1100
Не все те золото: Нацбанк визнав недобір ЗВР
— Казна та Політика
Цього тижня Національний банк України змушений був констатувати, що план наповнення золотовалютних резервів країни помітно відстав від раніше анонсованого. Діюча програма розширеного фінансування EFF припускала, що в 2016 рік Україна увійде з $18 млрд ЗВР, проте «план» доведеться наздоганяти вже наступного року. А поки що більше запитань викликають не формальні «маяки», а те, як ці ресурси Україна може використовувати, і як прагнення «витискати» валюту з ринку адміністративним шляхом позначається на економіці.
Поганий позичальник і хороший кредитор
Основною причиною є традиційно хаотичний процес прийняття бюджету країни на наступний рік. Тепер, перед тим, як виділити черговий транш, МВФ чекає ухвалення збалансованого бюджету України на 2016 рік. Водночас, цей процес зараз ускладнився спробами реформувати податкову систему України.
У «меседжі» НБУ, як завжди, панує оптимізм. «Ми очікуємо, що резерви продемонструють зростання вдвічі порівняно з початком року і досягнуть трохи більше $13 млрд. Такий обсяг є достатнім, адже ця сума покриває більше трьох місяців імпорту», − зазначила голова Національного банку України Валерія Гонтарева. Слід зазначити, що ця сума тепер покриває більше трьох місяців імпорту насамперед через падіння обсягів імпорту.
Також у релізі регулятора традиційно фігурує слово «стабільність». Заступник голови НБУ Олег Чурій на зустрічі банкірів зазначив, що «стабільна ситуація на валютному ринку дозволила Нацбанку з початку року придбати на міжбанку в резерви близько $1,7 млрд».
Хоча ще кілька місяців тому НБУ очікував збільшення пропозиції валюти на ринку і ніяк не прогнозував того, що скуповування валюти обернеться ще одним девальваційним витком.
Коли ж девальвація нагадала про себе, Нацбанк сприйняв черговий виток девальвації як належне. Листопадовий стрибок курсу Чурій пояснив тимчасовими дисбалансами попиту та пропозиції іноземної валюти, які були викликані «невизначеністю серед економічних агентів напередодні місцевих виборів», сезонним збільшенням попиту на іноземну валюту, а також девальвацією валют окремих торгових партнерів України.
Заяви регулятора викликають традиційні питання. Якщо дисбаланс був тимчасовим, то чому не стався відкат до задекларованого раніше коридору 21-22 гривні за долар? І що означає сезонне збільшення попиту на валюту, якщо за кілька місяців до цього декларувався «надлишок» валюти на ринку? Резерви, хоча б ті, які НБУ «витискав» із ринку, залишилися недоторканими, зате населення і економічні суб’єкти отримали ще один привід не довіряти національній валюті.
Резерви «для краси»
Проблема в тому, як ці кошти використовуються. НБУ витрачати ЗВР на підтримку курсу не збирається, водночас девальваційні ризики залишаються. Зокрема, регулятор зберігає високу процентну ставку, оскільки боїться девальваційних ризиків. Більше того, останнє зниження облікової ставки з 27% до 22% річних не призвело до зниження ставки за депсертифікатами НБУ, у результаті чого залучення коштів для підприємств помітно ускладнюється.
Природно, регулятор зв’язаний домовленостями з МВФ, і його монетарна політика залежить від бажання останнього кредитора України. Водночас, основний інтерес МВФ полягає в тому, щоб повернути вкладені у країну кошти. Україна ж, за відсутності реального плану відновлення економіки й реальної боротьби з корупцією, стала схожа на арбітражного керуючого, а не ефективного менеджера, функція якого полягає в розпродажі активів, акумулюванні ліквідності і скороченні витрат – щоб кредитор зміг забрати свої гроші.
І враховуючи те, що Україна проблему своїх валютних зобов’язань не розв’язала, а лише відстрочила, ці питання в середньостроковому періоді постануть знову, якщо не розв’язувати реальних проблем економіки.
«Ми залучаємо у МВФ ресурс, під який ми маємо можливість зробити інвестиційну емісію. Поки на сьогодні вся емісія, яка випускалася, йшла на підтримку фінансової системи або через рефінансування НБУ збиткових банків, або на виплати через Фонд гарантування вкладів. В обох випадках ці гроші відразу йшли на споживчий ринок і створювали тиск на гривню. Якщо ж ви через інституції підтримки розвитку (наприклад, через Банк розвитку) направляєте емісію в інвестиційний ресурс (даєте вигідні кредити бізнесу) – ви отримуєте внутрішній попит на інвестиційні товари і як наслідок – створення робочих місць, зростання виробництва, доданої вартості і зростання економіки. Тоді на споживчий ринок виходить зарплата», – говорить Пендзин.
А поки Україна чіткого плану з розвитку виробництва не має, є лише чіткий план, як отримувати кредити далі. Однак навіть він перебуває під загрозою, з огляду на небажання нинішнього уряду проводити реальні реформи. У цій ситуації для влади України кредити МВФ для поповнення ЗВР стали метою, але не засобом, що в кінцевому підсумку на добробуті населення ніяк не позначиться.
Олександр Мойсеєнко
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
