Міністерство фінансів України, а також інші органи, що впливають на розвиток фінустанов, повинні оперативно розробити підзаконний документ, який регулював би реалізацію даного механізму. Оскільки при моделюванні найбільш негативного сценарію знайти відповідальних за виконання обіцянок держави непросто.
Втім, усього 24 роки тому при банкрутстві Ощадбанку СРСР українці втратили мільярди. Лише через 20 років певні спроби частково компенсувати населенню цей збиток робили українські політики – Юлія Тимошенко і Віктор Янукович. Щоправда, робилося це здебільшого заради отримання політичних дивідендів. До речі, слід нагадати, що так звана «Юлина тисяча» виплачувалася постраждалим від банкрутства Ощадбанку СРСР якраз через державний Ощадбанк України.
Маргарита Ормоцадзе
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
