477
Держзакупівлі медикаментів: чому їх доручили ПРООН, ЮНІСЕФ і Crown Agents
— Казна та Політика
Українська сфера охорони здоров’я – одна з найкорумпованіших у світі. Про це знають і наші міжнародні донори, і Світовий банк, а також інвестори, які могли б із цією галуззю працювати. Щоб хоч якось мінімізувати корупційні ризики, уряд модернізував сферу держзакупівель медикаментів, віддавши проведення тендерів шанованим міжнародним організаціям.
Проте українські виробники де-факто виявилися «відлученими» від конкурсів. У чому перевага нової системи держзакупівель, які її ризики і чому в МОЗ виник конфлікт із фармвиробниками України.
Головне і принципове нововведення – закупівлі здійснюватимуться через спеціалізовані міжнародні організації. Усього 12 нацпрограм – 60% держзакупівель ліків – мають пройти за процедурами міжнародних організацій, а загальна сума коштів для держзакупівель – 2,2 млрд гривень. Із жовтня по листопад 2015 року міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі підписав договори з трьома з них – ЮНІСЕФ, ПРООН і британським закупівельним агентством Crown Agents.
Угода з ЮНІСЕФ передбачає витратити 830 млн гривень на закупівлю вакцин та антиретровірусних препаратів. На лікування туберкульозу, віл/СНІДу, гемофілії та рідкісних захворювань рахунок ПРООН поповниться на 620 млн гривень. Поставками препаратів для лікування дитячої та дорослої онкології на суму 750 млн гривень займеться Crown Agents.
Із загальної суми угод – 2,2 млрд гривень – 5,5% (4,7 млн гривень) організації отримають за послуги. На сьогодні оголошено тендер тільки на закупівлю протитуберкульозних препаратів через ПРООН. За словами національних фармкомпаній, із самого спочатку жодне українське підприємство до тендерів не було допущено.
Головне – участь
Один із критеріїв допуску до тендеру від ЮНІСЕФ та ПРООН – прекваліфікація ВООЗ, що й стало головною обмежувальною умовою для українських компаній. У жодного виробника з України її немає. «Ми всіма силами боремося за участь у тендері. Як Україна може експортувати свої препарати в 68 країн світу, продавати їх в аптеках і не бути допущеною до національних закупівель?» – дивується голова наглядової ради групи фармкомпаній «Лекхім» Валерій Печаєв.
«Фармгалузь України забезпечує 3% ВВП, наповнюючи бюджет. Чому ми маємо підтримувати закордонні підприємства й економіку інших країн за гроші українських платників податків?» – погоджується з ним виконавчий директор Об’єднання організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості (ООРММП) Світлана Буніна.
Проте, за словами експертів, значимість сертифікації GMP у цьому контексті дещо перебільшена. «Так, стандарт якості GMP, безумовно, має авторитет. Але варто враховувати, що він спрямований більше на виробничий процес, а не на сам препарат. До того ж не можна відкидати і «покупного» способу його одержання», – неофіційно вказує на нечистих на руку виробників співрозмовник видання на правах анонімності.
При цьому вважають, що вітчизняний фармринок здатний закрити потребу в 37% необхідних медикаментів за держпрограмою.
Больові точки
Натомість питання браку препаратів найчастіше пов’язане з корупційними схемами, коли хворих, зокрема ракових, усвідомлено не допускають до можливості отримання препаратів, які постачаються за держпрограмами. Це – проблема корупції на місцях, у клініках тощо.
За словами Олега Рожкевича, фінансового директора фармзаводу «Червона зірка», у всіх трьох міжнародних організацій, які займатимуться закупівлями для України, немає ліцензованих складів та інфраструктури. «Нам на це Перегінець відповів, що вони будуть використовувати інфраструктуру вітчизняних підприємств. Але законодавчо заборонено зберігати медикаменти на складах інших учасників ринку», – зазначає Рожкевич.
Початок закупівель
На думку топ-менеджера однієї з найбільших фармкорпорацій світу Boehringer Ingelheim, у компанії не бачать якихось особливих можливостей, які відкриє нова тендерна процедура спільно з Crown Agents. «Ця угода стосується лікування онкологічних пацієнтів. У Boehringer Ingelheim зараз немає портфеля препаратів, зареєстрованих в Україні для участі в цих закупівлях, тому ми не плануємо їх постачати, – коментує Олівер Розборил, директор відділу маркетингу рецептурних препаратів представництва компанії «Берінгер Інгельхайм» в Україні. – У теорії, новий підхід має зменшити корупцію. Однак, є багато питань, які все ще залишаються без відповідей, наприклад, це стосується гонорарів, що виплачуються з України, недопуску місцевих виробників, хто і як буде доставляти закуплені препарати, оскільки агентство не має ліцензії».
«Крім загальної інформації прес-релізів МОЗ, дуже мало відомостей про те, як угоду буде реалізовано, як вона виконується зараз. Індустрія була б більш вдячна за докладну інформацію трохи заздалегідь», – доповнює представник Boehringer Ingelheim.
Без привілеїв
Чому все ж склалася така ситуація з національною фармгалуззю? Чиновник МОЗ Перегінець відповідає дипломатично – процес для України новий, вийшла невмотивована реакція на щось нове… «Я гадаю, що вони не до кінця розуміють процедуру, тому і виникають такі інтерпретації», – розмірковує заступник міністра.
Єдина з трьох організацій, яка не вимагає прекваліфікації ВООЗ, – Crown Agents. У сформованих умовах головною перевагою, яку агентство може запропонувати Україні, – можливість українським виробникам брати участь у закупівлях і конкурувати на міжнародному ринку.
«Для участі в закупівлях за рахунок коштів державного бюджету через британське закупівельне агентство Crown Agents зареєструвалася значна кількість учасників, серед яких приблизно 40 українських фармацевтичних компаній – і це найбільші українські виробники й дистриб’ютори», – говорить виконавчий директор APRaD Володимир Редко. Він додає, що перевага нової схеми закупівель – у її прозорості.
«Багато виробників вже зареєстровані і братимуть участь у тендерах Crown Agents. Для себе ми не бачимо причин обмежувати їхню участь», – запевняє старший консультант закупівельного агентства Crown Agents Крістін Джексон.
«На мою думку, процедура закупівель через міжнародні організації повністю виключає корупційну складову на всіх етапах проведення тендерної процедури й безпосередньо закупівель», – резюмує Володимир Редко.
Дарія Кравченко, Маргарита Ормоцадзе
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
